Передвиборчим трендом нинішньої кампанії є обіцянка знизити ціну на газ для населення у 2, а то і 4 та більше рази. Виглядає, ніби то, привабливо і привертає увагу до того, хто це обіцяє.
Проте, насправді це є приховане під популістську турботу про пересічного українця намагання повернути на ринок газу корупційні схеми для отримання надприбутків українськими газотрейдерами. Саме вони є прихованими спонсорами політиків, які через використання гасла про зниження ціни газу для населення лобіюють їх інтереси.
Не випадково Європа і увесь цивілізований світ вже багато років категорично наполягають на тому, щоб в Україні був організований прозорий ринок природного газу, ціни на газ були однакові і для населення і для промисловості. Щоб в Україні якнайшвидше був організований ретельний комерційний облік використання газу усіма споживачами. Що вразливим верствам населення держава повинна допомагати не штучним зниженням ціни, а через систему субсидій і адресної державної допомоги малозабезпеченим громадянам. Тим вони намагаються ліквідувати надприбуткові корупційні схеми, на яких десятиріччями кормляться українські олігархи, що контролюють газовий ринок.
Зараз газ для промисловості коштує майже 14 тис. грн. за 1000 куб.м. Це приблизно в 1,5 рази більше, ніж газ для населення – 8548 грн. за 1000 куб.м. А кілька років тому ціни відрізнялись в 4-5 разів. Тому газотрейдерам в Україні завжди було вигідніше продавати газ промисловості, хоча промислові споживачі більш ретельно контролюють якість газу. Вони «бодягу» не куплять. Низькокалорійну повітряно-газову суміш, яка ледь за півгодини може довести до кипіння чайник, постачають населенню. Мало хто з громадян зможе провести належне експертне дослідження тої суміші, яка поставляється йому в будинок під назвою «природний газ».
При однакових цінах відпадає можливість спекуляції газом і він не буде перетікати переважно промисловим споживачам.
А ще вигідніше для газотрейдерів – мати серед споживачів як населення, так і промисловість, що в умовах українського фактичного монополізму облгазів є звичайним явищем. До того же бажано, щоб побутові споживачі переважно були без газових лічильників.
Належний порядок із комерційним обліком газу в українських реаліях має дуже важливе значення. Споживачі з газовими лічильниками платять виключно за спожитий газ, який проходить ретельний комерційний облік. Скільки цим споживачам газотрейдерами відпущено газу – за стільки вони отримують кошти.
Основне джерело надприбутків українських газотрейдерів – це споживачі у квартирах без газових лічильників. Саме за їх рахунок створюється величезний газовий пузир з необлікованого газу, який потім газотрейдерами повторно продається.
Згідно статистичних даних на 01.06.2018 року кількість квартир в Україні, ще не обладнаних лічильниками газу, - 3,3 мільйони. Це приблизно чверть від усіх квартир. Постановою Кабміну від 23 березня 2016 р. № 203 встановлена норма споживання газу в квартирах без лічильників – 3,3 куб.м. на зареєстровану в квартирі людину при наявності гарячого водопостачання і газової плити. Без гарячого водопостачання – вже 5,4 куб.м. При наявності газового водонагрівача – 10,5 куб.м.
Це означає, що власники квартир без газових лічильників оплачують щомісяця за використання цієї кількості газу на кожну зареєстровану в квартирі особу незалежно від того, використали вони фактично цей газ чи ні. За відсутності лічильника поміряти фактичне використання ними газу неможливо. І цим вже кілька десятирічь користуються «газові принци і принцеси».
В даний час лобіюється збільшення цих норм майже вдвічі і диференціювання їх на зимові і літні. Постачальники газу через лобістів в уряді стверджують, що, ніби то, населення без газових лічильників використовує значно більше газу, ніж встановлені нормативи. Населення заперечити не може – вони же не мають лічильників і не можуть довести, скільки реально використали газу. Інформація виключно одностороння – від газотрейдерів.
Розрахуємо по мінімуму, що в квартирі без газового лічильнику проживає сім’я з 3-х осіб. Щомісяця вона оплачує використання 3,3 х 3 = 9,9 куб.м. газу. А якщо немає гарячого водопостачання – аж 16,2 куб.м. газу. Спалили вони його чи ні – оплачують саме таку кількість.
Насправді сім’я з 3-х осіб при наявності гарячого водопостачання фактично використовує 2-3 кубометри газу, якщо не тримати конфорки газової плити постійно включеними. Перевірено на власній сім’ї, коли був встановлений газовий лічильник. Таким чином щомісяця сім’я оплачує, але не використовує 6-7 кубометрів газу!!!
Цей газ фактично залишається у розпорядженні облгазу. По документах його вже не існує, він, ніби то, використаний цією сім’єю і ними вже оплачений. Ось цей газ, виведений з обліку, на газовому ринку продається облгазами вже вдруге – промисловості по цінах, в півтора рази вищих. І увесь прибуток їде в кишені власників облгазів, якими є наші олігархи.
Візьмемо не 6-7, а хоча би 5 кубометрів з однієї квартири в місяць. А таких квартир 3,3 мільйони. Таким чином щомісяця по самих мінімальних розрахунках 16-17 мільйонів кубометрів газу виводяться з-під обліку. Додаємо сюди ще різницю в цінах газу для населення і промисловості – чим вона більше, тим більше прибутки від повторного продажу вкраденого газу. При різниці в 1,5 рази чистий прибуток – близько 250 мільйонів гривень щомісяця, які падають у кишені газотрейдерів просто з неба! Клондайк!!! Якщо штучно зменшити ціну газу для населення в 2 рази, як нам обіцяють – прибутки олігархів збільшяться до 500 мільйонів. Зменшити в 4 рази - прибутки будуть по мільярду щомісяця. Це вкрадені в нас з вами гроші.
Саме тому багато років гальмуються і не виконуються державні програми по встановленню газових лічильників населенню. Газотрейдерам це дуже невигідно, бо власники квартир з лічильниками платять лише за використаний газ і на їх квартирах неможливо створити необлікований і вже оплачений населенням залишок газу.
Тому справжньою турботою про населення України було би якнайшвидше встановлення в усі квартири людей газових лічильників. Більше 20 років приймаються закони, постанови, затверджуються державні програми по встановленню в усі квартири лічильників. Але вони просто не виконуються і саботуються газовими олігархами через проплачених ними політиків.
Ну ніяк не може держава знайти 300-400 мільйонів гривень для встановлення в усі квартири газових лічильників. Для державних чиновників чомусь краще спостерігати, як такі суми щомісяця просто викрадаються з гаманців людей на користь газотрейдерів. Тому що частина викрадених в нас з вами коштів ділиться між газотрейдерами, державними чиновниками, які стають сліпими, і продажними політиками, які продовжують дурити людей популістськими обіцянками.
Обіцянки зменшити ціну газу для населення в 2-4-8-16 разів, які ми чуємо і бачимо від політиків - це повернення до ще більш прибуткових схем збагачення газотрейдерів. Політики же не розповідають, за рахунок чого вони зможуть зменшити ціну. А можливість лише одна - за рахунок компенсації з державного бюджету тим самим газотрейдерам різниці між ціною газу для населення і ринковою ціною. Тобто, знову таки за рахунок нас з вами - платників податків, але більш завуальованим від населення способом і напряму в кишеню газотрейдерам.
Тому не популістською, а більш реальною турботою про «маленького українця» була би обіцянка врешті решт навести жорсткий порядок з комерційним обліком газу на ринку і терміново встановити у 3,3 мільйони квартир газові лічильники. Це уберегло би мільйони кубометрів газу від постійного розкрадання і повторного продажу нам же, але за вищими цінами. Зекономлені на цьому кошти можна було би через вже більш-менш налагоджену систему субсидій нужденним верствам населення повернути людям, які цього дійсно потребують. І це було би реальною, а не показною турботою про людей.
