24 березень 2024, Неділя, 06:31

Микола Сірий: Ті, що вбили мільйони українців, тепер назвали партію за життя

11 Липня 2019г.
5ce671250fb3d

Олеся Мирошниченко, для Резонансу

Наша розмова із відомим правником, старшим науковим співробітником Інституту держави і права ім.Корецького НАН України та представником партії "ПАТРІОТ" Миколою Сірим розпочалась із питання щодо його бачення нинішньої політичної карти України, представленої на дострокових виборах до парламенту.

У цих виборах бере участь 22 політичні сили. Біда в тому, що більшість із них свідомо та штучно не визначає своєї політичної ідеології, прагнучі «залучити» виборця із всіх політичних ніш.

Ми бачимо, що і в політичних програмах партій, які подано до ЦВК у більшості партій відсутній їх політичний портрет.

Але, все ж таки ідеологія кожної партії проявляється через історію партії, через політичний шлях лідерів і найбільших активістів партії, через способи політичної роботи, через ідеологічні акценти, через спосіб роботи з виборцями, через електоральне спрямування своїх основних політичних посилів.

Якщо через інструменти комплексної оцінки проаналізувати ці 22 партії – учасниці дочасних парламентських виборів, то, на мою думку, виборцю презентовано три основні політичні платформи, серед яких і доведеться обирати, а саме:

- націоналістична платформа на основі партії СВОБОДА,

- республіканська платформа, яку представляє політична партія ПАТРІОТ,

- і нарешті, 20 партій демократичного характеру від крайнє лівих до крайнє правих.

Таким чином простіше зробити вибір націоналістам і республіканцям?

Саме так. Із точки зору політичної ідеології у цих партій повна визначеність. Вони в прямий однозначний спосіб представляють свої ідеології.

Складніше демократам?

Так, демократи «загубили» і заплутали виборця різноманіттям своїх програм і політичних поглядів, хоча найбільш актуальне запитання в цьому політичному лагері, яке звучить сьогодні, це запитання про те, а чим ідеологічно одні демократичні партії відрізняються від інших.

Майже щодня кандидати- списочники цих партій вголос запитують у себе та у своїх ідеологічних колег. Чому ми опинились у списках різних партій? В нас же немає жодних ідеологічних розбіжностей.

Чи є на Вашу думку в спектрі демократичних партій небезпечні ідеології?

Про політичну ідеологію слід говорити глибоко і під кутом зору широкого історичного масштабу. Яскравим прикладом в цьому плані є історія соціал-демократичної ідеології і її носіїв.

Ми, сучасні українці, вже майже звикли до думки, що винними в усіх бідах українського народу у ХХ столітті, тобто у геноциді, створенні штучного голоду, масових розстрілах, примусових переселеннях, масовому переслідуванню, неправосудному засудженню є комуністи. Але ж звідки взялись комуністи і хто вони?

Слід нагадати, що всім відомий Володимир (Ульянов) Ленін був у 1898 році засновником і натхненником Російської соціал-демократичної робітничої партії, що мала розгалужену систему осередків і на території України. З точки зору політичної ідеології Ленін і його соратники – це соціал-демократи і носії соціал-демократичної ідеології. Лише у 1918 році після захоплення влади у Москві та Пітері вони провели ребрендинг та перетворились у комуністів. Але ж це ті ж самі соціал-демократи.

Відповідно, за наказами саме соціал-демократів розстріляти сотні тисяч українців під час революції та громадянської війни 1917-1921 років, саме носії соціал-демократичної ідеології організували голод в Україні в 1921-23 роках, 1932-33 роках та в 1946-1947 роках.

Саме носії соціал-демократичної ідеології в «комуністичному камуфляжі» знищували українські храми та українську культуру та науку, жорстоко переслідували національно-визвольний рух.

Саме носії соціал-демократичної ідеології відправляли в заслання та розстрілювали сотні тисяч українців аж до 1953-54 років.

Загально відомо, що вбиває не той, хто натиснув на курок, а вбиває людиноненависницька ідеологія.

Соціал-демократична ідеологія по лікоть в крові українського народу.

В 90-ті роки, після проголошення української незалежності комуністи «у природній спосіб» почали проводити зворотній ребрендинг і знову перетворюватись у соціал-демократів.

Як відомо, у 2009 році соціал-демократична партія (СДПУ (о)) разом з Комуністичною партією України, іншими лівими партіями створила Блок лівих сил, єдиним кандидатом від якого на президентських виборах 2010 року був оголошений голова Компартії Петро Симоненко.

Тобто, нам нав’язали міф саме про комуністів. Але ж за його «ширмою» постійно ховались соціал-демократи, передаючи свою ідеологію з покоління в покоління.

Цинічний парадокс полягає у тому, що носії соціал-демократичної ідеології, які вбили мільйони українців, тепер називають свою партію за життя.

Яким бачите шлях лікування політичної системи України?

Ми живемо у динамічному світі, світі нових технологій і громадської активності. Нині швидкість оздоровлення політичної системи напряму залежить від активності громадянського суспільства.

Сьогодні саме громадянське суспільство має провести активну політичну самоідентифікацію громадян. Кожен з огляду на свій спосіб життя, власне сприйняття світу, на історію, культуру, політико-правову традицію власного народу та пам'ять власної родини має дати відповідь на питання – ХТО Я ПОЛІТИЧНО?

Як приклад, американці дали таку відповідь, поділившись на дві великі соціальні групи – на демократів і республіканців. І в результаті, отримали дуже стійку і стабільну політичну систему, яка надійно забезпечує тривалий і успішний соціально-економічний розвиток країни.

Це ж мають зробити і українці. До того ж як найшвидше.