19 березень 2024, Вівторок, 10:24

Корупційні схеми у військовій розвідці під завісою конспірації

15 Квітня 2019г.
НВ

У структурі Головного управління розвідки МО України ще за часів відомого майстра корупційних схем - колишнього Міністра оборони України часів Януковича Д. Саламатіна була створена корупційна «годівниця» для керівників ГУР, фактично нікому, крім них, не підконтрольна.

Стаття 8 Закону України «Про розвідувальні органи України» передбачає їх право створювати з метою конспірації організаційні структури (підрозділи, підприємства, установи і організації), необхідні для виконання завдань розвідувальних органів України та прикриття їх співробітників, використовувати в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, кошти і майно, набуті в результаті їх діяльності.

Але насправді це виглядає так, що під прикриттям питань конспірації нічого нового і потрібного для розвідувальної діяльності не створювалось. Навіщо ламати голову, коли можна просто взяти готовий кусок державного майна і жити на ньому приспівуючи. І між двома керівниками відбувся «поміжсобойчик».

Міністр оборони «з барського плеча» віддав три державних підприємства, що перебувають у сфері управління МО України, керівнику ГУР «на прогодування». Віддав і фактично забув про них.

Наказом Д. Саламатіна № 760 від 15.11.2012 року було закріплене «функціональне керівництво» трьома державними підприємствами МО України за Головним управлінням розвідки через прокладку у вигляді «Центру стратегічного аналізу» - незрозумілої державної установи, яка мала в своєму розпорядженні лише печатку. Але згідно з цим наказом прокладка отримала повноваження по розпорядженню на свій розсуд державними підприємствами та їх державним майном. Фактично прокладка отримала функції консорціуму.

Користуючись завісою втаємничення, ця прокладка за повної безконтрольності Міністра оборони привласнила собі і його виключні повноваження по затвердженню Статутів, призначенню та звільненню керівників підприємств, розпорядженню майном підприємств, передбачені чинним законодавством.

Особливість розвідувальних органів України така, що згідно чинного законодавства вони підпорядковані безпосередньо Президенту України, а фінансовий аудит в них може проводити виключно Рахункова палата України. Тому хоча Головне управління розвідки МО України, ніби то, за назвою входить в структуру Міністерства оброни, в дійсності це є відокремлена і відносно самостійна структура, яка лише з окремих специфічних питань співпрацює з МО.

УКРАЇНА НЕ МАЄ ОРГАНУ, ЯКИЙ БИ КОНТРОЛЮВАВ РОЗВІДКУ, — ВІКТОР ГВОЗДЬ

При Президенті існує Об’єднаний комітет з розвідувальної діяльності, який вирішує лише глобальні кадрові і координаційні питання, проте ніяких контролюючих функцій не має. Як він фактично працював і працює, як Президент керує розвідувальними органами, виклав у своїй відкритій заяві на ім’я Президента І. Смешко, якій спочатку був головою цього комітету, а потім радником Президента з питань розвідки.

Можна зрозуміти, що усі питання у сфері розвідки фактично вирішувались одноосібно уповноваженою особою в Адміністрації Президента в ручному режимі без будь якого впливу комітету і зовнішнього контролю.

Але і з фінансовим контролем Рахункової палати є цікаві нюанси. Вона здійснює контроль виключно за витратами коштів державного бюджету, виділених на розвідку, но не коштів, отриманих від господарської діяльності підприємствами. Тому фінансово-господарська діяльність госпрозрахункових державних підприємств, що перебувають у функціональному управлінні ГУР, ніким зовні фактично не перевіряється і не контролюється, так як вона не передбачає бюджетного фінансування.

Керівник ГУР для цих підприємств фактично є найвищою контрольною інстанцією. Хоче – контролює, не хоче – ні.

Після Революції гідності призначений керівником ГУР МО генерал-лейтенант Кондратюк В.В. попри зовнішню патріотичність у речах, не тільки зберіг корупційну схему, яка існувала з 2012 року, але й вдосконалив її, змінивши тільки очільника. Керувати цією прокладкою - «Центром стратегічного аналізу», було доручено довіреній особі - Дудку Артуру Миколайовичу, колишньому міліцейському борцю з корупцією. Читачів із ним дещо я ознайомив тиждень тому. Корупціонер, на якому клейма нема де ставити.

СИНДРОМ СЕМОЧКА КОСИТЬ І ВОЄННУ РОЗВІДКУ

Відсутність будь якого зовнішнього контролю і фактична бездіяльність посадових осіб МО і ГУР по контролю його діяльності дозволила цьому А. Дудку привласнити собі повноваження, які належать виключно Міністру оборони України. А особиста близькість до особи, яка згодом стала заступником голови Адміністрації Президента, була певною гарантією його недоторканості. Це призвело до численних корупційних зловживань, про які розповім далі.

В. Кондратюк у 2016 році ініціював передачу в своє функціональне управління державного підприємства «Держтранс». Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 247-р від 30.03.2016 року це державне підприємство було передано із сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі до сфери управління Міністерства оборони України для потреб Головного управління розвідки.

Привабливість цього підприємства була насамперед у земельній ділянці в 1,5 га у Печерському районі столиці. У зв’язку із плануванням будівництва сучасного мікрорайону «Новопечерські Липкі» була велика вірогідність того, що територія підприємства підпаде під забудову. Ось тоді можна було би гарно поторгуватись, за що уступити територію. Можна сказати, що керівнику ГУР ще сподобались і залишки автопарку підприємства, якій залишився від Міністрів економічного розвитку і торгівлі.

Напевно, тому це підприємство було прийняте Міністерством оборони з незрозумілим поспіхом. Навіть не було проведено аудиту його фінансово-господарської діяльності, що є обов’язковим. ГУР забрав його, як кажуть, з потрухами, серед яких були борги з податків, заробітної плати, інші боргові зобов’язання на більше, ніж мільйон гривень.

Але ініціаторам такої поспішної передачі підприємства, як згодом виявилось, не поталанило. Затверджені Київрадою межі забудови мікрорайону зупинились буквально в 50 метрах до території підприємства.

Проте, залишки автомобілів підприємства поділити встигли швидко. За вказівкою В. Кондратюка керівник прокладки А. Дудко своїм наказом, перевищуючи законні повноваження, передав 8 автомобілів залишковою вартістю близько 1,5 млн. грн. у військову частину ГУР. Якщо думаєте, що це були автомобілі, потрібні для виконання бойових завдань в зоні АТО, потім ООС, так ні. Це були автомобілі представницького- і бізнес-класу, щоб із зручностями перевозити керівників ГУР: MERSEDES-BENZ S550, TOYOTA HI ACE; VOLKSVAGEN PASSAT; CYEVROLET EPIKA; RENAULT 9; OPEL OMEGA та інші. Кому – війна, а кому…..

Про те, щоб дозволити підприємству продати ці автомобілі, а гроші використати на погашення податкових та інших боргів, в тому числі із заробітної плати працівникам, ніхто навіть не замислився. Що їм потреби підприємства!

Міністр оборони України С. Полторак своїм наказом № 444 від 26.08.2016 року підтвердив збереження цієї корупційної схеми, закріпивши функціональне управління цим, а також ще двома державними підприємствами МО України – ДП «Монтажник України»( основний вид діяльності - будівельні роботи) і ДП «Центр консалтингу та ділового співробітництва»(основний вид діяльності – обробка землі і сільськогосподарське виробництво на 1600 га землі в Миколаївській області), було знову покладене на ГУРівську прокладку – «Центр стратегічного аналізу».

Якщо потребу керівників військової розвідки у будівельному підприємстві ще можна зрозуміти, завжди треба щось комусь побудувати-поремонтувати, то для чого військовим розвідникам сільськогосподарське підприємство з 1600 гектарами землі, та й ще майже у центрі України у Миколаївській області, залишається загадкою. Напевно, слід згадати, що саме сільське господарство в Україні є досить прибутковим бізнесом.

Наприкінці 2016 року В. Кондратюк пішов на підвищення і був призначений заступником голови Адміністрації Президента України. Свого ставленика А. Дудка він залишив керувати «Центром стратегічного аналізу», а значить і трьома державними підприємствами. А той продовжував за рахунок ресурсів фактично підпорядкованих йому державних підприємств обслуговувати і свій авторитетний «дах», і новопризначеного керівника ГУР В. Бурбу, інших посадових осіб ГУР. Про свою близькість до цих керівників та їх потребу в ньому А. Дудко полюбляв похвалитись перед посадовцями і працівниками підприємства, особливо після вживання алкоголю. Звичайно, при обслуговуванні начальників Дудко не забував і про свої власні інтереси.

За законом директор державного підприємства не має права займатись бізнесом, тим більше керувати іншими підприємствами. Але що таке закон для Дудка, коли йому треба! Він, не маючи на це законного права, призначив директором сільськогосподарського підприємства свого товариша, хоча той тоді був і є до цього часу засновником і керівником приватного комерційного підприємства. Так він працює і досі, сидячи на двох стільцях.

Згідно вимог Закону України «Про запобігання корупції» цей керівник був зобов’язаний щорічно подавати декларацію про свої доходи. Може би, як подав, то перевіркою було би виявлено, що він незаконно займає посаду директора державного підприємства. Але він, як і його патрон А. Дудко, вимоги закону ігнорує третій рік і декларації не подає. А керівники ГУР, на яких в першу чергу лежить обов’язок із запобігання корупції у своїх структурах, роблять вигляд, що нічого не бачать. Навіть зараз, коли їм достеменно відомо про незаконність перебування цієї особи на посаді директора державного підприємства, вони навіть пальцем о палець не вдарили, щоб усунути порушення закону.

Тому керують експлуатацією 1600 гектарів державних земель цей «бізнесмен від військової розвідки» разом з Дудком так, що, ніби то, практично вдвічі занижувалась урожайність на землях підприємства, використовувались підроблені документи, чим державі завдана значна матеріальна шкода. Сам цей «директор» жалівся іншим, що на нього аудиторами, ніби то, зроблені нарахування у 600 тис.грн.

Звичайно, що ніяких грошей з нього ніхто не стягнув. Він же свій! Аудиторський звіт генералом ГУР, нині відповідальним за функціональне управління підприємством, покладений у далеку шухляду. А «директора» цей генерал намагався за проханням А. Дудка сховати шляхом переведення керівником іншого державного підприємства. Така своєрідна «боротьба із корупцією» у військовій розвідці.

Цікавою особою є бухгалтер цього державного підприємства, яке займається сільгоспвиробництвом. Вона паралельно є співвласником іншої приватної комерційної структури, яка також працює в цій галузі. Напевно тому вона при офіційній зарплаті в 140 000 грн. задекларувала 819 000 грн. доходу від підприємницької діяльності і 500 000 грн. готівкою. Як вже було зауважено, сільське господарство є прибутковим бізнесом. Тим більше, на державних землях.

Не менш цікавим є діяльність будівельного підприємства, яким також керує ГУР. Його директор при офіційному доході у 148 000 грн. має 500 000 грн. у банку і ще у листопаді 2018 року додатково задекларував 200 000 грн. подарунку.

Але більш цікавою є його дружина, яка є співвласницею приватного комерційного підприємства. Воно за дивним збігом обставин, як і підприємство, очолюване чоловіком, також займається монтажно-будівельними роботами. Схоже, саме це дозволило їй задекларувати депозит у 90 000 доларів США.

Головний бухгалтер ДП «Монтажник України» порівняно бідний, має всього 82,5 тис. грн. зарплати. Проте, його дружина, як і дружина директора, є співвласницею приватного комерційного підприємства, яке також працює в будівельній галузі. Це дозволило їй придбати у 2016 році за 2,4 млн. грн автомобіль АУДІ Q7. Вона же має готівкою ще 1,5 млн. грн.

Схоже, дружинам дуже вигідно займатись будівельною діяльністю, якщо їх чоловіки є директором і головним бухгалтером державного будівельного підприємства, яке працює під «дахом» ГУР. Звичайно, якщо відсутній будь який контроль за діяльністю державного підприємства як з боку органу функціонального управління – ГУР, так і Міністерства оборони. Інші контролюючі органи туди не пхаються. Конспірація корупції вищого рівня!

Про те, що витворяли А. Дудко і незаконно призначений ним директор державного підприємства «Держтранс» з цим підприємством - ДАЛІ БУДЕ...

ДЕМБЕЛЬСЬКИЙ АККОРД ВЕРХОВНОГО

Маркевич
Анатолій Маркевич Закінчив із відзнакою у 1982 році військово-юридичний факультет Військового Інституту. У 1982-1991 роках працював на різних посадах у військових прокуратурах Збройних Сил СРСР. У 1992-2005 роках - в системі військових прокуратур Генеральної прокуратури України. Пройшов службові сходинки від слідчого військової прокуратури гарнізону (армії) до заступника військового прокурора Центрального регіону України, полковник юстиції запасу, почесний працівник прокуратури України, ветеран прокуратури України. З 2006 року адвокат в м. Києві.