25 август 2019, Воскресенье, 11:52

взятка декларация ДТП в Харькове задержание в Иванковичах Мошенничество туроператоров НАБУ Нацполиция происшествия прокуратура СБУ Укрзализныця

Італійська “Коза Ностра” імені Путіна

15 июля 2019г.
0

Два вироки італійського правосуддя. Двом різним людям, один з яких представляє зло, а інший – добро. Одного із них – Дмитра Стрешинського – засудили до символічного умовного покарання, а також зобов’язали сплатити 516 євро штрафу. Іншого – Віталія Марківа – до 24-х років в’язниці. Якщо перший нелегально постачав тонни зброї до Європи, в тому числі, очевидно, й терористам, то інший захищав Україну від російських терористів. Між цими вердиктами – 17 років.

Sede del giudizio. Здається, саме так італійською означає «судилище». Тепер ми знаємо, яке воно в італійському місті Павія, де 12 липня тамтешня Феміда засудила до 24-х років в’язниці колишнього бійця Національної гвардії України Віталія Марківа. Його звинуватили начебто у причетності до загибелі італійського журналіста Андреа Роккеллі під Слов’янськом у 2014 році. Без жодних доказів. Вирок – як маячня.

Миттєво розтоптано постулати про верховенство права на Заході, виняткову об’єктивність і незаангажованість судової системи. Правосуддя у Павії ніби повернулося у період жорстокої інквізиції. Дикунство взяло гору.

Погоджуюся з думкою Юрія Касьянова: «Це судилище, і цей абсурдний вирок – не тільки свідчення того, що кремлівська ОЗГ пустила глибоке коріння в Старій Європі. Це, в першу чергу, свідчення слабкості української держави, об яку всі хто хоче витирає ноги. Яку сприймають за жебрачку, яку ніхто не боїться, і на яку ніхто не зважає. І так буде до тих пір, доки ми кров’ю і потом не змусимо себе поважати».

Точно зауважено про кремлівську організовану злочинну групу,  яку можна назвати «Коза Ностра» на італійський манер.

Давайте згадаємо й про інший вирок в італійському місті Турин –надзвичайно гуманний. У 2002 році тут було засуджено міжнародного торговця зброєю, контрабандиста Дмитра Стрешинського. Йому «дали» 1 рік і 11 місяців умовного покарання, а також зобов’язали сплатити 516 євро штрафу. Ось вам і контрасти: Марківа, чию вину зовсім не доведено, засудили до 24-х років, а Стрешинського просто посварили. Сліпа італійська Феміда? Ні. Ми ж не випадково зачепили тему кремлівської ОЗГ.

За деякими свідченнями, Стрешинський є агентом ФСБ. Він «припер» на Балкани тонни різної зброї та боєприпасів. Судно «Jadran express», яке він зафрахтував, було затримано біля берегів Італії, у протоці Отранто. І за це аферист Стрешинський одержує умовний термін і копійчаний штраф. Згодом після своїх мандрів він знову вигулькує в Росії, зокрема у Москві, облаштовує неподалік центру міста (!) майстерню з виготовлення мініатюрної та іншої зброї. Він співпрацює з приватною російсько-італійською компанією з виготовлення зброї. І навіть через свого лобіста – віце-прем’єра Рогозіна – планує постачати російській армії та силовикам новий пістолет. Хіба така “комерція” може бути без опіки путінських спецслужб?

Гроші “не пахнуть” для італійців? Вони займаються спільним бізнесом з махінатором, який постачав зброю до “гарячих точок” для убивств мирних жителів. Оце і є ваші високі моральні приниципи, панове італійці? Пора вам вже зняти маски!

Тому коли чуємо, як «тісно дружать» між собою колишній італійський прем’єр Сильвіо Берлусконі та Путін варто мати на увазі глибоке коріння кремлівської ОЗГ. Одна з гілочок цієї «Коза Ностра» – Стрешинський.

Що це за тип? Народився і проживав в Україні, зокрема у Києві. Потім перебрався до Росії.

Після проголошення Незалежності України приїхав до Києва з «чемоданом доларів» робити бізнес. Створив фірму, офіс якої спочатку розміщувався у відомому адмінбудинку на Михайлівській площі (нині тут МЗС). Швидко знайшов спільну мову у високих кабінетах влади на Банковій, в Міністерстві оборони. Став «допомагати» армії позбавлятися від зайвої зброї та боєприпасів – вивозив за кордон. Зрозумівши, що СБУ «вийшла» на його афери й почала розслідування, втік з України. (Про збройний «бізнес» Стрешинського я докладно розповів у своїй книзі розслідування «Туринська шахівниця»).

В багатьох країнах цього комбінатора хотіли б посадити за грати. Не скрізь це вдавалося.

Французи арештували Стрешинського 13 жовтня 1997 року. Його запідозрили в легалізації коштів, здобутих внаслідок нелегальної торгівлі зброєю.

У 1996 – 1998 роках Стрешинський був головою правління, віце-президентом іноземної фірми “Air finance Europe”. Вона стала засновником казахської компанії “Orient igl airways”.

У березні 2000 року національне бюро Інтерполу в Республіці Казахстан проінформувало  українських колег про наступне: у Казахстані порушено кримінальну справу стосовно Стрешинського – інкримінували незаконне придбання, зберігання та передачу незареєстрованої вогнепальної зброї та боєприпасів. Казахи попрохали українських інтерполівців вияснити, чи не переховується часом Стрешинський на батьківщині.

Ще один факт із світових походеньок цього «бізнесмена». Якимось чином він придбав англійський паспорт, у якому було вказано, що народився 14 вересня 1962 року в Лондоні. Цей документ знайшли у нього під час обшуку паризькі правоохоронці й оштрафували за “липу” на 20 тисяч євро.

Утім, загостримо увагу на справі, яку розслідували в Турині щодо контрабанди зброї. У 1994 році білоруський уряд запитав дозволу на транзит через Україну чергового вантажу Стрешинського – зброї та боєприпасів. (Продаж білоруської зброї за кордон не могла не контролювати ФСБ.)

Вантаж буцімто йшов у Нігерію (а ця країна, як відомо, була членом Комітету по санкціях Ради Безпеки ООН). Київ дав “добро”, оскільки яких-небудь перешкод чинити не міг, та й доказів того, що нігерійці не замовляли товар Україна не мала. Щоб викрити аферу Стрешинського українська спецслужба разом з британською розвідкою прийняла рішення – провести спільну спецоперацію. Мета – проконтролювати рух судна в морі чи океані й зафіксувати порт розвантаження або ж звинуватити в порушенні ембарго Ради Безпеки ООН.

28 березня 1994 року о 18. 50 Кузьма Меданіч, капітан судна “Jadran express”, яке у порту Жовтневий було завантажене білоруською зброєю та боєприпасами, наказав віддати швартові й узяти курс нібито на Венецію. Ніхто з команди навіть не здогадувався, що їх “ведуть” західні спецслужби.

8 березня судно увійшло у протоку Отранто (Адріатика). І саме тут його зупинив військовий корабель НАТО. Під конвоєм  “Jadran” узяв курс на італійський порт Бріндізі. Співробітники Дирекції по боротьбі з мафією встановили, що судно Стрешинського транспортувало 509 контейнерів.

Префект міста Таранто виніс рішення про затримання судна з усім його вантажем за порушення санкцій Ради Безпеки ООН проти Югославії. У контейнерах італійці знайшли 30 тисяч автоматів Калашникова, 400 керованих ракет, 50 ракет з дротовим керуванням, 10 008 протитанкових ракет, а також величезну кількість набоїв, а саме: 20 174 400 штук калібру 12,7 мм, 1 941 896 штук калібру 7,62 мм, 1 017 338 штук калібру 11,5 мм. У 835-ти ящиках містилися протитанкові міни. (І за цю контрабанду – усього лише штраф та умовний термін!).

Італійські правоохоронці дістають контрабанду Стрешинського. Фото з книги “Туринська шахівниця”

Зі слів Стрешинського, цей товар коштував 697 500 доларів. Шість років (!) розслідували справу Стрешинського на Апеннінах. За цей час там довідалися майже про усі торговельні його операції Стрешинського протягом 1992–1994 років.

Було з’ясовано й те, що він оперував фальшивими сертифікатами (їх нібито видали уряди Єгипту, Судану та Нігерії). Суддя зазначила у постановах: “Про справжній пункт призначення вантажів невідомо. Виняток становить лише остання партія зброї, що була затримана на судні “Jadran express ”… Заслуговує на довіру заява Стрешинського про те, що зброю постачали до Хорватії та Сербії під час балканської війни”. Що ж, кремлівська «Коза Ностра» вміє замітати сліди.

У своїх показах Стрешинський говорив, що “…фірма “Global technologies international” придбала зброю на підставі фальшивих документів для невідомого мені покупця”.

Дивина: італійські правоохоронці і суд спрямували стежку розслідування, щоб певним чином вигородити Стрешинського, який плів харамани, брехав. У цій туринській кримінальній справі абсолютно не показано ролі України, яка допомогла вивести афериста на чисту воду. Це було не вигідно Кремлю та його італійським «партнерам», покровителям Стреишинського в Україні? Певно. Переслідували мету ще й дискредитації України на світовій арені, тому, певно, й було зробено так, щоб італійські прокурори антимафії пішли по хибному сліду – підвести розслідування до того, щоб звинувачення впало на Україну, а також тих, хто вивів Стрешинського на чисту воду. Ось вам ще одна паралель із сьогоднішньою справою захисника України Віталія Марківа.

Після затримання судна “Jadran express” італійці не провели ефективних заходів щодо розшуку Стрешинського, виявлення його спільників, викриття і припинення його злочинної діяльності.

Ось так Стрешинський одержав карт-бланш (чи не з відома ФСБ?). Після легкого переляку він вже вільно пересувався країнами Європи, США. Скількох людей вбито терористами зі зброї, яку продав Стрешинський? Що на це скажуть в Італії, Франції, Німеччині?

Сьогодні Стрешинський під опікою путінської ФСБ, можливо, знову продає зброю терористам, в тому числі й на Донбасі.

Український репортер

Малюнок Андрія ПЕТРЕНКА