Марина Руденкова, інформаційне агентство "Зрада"
Частина 1. Бурштинова історія
Оглушливий вибух гранати, автоматні черги, десятки поранених, вбитий чоловік, який розпластався на асфальті, у калюжі крові… Ця історія відбулася не на Донбасі, де дотепер триває війна. А в невеликому райцентрі Олевськ на Житомирщині. Прямо в центрі міста, біля маленької кав'ярні, де «тусувалася» компанія молоді. «Качки» на дорогих іномарках з львівськими номерами навіть не спробували почати переговори, а відразу відкрили вогонь.
Втім, схожими випадками на Поліссі (Житомирська, Волинська, Рівненська й частина Київської області) уже нікого не здивуєш. Ось уже три роки тут точиться справжня війна через «сонячний камінь». То відбуваються сутички між старателями й поліцією (яка, за чутками, теж має свою частку із промислу). То кримінальні угруповання, які «кришують» нелегальний видобуток бурштину, влаштовують розбірки. До речі, саме так відбулося в Олевську, коли скупники цього міста відмовилися платити ренту бандитам із Львова. А ті не полінувалися продемонструвати олевчанам, хто «у домі хазяїн».
Ставлення до того, що відбувається, у місцевих жителів двояке.
Із одного боку, камінь дає їм можливість прогодувати свої родини в регіонах, де рівень безробіття традиційно зашкалює: побудувати будинок, купити машину, вивчити дітей. З іншого боку, вони постійно знаходяться під пресингом бандитів. І щодня ризикують життям заради заробітку.
Виправити ситуацію міг би закон про легалізацію бурштинового промислу. Але він не прийнятий, і коли це відбудеться — невідомо.
— Наслідки халатного ставлення влади до бурштинового питання можуть бути страшними, – вважає експерт Дмитро Леонтиюк з Рівного. — Не секрет, що у нас на Рівненщині деякі села, де добувають «сонячний камінь», зовсім відкрито заявили про свою непокору владі, закупили на чорному ринку зброю з АТО й не пускають до себе ані бандитів, ані правоохоронців. Рано чи пізно вони оголосять війну державі. А до них приєднаються сусіди…
Чому ж влада ніяк не вирішить питання «сонячного каменю»?
Знищена природа
— Уже десятий рік поспіль Верховна Рада займається розробкою законів про регулювання видобутку бурштину, — зітхає очільник Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко. — Але всі ініціативи розсипаються через відсутність політичної волі. У владних кабінетах завжди були ті, кому нелегальний промисел приносить великий зиск. У результаті всього за кілька років ми одержали в Поліссі «гарячу точку». А також зону екологічного лиха. Оскільки старателі добувають бурштин за допомогою води, у регіоні вже змінився гідрорежим. Вода йде з ґрунтових покладів, відповідно — порожніють колодязі в навколишніх селах. Ще кілька років такого активного видобутку, і води під землею не залишиться зовсім. Крім того, добувачі каменю вирубують природні ліси. Штучно посаджений ліс ніколи не виросте таким же, як той, що «посадила» природа. Ліс поглинає вуглекислий газ і рятує нас від наслідків глобального потеплішання. Чи варто говорити про те, що через бурштиновий промисел зникають рідкісні види тварин і рослин. Поліську природу в її природньому вигляді ніяка рекультивація вже не відновить.
Втім, щось зробити все ще можна. Але тільки в тому випадку, якщо кошти від видобутку будуть спрямовані в державну скарбницю.
— Бурштиновий ринок щорічно приносить від 500 до 700 мільйонів доларів прибутку, — говорить народний депутат Борислав Розенблат. – За моїми підрахунками, щороку українська скарбниця втрачає близько десяти мільярдів гривень у вигляді податків. І використати їх можна не тільки для рекультивації. Наприклад, у проекті бюджету на 2018-й рік на закупівлю ліків заплановано стільки ж грошей, скільки й у 2017- му. З урахуванням інфляції, куплених на ці гроші ліків буде ще менше. А їх і цього року катастрофічно не вистачає.
Народний депутат Сергій Євтушок («Батьківщина») додає:
— 500-700 мільйонів доларів – це цифра, яка відображає тільки старательську діяльність. А переробка? А біржа? А рекультивація? Це не тільки додаткові гроші в скарбницю. Це робочі місця для людей.
Світла ідея
Сергій Євтушок, як і Борислав Розенблат, до бурштинових проблем ставиться з особливим почуттям. Обидва – із бурштинових регіонів (Рівненська й Житомирська області). Обидва – автори нашумілого закону 1351-1 про видобуток і реалізацію бурштину, який Верховна Рада провалила в лютому цього року: не вистачило всього чотирьох голосів народних депутатів.
— Пам'ятаю, що після цього голосування Борислав Розенблат вийшов у кулуари й перед кількома камерами заявив, що відбувся злочин проти держави, — згадує Сергій Євтушок. — А депутати, які не голосували за закон, — це вороги народу. Думаю, що до того, як Розенблат зрозумів, що парламент не підтримає легалізацію, у нього була світла ідея створити й прийняти новий закон.
На жаль, світла ідея Борислава Розенблата й ще десятка депутатів, які створили революційний «бурштиновий» закон, виявилася перешкодою для сил, які активно заробляють на «сонячному камені».
Загроза гранатою
— Закон, який регулював би цю сферу, ми подали, тільки-но зайшли в Раду, – у 2014 -му році, — згадує Борислав Розенблат. — Я був його рушієм. Говорив про нього привселюдно, у тому числі на телебаченні. Природно, такий розголос влаштовував не всіх. Одного разу на одному з ефірів активістка з Олевська спробувала мене дискредитувати. Заявила, що нібито я маю 92 га землі в Олевському районі Житомирської області, де видобувають бурштин. Потім у суді я довів, що вона говорила неправду. Але на цьому тиск не закінчився. Навпаки! Невідомі загрожували кинути гранату в мій офіс у Житомирі. Довелося найняти охорону, хоча до цього я нею не користувався й за кермом завжди їздив сам.
До слова, неприємні ситуації на Поліссі відбуваються не тільки з Бориславом Розенблатом. Але з кожним, хто має мужність підняти тему нелегального видобутку бурштину.
— Моєму помічникові, нині депутатові Житомирської облради Олександру Ніколайчуку, проломили голову! – продовжує, Розенблат. — І це при тому, що він журналіст, публічна особа. Думаю, річ у тому, що надмаржинальні бізнеси: бурштин, казино, торгівля прекурсорами, зброєю, незаконне вирубування лісу — у нас у країні ховаються в тіні. На них накладене вето на рівні домовленості між різними політичними кланами. У результаті бурштинові мільярди перетікають із кишені в кишеню, минаючи державну скарбницю. А прості поліські старателі виявляються заручниками великої гри.
Показові виступи
Восени 2016-го року ГПУ на чолі з Юрієм Луценком провела гучну спецоперацію по боротьбі з бурштиновою мафією в Рівненській області. Був затриманий заступник обласного прокурора Андрій Боровик, підполковник СБУ й інші правоохоронці. Активізувався й парламент. Спікер Андрій Парубій ініціював створення робочої групи, яка мала вивчити ситуацію на місцях. А також закликав народних депутатів якомога швидше закінчити роботу над законом до другого читання.
— Події розвивалися настільки стрімко, що ми повірили: скоро свавілля криміналітету й правоохоронців припинитися й нашу роботу легалізують, — зітхає Михайло Сидорко з Рівненщини.
Але «віз залишився там, де й був». Бурштинові бариги на місцях розуміли: у Києві влаштовують «показові виступи», щоб заспокоїти простий люд. А насправді припиняти нелегальний видобуток ніхто не збирається. Адже кошти, виручені за камінь, ідуть у кишені високопоставлених столичних чиновників.
— Копальні контролювали дві групи – львівська й житомирська, — розповідає Борислав Розенблат. – Ринок між собою вони давно поділили. А я зі своєю мрією про легалізацію промислу заважав жити й тим, і іншим. Високих заступників у цих ОЗУ безліч. Можна сказати, що це представники всіх гілок влади в Україні. Їх добре знають і у Верховній Раді, і в кримінальному світі.
Зручні постанови
Щоб хоч якось легалізувати свою діяльність, більшість ділків використовували спеціальну постанову Кабінету Міністрів.
— Наприкінці 2016 року з'явилася дуже зручна постанова про рекультивацію (офіційна назва «Деякі питання реалізації пілотного проекту рекультивації земель лісогосподарського призначення, ушкоджених у результаті незаконного видобутку бурштину» — прим. авт.), — говорить Сергій Євтушок. – Вважаю, що хтось із охочих заробити на бурштині, вдало зайшов у Кабмін і ініціював створення схеми, яка допускає до «годівниці» наближених до влади людей.
У тому, що така рекультивація насправді фікція, впевнений і еколог Володимир Борейко.
— Ці ділки знищують природний ліс, а замість нього садять газонну траву або в найкращому випадку сосонку, яку потім з'їдять короїди, — гарячкує Борейко. — По факту свої зобов'язання вони виконають, а пред'явити їм нічого. Адже постанова Кабміну – це не закон, у якому прописана адміністративна або кримінальна відповідальність за порушення. По суті, вона не має юридичної сили.
Втім, деякі горі-бізнесмени пішли ще далі. Вони використовували спецдозволи на геологічну розвідку й видобуток корисних копалин в Україні, які регулювалася постановою Кабміну від 2011 року. Але забули, що видати спецдозвіл на видобуток бурштину Держслужба геології й надр України може тільки за наявності відповідної згоди обласної ради. Зокрема, йдеться про три фірми (одна з них, ТОВ «Райт Солюшн», зареєстрована в Гонконзі, а її власник – громадянин Німеччини), які одержали спецдозвіл на видобуток бурштину в Олевському районі в обхід Житомирської облради.
— Копію цього спецдозволу в депутатську приймальню до Розенблата приніс один із депутатів облради, — розповідає юрист Ружена Ляшенко. — Виявилося, що Держслужба геології й надр України видала цей дозвіл в обхід облради, яка відмовила цим бізнесменам двічі – спочатку своїм листом, а потім і рішенням сесії. Більше того, коли ми почали детально перевіряти ці спецдозволи, виявилося, що їхні номери співпадають із дозволами, виданими колись на видобуток вапна в Луганській області й вугілля в Донецькій. Як тільки ми повідомили їм про це, у Держгеонадрах швидко поміняли номери. Але питання залишилося відкритим: як обласна рада може захистити надра від незаконного використання? Від імені народного депутата Розенблата ми писали листи в ГПУ, СБУ, Адміністрацію президента – реакції нуль. Залишався один вихід – скасувати дозволи через суд. Тоді облрада звернулася в прокуратуру Житомирської області з проханням подати відповідний позов, адже це було в інтересах місцевої громади. Зараз один із спецдозволів скасований, інші суди заморожені.
Чому судові позови припинені? Очевидно, ті, хто стоїть за відповідачами, і є справжніми режисерами скандалу, який розгорівся на початку літа навколо Бориса Розенблата, — чекають закінчення історії опального нардепа. Адже, не маючи опонента, їм буде набагато простіше займатися нелегальним видобутком бурштину.
Нагадаємо, що 19 червня Національне антикорупційне бюро України затримало охоронця Борислава Розенблата за підозрою в одержанні 200 тисяч доларів хабара. Пізніше в НАБУ повідомили, що всього було затримано семеро осіб, які нібито причетні до вимагання й одержання хабарів за сприяння іноземної компанії з видобутку бурштину за сприяння нардепів Розенблата й Полякова.
Як доказ НАБУ пред'явило Регламентному комітету ВР, а заодно й усій країні годинний фільм, який складається з уривків зустрічей Борислава Розенблата з агентом НАБУ Катериною, яка представилася йому представником компанії-інвестора з ОАЕ, що має плани на розробку й видобуток бурштину в Україні. Уже 11 липня Рада підтримала зняття недоторканності з Борислава Розенблата.
— Найцікавіше, що в провину народному депутатові слідчі НАБУ поставили його спроби вивести на чисту воду «Райсолюшин» і ще дві фірми на Житомирщині, – уточнює Ружена Ляшенко. — Мовляв, він намагався вплинути на посадову особу, надавши неправомірну вигоду (стаття 369 КК України). На мій погляд, ми маємо справу з підміною понять і сфабрикованою кримінальною справою.
— Думаю, що моє наполегливе бажання розібратися в історії зі спецдозволами й стало тим спусковим гачком, після якого в НАБУ мене взяли «у розробку», — припускає Борислав Розенблат.
Тим часом, довідавшись з фільму НАБУ про те, що відбувається на Житомирщині, генпрокурор Юрій Луценко заявив, що особисто подзвонив обласному прокуророві й поставив вимогу розібратися в ситуації. Виходить, претензії до цих підприємств були не тільки у Борислава Розенблата?
Контекст важливий
Не варто забувати й про те, що НАБУ опублікувало далеко не всі записи численних зустрічей депутата Розенблата з агентом Сивоконь.
— Вони вирвали з наших бесід окремі цитати й вигідно їх використовували, – стверджує нардеп.
На користь цієї версії говорить цікавий секретний документ НАБУ. Він був створений 30.12.2016 за результатами виконання спецзавдання по розкриттю злочинної діяльності групи чи злочинної організації.
«Підставою для виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації є фактичні відомості, отримані під час проведення оперативно-розшукових заходів у рамках оперативно-розшукових заходів категорії «Розробка» від 29.07.2016 про протиправну діяльність організованого злочинного угрупування, до складу якого зокрема входять представники органів державної влади, щодо незаконного видобутку і реалізації бурштину, а також легалізації своєї злочинної діяльності шляхом прийняття законодавчих актів».
Але дозвольте… Хто дав право слідчим брати в розробку народного депутата без дозволу Верховної Ради?
— Згідно з УПК, на такі дії може дати дозвіл тільки Парламент! – стверджує адвокат Розенблата Олексій Шевчук.
І чи випадково збігаються за часом спроби Борислава Розенблата розібратися з видачею незаконних спецдозволів на видобуток бурштину й цією самою розробкою? Та що там говорити!
Відколи це законодавча діяльність (простіше кажучи, основна робота народного депутата) стала злочином?
— За мною стежили, слухали мої розмови – зітхає нардеп. — Результатом стеження мав стати будь-який злочин: якщо не хабар, то наркотики, зброя або ДТП. Бо ж мета ставилася одна: знищити мою репутацію й мене, щоб я не заважав людям, які заробляють на бурштині мільярди, продовжувати свою нелегальну роботу.
До слова, у цьому ж документі фігурує й прізвище скандального детектива Катерини Сивоконь, на яку було покладено завдання викрити злочинну діяльність організованої групи.
— Я бачив у Катерині представника великої інвестиційної компанії, яка планує побудувати в Україні завод по переробці бурштину, — говорить Розенблат. — Звичайно, для мене це було важливо. Адже запуск такого виробництва міг би стати для мене іміджевим проектом. Більше того. Ми й про перспективу будівництва бурштинової біржі з нею говорили. Скільки можна нелегально й за копійки продавати наш камінь у Польщу, Китай і Арабські емірати? Природно, під час цих розмов ми з нею обговорювали й вартість проектів, послуг. Але ніяких грошей я в неї не просив!
Нагадаємо, що у фільмі НАБУ є момент, коли депутат говорить про різні суми в доларах, а потім пропонує агенту передати ці гроші охоронцеві. Простіше кажучи, за версією НАБУ, вимагає хабар. Але повні версії відеозаписів зустрічей Сивоконь і Розенблата міняють усю намальовану правоохоронцями картину до невпізнанності.
Наприклад, у відеофільмі НАБУ під час зустрічі Розенблата з агентом Катериною 21 квітня 2017-го року звучить такий діалог:
Катерина: «У мене зараз є із собою шість».
Розенблат: «Усього шість?»
Глядач, звичайно ж, зробить висновок, що народний депутат не задоволений. Мовляв, мало грошей!
Але насправді його фраза просто обірвана в зручному для НАБУ місці. А насправді вона мала продовження:
«Усього шість? Це тільки на металоконструкції…»
— Ми говорили тоді про запуск арабської фірми в Україні й про будівництво заводу по переробці бурштину, — пояснює Борислав Розенблат. — Зокрема, йшлося про проведення геологорозвідки, яка мала передувати створенню підприємства. Катерина запитала мене, яке обладнання треба для цього купити й скільки воно коштує на ринку. А я їй відповів, що шість тисяч доларів вистачить тільки на металоконструкції.
Діри в законі
Є в історії Бориса Розенблата й іще одна сторона. Те, що трапилося, є черговим нагадуванням, що в Україні дотепер не існує закону про лобізм і медіацію.
— У всьому світі законодавці й бізнесмени спокійно ведуть переговори – гарячкує один із народних депутатів, який просив не називати його імені в публікації. — А у нас через законодавчу діру звичайні ділові зустрічі можуть назвати карним злочином! Яка зручна шпарина для розправи над неугодними. Особливо, якщо вся країна заробляє на тіньовому бізнесі й не бажає його легалізувати.
— Я думаю, що в НАБУ не було мети розкрити злочин, — говорить, адвокат Борислава Розенблата Олексій Шевчук.— Їм просто хотілося продемонструвати, що народні депутати теж вразливі. А для цього, потрібна була жертва – активний, не зовсім класичний нардеп із бізнесу, який продовжує з ним спілкуватися. Знайшли діру в законодавстві, скористалися, і сказали, що дії нардепа мають ознаки злочину. У результаті вийшла провокація, яка не має нічого спільного з повноцінним розслідуванням.
До слова, сам Борислав Розенблат свої зустрічі із Сивоконь жодного разу не записував.
— Професійна етика бізнесмена не дозволяла, — пояснює він і додає: – Хоча, деякі знайомі попереджали мене, що вона «ліва» людина. Ці підозри підкріпилися минулої зими, коли я був в ОАЕ й під час зустрічі з представниками правлячої родини запитав про фірму, яку вона представляла. Там здивувалися, але відповіли, що все може бути, і така організація, можливо, дійсно існує. Я просив Катерину організувати мені зустріч із тими, хто вповноважений ухвалювати рішення. Вона обіцяла, але так нічого й не зробила. Зрозумійте, я в політиці всього три роки. У мене немає досвіду плетіння інтриг. Уся моя діяльність була спрямована на допомогу бізнесу.
— Зараз говорять, що проект закону про легалізацію бурштину був корупційним, — гарячкує юрист Ружена Ляшенко. — Але це повна маячня. Навпаки, це був соціально орієнтований документ. Він передбачав наповнення всіх бюджетів: від сільського до державного. А виправлення, які пропонувала внести в цей проект Катерина Сивоконь(нагадаємо, що саме за ці виправлення, за версією НАБУ, іншими депутатами й були отримані гроші – прим. авт.) були «забраковані» юристами й не подані. А тепер уявіть собі ситуацію: людина нібито бере гроші за виправлення, не вносить їх, але з нею однак продовжують спілкуватися. Дивно, чи не так?
Процесуальна імпотенція
Нардеп Сергій Євтушок вважає, що, відкинувши закон про легалізацію бурштину, депутати відсунули в довгий ящик проблему, яка нікуди не подінеться, а тільки буде загострюватися.
— Немає зараз у нас у країні політичної волі ухвалювати такі закони, — говорить Євтушок. — Це мільярди тіньових гривень, і сьогоднішні корупціонери цю галузь кришують.
Фактично справа Розенблата засвідчила, як в одній точці зійшлися інтереси кількох груп, яким діяльність депутатів по легалізації видобутку бурштину заважала заробляти тіньові мільярди. А також НАБУ, яке всіма силами намагається довести, що використовує гроші платників податків не просто так. На жаль, у гонитві за успіхом і славою Бюро, якому пророкували колосальний успіх, робить катастрофічні помилки.
— Ми бачимо повну процесуальну імпотенцію правоохоронних органів, — говорить адвокат Розенблата Олексій Шевчук. – Протоколи слідчих не відповідають підзаконним актам, ОРД сформоване протизаконно! До речі, уже на етапі звернення до регламентного комітету правоохоронці називали Борислава Розенблата злочинцем. Але презумпцію невинуватості в нас у країні ніхто не скасовував. Та й розголошувати матеріали досудового розслідування, за законом, не можна.
Не залишилися осторонь і судді. За словами Олексія Шевчука, у справі народного депутата вони теж діють незаконно.
— Замість передбачених кодексом двох місяців, запобіжним заходом обрали три місяці. Майно заарештували без виклику людини до суду, не визначивши, кому це майно належить. Суддя виніс рішення з флешки прокуратури, не читаючи, і зобов'язав Розенблата здати паспорт зовсім іншого громадянина. Ми показали відповідь Міграційної служби, що немає у Борислава такого паспорта. Але суддя не звернув на це уваги! Жодна процесуальна або слідча дія в справі не обходиться без порушень. Та що там! Третій місяць нікому з адвокатів не дають познайомитися із справою.
«Я від свого не відмовлюся»
Колишній генпрокурор Святослав Піскун запевняє, що коментувати справу Борислава Розенблата, не маючи на руках матеріалів, неможливо. Однак усю ситуацію бачить як спробу «заговорити» проблему й негативно налаштувати суспільство.
— Часто наші політики, а також високопосадовці, у тому числі правоохоронці, коментують те, що не мають права коментувати за законом, — говорить Піскун. — Ось і Борислава Розенблата назвали злочинцем. Але ж привселюдно говорити про матеріали слідства, згідно з Конституцією, не має права ніхто, крім прокурора й слідчого, які безпосередньо здійснюють процесуальне керівництво. Усе інше – це тиск на слідство й суд. Наше суспільство страждає від вторгнення в слідство, яке здійснюють політично заангажовані люди.
Яким у ситуації, яка склалася, може бути вирок суду в справі опального нардепа, передбачити складно. Судді, поставлені в ситуацію повного підпорядкування й залежності, вкрай рідко виявляють ініціативу й ризикують. Втім, доля судді Родіона Киреєва, який, червоніючи й втрачаючи самоконтроль, запроторив за ґрати Юлію Тимошенко, — яскравий приклад того, що бумеранг завжди повертається. Не дуже давно суд надав Генпрокуратурі дозвіл на його затримання (нагадаємо, що зараз суддя Киреєв робить кар'єру в РФ).
— Я себе жертвою не вважаю, — запевняє Борислав Розенблат. – Уже приготувався до цього випробування. У мене немає й тіні сумніву, що я з гідністю виграю всі суди. Від мене зараз чекають, що я почну неоднозначно й емоційно реагувати. Але цього не буде. Я скасував усі зустрічі за кордоном. І з 19-го червня не залишав межі України. Тікати мені нікуди, я пройду всі кола пекла, але від свого не відмовлюся, незалежно від того, скільки кримінальних справ на мене буде заведено. Бо певен у своїй невинуватості й у тому, що бурштин належить народу, а не окремим високопоставленим ділкам у владних кабінетах.
— Добувачі бурштину дуже розраховували, що наш із Бориславом Розенблатом законопроект приймуть, — зітхає Сергій Євтушок. — Працюючи над цим документом, ми багато спілкувалися з простими людьми – зустрічалися на місцях зі старателями, привозили екологів. Певен, що будь-який закон у цій сфері – це краще, ніж те беззаконня, яке там діється. Шкода, що, незважаючи на всі наші зусилля, ситуація так і не змінилася.