Іван Правдін, ІА Зрада
2 березня 2018 року відбувся форум «Незалежність суддів як передумова функціонування самостійної судової влади та гарантія верховенства права // Сучасні виклики». Разом з Київським апеляційним адмінсудом до організації заходу долучилася Всеукраїнська асоціація адміністративних суддів. Через форс-мажорні обставини проведення форуму довелося перенести із приміщення КААС до готелю "Київ", що на вул. Грушевського, 26/1, але спілкування вийшло плідним і цікавим, хоча й з тривожними нотками. Справа в тому, що якщо тиск і експерименти з суддівською владою не припиняться найближчим часом, то про правосуддя в нашій країні можна буде забути вже через декілька років. Про що вже вести мову, коли судді з багаторічним стажем вже у відкриту говорять, що за радянських часів представники Феміди відчували себе і більш захищеними, і більш незалежними.
Саме над причинами такого невтішного стану вітчизняного правосуддя й розмірковували учасники заходу. Наприклад, суддя Ірина Желтобрюх впевнена, що громадський контроль в країні вже давно перетворився на громадський тиск. І не всі судді його витримують. При цьому окремі судді здають свої позиції, рубежі, "починають ледь не сповідуватись перед активістами, майже вибачаючись за прийняті рішення". Зрозуміло, що не всі судді камікадзе, й адекватно відреагувати на погрозу, в тому числі й фізичною розправою, можуть далеко не всі. Але з цього приводу під час форуму пролунали дуже цікаві слова: "Суддя повинен працювати так, наче його вже звільнили, тоді він буде внутрішньо по-справжньому незалежним". Звичайно, це усього лише вільне перефразування з кодексу бусідо, в якому сказано, що самурай повинен жити так, ніби він уже помер. Але сама побудова проблематики свідчить про нелегкі часи для Феміди. Й навіть найбільшої витримки, й найнепорушної внутрішньої незалежності судді може не вистачити, коли на суддю нападають декілька десятків чоловік, чи в прямому сенсі тиснуть пів-десятка народних депутатів прямо в залі судового засідання. І винесене під таким тиском рішення все одно провокує конфлікт. Тим більше, що на думку судді Владислава Цукурова, "в таких випадках все одне залишиться питання, а чи є справедливим судове рішення, прийняте під тиском, навіть якщо воно було б законним і справедливим і без такого тиску?" Також В.Цукурова дуже здивували публічні вислови окремого міністра, який останнім часом дозволив собі відверті нападати в бік Феміди, погрожуючи залишити суди без охорони. Але ж, по-перше, міністр, мабуть, забув про принцип політичної нейтральності. А по-друге, як зазначив член ВРП Андрій Овсієнко, судді не потребують захисту себе від суспільства, як це звучить з вуст окремих політиків. Але самі громадяни як учасники судових процесів потребують належного захисту суду як органу. Це вже не кажучи про належний захист доказів по справі чи оригіналів документів.
От тільки про що говорити, коли кожен п’ятий суд в Україні не охороняється цілодобово, натомість окремі суди не мають охорони взагалі. "Виходиш опівночі з будівлі суду один, замикаєш двері на ключ, озираєшся - і таки стає трохи моторошно", - поділився з цього приводу своїми враженнями Владислав Цукуров, згадуючи своє піврічне відрядження до Жашківського райсуду Черкаської області.
Тож дуже влучними були слова судді у відставці, члена ВККСУ Володимира Бутенка про те, що вже досить просто "заговорювати" проблему, але потрібні конкретні дії, щоб суддів почули ті, хто мають почути. На цьому ж від самого початку наголосили і модератори форуму - суддя КААС, делегат З’їзду суддів України Оксана Епель та суддя, віце-президент Всеукраїнської асоціації адміністративних суддів Наталя Блажівська. Зокрема, на думку О.Епель "судова система сьогодні є слабкою як ніколи. Тож потрібні ефективні інструменти її захисту". І такий інструмент було знайдено. Так, по завершенні всіх виступів учасники форуму підписали Резолюцію про негайне звернення до суб’єктів законодавчої ініціативи щодо прийняття спеціального Закону про Службу судової охорони з наділенням її повноваженнями, достатніми для негайного реагування і припинення проявів неповаги до суду, тиску на суддів, втручання у здійснення правосуддя, а також звернутися до ДСАУ з метою створення такої Служби.
Озвучити ці вимоги на З’їзді суддів України учасники форуму доручили делегату від адмінюстиції - судді Оксані Епель.
Загалом же під час заходу, на який приїхали судді ледь не з усіх регіонів України, були підняті й інші цікаві теми, зокрема, "Тиск на суддів як загроза незалежності судової системи", "Роль судді-спікера у комунікації з громадськістю", "Чи потрібен незалежний суд?", "Незалежність суддів та суддівський розсуд: чи існує взаємозв’язок", "Безпека суддів як складова його незалежності" та інші. Але всі його учасники так чи інакше шукали відповідь лише на одне питання, а чи існує ще в Україні суддівська незалежність. На думку одного з учасників - так, ще існує, але тримається виключно на фанатичній відданості служителів Феміди своїй роботі. А на думку інших, якщо суддів не захистять - то і правосудддя буде зруйноване, а відтак - і держава.