14 квітень 2024, Неділя, 23:03

Чого чекати від АНТИКоломойського закону?

28 Березня 2020г.
Погоджувальна рада

Заради нього збирають позачергове засідання Верховної Ради, за його прийняття обіцяють гроші від МВФ, в соцмережах запустили хештег #ніДефолту, а всіх незгодних з ним називають прибічниками Коломойського. Він - це славнозвісний законопроект № 3260, більш відомий як антиколомойський.

То що ж він нам насправді готує?

Порушити, не можна відновити

Не дивно, звичайно, що в проекті жодного слова про Коломойського чи Приват. Бо закони під одну людину не пишуть. Законопроект стосується деяких аспектів регулювання банківської системи, якщо точніше, то порядку виведення банків з ринку. Тож, стосується він будь-якого банку, а не лише Привату. Чому ж на його прийнятті так наполягають? І до чого тут Коломойський? Бо останній, наразі, саме відстоює у суді своє право на повернення Привату.

Механізму повернення банку на ринок українське законодавство ніколи не бачило, а рішення судів з цього приводу НБУ просто не виконувало. Казали, що не знають як. Так, один за одним, дрібні банки йшли у вічність, попри рішення судів про відновлення їх становища. Але то дрібні банки, а коли мова йде про банківського гіганта, то відсутністю механізму вже апелювати не так легко, треба придумати щось серйозніше. І придумали – законопроект № 3260.

Він дозволяє НБУ безапеляційно вивести банк з ринку, а власникам запропонувати лише відшкодування шкоди, яку вони самі ж повинні довести у суді. Формально, право звернення до суду для оскарження рішення НБУ про визнання банку неплатоспроможним чи ліквідацію залишається збереженим, однак відновити попереднє становище на ринку вже ніяк – розпочата процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку/ліквідації банку не може бути зупинена/припинена.

Навіть, якщо суд визнає рішення НБУ протиправним (незаконним). Тобто, суд ніяк не захистить права власників банку. Навіщо ж тоді суд? Бо зовсім заборонити оскарження, то вже занадто, почнеться бунт про неконституційність та порушення права на звернення до суду.

Отож, якщо НБУ вирішив, що хтось має піти з ринку, то він піде, по-англійські, без права на повернення, навіть якщо НБУ схибив і законних підстав для такого рішення не було.

А як же непорушність права власності? Не в цьому разі, принаймні, не в цьому законопроекті.

Примарний баланс

Щоб якось згладити гострі кути та зберегти баланс, у разі визнання рішення НБУ незаконним, банку обіцяють відшкодувати завдану шкоду. Але і тут не без сюрпризів.

Обов’язок доказування завданої шкоди та її розміру покладається на учасника банку. Тобто, презюмується, що насправді немає ніякої шкоди від того, що у тебе незаконно забрали банк, а якщо є, то доведи.

От тільки і тут треба грати по правилам НБУ, бо у проекті детально розписано, як буде розраховуватися вартість акцій, що враховується при оцінці реальних збитків.

За фразою «вартість акцій визначається ґрунтуючись на розсудливій та реалістичній оцінці у відповідності до міжнародних стандартів оцінки», насправді, ховається ось такий зміст: якщо фінансова позиція банку на день врегулювання свідчить, що розмір зобов’язань банку перевищував розмір активів банку, вважається що банк не міг діяти безперервно (не мав перспектив продовжити діяльність) та акції банку не становили вартості для будь-якого покупця. Якщо за результатами аудиту/оцінки встановлено, що розмір активів банку перевищував розмір зобов’язань банку, таке перевищення не є достатнім доказом того, що акції банку мали вартість для будь-якого покупця.

Простими словами, незалежно від результатів аудиторської перевірки, відповідно до цього законопроекту можна дійти висновку, що «акції банку не мали вартості для будь-якого покупця». А отже відшкодовувати нічого.

Додаткові «бонуси»

Здавалось би, що при таких вихідних даних, хоча б підстави для виведення банку з ринку мали бути максимально чіткі та прозорі.

Але і тут готується сюрприз. Додатково вирішили спростити для НБУ порядок прийняття рішення про виведення банку з ринку внаслідок його неплатоспроможності.

По-перше, прибрати будь-які критерії заборгованості, яка може свідчити про неплатоспроможність банку.

Якщо чинна редакція закону «Про банки та банківську діяльність» передбачає, що банк може бути визнаний неплатоспроможним у разі невиконання ним протягом п'яти робочих днів поспіль двох і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами, то законопроект дозволяє робити це за наявності заборгованості незалежно від її розміру.

По-друге, скоротити строк, протягом якого банк, визнаний проблемним, зобов’язаний привести свою діяльність у відповідність із вимогами законодавства, щоб уникнути визнання його неплатоспроможним – з 180 до 90 днів. Але, насправді, якщо НБУ вже взявся за якийсь банк, то і цих гарантованих 90 днів може не бути, бо законопроект дозволяє йому «прийняти рішення … про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у будь-який час протягом 90 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних».

Тобто, час на те, щоб докласти зусиль і спробувати не потонути, у банку ніби і є, а ніби і немає.

Власне, це те, що варто знати про законопроект № 3260. А не тільки те, що він АНТИКоломойський. Бо, прикриваючись Коломойським, Приватом та дефолтом, насправді готується доленосний проект для банківського бізнесу, узаконюються незаконні «схеми» по виведенню банків з ринку та нівелюється право на судовий захист.

61937640 1114442378764033 8661034197877522432 N
Володимир Пилипенко Представник України у Венеціанській комісії (2013-2017 рр), народний депутат України VI-VII скликань, директор Українського центру суспільно-правових досліджень.