20 сентябрь 2019, Пятница, 06:43

взятка декларация ДТП в Харькове задержание в Иванковичах Мошенничество туроператоров НАБУ Нацполиция происшествия прокуратура СБУ Укрзализныця

Чи потрібно обмежити строки досудового розслідування?

21 октября 2017г.
0

Останнім часом розгорнулась гостра дискусія з приводу змін до процесуальних кодексів у зв’язку із судовою реформою. Помітним став дуже емоційний виступ Головного військового прокурора Анатолія Матіоса, де він навів багато «страшилок» для пересічних громадян.

Інші правники також негативно висловились проти багатьох змін, особливо в кримінальному процесі.

Привертає увагу те, що критиці піддається зміст не закону, а законопроекту, в який в сесійній залі перед остаточним голосуванням було внесено багато поправок, в тому числі з голосу. Які з них враховані, а які відкинуті ніхто не знає. Як виглядає остаточний варіант того самого КПК із прийнятими змінами, ніхто не бачив. Тому висловлені після 3 жовтня 2017 року, тобто після остаточного прийняття цього закону, думки певною мірою ґрунтуються лише на законопроекті, а не на прийнятому законі. Тому доцільно обговорювати не конкретні внесені зміни, які поки що нікому не відомі, а запропоновані до змін концептуальні питання кримінального процесу.

Одним з таких питань є пропозиція обмежити строки досудового розслідування і починати їх обчислення не з часу вручення повідомлення про підозру, а з часу реєстрації кримінального провадження, коли коло основних фігурантів справи є очевидним з самого початку. Особливо проти цього виступили працівники прокуратури і МВС, тобто тих структур, які проводять досудове розслідування. Аргументи різні і кричущі – від зради до всепропало. Часто можна чути апелювання до європейського досвіду, ніби, там цього немає.

Позиція слідчих і прокурорів зрозуміла – вони ну ду-у-у-же не хочуть встановлення законного обмеження строку досудового розслідування. Це ж така лафа – зареєстрував кримінальне провадження і «нагинай» скільки завгодно часу фігурантів. Чим не життя?!

АВАКОВ ТРЕБУЕТ ПРАВОК К СУДЕБНОЙ РЕФОРМЕ

Як колишньому прокурору це зрозуміло, але як нинішньому адвокату відкрилась інша сторона цього питання, яка робить мене прихильником зміни порядку обчислення строку досудового розслідування. Конкретний приклад з юридичної практики.

3,5 років тому зареєстроване кримінальне провадження «про порушення вимог закону посадовими особами товариства». Товариство має одну посадову особу - директора, тому будь яких варіантів того, відносно кого зареєстроване кримінальне провадження, просто не може бути. Але за нині чинним КПК усі справи «фактові», тобто, безстрокові аж до вручення повідомлення про підозру. А коли вручити це повідомлення і чи вручати його взагалі, чи закривати провадження вирішує виключно слідчий.

На початку досудового розслідування в товаристві було проведено обшук і вилучено товарно-матеріальних цінностей на 300 000 грн. Ще тих, коли долар був по 8 грн. Ці речі слідчий визнав речовими доказами. Слідчі дії виконувались лише перші 1,5-2 місяці і спрямовані вони були виключно на те, щоб «посадова особа товариства» погодилась на укладення угоди з прокурором про визнання винуватості у будь-якому злочині невеликої тяжкості. Повідомлення про підозру нікому не вручалось, так як усім зрозуміло, що доказів вини немає і при направленні в суд обвинувального акту особу неодмінно виправдають. Мета очевидна – пропустити справу через суд з угодою, після чого насолодитися реалізацією вилучених у товариства товаро-матеріальних цінностей.

Після того, як директор відмовився укладати угоду, кримінальне провадження протягом року «футболилось» між чотирма слідчими органами і нарешті осіло у слідчому відділенні одного з райвідділів поліції.

Останні 2 роки у ньому не виконано жодної слідчої або іншої дії. Воно просто лежить на полиці і час від часу на папері передається від одного слідчого іншому в разі їх звільнення чи переходу на іншу посаду. Будь яких обмежень строків досудового розслідування немає. Вилучені товаро-матеріальні цінності не повертаються і не виключається, що їх вже немає. На усі клопотання про закриття кримінального провадження і повернення вилучених речей надається відписка, що «слідство триває і законних підстав для повернення товаро-матеріальних цінностей немає».

Прокуратура відмахується аналогічними відписками. В суд оскаржити бездіяльність слідчого неможливо, так як КПК не встановлює будь яких обмежень в строках. І за нині чинним процесуальним законом вплинути на слідство практично неможливо. Повний правовий безпередел!

«БЛАГИМИ НАМІРАМИ ВИМОЩЕНА ДОРОГА В ПЕКЛО…»

Подібних прикладів можна навести безліч. Переважна більшість квартирних крадіжок, пограбувань, якщо злодії не затримані «на гарячому», просто документально фіксуються і ці справи складаються у велику стопку «глухарей» десь в дальньому куті кабінету слідчого.

Розслідуються лише кримінальні провадження відносно тих «лохів», що самі попались і були затримані. А потерпілим деякі слідчі відверто заявляють, що в них по 200-300 подібних кримінальних проваджень – «глухарей» або «мертвяків» і ще по 10-20 «живих» справ, по яких вони працюють в першу чергу. Частково це є наслідком непродуманої реформи кримінального процесу з прийняттям нового КПК у 2012 році, частково – наслідком зниження професійності та якості слідства.

Ще до прийняття нового КПК 2012 року практикуючи юристи звертали увагу «писунів»-теоретиків, що створили його, що відмова від інституту дослідчої перевірки заяви і реєстрація кримінальних проваджень по усіх заявах будуть мати ефект «снігової лавини», яка з часом накриє слідство.

Щоб підсолодити пілюлю творці нового кодексу зробили спробу компенсувати слідству цю лавину кримінальних проваджень дозволом вести досудове розслідування без обмеження строку. Зараз маємо результат цієї непродуманої і зробленої поспіхом реформи – ні строків, ні слідства. Стало значно гірше, ніж було раніше. І перспектив на покращання ситуації не видно.

Запропонована зміна порядку обчислення строків досудового розслідування є не чимось новим, а лише поверненням до того порядку, який існував за старим КПК, та й ще в пом’якшеному варіанті. І знаєте, при тому, старому, порядку якість і оперативність слідства були значно кращими, ніж нині. І управа якась у вигляді необхідності для слідчого продовжувати строки слідства була.

НАБУ ЗАКЛИКАЛО ПОРОШЕНКА ВЕТУВАТИ «СУДОВУ РЕФОРМУ»

Інша сторона – нинішнє слідство вкрай потребує розвантаження від цієї лавини пустих кримінальних проваджень без будь якої судової перспективи, відкритих за явно дріб’язковими заявами. При наявності дослідчої перевірки заяв раніше кримінальні справи відкривались лише за 20-30 % з них, усе решта закінчувалось постановами про відмову в порушенні кримінальної справи. Левову частку цих заяв розглядали дільничні і дізнавачі. А до слідчих доходили лише ті заяви, які потребували проведення справжнього досудового розслідування.

Тому, як уявляється, при збереженні нинішнього валу кримінальних проваджень, що реєструються без дослідчих перевірок заяв, навряд чи запропоновані зміни призведуть до покращання якості і оперативності досудового розслідування. Необхідно повернутись до інституту дослідчих перевірок заяв, щоб розвантажити слідчій апарат від відверто пустої роботи на кошик, зосередити їх увагу на тих кримінальних провадженнях, які дійсно потребують проведення досудового розслідування. Навіть 10-15 кримінальних проваджень одночасно для слідчого досить велике навантаження. Що вже говорити про 200-300. Розслідування перетворюється в його імітацію.

Навіть прийняття Кодексу кримінальних проступків, про що йдеться вже п‘ять років, і кінця цим розмовам не видно, не розвантажить слідчі органи, бо лише трохи спростить процедуру. Виконувати цю роботу все одно будуть ті самі слідчі, завалені макулатурою. Кримінальний процес потребує на точкових, а системних і продуманих комплексних змін. Але запропоновані зміни порядку обчислення строків досудового розслідування, як уявляється, дозволять більше впливати на слідство і прокуратуру з метою припинення зловживань і тяганини з їх боку.

«СУДОВА РЕФОРМА»: ЩО ДАЛІ БУДЕ…

Анатолій Маркевич Закінчив із відзнакою у 1982 році військово-юридичний факультет Військового Інституту. У 1982-1991 роках працював на різних посадах у військових прокуратурах Збройних Сил СРСР. У 1992-2005 роках - в системі військових прокуратур Генеральної прокуратури України. Пройшов службові сходинки від слідчого військової прокуратури гарнізону (армії) до заступника військового прокурора Центрального регіону України, полковник юстиції запасу, почесний працівник прокуратури України, ветеран прокуратури України. З 2006 року адвокат в м. Києві.