Кремлю любити Голомшу нема за що. Портнову, над яким вже п’ять років висить неприємна перспектива обживати шконку у місцях не дуже віддалених, – тим більше. Однак між Портновим та Кремлем є ще один «прошарок» – соратник Портнова та замовник його атак на Порошенка Сергій Льовочкін. Тому нема нічого дивного, що істерику Портнова гуртом підхопили ЗМІ льовочкінського холдінгу UMH: шухер, пацани, малина накривається!

Зрив учбового процесу, причому на стартовому етапі освітньої реформи, повинен був стати шоком для Міносвіти і приводом для аналізу причин з боку відповідних органів – від управлінських до правоохоронних. Натомість ми бачимо поблажливе ставлення до явища, яке є, без перебільшення, проявом апогею управлінської неспроможності. Спроби виправдатись, вказуючи на провину Інституту модернізації змісту освіти, який погано впорався із експертизою змісту підручників, та жалітись на недостатні потужності поліграфічних підприємств – наївні і слабкі.

Я навіть можу припустити, що Полторак не бреше – ну, хтозна, може, і справді отака Павловський незамінна людина, отакий універсальний геній, без якого уся українська оборона відразу впаде і не встане. Однак тоді виникає два питання. Перше: а на якого дідька нам тоді міністр оборони, якщо все міністерство тримається на його замі?

Районна влада тим часом грає у «глибоке занепокоєння». Публікує попередження про менінгіт і про те, як важливо відразу звертатися до лікаря. І ані слова – АНІ СЛОВА! – про швидку, яка поставила «ангіну», про працівників центральної районної лікарні, які футболили смертельно хвору дівчинку з кабінету до кабінету. То до кого звертатися? До коновалів, які проморгали типові ознаки менінгіту, відомі будь-кому, хто проходив курси первинної меддопомоги? Які ганятимуть тебе з поверху на поверх усі ті 6 годин, після яких будь-яка допомога вже не матиме сенсу?

Чому ніхто з керівництва Міноборони досі не стурбувався цією проблемою, яка є коренем усіх корупційних скандалів і у міністерстві, і у Генштабі? Зрозуміло, що від Полторака чекати такої ініціативи було б досить наївно – врешті-решт, він емведешник, а не кадровий військовий. Однак у Міноборони є держсекретар Олександр Дублян – який як раз є професійним військовим і посада якого сама по собі передбачає розбудову ефективних механізмів функціонування міністерства. Утім, навіть генерал-полковник Дублян чомусь мовчазно погодився з тим, що для Міністерства оборони країни, яка веде війну з агресором, абсолютно нормально жити за основоположним документом, підписаним президентом-зрадником.

Сегодня апелляция должна была рассматривать изменение меры пресечения для полковника Истомина, однако судья-докладчик перенес заседание на две недели, мотивировав это решение несвоевременной доставкой в суд материалов дела. Самого полковника Истомина в суд при этом не доставили.

«Борці з корупцією», повторимося, добряче схибили: армія дуже добре знає різницю між кабінетними ділками, які роками барижать «оборонкою» під егідою Міністерства, і бойовими генералами, які разом із бійцями розгрібають наслідки від дій цих бариг на передовій. І ситуація, коли перші безкарно набивають собі кишені, а другі опиняються під арештом, – це, м’яко кажучи, не зовсім те, що сприяє посиленню бойового духу. Народ у нас терплячий, і армія теж, але ж будь-який терпець може урватися.

Натівські генерали – це вам не Петро Олексійович, і байками про неймовірні успіхи української оборонки їм очі не замилиш

С 2018 года, согласно военной доктрине, министерство обороны становится гражданским. Генеральским чинам, каковыми являются министр Полторак и его заместители, придется собирать чемоданы и освобождать насиженные места.

На вулиці Полторака перевернувся КАМАЗ з пряниками: учора президент підписав закон про право створення Міністерством оборони друкованих видань на час АТО за кошти держбюджету. Конче, конче необхідний захід, без якого інформаційна війна, безперечно, була б програна вщент. Чорт зна, для чого у нас в країні існує спеціально створений екс-Мінстець і ще купа дармоїдів, які живляться, видаючи за держкошти тони інформшлаку, якщо треба кидати їм на допомогу ще й Міноборони, відкриваючи ще одну бюджетну годівницю.

2 червня Винницький окружний суд знов розглядатиме позов екс-заступника голови Генштабу Володимира Хижого проти Міністерства оборони та особисто міністра Полторака. Справа вже встигла набути значного резонансу: фактично, мова йде про спробу Міноборони приховати халатність та зловживання вищого керівництва

Заместитель министра обороны Украины генерал-лейтенант Игорь Павловский, который курирует, в числе прочего, такое немаловажное направление как вооружение, уже в апреле может покинуть свое кресло. Об этом сообщил информированный источник из руководства Минобороны.

За ці роки міністр оборони та його зам Павловський створили потужну та високотехнологічну систему розпилу бюджетних коштів. У цю систему входить 105 воєнних підприємств, які для зручності «збили» у три концерни і керувати ними поставили трьох загартованих кадрів, вишколених ще за часів Віктора Фьодоровича.