Якщо хтось думає, що у такий спосіб змусить мене перестати займатися певними справами, які перебувають у моїй компетенції, або заставить мене змінити позицію з вирішення тих чи інших питань, то він глибоко помиляється.
Є ще одна цікава справа – про пістолет, який у липні 2015 р. виявили у приймальні громадян ГПУ. Цей факт відразу почали нав’язливо подавати у контексті загрози життю генпрокурора Шокіна. Коли Шокіна запитали, чому знайдений у приймальні громадян пістолет він пов’язує із загрозою саме його життю, а не життю когось інших працівників ГПУ, то він сказав, що про це йому повідомили співробітники СБУ. Але у своєму офіційному поясненні він чомусь відмовився називати прізвища цих співробітників. Погодьтесь, що якось дивно і нелогічно повів себе тоді генпрокурор. Тому й за цим епізодом Шокіна доцільно предметно допитати. У своєму інтерв’ю Шокін називає сфальсифікованою на 100% «справу про діамантових прокурорів», згадуючи у негативному контексті тодішніх заступників генпрокурора Сакварелідзе, Каська і мене. У такому разі я хотів би нагадати «мужньому борцю з корупцією», як він (будучи генпрокурором) у кабінеті Голови СБУ та у присутності чільних представників команди президента Порошенка просив мене змінити показання у цій справі. Але навіщо змінювати показання, якщо справа, як він стверджує, сфальсифікована «на 100%» – якось не логічно «фальсифікувати сфальсифіковане»? З цього приводу я готовий до перехресного допиту з Шокіним.
Ніякого реформування СБУ до наступних президентських виборів не буде. Цього ніхто й не збирався робити, бо діючого президента та його оточення влаштовує саме така СБУ. Тим більше у період виборів. А пропозиція закріпити на конституційному рівні курс України до НАТО – це, як відзначає багато експертів, лише передвиборний трюк діючого глави держави. Для вступу до НАТО треба не зміни до Конституції вносити, а здійснювати необхідні перетворення (у т.ч. у сфері безпеки) для того, щоб Україна відповідала основним критеріям цієї міжнародної організації.
Озвучування гасел «посилення боротьби з контрабандою» і «очищення фіскальної служби від корупціонерів» відбувалося для прикриття наростаючого конфлікту на печерських пагорбах, а використання правоохоронних органів під ці гасла – це спроба у силовий спосіб (інші вже вичерпані) добитися потрібного результату у цьому конфлікті
У зв’язку з судовим процесом над Манафортом українські журналісти, а особливо громадські антикорупціонери мають голосно порушувати питання про те, чому у США судять за українську корупцію, а в Україні у справі «чорної бухгалтерії» ПР – повна тиша. Ця тиша має бути сигналом для демократично налаштованої частини суспільства про те, що Україна так і не виплуталася з щупалець корупційного спрута і сповзає у прірву.
І головною причиною цього є не саботаж правоохоронних органів і судів (як це дехто намагається стверджувати), а КОНСТРУКТИВНА недосконалість чинної редакції ст. 368-2 КК. Варто також зазначити що правоохоронні органи використовують цю статтю більше для піару, ніж для реальної боротьби з корупцією. Треба мати сміливість визнати: чинна редакція ст. 368-2 КК вочевидь є недосконалою і потребує істотного законодавчого коригування. Наголошую, що йдеться не про СКАСУВАННЯ кримінальної відповідальності за незаконне збагачення, а її УДОСКОНАЛЕННЯ. Аргумент, що законодавча зміна (удосконалення) ст. 368-2 КК може дати можливість окремим фігурантам нинішніх справ про незаконне збагачення уникнути відповідальності, з правової точки зору не може бути визначальним. Оскільки (повторюсь, тим більше, що на цьому наголошує О.Костенко) йдеться про необхідність приведення кримінального закону у цій частині до вимог Конституції, забезпечення прав і свобод людини, здійснення правоохоронної діяльності за конституційними принципами.
Розвиток подій у цій справі цілком прогнозований. Генпрокурор Ю.Луценко просто констатував те, що для більшості було зрозумілим і очевидним ще у день «замаху». Але чи означає це безперспективність розслідування цієї справи? На моє глибоке переконання – ні. Розслідування цієї справи є суперперспективним. Адже її СПРАВЖНЄ розслідування покаже, хто і для чого спланував цей «замах», хто ним керував і хто його безпосередньо реалізував, як організовувалося його первинне «розкриття» і як здійснювалося піар-супроводження усього цього.
Обрання нового голови КСУ дає шанс цій державній інституції стати справжнім захисником Конституції. Мені вже доводилось говорити, що компетенція КСУ дозволяє йому «ставити на місце» будь-якого суб’єкта владних повноважень – президента, парламент, уряд (коли вони виходять за межі конституційного поля. Або навпаки – «не ставити», «заплющуючи очі» чи навіть прислужувати…
Не розумію того, як цю справу НАБУ і САП могли повністю передати до ГПУ. Адже корупційні злочини, вчинені високопосадовцями, – це виключна підслідність НАБУ. Передача цієї справи до ГПУ означає, що вона попадає під політичний контроль і тепер її розслідування здійснюватиметься під істотним політичним впливом. Адже ГПУ (і це майже загальновизнано) є політично залежним органом. Долю справи стосовно голови ЦВК так само легко передбачити. Призупинення її розслідування – це сигнал. А взагалі справу «чорної бухгалтерії» ПР можна вважати в основі своїй уже «похованою».
Якщо член Уряду називає членів НАЗК «випадковими людьми», то по суті він стверджує, що проведений з великою помпою КОНКУРС – це фарс! Що він проводився некомпетентною чи заангажованою конкурсною комісією. Що Уряд був «сліпим», коли призначав і членів конкурсної комісії, і членів НАЗК.
Наразі у КС з’явився шанс “відірватися” від політичного прив’язу і стати незалежним органом, який служитиме Україні і охоронятиме Конституцію. Чи використають його судді? Чи підуть по уготованому їм шляху, за яким остаточний крах конституційності й самого органу? Це стане очевидним найближчим часом – з того, чи насміляться судді КС виконати свій конституційний обов’язок, і хто стане головою КС.
З відходом Лутковської з цієї посади у сфері захисту прав і свобод людини нічого істотно не зміниться. Україна просто й далі не матиме Омбудсмена. На превеликий жаль!
Вказану заяву Шокін написав під тиском президента Порошенка, якого у свою чергу «пресував» віце-президент США Байден, який висунув як умову надання Україні фінансової допомоги в розмірі 1 млрд доларів звільнення Шокіна з посади генпрокурора. І цей тиск був настільки шаленим, що лише через рік Шокін насмілився розкрити таємницю свого звільнення. І не просто розкрити, але й покласти її в основу свого судового позову.
НАБУ і САП добре розуміли наслідки своїх дій, коли йшли на прийняття процесуальних рішень стосовно конкретних високопоставлених осіб, включаючи оголошення підозри. Сподіваюся, що вони робити такі кроки маючи вагомі та переконливі докази.
Сьогодні Єгор Соболєв заявив про те, що близько 3 тисяч суддів збираються іти у відставку і головна причина цього – небажання заповнювати декларації.
Гостре протистояння між ГПУ, з одного боку, та НАБУ і САП – з іншого, – це лише видима сторона конфлікту.
З подачі представників вищої влади суспільство в чергове втягнуте у дискусію стосовно питання про запровадження в Україні воєнного стану. Питання не таке однозначне і просте, як може видатись з першого погляду. Якщо раніше його «вкидання» в інформаційний простір нагадувало політичний PR-хід, то у контексті нинішньої суспільно-політичної ситуації це вже виглядає як певного роду залякування. Лише не зрозуміло кого: російського агресора чи українське суспільство?