21 ноябрь 2017, Вторник, 06:25

взятка декларация ДТП в Харькове НАБУ Нацполиция происшествия прокуратура СБУ Укрзализныця

Брехня з точки зору адвоката

7 ноября 2017г.
0

«Брехня – що вугілля: не впече, то замаже»

Мабуть у світі не лишилось жодної людини, яка б ні разу у житі не збрехала. Якою б чесною не була людина, але у кожного трапляються ситуації, коли виникає необхідність сказати неправду або приховати правду. Так, приховування правди – це, по суті, завуальована форма брехні.

Що таке брехня? Брехня - це свідоме спотворення (перекручування) фактів шляхом створення у іншої особи враження, що не відповідає вашому. Психологи з Геттінгенського університету (Німеччина) за згодою декількох десятків піддослідних за допомогою мініатюрних звукозаписних пристроїв протягом декількох діб фіксували буквально кожне вимовлене ними слово. За час дослідження було виявлено невтішні факти: серед десятків піддослідних не знайшлося жодного, хто протягом дня не збрехав бодай раз. Більшість взагалі брехали близько двадцяти разів на дню, а інші спотворювали істину до п’ятисот (!) разів в день. При цьому їх власна самооцінка від цього жодним чином не страждала і оточуючи ставились до них, як до цілком непоганих людей. Мотиви для брехні в кожного різні. Але через деякий час будь-яка брехня викривається і зазвичай завдає більших неприємностей, ніж ситуація, через яку людина збрехала. Зокрема, коли людина бреше у побуті, то це може суттєво відобразитися на її подальших стосунках з оточуючими. Проте, сьогодні б хотілося поговорити про більш тяжкі наслідки за брехню.

Кожен, кому хоч раз довелося мати статус свідка або потерпілого в тій чи іншій справі, чув такі слова: «Ви попереджаєтесь про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань».

Показання - це відомості про факти, які підлягають встановленню у кримінальній чи цивільній справі. Показання свідка і потерпілого є важливими доказами по кримінальній і цивільній справі, від достовірності яких може залежати встановлення істини по справі і, отже, законність і обґрунтованість винесеного вироку/рішення.

Неправдивими є показання, в яких повністю або частково перекручені факти, що мають значення для правильного вирішення справи. Завідомо неправдиві показання утворюють склад злочину, якщо вони дані уповноваженій на те особі, у встановленому законом порядку і належним чином процесуальне оформлені.

Законодавством України передбачені покарання за надання хибної інформації суду та правоохоронним органам:

  • Стаття 383 КК. Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину.

    1. Завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому або органу досудового розслідування про вчинення злочину — карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.
    2. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням особи в тяжкому чи особливо тяжкому злочині або із штучним створенням доказів обвинувачення, а також вчинені з корисливих мотивів, — караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

  • Стаття 384 КК. Завідомо неправдиве показання.

    1. Завідомо неправдиве показання свідка чи потерпілого або завідомо неправдивий висновок експерта під час провадження дізнання, досудового слідства, здійснення виконавчого провадження або проведення розслідування тимчасовою слідчою чи спеціальною тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України або в суді, завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна під час здійснення виконавчого провадження, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках, — караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
    2. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказі обвинувачення чи захисту, а також вчинені з корисливих мотивів, — караються виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

  • Стаття 396 КК. Приховування злочину.

    1. Заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину — карається арештом на строк до трьох місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
    2. Не підлягають кримінальній відповідальності заздалегідь не обіцяне приховування злочину члени сім'ї чи близькі родичі особи, яка вчинила злочин, коло яких визначається законом.

Основним об'єктом вказаних злочинів є інтереси правосуддя. У ряді випадків від злочину страждає і додатковий об'єкт - права і законні інтереси учасників процесу: обвинувачених, потерпілих, сторін у цивільній справі.

Як приклад, можу навести одну зі справ, яку мала у своєму провадженні. Особа подала заяву про те, що певна службова особа юридичної особи вимагає в нього хабар за дозвіл на вуличну торгівлю в певному місці. В подальшому під час досудового розслідування заявник, будучи допитаним у якості свідка, надав пояснення, що він є підприємцем і займається вуличною торгівлею з пересувного вагончика в певному місці, дозволу на розташування вагончика не має, але наразі займається отриманням відповідних дозвільних документів. Також показав, що мій клієнт вимагав в нього хабар, щоб «закрити очі» на його незаконну торгівлі. Свідки, які в ряді слідчих дій приймали участь у якості понятих, підтвердили факт передачі хабара. Під час судового провадження свідок-заявник надав вже зовсім інші показання: і підприємцем він не був, і торгівлею взагалі не займався, і на мого клієнта він «вийшов» сам та запропонував йому грошові кошти, з метою допомогти своєму товаришу, який, начебто, і був підприємцем. Проте цього «товариша» орган досудового розслідування жодного разу не допитав. Не вдалося нам знайти його і під час судового провадження. Зі свідками-понятими теж виявилось все дуже цікаво. По-перше: вирішуючи питання їх виклику у судове засідання, одного з них ми знайшли в установі відбування покарання, іншого – в СІЗО. По-друге: згідно їх показань під час досудового розслідування – понятими вони стали випадково, за збігом обставин опинившись «в потрібний час у потрібному місці», а вже під час судового розгляду вони розповідали, що їх запросив до себе працівник правоохоронного органу у зв’язку з їх власними кримінальними справами, а вже під час відвідин повідомив, що вони будуть понятими у іншій кримінальній справі та на власному транспорті доставив «в потрібний час в потрібне місце». Обвинуваченого в подальшому було виправдано, але через таку ось брехливість свідків в нього було втрачено час, нерви, репутацію, його було незаконно обвинувачено у вчинені злочину. Тобто, постраждали його законні права та інтереси. А також інтереси правосуддя, що полягло у витрачанні часу на сфальсифіковану справу.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом – «завідомо». Що це означає? Наприклад, був у мене клієнт з надмірною уявою. Сказати, що він брехав? Складне питання. Бо на протязі всієї співпраці з ним особисто в мене склалося враження, що в силу своїх особистих якостей він вже настільки звик до викривлення дійсності, що сам вірив в те, про що говорив. Він кожного разу про одну й ту ж подію розповідав геть інші речі, які не узгоджувались між собою. Він не пам’ятав, що він розповідав попереднього разу, тому наступного разу в його уяві події відбувались по іншому. Його фантазія підказувала йому нові подробиці і він охоче з ними ділився. І кожна нова його розповідь була щирою. Тобто, якщо він і брехав, то робив це НЕСВІДОМО. А якщо несвідомо, то начебто і не брехав, а просто несвідомо спотворював відомості про певні факти. Тож чи можна таку людину притягти до кримінальної відповідальності, адже умисел відсутній?

Завідомість – це достовірне знання особою тих чи інших обставин та її повна інформованість, що повідомлювані нею показанні не відповідають реальним фактам. У відповідності до ч.3 ст.3 Кримінального кодексу України злочинність діяння, а також караність та інші правові кримінально-наслідки визначаються тільки цим Кодексом. Тобто, сумлінна помилка особи, а також неправильні показання, надані в результаті забудькуватості, поганої пам’яті, тривалого часу між подією, що мала місце, та допитом виключають кримінальну відповідальність.

До кримінальної відповідальності за неправдиві показання притягуються лише свідки та потерпілі. Обвинувачений, підозрюваний, засуджений/виправданий, а також сторони по цивільній справі не можуть нести відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань. Якщо обвинувачений, підозрюваний, засуджений/виправданий раніше допитувався по цій справі як свідок і давав неправдиві показання, він не може бути притягнутий за це до кримінальної відповідальності.

Як можна визначити, що людина дає неправдиві показання? За сукупністю інших доказів у справі. Наприклад, зіставити сумнівні показання особи з показаннями інших учасників провадження. Хоча я зазвичай говорю: якщо дві особи розповідають прямо протилежні речі про одну й ту ж подію, то це ще не означає, що хтось з них бреше, просто, можливо, кожен з них сприймав подію під різним кутом. Крім того, можна виявити неправдивість показань шляхом аналізу показань однієї й тієї ж особи, які надані в різний період часу та мають суттєві розбіжності між собою. Ще одним із способів виявлення є аналіз показань особи та інших доказів по справі. Дуже рідко, але все ж трапляються ситуації, коли брехня виявляється під час розслідування іншого кримінального провадження.

Аналіз судової практики дає можливість виділити декілька основних результатів, як мети своїх дій, яких прагне досягти особа, даючи завідомо неправдиві показання:

  • добитися більш м’якого покарання для винної особи;
  • уникнути можливих неприємностей від зацікавлених осіб або догодити цим особам;
  • отримати певну матеріальну чи іншу винагороду;
  • задовольнити власні егоїстичні потреби: помститися, дошкулити, тощо;
  • добитися притягнення до кримінальної відповідальності та засудження завідомо невинної особи;
  • уникнути відповідальності за інший злочин.

На питання, як часто особи притягуються до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві показання, краще всього відповість статистика. Згідно Єдиного реєстру судових рішень, до кримінальної відповідальності за період з 2012 по 2017 роки було притягнуто «брехунців» за стст.383, 384 КК України лише 179 разів:

  • 2012 рік – 3 вироки;
  • 2013 рік – 56 вироків (2 з них – виправдовувальні, за відсутністю складу злочину);
  • 2014 рік – 49 вироків;
  • 2015 рік – 22 вироки;
  • 2016 рік – 22 вироки;
  • 2017 рік – 27 вироків.

Підсумовуючи викладене, хочеться сказати, що притягнення до кримінальної відповідальності особи за завідоме неправдиве показання є дуже складним питанням. Це зумовлене перш за все тяжкістю доведення завідомої умисності вказаного діяння особою.

Zrada.today

КУДА ЛЕТИТ УКРАИНСКАЯ АВИАЦИОННАЯ ТРАНСПОРТНАЯ КОМПАНИЯ