24 октябрь 2018, Среда, 00:11

взятка декларация ДТП в Харькове Мошенничество туроператоров НАБУ Нацполиция происшествия прокуратура СБУ Укрзализныця

Чого очікувати від Держбюджету-2019

3 октября 2018г.
0

Ключовий фінансовий документ країни на наступний рік мав би стати стимулом для запуску масштабної програми модернізації економіки. Та чи є підстави для оптимізму?

Ознайомившись з попередніми положеннями проекту Держбюджету, висновок очевидний: підвищувати рівень життя українців ніхто не збирається, як і створювати потужні стимули для розвитку фінансової системи.

Завищені очікування

Останні чотири роки Україна перебуває у постійні зоні турбулентності. Війна, зниження соціальних гарантій, знецінення гривні – це далеко не повний перелік, який оптимізму точно нам не додає. Зрозуміло, що без динамічного росту ВВП з цієї кризової ями не вибратись.

Влада озвучує «оптимістичний» прогноз росту ВВП на 2019 рік - 3%. На думку низки економістів, в українських реаліях він має бути щонайменше 7%. По суті, в уряду, окрім як невичерпного «оптимізму», немає чіткого плану реального відродження економічного потенціалу держави.

Не забуваймо і про озвучені на 2019 рік ключові виклики: зростання цін на енергоносії та дефіцит енергетичних ресурсів, посилення конкуренції на внутрішньому ринку через збільшення імпорту з ЄС, відтік іноземної валюти, деструктивна монетарна політики Національного банку України, посилення трудової міграції тощо. На тлі такої картини прогноз росту ВВП навіть в 3% є завищеними очікуваннями.

Соціально неорієнтовані

У 2019 році продовжуватиметься економія за рахунок соціально незахищених категорій громадян. Що, власне, і очікувалось.

Наші реформатори не переймаються тим, що споживчі ціни для українців за останні чотири роки зросли у 2,4 рази, а розміри державних соціальних виплат відстають від інфляції майже на 50%.

Та й кого цікавить рівень життя простих смертних? Візьмімо хоча б пенсіонерів. Більша половини отримує пенсію близько 2000 грн. Це ледь перевищує прожитковий мінімум для осіб похилого віку - 1435 грн.

Натомість, уряд пропонує залишити розмір прожиткового мінімуму у першому півріччі 2019 року на рівні грудня 2018 року. Зокрема, у статті 7 проекту держбюджету пропонується встановити з 1 січня по 1 липня 2019 року прожитковий мінімум у розмірі 1853 грн. Для дітей віком до 6 років – 1626 грн, дітей віком від 6 до 18 років – 2027 грн. Працездатних осіб – 1921 грн. Осіб, які втратили працездатність ‒ 1497 грн.

От що таке при нинішніх цінах на продукти, медикаменти, комуналку півтори тисячі гривень? Це вирок, а не шанс на повноцінне життя.

По суті, нам пропонують закріпити значно нижчий реального розмір базового соціального стандарту. Наслідки такого «заощадження» спрогнозувати не складно – ще більше зубожіння українців.

Економія на здоров’ї

В проекті бюджету також передбачено зменшення видатків на окремі медичні програми. З огляду на весь той хаос, який відбувається у медичні сфері, це додатковий цвях в її труну.

Наприклад, за програмою "Лікування громадян України за кордоном" передбачено як і в 2018 році 389,9 млн грн. Тоді як реальна потреба складає щонайменше 500 млн грн на рік.

Також у проекті держбюджету на 2019 рік взагалі зникла окрема бюджетна програма "Заходи із реабілітації хворих на дитячий церебральний параліч", на яку у 2018 році спрямовано 14,1 млн грн при реальній потребі щонайменше у 80 млн грн.

"Випарувалась" і бюджетна програма "Реконструкція і розширення Національного інституту раку", на яку у 2018 році спрямовано 168,6 млн грн при реальній потребі майже 380 млн грн.

Не включено в бюджет такі програми як "Централізовані заходи із забезпечення діагностики та лікування хворих на цукровий та нецукровий діабет" із загальною потребою в асигнуваннях близько 1 млрд грн. Сюди ж - "Централізовані заходи із забезпечення діагностики та лікування хворих на хронічну ниркову недостатність методом гемодіалізу" із загальною потребою в асигнуваннях близько 1 млрд грн.

Вирішили обійтись, зокрема, і без низки інших важливих бюджетних програм. Таких як "Комплексне медико-санітарне забезпечення та лікування онкологічних захворювань громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із загальною потребою в асигнуваннях близько 150 млн гривень.

Так, за програмою "Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено 1,9 млрд грн (як і в 2018 році), тоді як реальна потреба складає щонайменше 4 млрд грн на рік.

До проекту держбюджету на 2019 рік взагалі не включено бюджетну програму "Забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із загальною потребою в асигнуваннях близько 1 млрд грн.

Крім того, немає згадки про "Забезпечення осіб з інвалідністю, зокрема учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, автомобілями вітчизняного виробництва" із загальною потребою в асигнуваннях близько 2 млрд грн.

Зауважу, що є навіть рішення Конституційного суду України від 17 липня 2018 року щодо відновлення втрачених пільг та соціальних гарантій багатьом категоріям чорнобильців. Однак влада не збирається це рішення виконувати, оскільки грошей на відповідні виплати в бюджеті не закладено.

З рішенням КСУ чи без нього, а на чорнобильцях вирішили відчутно «зекономити». Вочевидь, саме ця категорія українців є непосильним фінансовим тягарем, якого так прагнуть позбутись – навіть в неконституційний спосіб.

Тарифні спекуляції

Не менш «експериментальною» виглядає запропонована в бюджеті тарифна політика.

В новому році уряд планує підвищення ціни на газ для населення та одночасне зниження обсягів видатків на субсидії з 71 до 55 млрд грн. Тобто зменшує цьогорічний показник на 16 млрд грн, коли додаткова потреба в коштах на субсидії складає близько 17-20 млрд грн.

Як вам така математика?

Можливо, на Грушевського не в курсі, але за даними Державної служби статистики України на сьогоднішній день борги населення за комуналку сягнули 38 млрд грн! Про яке підвищення цін на тарифи ми говоримо? А як закриватимемо всю цю боргову «дірку»? На жаль, проект бюджет на 2019 рік не дає відповіді на ці питання.

Економія на освіті

У 2019 році знову повториться практика перекладання з центрального рівня додаткових видатків на місцеві бюджети.

Стаття 22 законопроекту "Про Державний бюджет України на 2019 рік" передбачає передачу на утримання з обласних бюджетів 69 вищих навчальних закладів I—II рівня акредитації державної власності, які входять до складу вищих навчальних закладів III—IV рівня акредитації державної власності.

Тобто з 1 січня 2019 року зупиниться центральне фінансування низки освітніх закладів по всій Україні. Чи витримають таке навантаження місцеві бюджети? Далеко не всі.

Парадоксально, але замість того, аби підтримувати освітню галузь, стимулювати її розвиток, заохочувати українців навчатись у вітчизняних навчальних закладах, уряд вирішив перекинути відповідальність за освітній процес на плечі місцевих бюджетів, які не в змозі витримати таке навантаження.

Про яку тоді якість освіти в країні ми говоримо? Не дивно, що українська молодь масово виїжджає навчатись на кордон. Там хоча би не експериментують на її майбутньому.

Приватизація – бажана чи дійсна

Ще один бюджетний «сюрприз-2019» - очікувані надходження від масштабної приватизації.

Згідно з додатком 2 до законопроекту "Про Державний бюджет України на 2019 рік" на прийдешній рік заплановано надходження від приватизації державного майна у обсязі 17,1 млрд грн.

Як ми всі добре пам’ятаємо, план надходжень коштів від приватизації до держбюджету у 2017 році з тріском провалили: з 17,1 млрд грн запланованих надходжень держбюджет отримав лише 3,4 млрд грн. Це близько 20% від запланованого обсягу.

Державний бюджет України на 2018 рік передбачає ще більший плановий обсяг надходжень коштів - 21,3 млрд грн. При цьому, від приватизації державного майна у 1-му півріччі 2018 року до державного бюджету надійшло 49,9 млн грн, що складає лише 0,2% від закладеного показника.

Враховуючи активізацію виборчого процесу, з високою ймовірністю можна припустити, що заплановані на 2019 рік від приватизації держмайна 17,1 млрд грн не з’являться у нашій казні. Але опускатись на землю ніхто не бажає. Зручніше - малювати цифри з повітря, обіцяючи своєму виборцю небачені горизонти.

Як бачимо, «Держбюджет-2019» якісно не відрізняється від своїх попередніх варіантів – сотні сторінок тексту і так мало реального змісту. Ручний формат керування економікою продовжується.

Володимир Пилипенко Представник України у Венеційській комісії (2013-2017 рр), народний депутат України VI-VII скликань