11 декабрь 2017, Понедельник, 14:54

взятка декларация ДТП в Харькове НАБУ Нацполиция происшествия прокуратура СБУ Укрзализныця

НАБУ залишилось без нелегалів: у США засмучені

5 декабря 2017г.
0

Михайло Бобровський, для Резонансу 

Ще донедавна важко було уявили, що в Україні може статися подія, про яку не лише журналісти, але й поважні юристи зможуть сказати: «відбувся нечуваний донині скандал», «в це неможна повірити», «такого навіть уявити ніхто не міг». Тим не менше, напередодні генпрокурор в підсумковій програмі на загальнонаціональному каналі назвав агентів НАБУ, які працюють під прикриттям, нелегальним угрупованням. Чим вони займалися насправді – вже всі побачили й почули з розсекречених записів розмов. Притому частину записів секретних операцій, в яких фігурують високопосадовці, оприлюднили самі «антикорупціонери». Директор НАБУ навіть вихвалявся, що спецоперації його відомство проводило спільно з ФБР США, хоча дозволу на це ніхто не давав (при всій повазі до Вашингтону, але ж ми не 51-й штат цієї крани). То ж чого варті справи, які незаконними методами розслідувало «нелегальне угруповання» НАБУ? Які в них судові перспективи? Резонанс з‘ясовував ситуацію. 

КДБ та МВС традиційно суперничали в Радянському Союзі десятиліттями і це було частиною політики стримування та противаги, за якої керівникам компартії було простіше контролювати недемократичну країну. Але ж ось що заявив днями президент України: «Здорове суперництво, цивілізована конкуренція, чесні змагання вітають президент і суспільство, а ось конфлікти, сварки, інтриги і ворожнеча є абсолютно неприйнятними, оскільки йдуть на користь лише спільному ворогові – злочинності і корупції». Яка може бути конкуренція між правоохоронними органами, функції яких мають бути чітко розділені в Кримінально-процесуальному кодексі та «персональних» законах про кожен з них?! Що можуть ділити між собою органи, в кожного з яких своя підслідність, своє коло повноважень і визначені законом методи оперативно-слідчої роботи? Змагання ж бо має бути лише в суді – між сторонами обвинувачення і захисту.

АГЕНТ НАБУ ПРОВОКУВАВ ПІДКУП КЕРІВНИЦІ МІГРАЦІЙНОЇ СЛУЖБИ 

Власне, вище наведена цитата з виступу Петра Порошенка до Дня Прокуратури (1 грудня), в якому глава держави відверто став на бік генпрокурора Луценка в конфлікті його відомства (а також СБУ) з НАБУ: «Я абсолютно згоден із тим, що Юрій Віталійович сказав: боротися зі злом неможливо незаконними методами. Тільки дотримуючись цього принципу ми можемо побудувати правову державу». Якщо цю цитату читати поза контекстом всього, що відбулося останнім часом, то дуже дивує: навіщо президент України говорить такі елементарні та очевидні речі? Петро Порошенко сам і пояснив це, назвавши речі своїми іменами (що він робить не так вже й часто): «суспільство хоче війни з корупцією та іншими видами злочинності, а не війни компроматів».

Саме ця війна компроматів зробила заручниками кількох високопосадовців, під яких «копали» детективи та агенти НАБУ. Звісно, звичайні громадяни можновладцям зовсім не співчувають, але ж хіба можна заради популізму, дешевого PR робити геть протизаконні речі – різного роду «підстави» тощо? Хоча такий PR дешевий лише за якістю – суди просто не приймуть в протизаконний спосіб отримані докази, а тим більше в ситуаціях, коли хабарі провокувалися (всупереч статті 370 Кримінального кодексу, яка передбачає за це відповідальність для посадових осіб правоохоронних органів: від 3 до 7 років позбавлення волі та штраф від 500 до 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

А от для бюджету вся ця самодіяльність обходиться зовсім не дешево – до 2 мільярдів гривень вже витрачено на діяльність НАБУ з моменту створення. Аж ось генпрокурор заявляє: «Закон вимагає, щоб усіх, усіх до єдиного співробітників НАБУ набирати на відкритому конкурсі. Але десятки агентів, в тому числі, ті двоє, які були зафіксовані на конспіративній квартирі, обрані на якихось закритих процедурах, що порушує закон. […] Весь апарат агентів на сьогоднішній день поза законом, тому керівник агентства, який особисто почав такий відбір агентів, допуск їх до держтаємниці, надання їм особливо таємних документів, повинен приймати рішення для себе». А трохи раніше Юрій Луценко зробив заяву і щодо прослуховування, яким займалося НБУ: «прослуховування в нашій країні ведеться лише однією службою – СБУ. Але я знаю, коли НАБУ порушувало законодавство при проведенні знімання інформації із мобільних терміналів. Щодо трохи менш ніж 100 осіб була знята інформація працівниками НАБУ без належного дозволу суду».

СПЛОШНОЕ НАБУВАТЕЛЬСТВО: У ДЕТЕКТИВОВ-ИЛЛЮЗИОНИСТОВ ФОКУС НЕ УДАЛСЯ

Отже, виходить, що набрані поза конкурсом агенти незаконно отримали доступ до державної таємниці, незаконно прослуховували громадян, в порушення закону провокували посадовців на отримання хабаря і діяли при цьому спільно зі спецслужбою іншої країни не маючи на це жодного дозволу… То це не просто «нелегальне угруповання», як назвав їх генпрокурор, а відверте шпигунство проти високопосадовців з використанням нелегальних методів та засобів. Цікаво тоді: чому так довго мирилася із цим наша контррозвідка і чому генпрокурор послуговувався здобутими в такий спосіб компрометуючими відомостями задля зняття депутатської недоторканості як мінімум з двох нардепів – Максима Полякова та Борислава Розенблата (у так званій «бурштиновій справі»)? Нашою метою не є достеменне встановлення мотивів дій Юрія Луценка в цій історії, тож можемо лише висловити версію, що цих депутатів з фракцій більшості включили в «пакет» нардепів, яких вимагав притягти до відповідальності цього літа генпрокурор, що називається, «для балансу» - аби не виглядало, що він прийшов до парламенту «за головами» лише опозиціонерів.

Опозиційний депутат-УКРОПівець Віталій Купрій, якого важко запідозрити у симпатіях до згаданих провладних колег, написав у своєму акаунті Фейсбуку, звертаючись до Юрія Луценка: «Тепер йдіть і просіть пробачення у нардепів Максима Полякова і Борислава Розенблата. Ви ж самі влітку робили подання про зняття з них депутатської недоторканості. А базувалось воно виключно на «доказах», зібраних агентом НАБУ – «членом нелегального угруповання».

А от згаданий вище депутат Борислав Розенблат вважає, що немає конфлікту між ГПУ і НАБУ. Щоправда, це заява політика, адже далі він пояснює свою думку: «На мій погляд, є серйозні розбіжності між законом України і Антикорупційним бюро. А Генеральна прокуратура нині просто виконує свою роботу, тобто відслідковує дотримання всіх нормативно-правових актів». Набагато цікавіше розповідь Розенблата як фігуранта справи про «агента Катерину», яка за завданням НАБУ його підставляла. Отже, за словами депутата, «операція на кшталт тої, яку провела агент Катерина, відбувається протягом кількох місяців чи навіть року. Спершу особа розповідає про свої труднощі, далі все більше втирається у довіру через спільне проведення часу. Згодом люди спілкуються відверто на різні теми, як друзі. Та що найстрашніше – все таємно записане при монтажі змінює контекст, відносини. Відбувається фальсифікація даних, зокрема, стосовно передачі хабарів. У моєму випадку не було жодної корупції, а просто цинічна провокація».

Але головне, про що чомусь не говорить Розенблат – влітку генпрокуратуру влаштовувала «допомога» НАБУ у справі проти нього.

Одразу після подань ГПУ про зняття недоторканості з групи нардепів відомий юрист, колишній заступник генпрокурора Олексій Баганець написав у статті для Резонанса: «Основним доказом винуватості нардепів Полякова і Розенблата (як і частково у справі Дейдея) Генпрокурор назвав (і навіть пішов на оприлюднення їх на засіданні Регламентного комітету) негласні слідчі (розшукові) дії, такі як аудіо-, відеоконтроль особи (чи спостереження за особою) та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (тобто, прослуховування телефонних розмов). В зв’язку з цим, хотів би відразу роз’яснити, що у відповідності до вимог ч. 3 ст. 482 КПК України (дослівно): «Обшук, затримання народного депутата України чи огляд його особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення, а також порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції та застосування інших заходів, в т.ч. негласних слідчих (розшукових) дій, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата України, допускаються лише у разі, якщо Верховною Радою України надано згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності». Далі адвокат Баганець пояснює ще більш категорично: «подальші намагання керівників ГПУ і САП переконати членів Регламентного комітету у законності здобутих доказів тим, що ці НСРД (бо Луценко плутався, називаючи так і оперативно-розшукові заходи, що не є одним і тим же) проводились з дозволу суду не відносно народних депутатів, а щодо інших осіб, теж є непереконливим доводом, бо ст. 248 КПК чітко вимагає, щоб слідчий чи прокурор у своєму клопотанні про проведення НСРД зазначали обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в інший спосіб. А говорити про законність аудіо- та відеоконтролю особи чи місця у керівників ГПУ взагалі не було будь-яких підстав, бо такий аудіо- відеоконтроль здійснювався агентом НАБУ прихованою відеокамерою відносно того ж Розенблата безпосередньо (і це очевидно навіть із розповсюджених відеозаписів і фото, де фігурує лише один народний депутат, а другого співрозмовника не видно), що категорично було заборонено законом до зняття з нього депутатської недоторканності!».

6 ПОДАНЬ – 6 ВИПАДКІВ ГАНЬБИ ВІТЧИЗНЯНИХ ПРАВООХОРОНЦІВ

Адвокат Олексій Шевчук озвучив цікаву версію, яка багато що пояснює. Отже, на його думку, в інших правоохоронних органів просто вже урвався терпець щодо того, чим займалося НАБУ. У коментарі Резонансу правник сказав: «Думаю, що НАБУ був даний певний карт-бланш і всі інші відомства певний час просто закривали очі на їхні дії. Давайте будемо відвертими: ніхто не заважав правоохоронцям розслідувати дії детективів та спецназу НАБУ, який ламав ногу адвокату Онищенка. Є чітке перевищення повноважень, є чітке посягання на здоров’я людини, є вчинення правопорушення – завдання тілесних ушкоджень, здається (не хотів би маніпулювати), середньої тяжкості. Ніхто не давав ходу цій справі, а також справі про побиття адвоката Самарець в СІЗО: тілесні ушкодження завдані, дані експертизи є, дані «поліграфа» є, проте Ситник не звільняється. А тепер подивіться: півтора мільярда на НАБУ спущено, а результатів – нуль. Є лише крики про те, що потрібен антикорупційний суд. Що ж, урвався нарешті терпець і тепер дали хід розслідуванню справ. Але я впевнений, що в НАБУ є 30% людей, які вміють розслідувати справи без порушення закону. А от відверто незаконні методи – як, наприклад, провокування злочину (хабаря – ред.) фактично буде призводити до виправдальних вироків. Усі адвокаті, і ми в тому числі, скористаємося цими обставинами».

Водночас адвокат Шевчук не вірить у те, що агенти НАБУ використовували методи КДБ для вербування людей за допомогою здобутого проти них компромату (в пресі промайнула й така версія). У такий спосіб, переконаний юрист, у Бюро просто штампувалися справи як на конвеєрі і для збільшення кількості справ використовувалися всі можливі методі, в тому числі й відверто протизаконні. Олексій Шевчук дуже скептично оцінив професійні здібності «жінки 1986 року народження, яка вела розгульний спосіб життя» і єдиною метою якої було дискредитувати високопосадовців. Вона, мовляв, навіть знати нічого не може про методи роботи КДБ. Пан адвокат не уточнив кого саме мав на увазі, але напевне йдеться про «агента Катерину».

ОЛЕКСІЙ ШЕВЧУК: БОРОТЬБА З КОРУПЦІЄЮ — ЦЕ МІФ, ЯКИЙ ВИКОРИСТОВУЮТЬ ДЛЯ ВЛАСНОГО ЗБАГАЧЕННЯ

Що ж ми знаємо про цю Катерину?

«Під час обшуку за місцем проживання агента Катерини Сікорської в с. Козин в приватному будинку були вилучені документи з грифом «обмеження доступу», зошити з секретною інформацією про прослуховування об'єктів зацікавленості НАБУ, матеріали проведених негласних слідчих (розшукових) дій, які оброблялися за відсутності у агента Катерини допуску до держтаємниці», - розповіла прес-секретар генпрокурора Юрія Луценка Лариса Сарган. Продовження її розповіді ще цікавіше: «Їй і близьким членам її сім'ї на праві власності належать три приватних будинки в елітному селищі Козин, престижні автомобілі «Мазератті», «Лексус» і два «Порше Кайєн», придбані останнім часом».

Видання ОРД додає: «Цікава деталь щодо 4 земельних ділянок, що належать родині «агента Катерини» в Козині. Всі вони розташовані поруч і найближчі їхні сусіди – Льовочкін та Карпачова. І всі ці ділянки в свій час мали одного господаря – Віктора Володимировича Радченка. Очевидно, йдеться про фармацевтичного магната і за сумісництвом сина Володимира Івановича Радченка, екс-голови СБУ. Може це і є поясненням того, що автомобіль «таємного агента» Боярського зареєстрований за адресою Володимирська, 33?».

Відомий журналіст Володимир Бойко написал у соцмережах, що мати агента живе неподалік в тому самому елітному селищі. Цікаві також оприлюднені ним відомості щодо її чоловіка: «До речі, її колишній чоловік – екс-міліціонер – був упійманий на хабарі, тож «Катерина» з корупційними злочинами знайома, що називається, з перших рук». «Чудовий» портрет для спецагента по боротьбі з корупцією! А тепер штрих до портрету кураторів наших агентів з американського ФБР: «Після багатьох років управління ФБР Комі (звільнений директор ФБР Джеймс Комі - ред.), з усіма фальшивими і безчесними розслідуваннями, зокрема, справою проти Клінтон, репутація відомства розірвана на шматки – скомпрометована як ніколи в історії», - написав у Twitter президент США Дональд Трамп. Навряд чи він долучився до кампанії з цькування НАБУ…

Отже, НАБУ оприлюднило чимало прихованих записів спілкування їхніх агентів з «клієнтами» (чи то «жертвами»?). Звісно, змонтовано було все так, як це вигідно Бюро. А от завдяки генпрокуратурі ми дізналися про те як спілкуються між собою агенти на конспіративній квартирі, які вказівки їм дає керівник підрозділу (який ГПУ саме і називає нелегальним) Борис Індиченко: суцільна нецензурна лексика й обговорення брутальних схем «підстав» тих, кого вони «розробляли», не гребуючи навіть відвертою низькістю – звабленням жінки-чиновниці. Натомість НАБУ обурено відповіло на докори генпрокурора Юрія Луценка, мовляв, той свідомо поширює неправдиву інформацію та дезінформує суспільство про методи роботи НАБУ. В Бюро кажуть, що розголошення особистих даних працівників та змісту оперативно-розшукових заходів не лише нівелює їхню негласну діяльність, але й створює загрозу життю та здоров'ю агентів НАБУ та їхніх родичів. Також в НАБУ переконані, що розголошуючи відомості про їхніх «агентів під прикриттям», ГПУ та СБУ «свідомо наразили співробітників Бюро на небезпеку та зірвали декілька спецоперацій під прикриттям». В НАБУ заявили, що докладуть максимум зусиль, аби цим діям була надана адекватна правова оцінка. То що скажуть наші суди й у справах самих агентів (щодо їхніх методів роботи), а також оцінюючи здобуті слідчими Бюро в такий спосіб «докази»?

БУРШТИНОВІ БОЇ БЕЗ ПРАВИЛ

Тим часом на українську владу тиснуть зі США: «Нещодавні події, включаючи зрив розслідування корупції на високому рівні, арешт посадових осіб з Національного антикорупційного бюро України і вилучення конфіденційних документів НАБУ, викликають стурбованість щодо відданості України боротьбі з корупцією. Відображаючи вибір народу України, Сполучені Штати закликають усі гілки української влади спільно працювати над викоріненням корупції з суспільного життя. Усунення корупції є ключем до досягнення стабільності, безпеки і процвітання для всіх українців», - йдеться у заяві, опублікованій на сайті Держдепу США. Красиві й правильні слова, але чи знайомі у зовнішньополітичному відомстві США з українським Кримінальним кодексом?

ПОСОЛЬСТВО США ЗРИВАЄ КОНКУРС ДО ВЕРХОВНОГО СУДУ?!

І на завершення (поки що). Колишній перший заступник міністра внутрішніх справ України Михайло Корнієнко, якому довелося очолювати й ГУБОЗ, досить обережно прокоментував на прохання Резонансу останній скандал щодо спроби підкупу заступниці глави Міграційної служби Діни Пімахової: «Треба в повній мірі проаналізувати всі обставини, а потім вже робити висновки. Дама ж не відмовилася від залицянь кавалера з меркантильними пропозиціями, вона приймала його умови протягом досить тривалого часу. Потрібно дослідити всі докази і потім вже суд дасть правову оцінку і зробить висновки у вироку або в ухвалі».

Фото