16 декабрь 2018, Воскресенье, 10:52

взятка декларация ДТП в Харькове Мошенничество туроператоров НАБУ Нацполиция происшествия прокуратура СБУ Укрзализныця

Коли військовій прокуратурі нема чого робити

13 ноября 2018г.
0
Фото: Maksym Savchuk
Фото: Maksym Savchuk

Анатолій Маркевич, для Резонансу

Минає рік, як органи прокуратури позбавлені права проводити досудове розслідування. В тому числі і військова прокуратура. А чим саме займаються зараз близько 600 військових прокурорів і слідчих та близько 100 технічних працівників, які забезпечують їх діяльність. Інформації про їх скорочення не було, в конкурсі на перехід у Державне бюро розслідувань участь приймали одиниці.

ВІЙСЬКОВА ПРОКУРАТУРА БОЙКОТУЄ ДБР

Час такий, що треба рахувати гроші платників податків, за які утримуються державні органи, в тому числі і військова прокуратура. Головним критерієм є та користь, яку вони приносять суспільству.

Цифри офіційної статистики ГПУ говорять, що, незважаючи на заборону, військові прокурори за 10 місяців 2018 року примудрились зареєструвати 238 кримінальних правопорушень у військовій сфері.

Пробували прокурори всупереч забороні реєструвати нові кримінальні провадження. Але тут суд сказав, що так робити не можна. Закон є закон і його мусять виконувати навіть прокурори.

Не виключається, що підлеглі А. Матіоса пішли накатаним шляхом маніпулювання законом. Згідно вимог законодавства слідчому апарату прокуратури було надано 2 роки, щоб закінчити досудове розслідування у тих кримінальних провадженнях, що були зареєстровані ними у державному реєстрі до 20.11.2017 року. Прокурори вирішили, що вони хитріші від усіх, а тому кинулись у цих старих кримінальних провадженнях реєструвати під відверто надуманими підставами нові кримінальні правопорушення і розслідувати їх. Відверте беззаконня, але кого сьогодні тим здивуєш. Тим більше у відомстві Матіоса.

Зміни закону ліквідували базу для особистого піару А. Матіоса та його підлеглих. Тому військові прокурори останнім часом старанно бігають по усіх затриманнях дрібних хабарників слідчими поліції і СБУ та фотографуються у куртках з обов’язковим надписом на спині «військова прокуратура» на фоні затримання або розкладок купюр. Так би мовити, фіксуються, що, ніби то, борються із корупцією. Але насправді виконувати ці слідчі дії військові прокурори права не мають. Вони є просто присутніми при затриманні без реальних процесуальних повноважень. Такі собі придатки до слідчих і оперативників поліції або СБУ під офіційним прикриттям процесуального керівництва.

ЧЛЕНИ КДКА КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ОРГАНІЗУВАЛИ КОРУПЦІЙНУ СХЕМУ ОТРИМАННЯ СВІДОЦТВА АДВОКАТА, — ВІЙСЬКОВА ПРОКУРАТУРА (ОНОВЛЕНО)

За ті же 10 місяців самі військові прокурори до суду направили 154 обвинувальних акти. А у залишку всього 39 кримінальних правопорушень! Рік тому у штаті військової прокуратури було близько 110 слідчих. По 3 слідчих на одне кримінальне правопорушення! Мрія слідчого!

Чим же ще займаються військові прокурори?! Фактично розслідуванням військових злочинів до початку діяльності ДБР займається поліція. Процесуальне керівництво у цих кримінальних провадженнях здійснюють військові прокурори. Але процесуально керувати – це не розслідувати самому, а лише погоджувати в необхідних випадках процесуальні документи слідчих і приймати участь у судових розглядах цих документів. Може тут військові прокурори напружуються більше усіх інших, як про це донедавна любив розповідати їх керівник.

Статистика говорить, що за 10 місяців по військових злочинах до суду направлено 1398 обвинувальних актів. Враховуючи кількість військових прокурорів - по 3 обвинувальних акти на одного за 10 місяців – це просто смішна цифра.

У залишку на 01.11.2018 року – 1328 кримінальних правопорушень у військовій сфері. Теж приблизно по 3 кримінальних правопорушення на одного військового прокурора.

Навіть якщо вважати, що офіційно процесуальним керівництвом по посаді займається лише приблизно четверта частина від загальної кількості прокурорів, а інші або є керівниками, а значить реально не працюють із кримінальними провадженнями, або працюють на інших, скажем прямо, суттєво скорочених чинним законодавством прокурорських напрямах, збільшення наведених вище цифр в 4 рази викличе лише заздрість у процесуальних керівників територіальних прокуратур, в яких навантаження до 10 разів більше.

А. Матіос вимушено випав з інформаційного простору. Раніше ледь не щодня з’являвся в ефірі, а зараз при такому падінні обсягів роботи підлеглих і скороченні повноважень прокуратури у досудовому розслідуванні говорити нема про що. Але увага глядачів і суспільства для нього, як наркотик. Хто він без цього і кому цікавий?

Тому А. Матіос винайшов нове поле для того, щоб показати себе в усій красі – у психіатрії і психології. Він зробив присвячену випадкам небойових втрат і посттравматичному синдрому військовослужбовців доповідь під час VIII Львівських психіатричних зустрічей, приурочених до Всесвітнього дня психічного здоров'я.

Тема дійсно болюча і актуальна, давно привернула пильну увагу ЗМІ.

ХТО ВБИВАЄ НАШИХ ВІЙСЬКОВИХ

Але виникає питання, чому А. Матіос ухилився від обговорення цієї актуальної теми про небойові втрати і причини цього на круглому столі, якій проводився в Укрінформі півтора роки тому. Хоча представники військової прокуратури на нього запрошувались.

Відповідь проста. Тому, що тоді до нього ставили би питання, чому військова прокуратура ухиляється від розслідування випадків небойових втрат, переклавши це на поліцію, яка робила і робить це вкрай неякісно та непрофесійно. Може тоді би було значно менше випадків, які можна пояснити посттравматичними розладами психіки. А зрозуміло відповісти на це він не міг.

Напевно, півтора роки А. Матіос думав і нарешті вирішив, що саме психіатричні проблеми – це його. Тому і потягло його на психіатричні зустрічі у Львів. Там йому незручні питання ставити не було кому. Психіатри відомі тим, що дуже уважні і обережні у спілкуванні. Хто-хто, а вони знають, як себе поводити з такими особами. Та й відповісти він вже міг – на той час військова прокуратура була позбавлена права щось розслідувати.

А. Матіос не обмежився тим, що поділився особистим баченням проблеми перед психіатрами, а навіть примусив підлеглих підготувати друкований методичний посібник з цього питання.

 

Здатність А. Матіоса приховати власну некомпетентність і бездіяльність на тій ділянці, яка доручена саме йому, активним копирсанням у питаннях, які закликані вирішувати зовсім інші органи, засяяла новими гранями. Якщо до цього він примушував підлеглих займатись кримінальними провадженнями, підслідними не військовій прокуратурі, а іншим цивільним правоохоронним органам, то зараз пішов ще далі.

Справа в тому, що в структурі Генерального Штабу Збройних Сил України є спеціальне Соціально-психологічне управління Головного управління по роботі з особовим складом Збройних Сил України, в якому проходять службу спеціально підготовлені працівники, які компетентні і зобов’язані виконувати ту роботу, за яку так завзято узявся головний військовий прокурор. Ми вже неодноразово переконались, що він охоче видає себе фахівцем у тих питаннях, за які ні він сам, ні підпорядкований йому орган не відповідають і відповідати не можуть. Так легше видавати себе за розумника.

Військові прокурори взялись підмінювати військових психологів, соціологів і психіатрів. Це вже навіть не край, а щось далі. Кого наступного будуть підмінювати військові прокурори?

Є ще військові трубадури, тобто, військові музиканти. І А. Матіосу це близько, адже за першою і, напевно, основною освітою він – диригент. З юридичною освітою він пройшов рядом – заочно. Тому не виключно, що скоро військові прокурори на чолі з Матіосом будуть вчити військових музикантів, як треба грати.

 

 

Анатолій Маркевич Закінчив із відзнакою у 1982 році військово-юридичний факультет Військового Інституту. У 1982-1991 роках працював на різних посадах у військових прокуратурах Збройних Сил СРСР. У 1992-2005 роках - в системі військових прокуратур Генеральної прокуратури України. Пройшов службові сходинки від слідчого військової прокуратури гарнізону (армії) до заступника військового прокурора Центрального регіону України, полковник юстиції запасу, почесний працівник прокуратури України, ветеран прокуратури України. З 2006 року адвокат в м. Києві.