19 березень 2024, Вівторок, 13:42

Генеральське звання, як подарунок

3 Грудня 2018г.
Фото: Громада Закарпаття
Фото: Громада Закарпаття

Святкування Дня працівників прокуратури засмутила звістка при присвоєння до цього свята військового звання «генерал-майор юстиції» військовому прокурору Об’єднаних сил Олегу Цицаку. Це плювок в обличчя усіх чесних і порядних військових прокурорів, яких немало і серед діючих нині. І не тільки в їх обличчя, а й усіх військовослужбовців, які до цього звання їдуть десятиріччями важкої військової служби.

Зорепад генеральських зірок, що безперервно падають на плечі військових прокурорів, став вже звичним явищем. Минулого року генеральські зірки впали на плечі військового прокурора Західного регіону О. Сенюка, нині заступника головного військового прокурора. Першій заступник головного військового прокурора В. Жербицький, а потім і сам А. Матіос отримали війські звання «генерал-полковник юстиції». Цього року генеральські зірки впали на плечі ще одного заступника Матіоса С.Долгополова і зараз – Цицака. І це при тому, що вже більше року після позбавлення органів прокуратури права досудового розслідування військова прокуратура майже нічого корисного для війська не робить, займається різними справами відверто не своєї компетенції.

КОЛИ ВІЙСЬКОВІЙ ПРОКУРАТУРІ НЕМА ЧОГО РОБИТИ

Проте, саме випадок з Цицаком викликав найбільше обурення. Він жодного дня не служив у війську. Раптом у червні 2015 року поступив у військову прокуратуру і незрозуміло з яких підстав йому відразу було присвоєно військове звання «майор юстиції», хоча до цього він навіть рядовим солдатом не був. І в прокуратурі ніколи не працював, щоб отримати військове звання в порядку переатестації.

Згідно чинного військового законодавства строки вислуги до присвоєння чергового військового звання встановлені: від майора до підполковника – 4 роки, від підполковника до полковника – 5 років. Тобто, якщо заплющити очі на сумнівність присвоєння йому майорського звання, полковником Цицак за законом міг стати лише у 2024 році.

Навіть у разі присвоєння йому чергових військових звань «підполковник юстиції» і «полковник юстиції» достроково, що припускає Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, це ніяк не могло відбутись раніше половини від 9-річного строку. Тобто у будь-якому випадку військове звання «полковник юстиції» він міг отримати лише наприкінці 2019 року.

Тому обурення викликало насамперед те, що при суворому дотриманні військового законодавства Цицак ніяк не міг у 2018 році мати військове звання «полковник юстиції», тим більше отримати наступне за ним генеральське звання.

Крім обов’язкової вислуги років у кожному званні повинна бути ще передбачена військовим законодавством посада, по якій передбачене вище звання. Після відновлення у 2014 році військової прокуратури указом Президента України від 22 вересня 2014 року № 737/2014 такі посади для відновленого органу були передбачені спеціальним Переліком посад військових прокурорів і слідчих військових прокуратур та граничних військових звань за цими посадами.

До речі, якщо заглянути у цей Перелік, виявляється, що Матіос і Жербицький військові звання «генерал-полковник юстиції» отримали незаконно. Такого звання в Україні просто не може бути. Для головного військового прокурора граничне звання – «генерал-лейтенант юстиції», а для заступників – «генерал-майор юстиції». Чому і за які видатні заслуги в порушення закону вони стали «генерал-полковниками», можна тільки здогадуватись. Як ряджені козаки, які один одного нагороджують несправжніми маршальськими званнями, ті двоє мають несправжні, штучно придумані кимось, незаконні звання. Скоріш за все, ці зірочки впали на них, як подарунок за щось. Питання тільки – за що саме?!

Законом України «Про прокуратуру» військової прокуратури Об’єднаних сил, як регіональної, також не передбачено. Вона, як прокуратура сил АТО, потім ВП Об’єднаних сил, фактично працює з вересня 2016 року. Але офіційно має статус лише місцевої прокуратури, в якій посади з генеральським званням законодавством не передбачено. За цей час до Закону 6 разів вносились різні зміни. Проте, керівники військової прокуратури навіть не додумались ініціювати внесення відповідних змін. Що для них закон?!

Тобто, з точки зору чинного військового законодавства Цицак отримати генеральське звання не міг ані за терміном  вислуги, ані за посадою, ані за законом, ані по совісті. Тому ніяк інакше, ніж незаконний подарунок «з барського плеча» його генеральське звання оцінювати не можна. Хоча про яке дотримання вимог законів нинішньою матіосівською військовою прокуратурою може йти мова. Закони – це для інших, але не для них.

За що саме Цицака обдаровано таким почесним подарунком? Він після отримання юридичної освіти трохи був податківцем, потім деякий час на суддівських посадах в Мукачево і Ужгороді, помічником Міністра надзвичайних ситуацій України Віктора Балоги за часів Януковича. А після обрання Балоги у 2014 році народним депутатом – його особистим помічником.

Раптом у 2015 році робить карколомний стрибок зовсім в іншу сферу – військову прокуратуру!

Слід згадати, що головний військовий прокурор А. Матіос злетом у своїй кар’єрі зобов’язаний саме Балозі. У далекому 2007 році він, тоді нікому не відомий рядовий працівник прокуратури, підігруючи тодішньому главі секретаріату президента України порушив кримінальну справу щодо міністра юстиції Олександра Лавриновича, якій відмовлявся візувати президентський указ про першій і поки єдиний в Україні розпуск парламенту.

Саме Балога був зацікавлений у компрометації Лавриновича. Він же тоді врятував Матіоса від неминучого звільнення з органів прокуратури за вчинене беззаконня. І не просто врятував, але і сприяв переведенню Матіоса з прокуратури, де його вже тоді на дух не переносили, керівником Управління СБУ у Львівській області. Стрибок для тих часів несподіваний і шокуючий.

Тому Матіос залюбки взяв у військову прокуратуру Цицака, якій не мав жодного досвіду роботи в прокуратурі. Ще й із точки зору моральних якостей відверто не підходив для роботи у спеціальному правоохоронному органі. Попри це його призначили військовим прокурором Ужгородського гарнізону. Закарпатська область – це вотчина родини Балог. Це – кордон з Угорщиною, Румунією і Словаччиною, який охороняється військовими прикордонниками. Тому там потрібний був "свій" військовий прокурор, якій контролював би усе на кордоні...

Щоправда, за два роки Цицак знову відмітився у Закарпатті в кількох гучних скандалах, а тому від гріху подалі його, як перевірену, особисто віддану і довірену особу, було переведено на посаду військового прокурора сіл АТО.

Зона ОРДЛО стала дуже цікавою для керівника військової прокуратури. Собі в заступники він заздалегідь обрав вихідців з тимчасово окупованих територій із міцними родинними зв’язками з представниками незаконної адміністрації ОРДЛО. Лінію розмежування також мав контролювати свій хлопець.

Під його керівництвом військова прокуратура сил АТО, а потім Об’єднаних сил, нічім видатним, мається на увазі суто у прокурорській, законній діяльності, не відмітилась. Хіба що завзятою участю в затриманні дрібних цивільних хабарників, які не мали жодного відношення до війська. Добрались навіть до посадовців районної психоневрологічної установи. Добре, що хоч хворих не чіпали.

Військові проблеми були на другому плані. Щоб вирішувати ці проблеми, треба хоч щось розуміти у військовій сфері. А з тим у Цицака якось не склалось.

Можна припускати, що подарунок у вигляді генеральських погонів Цицак отримав від свого патрона за якість інші, особисті заслуги, про які не прийнято голосно говорити. Одержане у подібний спосіб військові звання не додають честі ні тим, хто їх отримав, ні тим, хто причетний до цих «подарунків».

Звичайному військовому, щоб дослужитись до генерала, потрібно не менше 15-20 років навчання та служби. Стати генералом за 3 роки практично з нуля, як у випадку з Цицаком, – це просто нонсенс і повна дискредитація самої сутності військового звання. В очах військового суспільства подібні випадки ще більше принижують усю військову прокуратуру.

Маркевич
Анатолій Маркевич Закінчив із відзнакою у 1982 році військово-юридичний факультет Військового Інституту. У 1982-1991 роках працював на різних посадах у військових прокуратурах Збройних Сил СРСР. У 1992-2005 роках - в системі військових прокуратур Генеральної прокуратури України. Пройшов службові сходинки від слідчого військової прокуратури гарнізону (армії) до заступника військового прокурора Центрального регіону України, полковник юстиції запасу, почесний працівник прокуратури України, ветеран прокуратури України. З 2006 року адвокат в м. Києві.