26 березень 2024, Вівторок, 16:35

Дорога до миру в Україні пролягає через державний кордон

25 Лютого 2019г.

Олексій Лавренюк, для Резонансу

31 березня 2019 року вибори Президента України. Його каденція збігає швидко. Протягом цього терміну в нашій оборонній сфері відбувалися часом дивні речі. 

Так, 3 липня 2014 року міністром оборони України був призначений начальник Управління державної служби охорони генерал-полковник МВС Валерій Гелетей. Чому саме міліцейському генералу доручили командувати МО в критичній обстановці, яка склалася на фронті? Армійські генерали, які мали великий службовий досвід, три вищі освіти, у тому числі й оперативно-стратегічну освіту, були цієї посади недостойні? Генерал міліції Гелетей не має уяви про історію війн і воєнного мистецтва, про тактику, оперативне мистецтво і стратегію, не має уяви про філософію сучасного бою і операції. Він – ніхто.

Коли російські війська в серпні 2014 року стали обстрілювати наші батальйони зі своєї території, внаслідок чого батальйони 24, 51, 72, 79 бригад зазнали значних втрат, керівник АТО (відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» ним є начальник Антитерористичного центру при СБУ), міністр оборони й начальник Генштабу вирішили покинути державний кордон, відвести війська вглиб, тобто побігли в бік Житомира.

Як ці керівники могли відмовитись захищати державний кордон? Скільки сил ми маємо задіяти і яких ще зазнати втрат, щоб пройти ці 50 кілометрів і вийти на державний кордон? Виникає питання: чому бойові дії підрозділи згаданих бригад вели не в складі бригад, де була бойова техніка бригад і самі командири бригад? Хто приймав такі злочинні рішення?

Як повідомив Генштаб, у ніч на 25 серпня 2014 року Росія ввела на територію України 4 тисячі своїх військ. Чисельна перевага була на боці ворога. Головна військова прокуратура називає реальну цифру – 3500 основного складу, до 60 танків, до 320 БМД (БМП). Це менше найменшої бригади. А коли б наші бригади були в повному складі, чи мав би противник перевагу? Ні! Причин цієї трагедії: це відсутність ефективної роботи розвідки – зовнішньої, ГУР МО, військової, прикордонної та інших; відсутність роботи штабів, у першу чергу Генерального штабу.

Чим важливим був серпень 2014 року? Цим місяцем завершилися наші перемоги над противником, а також змінилися наші втрати на окремих ділянках бойових дій. Круто змінилася воєнно-політична обстановка. Росія ввела свої війська на територію Донбасу. АТО перестала вирішувати завдання по боротьбі з сепаратистами, зрадниками України, бандитами й окупантами. Закінчився прикордонний конфлікт. Розпочався збройний воєнний конфлікт між Росією і Україною.

Кожна війна є воєнним конфліктом – формою вирішення протиріч збройним шляхом. Хоча не всякий збройний конфлікт є війною. Але в цьому випадку використовуються збройні сили як головна і вирішальна сила. На Донбасі ведуть бойові дії проти України незаконні військові формування, створені з громадян України, цивільних громадян Росії, а також регулярні війська Російської Федерації. Фактично на Донбасі має місце конфлікт низької інтенсивності. Він характеризується застосуванням сили (військової дії) та військовими діями з обмеженим застосуванням зброї на невеликій території.

Верховна Рада звільнила Гелетея з посади 12 жовтня 2014 року. А вже 14 жовтня його змінив генерал МВС Степан Полторак. Як і Гелетей, міністр Полторак «відзначився» безпорадністю, безграмотністю, величезними втратами людей, зброї, техніки і престижу ЗСУ. Тисячі вбитих і поранених військових і цивільних, втрати території і промислових об’єктів. Генерала МВС як Міністра оборони України українська армія не прийняла. Як Гелетей був «овощем», так і Полторак є «овощ». Із ними згниє Україна. Вона розвалюється, як розвалилося п’ять арсеналів.

За 118 років новітньої історії Європи і навіть царської Росії не було випадку, коли б жандарм чи поліцейський очолював військове відомство або Генеральний штаб. Такого не було і за Сталіна, який мав вірних і підготовлених генералів у правоохоронних органах, але ніколи не призначав їх на командні посади в армії.

Наші генерали й офіцери ЗСУ - це не персонажі мультфільмів, що їх можна так принижувати. Однак це велика помилка. Перемоги української армії на Донбасі й у Криму не буде, поки малограмотні офіцери і генерали правоохоронних органів будуть управляти ЗСУ, поки Верховний Головнокомандувач не знайде час і можливість вибачитися перед офіцерами ЗСУ, а також перед сім’ями, які втратили в бою синів, чоловіків і батьків з вини міліцейських нездар.

Що гальмує звільнення Донбасу? Страх перед Росією, страх перед її збройними силами, страх перед бюджетом російської армії. Треба перестати трястись перед цими факторами, перестати залякувати громадян України наступом російських військ.

Тільки солдати й офіцери нашої армії, а не миротворці, вирішать проблему встановлення миру на Донбасі. До нього веде єдиний шлях – шлях до державного кордону України. Щоб це сталося, всі заборони на застосування військ і бойової техніки мають бути відкинуті. Мають в повному обсязі виконуватися вимоги бойових статутів і настанов з ведення бойових дій із застосуванням всіх видів озброєння. Командир полку, дивізії, армії, а також Верховний Головнокомандувач, однаково зобов’язані виконувати вимоги бойових статутів ЗСУ щодо застосування зброї при нападі ворога і ніхто з них не має права ці вимоги ігнорувати. Закон єдиний для всіх.

Десятий місяць імітують ведення бойових дій Об’єднані сили із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей. Перед телекамерами Президент України поставив новопризначеному командувачу Об’єднаними силами генерал-лейтенанту Сергію Наєву завдання укріпити Об’єднані сили настільки, щоб вони були не лише обороноздатними, але й спроможними звільнити окуповані території. Наєв поспілкувався з журналістам на тему війни, миру і виконання ним покладеної на нього місії. Він відповідав на запитання журналістів так, як це міг робити хіба начальник агітаційно-пропагандистського управління однієї з партій. Але не командувач.

Після цього пройшли ще місяці його діяльності. Ми бачимо, що між керівником АТО і командувачем військами Об’єднаних сил ніякої різниці немає. Як вбивали і калічили наших воїнів і цивільне населення, так і досі роблять. Про звільнення Донбасу й мови немає. Не пізніше липня місяця 2018 року наші війська мали б вийти на державний кордон. А вони як сиділи в окопах, так і сидять. Тепер генерал Наєв підпорядковується начальнику Генерального штабу – головнокомандувачу ЗСУ. А начальник Генштабу знає як діяти? За більш як чотири роки бойових дій він не провів організаційно-штатних заходів. У ЗСУ немає бригад, які б складались із полків, окремих батальйонів і дивізіонів. Немає дивізій і армійських корпусів. Зате ми маємо тисячі безіменних могил і велетенські кладовища.

Начальник Генштабу несе відповідальність за службу штабів, а тому й за висадження у повітря п’ятьох арсеналів. Майже п’ятирічні бойові дії ЗСУ нагадують бойові дії Першої і, в деяких випадках, Другої світової війни. Абсолютна бездіяльність і безграмотність як міністрів оборони, породжених МВС, так і начальника Генерального штабу. Як і війська, так і народ Донбасу і всієї України розуміють, що ніхто й не думає звільняти Донбас.

Основних положення плану звільнення Донбасу мали б виглядати наступним чином.

Термінове створення ударної сили – армії у складі чотирьох армійських корпусів. Два з них будуть діяти на Півночі, один на півдні і один в резерві. Його треба розмістити в районах, рівновіддалених від Донецька і Харкова.

Об’єднаний оперативний штаб ЗСУ для проведення операції зі звільнення окупованих Росією територій Донбасу і Криму не годиться. Командувач армією має сам створити штаб армії, куди не можуть входити представники правоохоронних органів. Своїм наказом командувач має створити Воєнну Раду армії. Окрім військових туди мають увійти керівники воєнної адміністрації Донецької і Луганської областей. Військово-цивільні адміністрації мають бути ліквідовані, оскільки вони містять в собі конфліктну ситуацію.

Для комплектування армійських корпусів необхідно задіяти 40 тисяч Національної гвардії і не більше 50% військ, які зараз стоять в обороні, найбільш молодих і боєздатних. Їх місце повинні зайняти нові воїни. Лінію зіткнення треба добре укріпити, мати резерви. За необхідності відмобілізувати воїнів, які пройшли військову підготовку на дійсній військовій службі.

Для прикриття державного кордону на основних напрямках сформувати 10 мотострілецьких батальйонів, посилених інженерною технікою та іншим озброєнням;

- сформувати прикордонний загін у складі 10 прикордонних застав;

- необхідно сформувати корпус зі старших офіцерів МВС у складі 10 бригад. У кожній бригаді 4 полки по 1000 офіцерів.

В офісі міністерства є 34 генерали. Чотирьох із них залишити в офісі, а 30 – скерувати на посади командирів полків, командирів бригад і в керівництво корпусу. Цей корпус буде виконувати спеціальні завдання, які не повинні виконувати війська армії. Передбачити відрядження офіцерів корпусу на Донбас терміном на 6 місяців. Участі в боях вони не беруть. Після створення цього угрупування на кордоні України, до нього підключаються соціальні й фінансові служби.

Рішення на виконання бойових завдань армією має приймати командувач армією, без втручання міністра оборони і начальника генштабу. Це рішення затверджує особисто Верховний Головнокомандувач, без всяких узгоджень з радниками, чи іншими особами. У ході бойових дій у рішення або накази командувача армією ніхто не може втручатися..

Що нам радять робити шановані в Україні й закордоном люди?

1. Віце-президент США Байден сказав: «Але ви знайте, що ніхто не може виконати вашу роботу за вас». Він говорив про звільнення Донбасу.

2. Радник президента США з питань нацбезпеки Болтон сказав: «Розміщення миротворців – це не в інтересах України, а в інтересах Росії заморозити конфлікт. Навіщо це Україні?»

3. Канцлер Німеччини під час свого останнього приїзду до України сказала: «Оволодійте обстановкою і вирішуйте завдання, які стоять перед вами». Це про звільнення Донбасу.

На Донбасі нині є така кількість російських військ: близько однієї тисячі офіцерів – постійно, як інструктори, і близько 1500 солдатів та сержантів – змінний склад, який приїжджає на Донбас, як на полігон вчитися воювати, стріляти по живих цілях. Хочу підкреслити, що неподалік нашого кордону є близько 50 тисяч російського війська і 200 – 250 танків. Але через два роки там буде 300 тисяч особового складу, танкова армія (близько 1000 танків) і армія Військово-Повітряних сил. Що тоді будемо робити? Хто тоді буде звільняти Донбас?

Стверджую, що нині в нас насправді немає ніяких Збройних Сил. Не вірите? Тоді давайте розділимо Збройні Сили на дві частини: зброя і сила.

Де зброя, яку ми створили за 27 років, зокрема й за останні п’ять років?Де наша сила? Чи можна вважати, що селяни і робітники, які прийшли по контракту захищати Україну, бо вони безробітні, це Армія? Вони сидять в окопах п’ятий рік. Це Збройні Сили України? Це професійна армія? Вони хочуть повернути Україні Донбас, вони хочуть миру і, як усі люди, бояться бути вбитими чи важкопораненими. Вони хочуть повернутися в села, які пропали назавжди, і на заводи й фабрики, які держава знищила. Вони – заробітчани у військовій формі.

Президент за ці майже п’ять років зайнятий іншими проблемами, а зараз зайнятий релігійними питаннями, Томосом. А люди на Донбасі гинуть, ми втрачаємо Донбас, як втратили Крим. Зараз широко обговорюють в опозиційних засобах масової інформації, що Крим не здали, а продали. Страшно думати, що таке сталося і з Донбасом. І ми його втрачаємо.

ДОВІДКОВО: Лавренюк Олексій Васильович, генерал-лейтенант (1993). Народився 29.12.1940 в с.Лідихівка Теофіпольського району Хмельницької області. Українець. Пройшов шлях від командира взводу до заступника командувача Київським воєнним округом. Закінчив Ленінградське вище загальновійськове училище (1960 –1964), Військову академію ім. М.В.Фрунзе (1969 – 1972), Академію Ґенштабу ЗС СРСР (1978 – 1980). Учасник війни в ДРА. Керівник великих операцій радянсько-афганських військ. Повернувся з Афганістану до України у травні 1985 р. Учасник ліквідації аварії на ЧАЕС у 1986 р. У 1992 – 1994 роках – начальник управління підготовки ЗС та інспекції Ґенштабу ЗС України. Із квітня 1994 року по грудень 1998 року – начальник кафедри стратегії Академії ЗС України.

ГЕНЕРАЛА ЗАМАНУ СБУ ТА ПРОКУРАТУРА ЗАПІДОЗРИЛИ У ДЕРЖЗРАДІ (ОНОВЛЕНО)