19 апрель 2019, Пятница, 19:58

взятка декларация ДТП в Харькове задержание в Иванковичах Мошенничество туроператоров НАБУ Нацполиция происшествия прокуратура СБУ Укрзализныця

Адвокат Юрій Сухов: «Курченко ні з ким не домовляється. Невинуватість доведе у суді».

8 февраля 2017г.
0

Олена Мельник, «Резонанс»

Вперше спілкувалась із Юрієм Суховим сім років тому. Коли він ще був Урядовим уповноваженим з питань антикорупційної політики у Кабміні Юлії Тимошенко. Після держслужби - потужна адвокатська практика. Захисник тієї ж Юлії Володимирівни та інших опозиціонерів часів Януковича. Участь у конкурсі на посаду директора НАБУ. І знову адвокатура, і знову захист представників опозиції. Але іншої. Геннадій Корбан, Сергій Клюєв. А також Сергій Курченко і не менш одіозний суддя Сергій Вовк. Це далеко не повний кейс справ адвоката Сухова.

Від самого початку інтерв'ю пан Юрій підкреслив, що буде говорити «у трьох іпостасях. Перше - як звичайний громадянин України. Друге - як адвокат. І трете - як колишній державний службовець». Розмова розпочалась із теми НАБУ та НАЗК. 

Коли запроваджувалась посада Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, у квітні 2009 року, - це був перший етап утворення суто спеціалізованих антикорупційних органів. У нас на той час вже існували підрозділи, які опікувались проблемами боротьби із корупцією. Але це був спеціалізований орган чи посадова особа. Ми намагались формувати антикорупційну політику, зокрема, і стратегічні напрямки. Серед них було утворення правоохоронного органу спеціалізованого - у подальшому це стало Національне антикорупційне бюро України (НАБУ).

Ідея утворення Національного агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) на той час не розглядалась, оскільки формувалась база забезпечення антикорупційної експертизи, введення реєстру корупціонерів, узагальнення антикорупційних заходів. Тоді це була функція Кабінету міністрів України.

Нинішнє розмежування функцій між НАБУ і НАЗК є виправданим. Чому не можуть знайти спільну мову і у ЗМІ лунає інформація про певні протиріччя? Сплине час, поки кожен орган не займе свого місця. Доти між ними буде конкуренція і непорозуміння. Але така система є прийнятною для розвинутих демократичних країн. Ідея достатньо новаторська. І перспективна. Що з цього вийде в нас - це вже інше питання.

Також відзначу, що підвищена публічність НАБУ та НАЗК, їхніх представників - не йде їм на користь. За піаром вони ховають недостатню ефективність своєї роботи. А за провали ніхто не хоче брати на себе жодної відповідальності.

Колись мені дорікали, що я позивався за результатами конкурсу до НАБУ. Але я і зараз вважаю, що директора Антикорупційного бюро обрали наче відкрито, але абсолютно непрозоро. За якими критеріями обирала комісія? Я і досі не знаю. Ця комісія затвердила регламент і визначила чотири критерії, за якими вони мають визначати переможця. У регламенті чітко прописано, що за кожним із критерієм, по кожному кандидату, комісія має проводити рейтингове голосування. По кожному критерію! Потім мали б підсумовувати результати голосування по кожному кандидату. Тоді це було б прозоро. А як вони голосували незрозумило... Якими критеріями кожен з них керувався голосуючи під час конкурсу?! Цього ніхто не знає, ні суспільство, ні учасники конкурсу. Думаю, навіть переможці не знають за якими критеріями вони перемогли.

«Резонанс»: А чим завершився Ваш судовий позов до НАБУ?

Ніхто з суддів не захотів взяти на себе відповідальність розглядати позов. А потім я вже відмовився від цього позову, коли був призначений керівник Бюро. Президент ухвалив рішення, то нехай директор вже працює. Не бачу необхідності йому заважати.

Я підняв проблему не тому, що я програв. Я навіть не планував виграти. Головним завданням було створити хоч якусь реальну конкуренцію у цьому конкурсі. Я не дуже тоді хотів повертатися на державну службу. І зараз міг би, але не хочу …

Але непокоїть запитання: а де поділися члени конкурсної комісії? Чому вони спільно з керівництвом НАБУ не несуть публічної відповідальності? Вони ж обрали найкращих! Але хіба суспільство сьогодні задоволено роботою антикорупційних органів? Ні. Ви зараз пам’ятаєте імена тих, хто обирав, хто організовував конкурс?! А там є і народні депутати. Дехто навіть подався кандидатом до Верховного суду.

«Резонанс»: Вища кваліфкомісія запевняє, що конкурс до Верховного суду буде навіть прозорішим за конкурс до НАБУ…

Відповім коротко. До мене надходили пропозиції і мене запитували: чому не хочу йти до Верховного суду? Я маю відповідний науковий ступінь і відповідаю всім вимогам. Але я сказав, що не піду, оскільки не буду марно витрачати час на безглуздя. Конкурс у нас проводить Вища кваліфікаційна комісія суддів України. Я не довіряю цьому органу. Це моя особиста думка.

Декілька разів я брав участь у засіданні ВККСУ, захищаючи клієнтів, і побачив, що цей орган не забезпить належну процедуру конкурсу, враховуючи його персональний склад.

«Резонанс»: Повертаючись до Вашої адвокатської практики. Зараз Ви захищаєте одіозного суддю Вовка, скандального младоолігарха Курченка …

Чому я захищаю людей, яких пов'язують із минулою владою, проти якої я досить активно виступав під час її правління? Бо я хочу жити у правовій державі. Бачу своїм завданням, як юриста і адвоката, - зміцнення правової системи. Будь-яка демократія будується на Законі. Якщо Закон не діє - ні про яку демократію не йдеться. Хочу, щоб мої діти жили у державі, де не діє телефонне право чи право можновладців. Тому абсолютно закономірно, що я беру участь у забезпеченні реалізації конституційних прав громадян. Незалежно від того, хто ці люди, вони мають конституційні права, і ці права держава та правоохоронні органи мають забезпечити. І адвокат є частиною даного процесу.

«Резонанс»: Щодо справи судді Вовка. Нещодавно Ви заявили про існування конфлікту інтересів у Генерального прокурора Юрія Луценка

У Вищому адміністративному суді розглядається позов до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (до речі, тому і маю специфічне ставлення до цього органу). І мене дивує позиція Вищої кваліфкомісії, яка відверто, у сьомий чи восьмий раз приймає рішення про відсторонення судді Вовка від посади. Шість попередніх рішень скасував Вищий адміністративний суд. Жодна обставина не змінилась, але ВККСУ і далі продовжує відстороняти суддю. То яка може бути довіра до органу, який ігнорує рішення Вищого адміністративного суду?!

«Резонанс»: А яка у них аргументація?

Ніякої. У тому-то і проблема, що вони не наводять жодних аргументів. Більш того, я на засіданні Вищої кваліфікаційної комісії піднімав питання про конфлікт інтересів у Генерального прокурора. Це загально відомий факт, що суддя Вовк виніс обвинувальний вирок щодо нього, за яким Луценко потім потрапив до в'язниці. Це конфлікт інтересів? Безумовний конфлікт інтересів. Навіть нічого не потрібно доводити, це загально відомий факт.

Я підняв це питання у Вищій кваліфікаційній комісії суддів, на що почув від заступника, я не пам'ятаю, це колишній суддя Верховного суду, він каже: “А яке відношення це має до того питання, яке ми зараз розглядаємо?” Я дуже жорстко, до речі, відповів. Сказав, що мені дуже шкода того правника, який не розуміє що антикорупційне законодавство вже діє.

І Закон один для всіх. І для Юрія Луценка. І для депутата Сергія Лещенка.

123

Конфлікт інтересів у державного службовця - це конфлікт між приватними і публічними інтересами, державними. Якщо є хоча б ознаки цього конфлікту, то держслужбовець має утримуватись від прийняття рішення. Якщо конфлікт інтересів є потенційним — тоді держслужбовець має звернутися до уповноважного органу, щоб той належним чином перевірив. І надав відповідні рекомендації, які є обов'язковими для будь-кого. Тобто там ціла процедура і недотримання її має наслідком незаконність будь-якого рішення.

І про це я чітко зазначив у Вищому адміністративному суді. Більш того, коли Юрій Луценко обійняв посаду Генерального прокурора, він сам сказав, що справу Вовка не може розслідувати ГПУ.

Зараз це провадження вже у суді. Слухання дійшли того етапу, коли особисто Генеральний прокурор звертається щодо відсторонення судді від посади. Законом передбачено, що виключно Генпрокурор має підписати цей процесуальний документ. Не перший заступник і не в.о. Генпрокурора.

Я не заперечую остаточну можливість підписання цього документу. Але для того, щоб рішення про підписання було легальним - потрібно пройти процедуру врегулювання конфлікту інтересів. Генпрокурор мав звернутися до відповідної посадової особи: або до НАЗК, або до Президента чи Верховної Ради, які його призначали, і отримати від них фактично згоду на підписання цього документа. Інакше - це порушення закону про запобігання корупції.

НАЗК, до речі, підтвердило цю позицію. Вони вказали про потенційний конфлікт інтересів. І чітко зазначили, що Генеральний прокурор не звертався до них для його врегулювання.

«Резонанс»: По суті кримінального звинувачення судді Вовка - що думає захист?

Голова Верховного суду України Ярослав Романюк під час голосування у парламенті, на мою думку, ввів в оману Верховну Раду України, і має нести за це, рано чи пізно, відповідальність. Він претендує до оновленого Верховного суду, - то, моя особиста думка, йому там не місце! Так і напишіть. Бо Романюк публічно заявив на засіданні парламенту, що суддю Вовка притягують до кримінальної відповідальності за те, що він переслідував Майдан. Кримінальне провадження щодо судді Вовка жодного відношення до репресій активістів Майдану не має.

Його обвинувачують у неправосудному рішенні у справі за цивільним позовом - про визнання права власності на нерухоме майно. Суддя Вовк постановив рішення за заочною процедурою, оскільки відповідач не з’явився у судове засідання. І зараз йому закидають, що це рішення незаконне. І все.

Обвинувачення підтримує прокуратура міста Києва. Але надавати оцінку рішенню у цивільній справі – це не є повноваженням органів прокуратури. Я взагалі вважаю, що стаття 375 - це рудимент у Кримінальному кодексі України.

«Резонанс»: Цей рудимент могли використати для зведенням особистих рахунків?

На той час Юрій Луценко не був Генеральним прокурором, тому він до цього не має відношення. А чому з’явилось це кримінальне провадження? Мабуть, комусь це було потрібно. Там залучались і ЗМІ, були дуже активні дії. Мабуть, так збіглися зірки. Вигідно було комусь, щоб Вовка притягли до кримінальної відповідальності. Це ж суддя Печерського суду столиці. До того ж відомий суддя. Але я не бачу жодної перспективи для обвинувального вироку ані у Вишгородському суді, ані у будь-якому іншому. Інакше це засвідчить відсутність справедливого суду. А це є підставою звернення до Європейського суду з прав людини.

«Резонанас»: Перейдемо до найвідомішого клієнта, якого Ви захищаєте, Сергій Курченко. Генеральна прокуратура обіцяла у січні 2017 року спрямувати цю справу до суду. Сьогодні у нас вже 8 лютого. Ви вже почали знайомитись із матеріалами обвинувачення?

Ні. Немає правових підстав. Не знаю, що там хоче ГПУ, куди вони хочуть її направляти. Ми підготували заяву до Європейського суду з прав людини, що спливли усі терміни слідства. Намагання притягнути його до відповідальності по закінченню строку досудового розслідування (в Україні максимально можливий термін - 12 місяців) розглядається Європейським судом, як протиправне повторне притягнення до відповідальності.

«Резонанс»: Перший заступник Генпрокурора Микола Голомша колись обіцяв, що у серпні 2014 року справа Курченка буде в суді. Незабаром виповниться три роки як Голомшу квазі-люстрували, а це провадження і досі розслідують. Нині Інтернетом блукають якісь дивні рапорти прокурорів із мільйонними сумами хабарів за «вирішення» резонансних справ. Потім, виявляється, що це фейки. Вам щось відомо про розцінки за закриття справи Курченка?!

Що стосується справи, то ніякої торгівлі чи будь-яких інших закулісних перемовин з нашої сторони ніхто не веде. Немає сенсу. Невинуватість Сергія Курченка буде доведена у суді. Він же не був навіть посадовою особою, і юридичних підстав щось йому пред’явити - немає. Тому всі гучні заяви у цій справі - це просто піар.

Наголошую, у справу я вступаю лише за умови, що буду займатися виключно юридичними аспектами.  Не «договорняками». Це принципово для мене.

«Резонанс»: Наприкінці минулого року його знову заарештували. Печерський райсуд, заочно. Ви вже пообіцяли оскаржити це в апеляційному порядку.

Це також до питання про справедливий суд. Нещодавно Апеляційний суд Києва вже скасовував два судові рішення про арешт, але Генпрокуратура втретє звернулася до Печерського райсуду з клопотанням про взяття його під варту. Для чого? В Інтерполі розглядається питання про зняття Сергія Курченка з розшуку. Без рішень суду про запобіжні заходи у вигляді арешту щодо нього не мають права виставляти т.з. червону картку. Тому ГПУ вирішила, що потрібно терміново його знову заарештувати. Але питання зняття з міжнародного розшуку Курченка перед Інтерполом піднімалось, насамперед, через відсутність в Україні справедливого суду. І тому його не можна видати нашій країні, бо тут його знову ж таки незаконно арештували. Прокуратура з третьої спроби, протисла це судове рішення. Його копію вже передали Інтерполу, як аргумент захисту. Суд, який вночі постановляє заарештувати громадянина, не може бути справедливим.

Щодо заяви Президента України Петра Порошенка, то я не хочу її коментувати.

Тепер по суті звинувачень. Навіть не уявляю, що прокурори будуть далі робити, бо там вже збігло 19 місяців досудового розслідування, а Закон, як казав раніше, визначає максимально 12-ть. Потім кримінальне провадження має бути закрито через недоведення провини, або за відсутністю складу злочину чи самого діяння. Оскільки Генпрокуратура за власної ініціативи цього не робить, захист почекав і звертається до Європейського суду. Якщо ЄСПЛ підтвердить закінчення строків, - то кілька сотен томів кримінального провадження перетворяться на велику купу паперу. Думаю, що Європейський суд прийме рішення значно раніше, ніж український суд, якщо туди справу Курченка таки доправлять.

Як тільки Європейський суд цю нашу заяву візьме до розгляду і витребує з України пояснення, упевнений, жодний вітчизняний суддя не захоче брати участі у цьому шоу. Чому? Згадайте за що притягують до відповідальності представників колишньої влади. Зокрема, за кримінальні переслідування політичних опонентів. Красномовний приклад - суддя Кірєєв, який незаконно заарештував Юлію Тимошенко. І про це є рішення ЄСПЛ. В іншій справі (деталей поки не розголошуватиму) притягується колишнє керівництво Генпрокуратури за те, що незаконно заарештували людей. І про це також є рішення Європейського суду з прав людини. Тому у справі Курченка у звинувачення будуть проблеми в суді.

«Резонанс»: Можливо, буде підтримка в антикорупційному суді, який ось-ось має народитися.

А яке відношення має Курченко до корупції? Він ніколи не був державним службовцем, як він може бути корупціонером?! На той час не діяло законодавство, що передбачало відповідальність за корупційні діяння приватних осіб. Зворотньої сили, як відомо, Закон не має. Тому Курченку не можуть інкримінувати жодних корупційних дій. Тим більше, що жодних документів він особисто не підписував. Угода із адвокатом для нього була одним із небагатьох виключень. Попри це слідчий ГПУ кілька місяців не допускав захист до матеріалів кримінального провадження. То у Вас договір не такий, то щось інше вигадував. Суд задовольнив клопотання адвоката і зобов’язав слідчого надати нам документи. Представник звинувачення рішення суду проігнорував. І ми повторно звернулися до суду. Це стало підставою до вищезгаданого звернення до Інтерполу, як підтвердження того, що немає справедливості у цій справі.

З цього приводу захист навіть до НАБУ звертався, щоб вони відкрили кримінальне провадження. Бо там є невиконання рішення суду, перевищення службових повноважень, протидія адвокатській діяльності. І що Ви думаєте НАБУ зробило? Воно навіть не внесло інформацію про кримінальні правопорушення до ЄРДР, хоча Закон їх зобов’язує це робити. Коли на це їм вказав і суд, почалась інша гра. Відмовились визнавати потерпілим у справі - заявника, тобто адвоката, який поскаржився на перешкоджання його роботі. Суд і цю їхню помилку виправив. Потім закрили справу щодо слідчого за зловживання службовим становищем. Суд скасував і це рішення. Але виникає питання. Для чого нам такий антикорупційний орган, який кожен крок робить лише на вимогу суду?! Нехай вже адвокати займаються антикорупційними розслідування. І не буде такого навантаження для платників податків як чималий бюджет НАБУ.

«Резонанс»: Вам відомо з чим пов’язана зміна слідчого підрозділу ГПУ у справі Курченка? Про те, що справу Курченка розслідує вже не Головна військова прокуратура, а Головне слідче управління ГПУ стало відомо з повідомлення Апеляційного суду Києва.

Заміна керівника слідчих і групи прокурорів-процесальних керівників відбулась буквально наступної доби після того, як суд вдруге скасував запобіжний захід. Чому так сталося? Питання не до мене, а до Генпрокурора. А як тільки змінили процесуальну групу - тут же винесли постанову про призупинення провадження у справі. Ми зараз цю постанову оскаржуємо, і намагаємось зобов’язати ГПУ займатися слідством, а не пустим піаром.

«Резонанс»: Нещодавно в інтерв’ю керівник секції оперативного реагування Комітету захисту прав адвокатів і гарантій адвокатської діяльності НААУ Віталій Сердюк заявив, що збільшилась кількість замахів та тиск на адвокатів, зросла і кількість злочинів проти адвокатів. Ви відчуваєте це на собі? Наскільки взагалі закладена у законодавстві ідея про змагальність судового процесу - захисту та обвинувачення - наразі реалізована у вітчизняній практиці.

Зараз змагальності процесу майже немає … Навіть гірше стало, ніж було. Судді нині у підвішеному стані. Судова реформа зробила їх ще залежнішими від влади. Вони приймають рішення на користь правоохоронців, щоб лише утриматись на своїх посадах.

Існує і проблема незахищенності адвокатів. Я кілька разів був свідком, коли невідомі приходили до зали судового засідання, відверто тиснули на суддю і на сторону захисту. Вигукували різні погрози. В одній із справ я навіть звертався до Генеральної прокуратури щодо забезпечення державного захисту, як учасника кримінального процесу.

«Резонанс»: Забезпечили?

Ні. А навіщо це їм?! Але ослаблювати інститут адвокатури - це як «пиляти сук, на якому сидиш». Я з 2010 року у кримінальних процесах, що мають політичне забарвленння. І я бачу до чого це врешті-решт призводить …

Олена Мельник Журналіст, юрист, Резонанс