19 березень 2024, Вівторок, 05:57

Корупція по-українськи: ми її чи вона нас?

11 Жовтня 2017г.
Снимок экрана 2017 10 11 в 19.17.18

Взяв минулого тижня як експерт участь у ток-шоу «Народ проти», яке вела Наталія Влащенко на телеканалі «ZiK». Обговорювалось досить актуальне питання щодо того наскільки є ефективною діяльність НАБУ (з нагоди 2-х років його діяльності) і яка дійсна причина чому суспільство не дочекалося більш переконливих результатів у боротьбі з корупцією. Всі запрошені редакцією учасники обговорення цієї проблеми, як ті, що брали участь у дискутуванні у бар’єрів, так і експерти, до числа яких входив і я, були розділені на два напрямки: один – це особи, які підтримують НАБУ і задоволені його роботою, другий, куди віднесли і мене, - ті, хто не поділяє таку точку зору.

Одразу скажу про свої враження: мені, як досвідченому правоохоронцю, не було можливості висловитись по тих доводах дискутуючих народних депутатів та одного адвоката, які не завжди ґрунтувались на вимогах Конституції та законів України і тому цій телеорганізації та шановній ведучій треба врахувати таку пропозицію: експерти повинні не тільки задавати питання учасникам, вони повинні мати право коригувати інформацію, яка озвучується, у відповідності із вимогами закону, щоб політики чи «грантоїди», чи навіть і журналісти, які не мають не стільки юридичної освіти, а не володіють фаховою підготовкою по предмету дискусії, не заводили глядачів в оману. У мене склалося враження, що дехто із цих учасників робив це свідомо, тобто говорив відверту нісенітницю більше для піару, чим думав про відповідність його інформації закону чи навіть – правді!

Тому я і вирішив висловити свої думки і міркування з приводу такого телеефіру в програмі «Народ проти».

Перше, що викликало у мене здивування і відверте розчарування, це поведінка і головне – агресивна наполегливість одного із головних «грантоїдів», керівника так званого «Центру протидії корупції» Ш., який зі своєю групою підтримки, в основному , із членів Громадської ради при НАБУ, голослівно розхвалював результативність цього антикорупційного органу. І одночасно безапеляційно, але не зовсім переконливо критикував Генеральну прокуратуру (яку дійсно є за що критикувати, але обґрунтованих доводів з цього приводу він не навів). На всі доводи та запитання до нього з боку його опонентів (тих же народних депутатів Мосійчука і Розенблата) намагався принизити останнього, звинувачуючи його у вчиненні корупційного злочину, в той час, коли останній ще не визнаний судом винним у цьому. Одночасно той же Ш. обзивав образливими словами адвоката, який надає правову допомогу народному депутату Розенблату, тільки за те, що той захищає особу, яка підозрюється у вчиненні корупційних злочинів, навіть договорившись до того, що гідний адвокат не повинен надавати допомогу таким особам, які підозрюються у вчиненні таких корупційних злочинів, тобто відкрито заперечуючи конституційне право будь-якого громадянина на захист від кримінального переслідування.

Про те, що Ш. є некомпетентним, або навіть - необ’єктивним «фахівцем» в галузі боротьби із корупцією, може свідчити і його позиція про успішність НАБУ у боротьбі з корупцією у вищих ешелонах влади, коли він переконував в цьому глядачів, називаючи факти пред’явлення підозр Насірову, Мартиненко, Голові ЦВК та народному депутату Онищенко, а також направлення детективами до суду за цей час 86 кримінальних проваджень.

Разом з тим, на мої два питання чи може він назвати для глядачів:

- скільки закінчено детективами НАБУ кримінальних проваджень відносно високо посадовців, а саме суб’єктів корупції, які перераховані в п. п. 1 і 2 ст. 216 КПК України?

- скільки із названого числа «справ», як він їх назвав, до суду направлено обвинувальних актів для розгляду по суті, скільки з них з угодами про визнання винуватості, скільки із клопотаннями про звільнення від кримінальної відповідальності, скільки із клопотаннями про закриття кримінальних проваджень?

Він на них відповісти не зміг, відсилаючи мене до звіту НАБУ, де було лише зазначено загальну цифру – 86 кримінальних проваджень. Або він не хотів визнавати таку низьку результативність діяльності НАБУ, або навіть не розумів про що я його запитую, але допускав, що об’єктивна відповідь на мої питання викриє його в некомпетентності або підірве довіру глядачів до його позитивних оцінок діяльності цього органу, бо дуже нервово відреагував на таку мою наполегливість, намагаючись вже і мене у відповідь чимось дошкульнути, то називаючи мене «заступником Генерального прокурора», начебто ця моя попередня робота була ледь не злочином, то намагався голослівно дорікнути мені в її неефективності, то адвокатом, то пенсіонером, що видавало його в намаганні таким чином ухилитися від прямої відповіді на мої запитання.

Поясню чому я задав саме такі питання. В звіті НАБУ за час їх функціонування значилося, що ними було притягнуто до кримінальної відповідальності за корупційні дії всього 10% із числа високо посадовців, перерахованих в п.1 і 2 ч.5 ст. 216 КПК України, що явно не відповідає самій ідеї і мотивації створення цього органу для боротьби із корупцією у вищих ешелонах влади. А серед обвинувальних актів, які НАБУ направило до суду, кількість чисто тільки їм підслідних суб’єктів корупції складає відповідно ще менше! Я навіть можу назвати службове становище обвинувачених, відносно яких направлені обвинувальні акти до суду, це, зокрема: районні і міські судді, рядові прокурори, адвокати, ректори,керівники та службовці держпідприємств, яких найбільша кількість, військовий лісгосп, сільські голови та голова Рахункової палати (майже не єдиний високопосадовець вищої категорії) та інші рядові посадовці.

Ще більшим аргументом низької результативності діяльності НАБУ є ті скромні статистичні дані про те, що його детективи за цей час направили до суду навіть цих 86, як назвав Ш., справ за майже 2 роки діяльності. Роз'ясню Вам, що з їх кількості судом винесено лише 20 вироків (3- справа Мартиненка, 9- справа Онищенка, 2 – кіотські кошти, 6 - інші дрібні справи), які затверджені угодами про визнання винуватості!

Не могли переконати мене не тільки доводи Ш., але і його партнерів по підтримці діяльності НАБУ, перш за все із числа Громадської ради при цьому ж органі , якісний склад якої і складають саме «антикорупційні» активісти, в першу чергу ті ж «грантоїди», лояльні безпосередньо до його керівництва, про що неодноразово писала преса.

Зокрема, їх посилання на те, що «заслугою» НАБУ є посягання на «святу святих» із найближчого оточення нинішнього Президента, чого собі ніколи не дозволяла та ж Генеральна прокуратура, не може служити переконливим доказом результативності антикорупційного органу хоча б у зв’язку з тим, що названі в ЗМІ докази винуватості названих вище осіб, яких вони вже охрестили «корупціонерами» у вчиненні інкримінованих їм злочинах, у мене викликають сумніви, бо вони або не є достатньо переконливими, або зібрані із порушенням порядку, встановленого КПК України, що не дозволить в майбутньому використати їх при прийнятті процесуальних рішень і на такі докази не зможе посилатися суд при ухваленні судових рішень.

Більше скажу, по частині висунутих підозр названим вище високо посадовцям я навіть не вбачаю події злочину. І тому сьогодні а ж ніяк не можна ці факти назвати «заслугою» НАБУ. Висунення підозр,затримання цих осіб і навіть обрання їм запобіжних заходів не є свідченням того, що вони вчинили ці корупційні злочини. Час покаже. Але, я допускаю, що як мінімум по 2 чи 3 із них суд не зможе визнати їх винними і не винесе їм обвинувальних вироків по причинах, які я назвав вище.

Не зуміли «грантоїди» в залі ток-шоу переконати мене і в необхідності створення Вищого антикорупційного суду. Я напередодні наголошував, що необхідності в його створенні немає. І моя мотивація такої позиції відмінна від причин небажання нинішньої влади створювати такий суд. Поясню: перш за все,Конституція України забороняє створення особливих або надзвичайних судів, який і пропонують створити «гранітоїди» і їх прихильники.

По-друге, його створення не повпливає позитивно аж ніяк на боротьбу із корупцією у вищих ешелонах влади. Нагадаю, аналог такому антикорупційному суду створений у 2006 році у Гватемалі – центральній латиноамериканській країні, де він має назву - Міжнародна комісія проти безкарності, але він не дав бажаного результату на тривалу перспективу. Якщо на момент створення цієї Комісії Гватемала займала 111 позицію у світі згідно Звіту про сприйняття корупції, то дійсно за кілька років ця держава піднялася на 91 строчку, але вже станом на 2013 рік опустилася на 130, навіть Україна перебуває дещо вище (123 місце). Створений такий суд у Словаччині теж себе не виправдав, бо по-перше, його судді сьогодні не завантажені розглядом корупційних справ і змушені розглядати справи про злочини інших категорій, а Конституційний суд даної держави навіть висловився про його неконституційне створення.

Окрім того, я можу і зараз повторити: побороти корупцію чи хоча б організувати належну боротьбу із нею шляхом створення лише нових антикорупційних органів та спеціалізованих судів, чи навіть скасування можливості застосування застави до осіб, які підозрюються в корупції, та посилення відповідальності і покарання за вчинення корупційних дій, неможливо!!! Це обман, або утопія. Для досягнення такої мети потрібно боротися не з наслідками, а з причинами, треба усунути родюче підгрунття цього лиха. Быльше того повинна бути розроблена хоча б цільова програма боротьби із корупцією в Україні на 4-5 років із зазначенням конкретних заходів, конкретних термінів їх виконання та виконавців. Для прикладу, на ток-шоу я наводив деякі причини відсутності позитивних результатів у боротьбі із корупцією. Зокрема, я підкреслював, що в останні роки найбільш корумпованим в нашій державі є бізнес, пов'язаний із коштами Державного бюджету, який протягом останніх 3-х років фактично безконтрольний. Говорив, що ті ж законодавці і Президент, коли в жовтні 2014 року в порушення Основного Закону позбавили прокуратуру конституційної функції нагляду за додержанням прав і свобод громадян та додержання вимог законів з цих питань органами державної влади і місцевого самоврядування, їх службовими і посадовими особами, а також нагляду за додержанням і виконанням законів, що було передбачено в Перехідних положеннях Конституції України.

Одночасно з цим, тодішнім урядом Яценюка фактично було знищено всю систему державних органів по контролю за додержанням і застосуванням законів, їх було повністю ліквідовано, або скорочено чисельність, або об’єднано з іншими, а потім і взагалі було накладено мораторій на проведення таких перевірок в СПД (суб’єктів підприємницької діяльності), в результаті чого було впроваджено під видом реформ і тієї ж боротьби з корупцією безвідповідальність і безконтрольність як в економіці, так і в соціальній сфері. Я також звернув увагу на повну бездіяльність протягом останніх 2-х з половиною років тієї ж Державної фінансової інспекції (бувша КРУ) після того, як її тодішній керівник Микола Гордієнко заявив про масові розкрадання і не цільове використання урядом Яценюка бюджетних коштів на мільярдні суми. А чи не здається Вам, що ми вже навіть забули про наявність у нас такого колись достатньо авторитетного органу як Рахункова палата України, яка повинна контролювати дотримання вимог законодавства про державний бюджет? І це в той час, коли основні схеми розкрадання на корупційній основі існують саме в сфері використання бюджетних коштів, до яких причетні, в першу чергу, топ-високопосадовці нинішньої влади. А хіба не повинна думати влада і громадянське суспільство про підвищення рівня економіки та соціальних стандартів, щоб рівень матеріального забезпечення був настільки високим , щоб високопосадовцям та іншім суб’єктам корупційних злочинів було невигідно вчиняти такі діяння, бо в результаті цього вони втратять не тільки свободу, а і їх сім’ї позбудуться державних пільг, дострокового виходу на пенсію та належного пенсійного забезпечення після звільнення із державної служби. Але, про це, на жаль, на ток-шоу не говорили. Все звелось до одного: «антикорупціонери» вимагали карати підозрюваних у корупції «без суду і слідства», пропонуючи вже на цій стадії фактично «лінчування» таких осіб, не чекаючи справедливого і об’єктивного судового слідства, лише яке і може довести і зробити висновок: винна ця людина у вчиненні корупційних діянь чи ні, а якщо і винна , то покарання повинне бути в міру цієї вини.

Дивним було для мене чути і звинувачення «антикорупціонерів» та їх союзників, в т.ч. і з числа народних депутатів, позицію двох з яких я в цілому завжди розділяв у більшості їх ініціатив і оцінок, але, цього разу, вибачте, погодитись не можу в частині їх претензій до судової системи і українського правосуддя, зокрема. Скажіть мені, будь-ласка, а хіба це не нинішня Верховна Рада конституційною більшістю (тобто більш ніж 300 голосами) проголосувала в червні 2016 року за так звані «зміни» до Конституції України в частині судової реформи, які у поєднанні із півторарічним періодом неприведення у відповідність всіх інших законів, в т.ч. і названих процесуальних кодексів, до вимог Основного Закону і призвели до майже повного «провалу» судочинства в державі? А хіба це не нинішня Верховна Рада проголосувала за антиконституційний закон «Про очищення влади», яким було звільнено із тих же правоохоронних органів тисячі професіоналів тільки за те, що вони перебували хоча б протягом року на керівних посадах за часів Януковича, тобто без доведення будь-якої їх вини у сприянні і зміцнені тодішньому режиму?

Разом з тим, ні цим законом, ні іншими законодавчими актами не було передбачено люстрації тих суддів, які приймали завідомо неправосудні рішення з метою переслідування політичних опонентів Януковича, взяти хоча б тих же Юлію Тимошенко та Юрія Луценко, а також учасників Майдану, яких без будь-яких доказів затримували і брали під варту, немає правових підстав. А тому звинувачувати сьогодні Вищу раду правосуддя та Вищу кваліфікаційну комісію суддів, які рекомендували призначити членами Верховного Суду двох суддів, які фактично продовжили незаконне утримання під вартою незаконно засудженого Юрія Луценко! Вибачте, треба бути послідовними і знаходити в собі сили, щоб брати на себе відповідальність за свою безпринципну позицію при прийнятті непродуманих та неконституційних законодавчих актів.

І останнє, про що хотілося б сказати. Незрозуміло для мене, як на такі ток-шоу в якості так званих «експертів» попадають особи, які тісно контактують і підтримують до сьогодні зв’язки із найближчим оточенням того ж Януковича, одночасно з цим критикують нинішню влади, але не за те, що вона корумпована і не виправдала надії народу після Майдану, а скоріше за те, що замінила так прийнятний для них попередній режим. Тобто, як і завжди, вовки одягають овечі шкури.

Про яку тоді боротьбу із корупцією можна ввести мову і з ким?

АДВОКАТ ШЕВЧУК ПОЯСНИВ АКТИВІСТУ ШАБУНІНУ, ЩО ТАКЕ ГІДНІСТЬ

18485508 432765090437116 7143097823702655490 N
Олексій Баганець Екс-заступник Генерального прокурора України, заслужений юрист України, кандидат юридичних наук, адвокат