Андрій Старостін, для Резонансу
До того як Міжнародного суд ООН у Гаазі виніс свій перший проміжний вердикт, Україна могла демонструвати світу нечувану розкіш - не помічати незаконну збірку ракет на своїй території, і займатися більш приємними проблемами, на кшталт регулювання ринку цигарок.
У розпал військових дій в прикордонних областях України, 14-18 грудня 2015 року, українська преса вперше виявила факти легальної серійної зборки ракетних установок «Град П» виробництва російського приватного ВАТ «Завод ім. Дегтярьова »(ЗІД), яке було розпочато на нашій державній території - підприємство по збірці переносних ракет було розгорнуто в ремонтно-механічному цеху ДП Комсомольське рудоуправління.
Захищений від засобів наземної візуальної розвідки кар'єр цього ДП розташувався у безпосередній близькості від лінії розмежування вогню, на території Старобешівського району Донецької області. Трохи пізніше, 27 січня 2016 року, журналісти з'ясували, що з метою здійснення збирання переносних російських ракет, керівники терористичного угрупування ДНР передали Рудоуправління так званій ремонтній роті «Слов'янська». Переміщення і маркування контейнерів зі зброєю були підтверджені аматорської фотофіксацією. Лише зараз, через довгих три роки війни, ці події набули актуальності для київських чиновників.
Неконтрольований трамплін для експорту ракет
Навесні 2016 СБУ відкрила кримінальне провадження щодо серійного збирання ракет російської компанії ЗІД на підприємстві, що формально належить «Смарт Холдингу», та знаходиться на неконтрольованій території. Вірогідно, що завод-виробник ракет при розгортанні своєї філії в окупованому терористами кар'єрі 2015 року керувався дуже простим розрахунком. Очевидно, там сподівались, що війська РФ, які щойно перетнули кордон України, переможно закрокують геть на захід від Донецька. Тим часом прифронтова філія заводу ЗІД планувала виготовити першу партію ракет «Град П» (про долю інших ми поговоримо нижче).
Не виключено, що перші ракети мали потрапити з військових аеродромів Ростовської області до Абхазії, а далі до Сирії, щоб потім опинитися у військах Ісламського Халіфату. У підсумку такої комбінації, РФ отримувала можливість гучно звинуватити Україну в поставках зброї ісламським екстремістам. Тоді російська верхівка була впевнена, що їй залишилося ще трохи, і Україна буде виставлена всьому світу як «розсадник міжнародного тероризму»: ось, мовляв, і переносні ракети постачаються з української території.
Завдяки героїзму українській армії та Добровольчих батальйонів, цей сценарій російського виробника ракет не здійснився. Воно звичайно, і прифронтова філія заводу ЗІД працювала, і переносні ракети проводилися. І вивозилися в потрібному напрямку. Але арабське маркування на продукції ЗІД, зібраній у розташуванні так званої «ремонтної роти ДНР», у дуже непотрібний момент потрапило до української і близькосхідної преси. З детальними коментарями та фотофактами того, що відбулося.
Після того, як на компанію ЗІД впала підозра у розгортанні збірки ракет на території ОРДЛО, її власники Ігор Кесаєв і Сергій Кациєв кинулися рятувати свої гроші в Україні. Вони вжили заходів для згортання і перенайменування свого головного невоєнного бізнесу в нашій державі. Його основу складала оптово-торгівельна тютюнова компанія «Мегаполіс Україна», яка була дуже логічно пов'язана із збройним бізнесом. Бо навряд чи можна знайти кращих фахівців прихованого переміщення вантажів через кордон, аніж гуртові торговці цигарками. Крім цього, тютюновий бізнес приніс російським збройовим магнатам і глобальних союзників - 2013 Кесаєв і Кациєв змогли продати 40% акцій холдингу «Мегаполіс» двом великим тютюновим корпораціям США і Японії. Їх менеджери та логістика корисні для розвитку збуту військової продукції компанії ЗІД.
Казкові дива із санкціями
До початку виробництва ракет заводу ЗІД в ОРДЛО, фірмам Кесаєва і Кациева з групи компаній «Меркурій» належала більшість акцій української тютюнової компанії «Мегаполіс Україна». Її ведучим міноритарним акціонером були компанії, близькі до одеського готельного магната Бориса Кауфмана. Невеликими міноритаріями були також американська та японська корпорації-виробники цигарок. Медійний скандал навколо збирання продукції ЗІД в окупованих районах України, а потім і початок офіційного розслідування, змусили власників збройового заводу реагувати. Вони в екстреному порядку поступилися повним контролем над «Мегаполіс Україна» на користь фірм Бориса Кауфмана. Після цього відбулося перейменування «Мегаполіс Україна» в «Тедіс Україна», яке завершиться 1 червня 2017 року.
На перших порах рішення російських збройових магнатів збільшити частку Кауфмана в «Мегаполіс Україна» виглядало виправданим - завдяки "любим друзям" із БПП українські санкції щодо такого великого російського виробника зброї як ЗІД, здавалися дуже дивними. Наприклад, в президентському указі за рішенням РНБОУ від 2 вересня 2015 року, наша держава приєдналась до прийнятих раніше санкцій США щодо генерального директора компанії ЗІД Олександра Темнова і керуючого директора Дмитра Конопльова. Простіше кажучи, російський завод-виробник зброї і його директори були звинувачені в рішеннях, пов'язаних з окупацією Криму, спочатку в Вашингтоні, і тільки потім - в Києві. Начебто росіяни за допомогою ЗІДівських кулеметів і гранатометів окупували частину американської території, а не української... Але найголовніша дивина українських санкцій щодо ЗІД полягала навіть не у викривленій хронології їхнього прийняття. Якось спочатку там, і тільки потім - тут.
Наступна дивина у тому, що завод ЗІД є приватним підприємством. Тобто його менеджмент не самостійний, як у «колгоспі», і ретельно виконує вказівки своїх власників - Кесаєва і Кациева. А ось саме ці персонажі до самого останнього часу, на відміну від директорів компанії ЗІД, не фігурували ані в українському списку санкцій, ані в інших обмеженнях. Їм навіть ніхто не забороняв в'їзд до України.
Як робиться тютюновий та інший туман
На таких санкційних чудасіях, отримувана власниками заводу ЗІД користь від місцевих партнерів не закінчувалася. Відбувалися ще більш дивні, якщо взагалі не абсурдні події. Наприклад, не помітивши роботи прифронтової філії заводу ЗІД по збірці ракет, один з депутатів партії «Народний Фронт» на початку 2016 року закликав покарати Кесаєва і Кациева ... шляхом застосування санкцій Антимонопольного Комітету України. Природно, що традиційно символичні для бізнесу штрафи цього відомства пропонувалося нарахувати аж ніяк не за незаконне виробництво та обіг зброї на українській території. Штрафувати пропонувалося за порушення конкуренції на українському тютюновому ринку. Добре хоч, що до полювання за головами московських збройних магнатів не долучили ще й українських екологів. Або санепідемстанцію.
Нині, через більш ніж два роки війни і невпинної роботи ракетних цехів в ОРДЛО, «відволікаючі дива» навколо бізнесу російських збройових магнатів в Україні ще тривають. Українська преса, наприклад, рясніє повідомленнями про незаконно переведені до РФ величезні фінансові транші компанії «Тедіс Україна», які сягають суми понад мільярд гривень. Ці транші, за версією деяких правоохоронців, після надходження до Москви, перераховувалися на фінансування тероризму. Дуже ймовірно, що таку фабулу звинувачення буде досить складно довести в українських судах, які відомі, як самі справедливі у світі...
По-перше, те, що відбувалося в Москві із розподілом переведених коштів, українському звинуваченню треба було чітко документувати. Захист російських збройових магнатів і їх місцеві партнери, на кшталт Кауфмана і його політичних покровителів, точно не сидітиме склавши руки. Протилежна сторона стверджуватиме, умовно кажучи, що гроші з «Тедіс Україна» надходили до Кіпру, а потім до Москви з метою, наприклад, ремонту дитячих садків, санаторіїв або водовідливів на будівлях адміністрації заводу ЗІД.
По-друге, вже на стадії звинувачення, українська Генпрокуратура натякнула мас-медіа про якісь технічні дані, котрі доводять те, що менеджери тютюнової «Тедіс Україна» і раніше, «Мегаполіс Україна», координували свої рішення з керівництвом компанії із виробництва зброї ЗІД. І якщо мова йде про дані, що показують, наприклад, участь українських «табачників» в незаконних операціях з російською зброєю, - це буде дуже добре для слідства. Але ще більш імовірно, що буде не добре, а погано. Тому що для приватних компаній з консолідованими власниками, таких як ЗІД або «Мегаполіс», одностороння або взаємна координація менеджменту дочірніх і пов'язаних підприємств, це цілком буденне, і нормальне явище.
То все тютюнові квіточки, а де ж ракетні ягідки?
За даними українських ЗМІ, регулярне застосування ракет «Град П» на лінії розмежування вогню в зоні АТО почалося тільки в кінці 2016 року. Раніше фіксувалися лише декілька "кочуюючих груп" та спорадичне застосуваня цієї зброї. Тобто виходить, що 2015-17 роки філія компанії ЗІД в ОРДЛО працювали не на внутрішні потреби терористів, а на експорт з української території цих ракетних установок. Інакше, на фронті їх було б десятки, якщо не сотні.
За деяких обставин, складно повірити у те, що абсолютно вся незаконно випущена в ОРДЛО продукція ЗІДу спрямовувалася саме в Сирію.
По-перше, союзником РФ у цій війні є ліванська терористична група «Хезболла», яка ще з часів колишнього СРСР має від ЗІД ліцензію на виробництво місцевої локалізованої моделі російських ракет «Град П» -також відомої під арабської маркою Kesam. Навіщо РФ ввозити до Сирії те, що можна виробляти на місці? І не ображати темпераментних союзників?
По-друге, як уже зазначалося, поставка невеликої партії ракет «Град П» до Сирії з ОРДЛО була доцільна лише на ранній стадії війни в Україні. Тоді ще був шанс зганьбити нашу країну перед США і ЄС. Зараз така компрометація вже не спрацює. З огляду на такі міркування, залишається тільки припускати, куди ще могла йти на експорт продукція філії ЗІД. Деякі із вірогідних напрямків цього незаконного експорту можуть бути для України не дуже неприємні, якщо вони були, звичайно. Наприклад, 13 квітня Спеціальна прокуратура Республіки Чорногорія направила до Вищого суду обвинувальний акт стосовно групи підозрюваних у спробі здійснення державного збройного перевороту в цій країні 16 жовтня минулого року, і спробу замаху на прем'єр-міністра країни. Група підозрюваних складається з 16 осіб, в тому числі двох громадян РФ, один з яких, на думку звинувачення, є кадровим співробітником ГРУ Генштабу ЗС РФ. Загалом у спробі перевороту було запідозрено 50 осіб, і депортовано кілька громадян РФ. За допомогою декількох десятків змовників, захопити владу неможливо. Навіть у такій невеликій країні, як Чорногорія. Тому, переважна більшість коментарів місцевої преси схиляюється до того, що метою спроби перевороту було не повалення влади, а більш проста задача: демонстрація збройного терору з метою перенесення термінів розпочатого навесні 2016 року процесу вступу Чорногорії до НАТО. Завершення судового розслідування у цій країні покаже, які військові фахівці були мобілізовані для перших і наступних акцій збройного перевороту. Якщо в лавах змовників був хоча б один артилерист, це може означати, що розробники невдалого збройного путчу не виключали плани застосування переносних ракет.
До цього залишається додати, що в світі не так багато виробників переносних ракетних установок. За даними спеціалізованої преси, лідером на цьому ринку є РФ, включно із окупованими у України територіями. Після Москви, яка руками ЗІД обслуговує у всьомі світу більше ста ракетних установок, далі із значним відривом йдуть Сирія, Ліван та Судан. На відміну від переносних зенітних ракет (ПЗРК), за виробництвом та переміщенням яких в світі встановлено суворий міжнародний контроль, обіг переносних реактивних пускових установок (ПРПУ) класу «Град П» майже не контролюється. Вважається, що ці ракети менш небезпечні, аніж ПЗРК. Приставка П означає «Партизан», що цілком відображає характеристики цієї зброї. Воно має не точну, а площинну і розсіяну зону враження боєприпасу. Тобто, ці ракети формально відносяться до систем турбуючого, а не прицільного вогню. В цілому, ці ракети придатні більше для залякування місцевого населення, аніж для ефективного враження військ противника.
Чи збиралася російська компанія ЗІД за допомогою своєї нелегальної філії в українських ОРДЛО направляти зброю прихильникам військового перевороту в Чорногорії?! Це дуже велике питання. З'ясовувати яке в України часу вже просто не залишилось. Адже Міжнародний Суд ООН в Гаазі відмовив нашій країні в прийнятті тимчасових заходів проти РФ за фінансування тероризму. Доводи української сторони виявилися недостатніми. Цілком можливо, якби в Києві менше тягнули з персональними санкціями проти компанії ЗІД, і менше намагалися «засипати тютюнової тематикою» набагато більш гостру проблему збирання російських ракет в ОРДЛО, тоді б аргументів до суду у Києва було б багато більше. Але не треба і робити з цього величезної трагедії. До наступного засідання Гаазького суду ще все можна буде виправити. Зокрема, з'ясувати, хто в Києві гальмував застосування проти ЗІД українських санкцій? І з якою метою хтось намагався виставити безумовно важливий «тютюновий аспект» діяльності Кесаєва і Кациева важливішим за ракетобудівний - на окупованих територіях.
Фото: Arsen Avakov, facebook
