17 октябрь 2018, Среда, 01:56

взятка декларация ДТП в Харькове Мошенничество туроператоров НАБУ Нацполиция происшествия прокуратура СБУ Укрзализныця

Боротьба з корупцією по-європейськи

13 марта 2018г.
0

Як наші закордонні «друзі» і «партнери» нав’язали Україні неіснуючі в Європі правові механізми щодо боротьби із корупцією у вищих ешелонах влади

Я погоджуюсь із тим, що питання протидії корупції були і залишаються головними для країн, у яких відбувається зміна суспільного ладу відповідно до демократичних стандартів розбудови державності.

Проблема боротьби із корупцією залишається до сьогодні актуальною і для України, як держави, яка обрала (у всякому разі – так декларує) європейський шлях свого подальшого розвитку.

Усім відомо, що саме за наполяганням наших європейських «партнерів» і заокеанських «донорів» в нашій державі ще два роки тому був створений цілий ряд антикорупційних органів: НАБУ, САП і НАЗК, але в такій кількості і в такому вигляді, яких не існує в жодній країні Європи і думаю – в цілому світі! До цієї категорії нових органів, які покликані боротися із корупцією у вищих ешелонах влади, можна віднести і Державне бюро розслідування, яке знаходиться на стадії створення.

Окрім цього, нас вже фактично примусили створити і так званий «Вищий антикорупційний суд», аналогу якому в Європі теж не існує, тим більше, що і він, начебто, повинен допомагати боротись із корупцією! Повна нісенітниця. І тому не дивно, що окрім галасу і піару та паралельно з цим – систематичного порушення норм Конституції та законів України, відчутних результатів у боротьбі з корупцією в нашій державі немає і, повірте, не буде в майбутньому, якщо ми не змінимо законодавчі підходи до державної політики на цьому напрямку і не станемо діяти в інтересах саме України, а не дозволяти проводити над українцями будь-яких експериментів.

Окрім цього треба врахувати і колосальні державні кошти, які платники податків змушені тепер сплачувати на безбідне існування цих органів. Ви тільки вдумайтесь, на їх утримання потрібно щорічно не менше 1 млрд грн!!!

Той факт, що українців фактично «розвели», нав’язавши нам таку модель, простіше сказати, черговий раз обдурили, можна не сумніватись і в цьому можна пересвідчитись на прикладах існуючих державних органів по боротьбі із корупцією трьох європейських держав, дві з яких проходили такі ж трансформації як і Україна.

Центральне антикорупційне бюро Польщі (ЦАБ)

Для прикладу візьмемо сусідню Польщу, яка в плані подолання корупції просунулась значно вперед по зрівнянню із Україною. Так, навіть станом на 2014 рік в Індексі сприйняття корупції Польща посідала високе 35 місце на відміну від нашої держави, яка перебувала на 142-му! І тому, не випадково, що ще 23 квітня 2015 року тодішній Прем’єр-міністр України А. Яценюк на брифінгу за підсумками зустрічі з головою Центрального антикорупційного бюро Республіки Польща заявив, що антикорупційна стратегія в нашій державі повинна будуватись саме за польським взірцем.

І не дивно, бо ще у вересні 2002 року польський парламент і уряд під керівництвом Л. Міллєра визнали боротьбу із корупцією пріоритетним напрямком своєї діяльності, розробили та прийняли Програму боротьби із корупцією - так звану «Антикорупційну стратегію», чого в нас до цих не розроблено і не прийнято.

А вже 13 червня 2006 року Президент Республіки Польща підписав схвалений парламентом Закон «Про Центральне антикорупційне бюро» (далі ЦАБ), який набрав чинності 24 липня 2006 року. Очолює це Бюро голова, який підзвітний керівнику уряду, а контроль за діяльністю Бюро та безпосередньо його голови здійснює нижня палата парламенту – Сейм, чого в Україні немає, бо Директор НАБУ і керівник САП виявились фактично безконтрольними. Голова ЦАБ призначається і звільняється з посади Прем’єр-міністром Польщі за погодженням з Президентом, а також Комісією Сейму у справах спеціальних служб, що на відміну від України гарантує його дійсну незалежність, а тим більше - від різних закордонних центрів впливу, як це, на жаль, має місце в нашій державі.

Що ще заслуговує на увагу, то це призначення заступників голови Бюро, бо їх призначає знову ж таки Прем’єр-міністр, але, за поданням самого Голови ЦАБ, який несе особисту відповідальність за результати роботи Бюро, а тому закономірно сам і підбирає собі заступників, чого немає в Україні, до речі, не тільки в НАБУ, а що ще гірше – і в ДБР, яке планують створити.

Заслуговує на схвалення і змішана система відбору працівників у ЦАБ: коли такі заяви про вступ на службу традиційно подають кандидати та коли вже саме Бюро веде активний пошук потрібних кадрів, чого також немає в Україні. Значно спрощена і система прийняття (призначення) на службу, яка полягає виключно в проведенні кваліфікаційного іспиту, а саме: подачі кандидатом необхідних документів, які підтверджують необхідну освіту і кваліфікацію, проходження співбесіди та здійснення перевірки, визначеної положеннями про охорону секретної інформації. І все, ніяких громадських рад там немає, ніяких «гранітоїдів» з відбору кадрів до цього антикорупційного органу не залучають, як у нас. Зауважу, що відбором кандидатів на посади в ЦАБ займається внутрішньовідомча комісія, яка складається з представників підрозділів Центрального антикорупційного бюро під керівництвом його Голови.

Ще більш цікавими є самі функції, які покладаються на працівників ЦАБ Республіки Польща: аналітично-інформаційна; оперативно-розшукова; профілактична; контрольна.

У першу чергу, заслуговує на схвалення саме контрольна функція, якої не передбачено, на жаль, Законом України «Про НАБУ», що закономірно породило на початковому етапі існування відверті порушення нашими детективами законності при мовчазній згоді та потуранні САП, коли НАБУ розпочало масово проводити фактично непередбачені ні їх галузевим законом, ні, тим більше, - КПК України дослідчі перевірки повноти і обґрунтованості заповнення державними службовцями е-декларацій про доходи, посилаючись абсолютно безпідставно на свою аналітичну функцію. Відсутність саме контрольної функції в НАБУ спровокувало в майбутньому і неодноразові непорозуміння із НАЗК, в тому числі і не передбачені законом вимоги останньої про заборону Антикорупційному бюро реєструвати кримінальні провадження за ознаками ст. 368-2 КК України без попереднього висновку Агентства щодо повноти заповнення е-декларацій.

У зв’язку з цим, ще раз звертаю Вашу увагу, що контрольна функція ЦАБ полягає не тільки у здійсненні контролю визначених законодавством Польщі процедур прийняття і реалізації рішень, що стосуються: приватизації, фінансової підтримки, державних закупівель, розпорядження державним і комунальним майном, надання концесій, дозволів, пільг, квот, гарантій, але і перевірці правильності та достовірності даних про майно або про здійснення господарської діяльності особами, які виконують публічні функції.

Окремо, зверніть увагу на той факт, що оперативно-розшукова діяльність ЦАБ Польщі направлена не тільки на запобігання вчиненню корупційних правопорушень, їх виявлення і розкриття, а і для отримання та обробки інформації, необхідної для протидії корупції в державних органах та органах місцевого самоврядування, тобто попередження діяльності зазначених суб’єктів, яка може завдати шкоди саме економічним інтересам держави. Саме на це, в першу чергу, і направлена основна діяльність польського антикорупційного відомства, а не на виявлення і розслідування одноепізодних хабарів (неправомірної вигоди), чим, в основному, і займається в нас НАБУ.

Якщо є обґрунтована підозра у вчиненні злочину, службовці ЦАБ можуть здійснювати і попереднє розслідування з метою кримінального переслідування особи, яка вчинила злочин, але, лише за вказівкою прокурора чи суду, керуючись Кримінально-процесуальним кодексом Республіки Польща.

Більше того, зверніть увагу, в Польщі не створювалося ніякої антикорупційної прокуратури, як це відбулося в Україні, а нагляд за оперативно-розшуковою діяльністю та попереднім розслідуванням здійснює Генеральний прокурор цієї країни і підпорядковані йому прокурори, що є абсолютно продуманим і логічним кроком, в т.ч. і не потребує додаткових затрат із державного бюджету на утримання фактично окремої прокуратури, як це нав’язали Україні. Окрім того, свої перевірки, в першу чергу контрольні, ЦАБ проводить систематично і за дорученням тієї ж прокуратури.

Таким чином, як Ви звернули увагу, діяльність ЦАБ Польщі, зокрема, його повноваження щодо протидії і запобігання корупції, є такими, що не порушують існуючу в Європі систему стримувань і противаг, на цей антикорупційний орган також не має впливу із-за меж цієї держави, а також він працює спільно і під керівництвом Генеральної прокуратури, що забезпечує ефективну результативність їх діяльності, чого не скажеш, на жаль, про наші антикорупційні органи, які , ще раз стверджую, мають небачені до цього необмежені повноваження, але являються повністю безконтрольними.

Національний антикорупційний директорат Румунії (НАД)

Зовсім не такою, як нам було нав’язано нашими «партнерами» та «донорами» із Європи та США, а тим більше - з посиланням на, начебто, наявний «європейський досвід», є система антикорупційних органів у Румунії, яку, мабуть, чи не найбільше сьогодні ставлять за зразок боротьби із корупцією у вищих ешелонах влади.

Перш за все, вивчене мною законодавство цієї європейської держави показало, що румунська антикорупційна, зокрема, і правова система в цілому, так як і в Польщі, повністю спростовують нав’язані Україні так звані «стандарти» з приводу відсутності в Європі держав, де органи прокуратури здійснюють функцію досудового розслідування. Саме цією «тезою», начебто, і керувались наші законодавці, коли в 2014 році скасували таку функцію прокуратури України взагалі, хоча вона в нашому Основному Законі існувала ще до червня 2016 року і лише після цього внесеними змінами до Конституції, під виглядом «судової реформи», таку можливість органів прокуратури України виключили і з Перехідних положень до неї.

Ще раз наголошую, що обидві названі вище європейські держави від такої функції і до цих пір не відмовились: їх прокуратури продовжують і сьогодні здійснювати досудове розслідування, що не перешкодило їм бути повноправними членами Ради Європи!

По-друге, та ж Румунія нічого не стала вигадувати або виконувати чужі вимоги і створила ще в березні 2006 року Національний антикорупційний директорат (далі - НАД), але, не як окремий новий орган, тобто з чистого аркушу, як це робила Україна, не керуючись своїми власними інтересами, а саме в системі Генеральної прокуратури, який було побудовано на базі моделі Спеціалізованої прокурорської служби Іспанії.

Метою створення НАД Румунії було зосередження кримінального переслідування чиновників високого і середнього рівня за корупційними справами, які до того часу були підслідні різним прокурорським службам та поліцейським інститутам країни.

Наголошую, що діяльністю НАД керує Генеральний прокурор Румунії, який перебуває при Вищому касаційному суді Румунії, через Головного прокурора цього Директорату, який йому і підпорядкований! Це я повідомляю для тих «реформаторів», в першу чергу, із числа «грантоїдів», хто заводив нас в оману. Головний прокурор НАД має двох заступників, котрих призначає Президент Румунії на підставі пропозицій Міністра юстиції, але, лише після отримання висновку Вищої Ради магістратури, яка складається виключно із прокурорів і суддів. Тобто, керівників антикорупційного директорату підбирають саме прокурори і судді, а не сторонні особи, які не є фахівцями в цій сфері, як це було нав’язано Україні. Зауважу, що цими кадровими питаннями в Румунії не займаються ні «гранітоїди», ні міжнародні експерти, які не знають ні нашого законодавства, ні тим більше – не мають будь-якого досвіду в сфері правоохоронної діяльності.

Більше того, НАД наділена законом лише деякими рисами автономії від Генеральної прокуратури Румунії, а саме: має фінансову автономію;

Головний прокурор НАД приймає самостійно рішення стосовно організаційної структури директорату (кількість відділів, служб, тощо);

грає ключову роль в призначенні до НАД прокурорів, поліцейських та спеціалістів.

Потрібно також зауважити, що саме Генеральний прокурор Румунії вирішує всі конфлікти в частині компетенції (підслідності) між Національним антикорупційним директоратом і іншими органами, чого в Україні Генеральний прокурор позбавлений, і тому неминуче виникають і будуть виникати і надалі постійні конфлікти між НАБУ і ГПУ, а відчутних результатів у боротьбі із корупцією немає і при подібному законодавстві і повноваженнях НАБУ та ГПУ ніколи і не буде.

Що ще характерно для Румунії, що суттєво відрізняється від нав’язаного нам механізму створення НАБУ і особливо його укомплектування, а також, паралельно з цим, і діяльності органів прокуратури взагалі?

Так, для відому, прокурором НАД може бути призначена особа, яка має стаж роботи лише прокурором чи суддею (а не як у нас, де основна вимога полягає лише в наявності вищої юридичної освіти і стажу роботи в галузі права) не менше 6 років, має добру професійну підготовку та репутацію! Тобто, все дуже просто. Кандидати в НАД Румунії відбираються під час, так званого, інтерв’ю (фактично співбесіди), яке проводить спеціально створена для цього комісія, яку призначає, знову ж таки, Головний прокурор НАД ( а не якісь «зовнішні комісії», які створюються із числа делегованих Президентом, КМУ і ВРУ осіб, як це у нас), яка, в свою чергу, складається також не із «грантоїдів» чи інших абсолютно «далеких» від правоохоронної діяльності осіб (наприклад, колишнього Міністра культури чи того ж актора – при всій повазі до їх професій), як це було нав’язано Україні, а із трьох прокурорів НАД і двох експертів з психології та підбору кадрів! Саме інтерв’ю складається з перевірки рівня професійної підготовки, здатності приймати рішення та брати на себе відповідальність, а також здатність витримувати стрес. Ось і все! Тобто, у цій сусідній від нас державі професіонали обирають теж професіоналів для здійснення правоохоронної діяльності, які знають і вміють підібрати необхідні кадри, бо знають про ази якої професії іде мова.

Зверніть також увагу на ту просту формулу забезпечення успішної діяльності прокурорів НАД по розкриттю і розслідуванню корупційних злочинів в Румунії, яка пішла, підкреслюю, найменш затратним шляхом при створенні цього антикорупційного органу. Використавши, в першу чергу, саме прокурорський досвід (в штаті Директорату 145 посад прокурорів) для розслідування підслідних їм злочинів, для забезпечення успішної діяльності цього підрозділу прокуратури законом було передбачено зарахування до складу НАД також працівників поліції (170 посад офіцерів), які теж виконують слідчі дії, але, лише за вказівкою прокурора, під його керівництвом, контролем і наглядом! Такі офіцери поліції, які повинні мати обов’язково вищу освіту та стаж роботи теж не менше 6 років, відряджаються до Антикорупційного директорату наказом Міністра внутрішніх справ і вводяться до складу Антикорупційного директорату наказом Головного прокурора НАД строком на 6 років.

Цікавими є і повноваження НАД, які в чомусь схожі із підслідністю НАБУ, але, разом із тим, викладені так, що виключають можливість прокурорам директорату займатись дріб’язковими справами, чи такими,які складно визнати корупційними, як це має місце в діяльності українського Антикорупційного бюро. Перш за все, компетенція Антикорупційного директорату Румунії визначається чітко на підставі трьох критеріїв: посади особи, яка підозрюється у вчиненні корупційного злочину; розміру завданої злочином шкоди; вартістю предмета корупційного злочину (вартістю хабара).

Але, зверніть увагу, НАД займається розкриттям і розслідуванням тільки тих корупційних правопорушень , якщо вартість хабара становить більше 10 000 тисяч євро (а не так як в Україні, де НАБУ розслідує будь-які, в т.ч. і дріб’язкові хабарі); правопорушень, які прирівняні до корупції (суспільно-небезпечні економічно-фінансові порушення), таких як, наприклад, зниження вартості майна підприємства під час його приватизації; надання кредитів і субвенцій з порушенням законодавства і т.д., якщо, при цьому, розмір завданої шкоди становить більше 200 000 євро (а не так як у нас, коли НАБУ уповноважена розслідувати і не корупційні злочини, де мінімальний розмір заподіяної шкоди становить більше 850 000 грн); дві попередні категорії злочинів незалежно від розміру хабара чи завданої шкоди, якщо вони вчинені особами, які займають певні високі державні посади.

Із цього виходить, що антикорупційний орган Румунії займається розкриттям і розслідуванням тільки тих злочинів, не віднесених до корупції і не вчинених підслідними йому суб’єктами, якщо розмір заподіяної шкоди становить у переводі на нашу валюту не менше ніж 7 млн грн! У той же час, нагадаю, НАБУ уповноважена розслідувати і злочини, вчинені так званими суб’єктами «великого підприємства», у статутному капіталі яких частка державної і комунальної власності перевищує 50%; і коли відповідним злочином було заподіяно або могло бути заподіяно тяжкі наслідки охоронюваним законом свободам і інтересам фізичних та юридичних осіб, а також державним і суспільним інтересам, тобто навіть без визначення конкретної суми матеріальної шкоди! А якщо врахувати, що Законом «Про НАБУ» передбачено і ще одну категорію злочинів, яку можна доручити розслідувати детективам Антикорупційного бюро України, то можна дійти до невтішного висновку про те, що нашим антикорупціонерам не буде часу, коли розслідувати, в першу чергу, корупційні злочини, вчинені високопосадовцями, для чого їх фактично і створили, а тому у нас на практиці і відсутні саме такі кримінальні справи, а тим більше - обвинувальні вироки по них. І таке, на жаль, буде і в майбутньому. Повірте на слово: не допоможе розв’язанню цієї проблеми і створення «Вищого антикорупційного суду».

Важливим є і той факт, що румунське законодавство не передбачає і навіть не дає недвозначних підстав наділяти НАД повноваженнями щодо залучення і допуску працівників правоохоронних органів інших держав, в т.ч. і США, до проведення оперативно-розшукових заходів і досудового розслідування, бо передбачена їх законом міжнародна співпраця цього департаменту визначає лише обмін інформацією та взаємну правову допомогу з іноземними організаціями у справах про корупцію задля покращення антикорупційного законодавства та практики переслідування в різних країнах. Тим більше, не знайшов я в їх законодавстві і можливості перебування цього антикорупційного органу під будь-яким зовнішнім (закордонним) контролем чи впливом, як це має місце в Україні, що, до речі, не бояться афішувати, а навіть цим хизуються.

Що ще є дуже похвальним в законодавстві Румунії - то це покладення на НАД повноважень по здійсненню аналізу причин, які викликають корупцію, та умов, які її спричиняють, а також підготовку та подання пропозицій про їх усунення, чого ні Законом «Про НАБУ», ні КПК України не вимагається робити ні детективами, ні прокурорами!

Прокурорська служба проти корупції та організованої злочинності Іспанії (ПСКОЗ)

Не відповідає нав’язаній Україні моделі боротьби із корупцією, особливо у вищих ешелонах влади, і практика організації цієї діяльності в Іспанії, яка започаткована ще в далекому 1995 році, коли саме в системі прокуратури (служби державного обвинувачення), на відміну від нас, була створена Спеціалізована прокурорська служба з припинення економічних злочинів, пов’язаних з корупцією. Зміни, внесені в Органічний Закон Іспанії «Про Службу державного обвинувачення» 9 жовтня 2007 року, визначили сучасний стан спеціалізованої антикорупційної прокурорської служби, яка отримала назву «Прокурорська служба проти корупції та організованої злочинності» (скорочено ПСКОЗ).

Така іспанська модель - це ще одне переконливе свідчення нещирості і брехні з боку як наших горе-реформаторів, так і їх іноземних "фахівців", які, посилаючись саме на європейський досвід, необґрунтовано позбавили прокуратуру України функції досудового розслідування та під різними приводами розігнали з її складу професійні кадри в галузі саме здійснення досудового розслідування і прокурорського нагляду за додержанням законів на стадії досудового розслідування, в першу чергу - у формі процесуального керівництва.

До компетенції названої Служби входять, в основному, економічні злочини та злочини, вчинені публічними службовими особами під час виконання ними своїх обов’язків, в чому є деяке співпадіння із підслідністю НАБУ.

Разом з тим, ПСКОЗ уповноважена розслідувати також ведення бізнесу, проведення ділових операцій, руху цінних паперів, цінностей і капіталу, до яких має відношення організована злочинність, чого, на жаль, не передбачено в законі України «Про НАБУ». До речі, цю важливу функцію в Україні раніше в одному із законопроектів намагатись покласти на Державне бюро розслідувань, але, його навіть не виносили на голосування у Верховній Раді. На жаль.

Ще раз наголошую: для втручання ПСКОЗ Іспанії необхідно, щоб злочин не тільки був їй підслідний, а й належав до розряду особливо важливих справ, бо решта таких справ у Іспанії розслідуються іншими підрозділами прокурорської служби. А цю «особливу важливість» визначає виключно Генеральний прокурор Іспанії, при чому критеріями цього визначення і розподілу підслідності є такі особливості: ця справа вимагає розслідування спеціалізованим підрозділом поліції, який прикріплений до ПСКОЗ; має місце організована злочинність; коли злочин вчинено посадовцями високого рівня.

Тобто, визначення такої підслідності є виключною компетенцією Генерального прокурора, який, до речі, може передати цій службі і будь-яку іншу кримінальну справу, навіть, якщо відсутні названі вище три критерії. Тому, зверніть увагу, як нам цинічно нав’язали наші закордонні «друзі» та «донори» свою ідею про позбавлення нашого Генерального прокурора викладеної вище компетенції та одночасно фактично примусили покласти такі виключні повноваження на його заступника – керівника САП, що не тільки є маразмом, а і причиною постійних конфліктів як в одному відомстві між керівником та його заступником, так і між НАБУ та ГПУ, а потім і між НАБУ та САП, що звичайно не сприяло активізації і об’єднанню зусиль у боротьбі із корупцією у вищих ешелонах влади України.

Разом з тим, повідомляю, що, згідно вимог Конституції Іспанії і їх Кримінально-процесуального кодексу, кримінальні переслідування усіх без винятку злочинів здійснюються Прокурорською службою державного обвинувачення, куди входить і структура ПСКОЗ.

І що ще цікаво. Прокурорське розслідування в Іспанії може бути розпочате, як на підставі відкритої інформації, так і за заявою приватної особи або державної установи. У тих випадках, коли конкретний злочин належить до компетенції ПСКОЗ, для початку слідчих дій по ньому додатково постанова Генпрокурора не потрібна, але, якщо необхідно встановити особливу важливість правопорушення, Головний прокурор цієї служби запитує дозволу, ще раз підкреслюю, в Генерального прокурора Іспанії на порушення таких справ саме ПСКОЗ.

Будь-які спори між спеціальною і звичайними прокурорськими службами щодо підвідомчості конкретних справ вирішуються виключно Генеральним прокурором , в т.ч. Головний прокурор ПСКОЗ зобов’язаний негайно повідомити Генпрокурору не тільки про всі розпочаті справи, а і про всі випадки зміни підслідності! Водночас, Генеральний прокурор має право дати вказівку будь-якому прокурору ПСКОЗ взяти участь у судовому розгляді будь-яких справ, навіть якщо вона була розслідувана іншим органом прокуратури!

Водночас, керівником ПСКОЗ є Головний прокурор, який призначається урядом за поданням саме Генерального прокурора Іспанії після консультацій із членами Ради Генеральної прокуратури (яка виключно складається із представників органів прокуратури), тобто його кандидатура підбирається саме професійними людьми із числа прокурорів, а не будь-яких «інших фахівців в галузі права», і тим більше - не аматорами-любителями, як це нав’язали Україні.

Надто цікавим і по-державному прийнятним є формування самого складу цієї антикорупційної прокурорської служби, до якої входять 13 спеціальних прокурорів, які повинні мати професійну підготовку і досвід у сфері розслідування економічних і податкових злочинів. Вони також призначаються урядом Іспанії за поданням того ж Генерального прокурора після консультацій із членами Ради Генерального прокурора.

До речі, Генеральний прокурор, а не його заступники, як це в Україні, може залучати до розслідування ПСКОЗ будь-якої кримінальної справи прокурора іншої прокурорської служби.

Окрім того, штат цієї спеціальної прокурорської служби посилений представниками інших відомств, в т.ч. і цивільної поліції і жандармерії, а також судової поліції, де також створені спеціальні відділи з надання сприяння ПСКОЗ. За законом, ПСКОЗ зобов’язане повідомляти Генерального прокурора про всі справи, які знаходяться в їх провадженні та про будь-які пов’язані з ними зміни. Про результати роботи ПСКОЗ саме Генеральний прокурор Іспанії, а не його заступники, кожні півроку повідомляє до Колегії судових прокурорів та Ради Генерального прокурора.

І ще одне важливо. ПСКОЗ, як структурний підрозділ Прокурорської служби із підтримання державного обвинувачення, не є самостійним, як це нам нав’язували, навіть не має власного бюджету, а фінансується з бюджету Генеральної прокуратури, тобто загальної прокурорської служби, і всі її підрозділи фінансуються Міністерством юстиції як одне відомство, що не заважає цій антикорупційній прокуратурі працювати професійно та результативно.

На відмінну від викладеної вище системи антикорупційних органів трьох країн Європи наші ж законодавці, уряд і Президент, замість ефективної боротьби із корупцією у вищих ешелонах влади, займаються виключно бездарним «плодінням» різноманітних «антикорупційних органів», а тепер під тиском МВФ, Держдепу США та всіляких європейських структур, які переслідують власні цілі, ще створять (я в цьому впевнений) і «Вищий антикорупційний суд», зауважу, наче у нього ще є і «нижчий», що теж є свідченням абсолютної юридичної безграмотності, а тим більше, що такий суд не може мати подібного префіксу «анти», бо він не є і не може бути органом боротьби із чимось, в тому числі і з корупцією, в чому нас всі його прибічники, як закордонні, так і провідні їх внутрішні «ідейники», намагаються переконати.

У це навіть повірив і наш Президент, від чого і злякався. Правда, даремно. Нічого страшного від цього не буде, звичайно при умові, що цей «антикорупційний суд» не стане повністю підконтрольний іноземним державам.

Із викладеного вище можна зробити невтішний висновок про те, що нав’язані нам «реформи» тієї ж прокуратури, зокрема, та правоохоронної системи по боротьбі із корупцією, в цілому, абсолютно не відображають європейський досвід, а є нічим не більшим ніж черговим експериментом в нашій країні (подібно до медичної чи пенсійної «реформ»), влада якої не проявляє ні своєї самостійності, ні принципів по захисту національних інтересів, а, будучи слабкою і, вибачте, сильно скомпрометованою, погоджується із такими «пропозиціями», постійно уступає під натиском як заокеанських, так і європейських так званих «партнерів» чи «донорів». В результаті цього, Україна за ці кілька років після Майдану перетворилась на якусь низькосортну державу, яку можна обмаювати, погрожувати їй і постійно маніпулювати інтересами її народу.

Прикро. На кінець варто процитувати слова видатного Тараса Григоровича Шевченка: Доборолась Україна до самого краю. Гірше ляха свої діти її розпинають

ВОЛОДИМИР ГОВОРУХА: НЕ ВВАЖАЮ, ЩО ДІЮЧІ СУДДІ НЕ СПРОМОЖНІ РОЗГЛЯДАТИ КОРУПЦІЙНІ СПРАВИ

Олексій Баганець Екс-заступник Генерального прокурора України, заслужений юрист України, кандидат юридичних наук, адвокат