Микола Голомша: Ідея люстрації була спотворена неуками і політизацією процесу очищення влади - Резонанс - о коррупции, взятках, судьях, власти

18 ноябрь 2019, Понедельник, 02:31

взятка декларация ДТП в Харькове задержание в Иванковичах Мошенничество туроператоров НАБУ Нацполиция происшествия прокуратура СБУ Укрзализныця

Микола Голомша: Ідея люстрації була спотворена неуками і політизацією процесу очищення влади

29 мая 2019г.
Фото: Право на владу
Фото: Право на владу

Ігор Юрченко, Пік, для Резонансу

Тема люстрації – знов у топах новин. Її витягнули із старої інформаційної шафи загони порохоботів, які свого часу її туди і заховали. «Очищення влади» було модним трендом на початку процесу входження у владу тих, хто лукаво обернув на свою користь результати Революції Гідності. Потім люстраційні новини якось вщухли і це зрозуміло: суспільство побачило, що під молот «революційної помсти» потрапляють часом не зовсім ті люди, які були «рєшалами» за влади Януковича. Більше того – багато хто з них навпаки знайшов себе у новій владній вертикалі. Сьогодні ж – нова хвиля люстраційної істерії, яка виникла через невдоволення прибічниками Порошенка деякими призначеннями Президента Зеленського, зокрема, щодо глави АП. Питання про те, кого люструвала сама влада Порошенка, а кого залишала «для співпраці», таким чином набуває неабиякої актуальності, адже досвід показав, що під люстраційними гаслами з державної служби методично вимивались професіонали.

Свій сумній досвід має один із найбільш відомих «люстрованих» - колишній перший заступник Генпрокурора Микола Голомша. Нині правник і впливовий політик, лідер партії «Патріот» стверджує, що Закон про люстрацію застосовувався колишньої владою вибірково, а у деяких випадках – необґрунтовано і протиправно. Саме такою є історія звільнення самого колишнього першого заступника Генпрокурора, яку він погодився розказати у невідомих раніше деталях.

Головна інтрига процесу моєї «люстрації» полягає у тому, що я не підпадав під дію Закону «про очищення влади, - розповідає Микола Голомша. – Але пан Ярема одразу після приходу Порошенка на посаду президента, мене, так би мовити, люстрував. Я не вважаю це збігом обставин, адже маю давню історію стосунків з Порошенком. Я намагався не згадувати ці тонкощі, зробив це лише раз два роки тому у програмі «Право на владу»… Гадаю, свою роль зіграв той факт, що я керував розслідуванням кримінальної справи, яка була відкрита після скандальної прес-конференції Зінченка (колишній глава секретаріату Президента Ющенка) у 2005-му році, коли він звинуватив Порошенка в системній корупції… Це був дуже гучний корупційний скандал, після якого Ющенко звільнив Порошенка з посади Секретаря РНБО.

Цікаво. Чим завершилась ця історія? Адже в публічну площину ніякі подробиці не потрапили.

Вона завершилась, відверто кажучи, у кращих «традиціях». Мне було відряджено буквально на три дні у Францію, де проходив міжнародний антикорупційний форум. Коли я повернувся, то дізнався, що справу… закрили! І мене більше до неї не допустили.

Ви вважаєте, що ця історія могла бути пусковим механізмом вашого звільнення під виглядом люстрації?

Справа в тому, що я не бачу жодного приводу застосування до мене Закону «Про очищення влади». Адже його положення чітко вказують на випадки і умови, за яких він може бути застосований. Відповідно до вимог ч.1,2 ст.1 очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Люстрація здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини. При цьому Закон вказує, що процес люстрації має ґрунтуватись на принципах верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

У моєму випадку жодних ознак для застосування люстрації не було, а щодо принципів, на яких має ґрунтуватись процес – про них і мова не йшла. Ярема навіть не запросив мене для дачі пояснень – просто узяв і «люстрував»! Тому причина цього вчинку, впевнений, з находиться далеко за межами люстраційного закону… Адже прив’язати мене до процесу узурпації влади Януковичем – це просто смішно. До підриву основ нацбезпеки і оброни, тим більше до порушення прав і свобод людей – це нонсенс! Уся моя службова біографія публічна і відкрита і свідчить про те, що все як раз навпаки…

Так, з Вами пов’язані розслідування майже усіх найгучніших справ у новітній історії України. Причому переважно до «епохи» Януковича…

Скажу більше – у всі часи я був у відвертій опозиції до Януковича! Історія мого особистого протистояння почалася ще під час Помаранчевої Революції, коли Янукович намагався сфальсифікувати результати виборів.

Я працював заступником Генпрокурора і був присутнім на засіданні, де прем’єр-міністр Янукович наполягав на порушенні справи відносно Ющенка і Тимошенко і винесенні постанови про розгін Майдану. Тоді я публічно відмовився виконувати такі накази і подав у відставку. І заявив по телебаченню, що насправді до кримінальної відповідальності мають бути притягнення Янукович і Кушнарьов. Перший за фальсифікацію виборів, другий – за сепаратизм. Мій виступ транслювався на Майдані. Отаким був початок серії моїх постійних конфліктів із командою Януковича. Відновився на посаді я вже після Помаранчевої Революції. І на момент «другого пришестя» Януковича був вже першим заступником Генерального прокурора. І мав кілька справжніх воєн із «донецькими». Зокрема у 2007-му році, коли президент Ющенко своїм Указом оголосив дострокові парламентські вибори. Генпрокуратура тоді вже була сформована за регіональним принципом і переважно складалась із «донецьких». Які вдавались до відверто маразматичних варіантів – скажімо, видавали висновки про те, що прокуратура не зобов’язана забезпечувати виконання президентських указів, що немає підстав для розпуску парламенту, що кошти на проведення виборів виділені незаконно… Ідіотизму було через край, бо хотіли утримати виконавчу владу у руках Януковича. Я був єдиним, хто на Колегії Генпрокуратури заявив про те, що процес відповідає вимогам чинного законодавства, після чого мою посаду миттєво скоротили…

Мене відправили працювати прокурором Львівської області. Де я пропрацював лише п’ять днів. Відбулась зміна Генпрокурора і мене відновили на посаді. Але «високі стосунки» із ПР на цьому не закінчились. Сталась відома спроба захоплення Генпрокуратури «Беркутом» під керівництвом тодішнього міністра внутрішніх справ – махрового «регіонала» Цушка. Саме мій кабінет штурмували служаки Януковича, адже я не виконував накази вже звільненого на той час Генпрокурора, якого вони, за звичкою, вважали «легітимним»… Я вимушений був тимчасово переїхати для виконання своїх обов’язків до приміщення Секретаріату Президента, доки «еліти» не знайшли згоди і не відновився нормальний процес.

Друга «велика війна» із командою Януковича сталась, коли разом із Валентином Наливайченком я ініціював розслідування голодомору – геноциду українського народу. Прокуратура, яка у той час знов-таки була напхана представниками донецького регіону і була фактично філією ПР із відповідними прокомуністичними поглядами, звичайно, не погоджувалась із порушенням такої справи. Але ми почали розслідування силами Служби безпеки, провели, без перебільшення, титанічну роботу, зібравши докази, яких вистачало для початку судового процесу. І я особисто підписав постанову про скерування справи до суду, попри вказівку по Генпрокуратурі нікому цього не робити. Було отримано історичний судовий вирок, яким визнавався геноцид українського народу і знищення мільйонів людей сталінським режимом. Звичайно, мені цього не забули…

Адже Росія просто шаленіла від такого рішення, і, коли Янукович вже був президентом України, він за московською вказівкою на міжнародній арені заявив, що ніякого геноциду не було. Після чого мені запропонували покинути пост заступника Генпрокурора. І були нав’язливі пропозиції відкликати підписану мною постанову, аби заднім числом відмінити рішення про визнання геноциду. Я не погодився. І мене понизили, перемістивши на посаду військового прокурора центрального регіону України. Але і на цій посаді, так сталось, я був для «донецьких» постійним джерелом неприємностей. Скажімо, ми заарештували начальника продовольчої служби прикордонних військ – узяли на гарячому, під час отримання хабаря.

Друга аналогічна ситуація була навіть кумедною – я спланував арешт Службою безпеки під час отримання хабаря старшого офіцера Міноборони у день народження міністра оборони Саламатіна… Так сталось випадково, але «подарунок» вийшов гучним. Скандал також. Після цього регіонали ліквідувати військові прокуратури як такі…

Якою ж була логіка Яреми, який люстрував вас, прирівнявши до тих, хто допомагав Януковичу узурпувати владу? Це ж нонсенс!

Я намагався пояснити пану Яремі, що ані за суттю, ані за формою не підпадаю під дію люстраційного закону. Що я не є суб’єктом його застосування. Навіть з огляду на те, що був за тих часів військовим прокурором, на яких закон про очищення вдали узагалі не розповсюджувався. І з огляду на те, що двічі понижувався у посадах тою владою… Та головне навіть не в цьому. Цей «акт люстрації» насправді був імітацією: Ярема, всупереч здоровому глузду, просто видав наказ, не пославшись в ньому ані на компетенційні норми, які давали б підстави для звільнення, ані на спеціальні норми, які б вказували на вчинення мною, скажімо, якого-небудь правопорушення! І знехтував при цьому усіма передбаченими Законом нормами, які я вже згадував - принципом верховенства права та законності, відкритості, прозорості та публічності, презумпції невинуватості, індивідуальної відповідальності, гарантування права на захист. Я звернувся до суду і ця справа тягнеться досі.

З огляду на ці «тонкощі», я маю всі підстави вважати, що моє звільнення було вмотивоване виключно тим, що свого часу я розслідував корупційну справу проти Порошенка.

Якщо абстрагуватись від Вашої особистої історії і поглянути на Закон «Про очищення влади» суто з правової точки зору, як Ви вважаєте, було від нього більше користі чи шкоди? Чи має він право на існування у такому вигляді, як нині? І що насправді є проблемою в цій темі – сам закон чи те, як його застосовують?

Моя історія дійсно ексклюзивна і відрізняється від будь-якої іншої люстраційної справи. Бо я був відомим своїм багаторічним конфліктом з «регіоналами», я брав участь в Революції Гідності, після якої був призначений на посаду заступника Генпрокурора за рекомендацією Демократичної Коаліції, а потім відновлений на посаді першого заступника. І за таких даних я вважаюсь люстрованим – це дика, єдина у своєму роді ситуація!

Тому даючи характеристику Закону «По очищення влади», я дійсно не можу спиратись на власний досвід. Хіба що у одному моменті– цей закон застосовується неуками. Той же пан Ярема не є професійним прокурором, у нього відсутня юридична практика, що і проявилось у механізмі мого звільнення.

Про сам закон маю сказати наступне. Принципи права поважаються у всьому Світі. Якщо ці принципи не діють, або порушуються, то це вже не Система і це не право. Я це до того, що, як бачимо, цей Закон часом застосовується незаконно. А оскільки він так прописаний, що ним крутять, як дишлом, то гарантовано виникають негативні наслідки. В існуючій редакції Закон «Про очищення влади» не відповідає Конституції України і вимогам міжнародного законодавства в галузі забезпечення прав людини. Венеційська комісія у своїх рекомендаціях щодо цього закону визнала його суперечливість принципам права. Тому вважаю, що він має бути визнаний неконституційним.

А головна проблема – політизація поняття люстрації як такої, процесу люстрації, і відповідно, того законодавчого акту, який має реалізувати цей механізм. Саме вплив політики і втручання політичної доцільності містять в собі порушення прав людини і громадянина.

Але ж Україна є державою, де верховенство права закріплене на рівні Конституції. І ми повинні пам’ятати, що не можуть державні органи на рівні Президента та інших посадовців крутити законом, як дишлом. Не можуть парламентські фракції, політичні сили усупереч тверезому глузду політизувати відповідальні для держави процеси і заробляти бали на тому, на чому заробляти аморально і небезпечно.

У державі має поважатись право і ефективно діяти правоохоронні органи. Якщо б це було так – усі питання із узурпацією влади та іншими злочинами Януковича і його оточення мали б бути давно закриті, а винні та причетні - покарані та відлучені від влади.

Але цього не сталось. Натомість ми отримали п’ять років маніпуляцій і відверто злочинних, протиправних втручань у правові питання і спотворення того ж Закону про люстрацію.