28 березень 2024, Четвер, 20:52

Оксана Соколовська: Адвокати реально всім заважають

30 Жовтня 2017г.
1266371 575315185866343 1370372455 O

Іван Правдін, Zrada Today

Як відомо, останнім часом правоохоронці взялися за жорстке й системне переслідування адвокатів. На думку правозахисників, такі справи мають політичний підтекст, а сама адвокатська спільнота вважає, що при цьому порушуються право на захист простих громадян, гарантії адвокатської діяльності й право на справедливий суд. Одним із адвокатів, яка на власному досвіді переконалася, що буває з тими, хто в «процесі» глибоко «занурюється» в політику, стала Оксана Соколовська, яка просто впевнена в тому, що свого часу від буцегарні (за активну професійну позицію у справі російських ГРУшників) її врятувала лише вагітність. Про все це – у відвертій розмові з адвокатом 

- Адвокати часто заявляють про тиск на них із боку правоохоронних органів. За особливо «зухвалими» встановлюється щоденне стеження, прослуховуються телефонні дзвінки, проводяться обшуки і, як казали раніше, порушуються кримінальні справи. Самі адвокати запевняють: такого тиску на них не було навіть за часів минулої влади. А детективи НАБУ наче й взагалі почувають себе геть безкарними. Ви погоджуєтеся з цим?

- Щодо НАБУ, то з детективами я мала справу лише декілька разів, і спогади не найкращі. Що ж до тиску на адвокатів, то, на жаль, це відбувається все частіше й щоразу жорсткіше. Наразі адвокатура абсолютно ніким не захищена. Якщо навіть сьогодні проект Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" розглядається без участі адвокатів і вже проходить етапи розгляду в комітетах для підготовки до передачі на розгляд Верховної Ради, дивуватися немає чому. У нашій державі адвокати є, швидше, злом для посадових осіб при владі. Адже адвокати реально всім заважають: вони заважають незаконно притягувати осіб до кримінальної відповідальності; вимагають виконання хоча б елементарних норм кримінального процесу в частині збирання доказів, проведення слідчих дій тощо. Звісно, адвокати всім незручні, оскільки набагато простіше оформити кримінальне провадження з фіктивними доказами та швиденько передати до суду, щоб, бажано, отримати обвинувальний вирок. В іншому випадку доведеться компенсувати особі, яка постраждала від незаконних дій правоохоронних органів, кожну хвилину й годину кримінального переслідування.

- Які є способи тиску на адвокатів? Внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР?

- Як було й раніше, методи, по суті, не змінилися — просто стали жорстокішими. Якщо раніше притягнення адвоката до кримінальної відповідальності траплялося досить рідко, частіше намагалися пригадати якісь подробиці сімейного життя (згадайте ситуацію з Сергієм Власенком, коли той захищав Юлію Тимошенко), то на сьогодні внести інформацію про адвокатів у ЄРДР (причому за різними статтями, інколи навіть абсурдними) зовсім нескладно.

Далеко й ходити не треба — наведу приклад із особистого життя. Останнє із таких внесень було за ст. 121 ч. 1 — нанесення мною тяжких тілесних ушкоджень психологічно неврівноваженій особі, без ідентифікації, з унікальною біографією (11-річним стажем відбування покарання в установах Пенітенціарної служби). За матеріалами досудового слідства — ножем. Ця справа виникла саме в момент захисту ГРУшників, бо події, щодо яких псевдопотерпілий написав заяву, трапилися, навіть у його версії, у  2014 році, а кримінальне провадження внесене в ЄРДР у 2015. Дивним чином це відбулося саме під час захисту громадянина РФ Єрофєєва. Дії в кримінальному провадженні відносно мене особливо активізувалися саме після передачі обвинувального акту щодо мого клієнта Єрофєєва Є. до суду й розгляду провадження по суті. Тобто коли ми з Юрою Грабовським почали повністю «множити на нуль» і сам акт, і всі докази сторони обвинувачення (а справа була досить гучною і світового масштабу), виникла необхідність у відстороненні від справи активних адвокатів.

І ми розуміли, що влада в Україні не може допустити, щоб завдяки українським адвокатам суд не зміг винести таке принизливе рішення. Вся доказова база мала підтверджувати й обґрунтовувати вину наших підзахисних — як належний склад кримінальних правопорушень, що їм інкримінувалися. На момент судового розгляду, як тільки справу передали до Голосіївського суду, буквально за кілька днів із підписом заступника Генерального прокурора України Юрія Севрука визначили підслідність моєї справи — чомусь за прокуратурою Київської області. Хоча за подіями, які фігурують у кримінальній справі стосовно мене, усе відбуваєся в Солом’янському районі міста Києва. Тобто, оскільки я адвокат і маю відповідний статус, усі дії по відношенню до мене мали виконуватися прокуратурою міста Києва, а не області, і визначатися явно не Генеральною прокуратурою України, яка, до речі, була стороною обвинувачення у провадженні щодо мого клієнта Єрофєєва Є.

На сьогоднішній день я можу переконано говорити, що кримінальне провадження щодо мене — це просто повна фікція: насправді, це дрібниці життя в порівнянні з тим, що вбили Юру Грабовського. Тому я, напевне, маю дякувати Богу за те, що жива, маю змогу насолоджуватися щастям своєї сім’ї. У цій справі намагалися тиснути і на нього, і на мене. Так, напевно, за весь час незалежності України не тиснули на жодних адвокатів при виконанні їхніх професійних обов’язків. Бо на цей раз потрібно було обов’язково отримати вирок, і цей вирок мав бути чітко обгрунтований. І ні в кого не мало викликати сумнівів, що він належний, вивірений законом, обгрунтований нормами матеріально-процесуального права. Згадайте останнє засідання у тій справі, коли Юрію принесли макет із черепом і він, як медик, почав доводити певні моменти, які, знову ж таки, зводили нанівець доказову базу прокуратури... Він був дуже обізнаний у медицині (й це не дивно, бо мав медичну освіту), і адвокатом був дуже грамотним саме в кримінальних злочинах проти особи. Він міг будь-який висновок судмедексперта якісно поставити під сумнів. Що він, власне, і зробив. Це було останнє його засідання.

- Те, що сталося з Грабовським, стовідсотково пов’язано з цією справою?

- Однозначно. У мене немає жодних сумнівів, що це пов’язано з його професійною діяльністю. Хто б і що б не говорив, які б версії не висував — це повна маячня. Юра, не дивлячись на його особисте життя (нам намагалися піднести, що це якось пов’язано), був спеціалістом з великої літери і заважав прокуратурі не в одній справі. У нього були й інші справи, але Єрофєєв і Александров — це були найрезонансніші. І саме ця справа зіграла з ним дуже злий жарт.

- Ви взагалі слідкуєте за провадженням щодо вбивства Грабовського?

- Засідання закрите, але мені відомо, що буквально відбулося кілька засідань, коли почали слухати справу по суті. Тільки завершилося підготовче засідання. А вже другий рік минає — людини немає, і покарання за це ніхто не поніс.

- До речі, щодо строків. А чому ваші «тяжкі тілесні» й досі не розслідувані?

- Я можу лише здогадуватися. І у мене вже виникають деякі питання до «моєї» судді у цій справі. Зокрема — чому немає офіційної інформації на сайті судової влади? Адже всю інформацію ми черпаємо звідти. У мене не було ані дзвінків, ані повісток, ані повідомлень про те, що відбудеться засідання. У цій справі мені до сих пір не вручено підозру. Такі обставини неодноразово встановлювалися ухвалами слідчих суддів Шевченківського районного суду міста Києва під час досудового провадження у справі (не вручено підозру, неналежне обгрунтування підозри). Взагалі ж було відмовлено в задоволенні клопотання прокуратури Київської області, коли по тяжким тілесним через два роки мені намагалися обрати запобіжний захід у вигляді взяття під варту. На сьогоднішній день без вручення підозри намагалися вручити обвинувальний акт — звісно, не вийшло. Але щось там прокуратура до суду передала, і навіть справу призначено. Але, за вимогами КПК, суд навіть не має права призначати підготовче засідання, якщо немає розписки про отримання обвинувального акту. Це грубе порушення права на захист. Як я або мої адвокати можемо розробляти стратегію захисту, якщо у нас на руках немає обвинувального акту?

- А навіщо тягнути?

- У мене ще продовжуються суди з Головним військовим прокурором Анатолієм Матіосом. На сьогодні розглядається справа у ВССУ. Я подала касаційну скаргу. Вони, певно, не розуміли, що я буду йти до кінця — до ЄСПЛ, бо це принципове питання. Не має права вища посадова особа держави, котра позиціонує себе як заступник генерального прокурора, очільник воєнної прокуратури, розповсюджувати про адвокатів негативну інформацію! Як мінімум, це не дуже добре характеризує його професійні риси. Я не єдиний адвокат, про кого він говорив різну гидоту. Я ж кажу: адвокати їм дуже заважають. Йому, іншим прокурорам, Генеральному прокурору Юрію Луценку. Без адвокатів було б простіше засудити невигідних владі, притягнути, кого необхідно до відповідальності, забрати, що їм необхідно, і далі продовжувати займатися, на мій погляд, не зовсім законною діяльністю, якою вони займаються. До того ж, паралельно я здійснюю захист клієнтів, яких незаконно намагалися притягнути до відповідальності. Займалася захистом волонтерів, яких на трасі постріляли. Відповідно, вступила в конфронтацію з начальником слідства Васильківського управління поліції, із прокуратурою Васильківського району.

А це ж знову прокуратура Київської області. Розумієте, коли адвокат працює й займається захистом своїх клієнтів, то комусь він буде незручним, неугодним. Адвокатура — це робота розуму: хто розумніший, той і правий. Тут питання стоїть не в наявності чи відсутності вини, складу злочину, а в наявності мізків. Хто зможе обгрунтувати допустимість чи недопустимість доказів... А оскільки у нас сьогодні у поліцію набирають за оголошеннями на стовпах, то фізично  довести провину осіб (затриманих, підозрюваних, обвинувачених) вони просто не спроможні. На стадії досудового слідства адвокату можна взагалі нічого не робити: ані збирати докази, ані одержувати пояснення. Можна одразу йти до суду з клопотанням про визнання доказів недопустимими. Тобто немає якихось доказів, які могли б підтверджувати вину в тому чи іншому кримінальному правопорушенні, бо неякісно, неправильно, безграмотно їх вибудувала сторона обвинувачення. Безграмотно зібрані всі докази, документи, якіі можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.

Відносно того кримінального провадження щодо мене, яке зараз передається до суду. Підстав, які дозволяють мені вважати його повністю сфабрикованим, декілька: момент внесення до ЄРДР, визначений ГПУ орган досудового розслідування — прокуратура Київської області, активність слідчих дій у 2015-16 роках (час розгляду в суді справи «російських ГРУшників») — у тому числі обшуків і допитів. І, нарешті, у справі немає ЖОДНОГО доказу моєї вини у здійсненні цього правопорушення.

Основним доказом, по суті, є білінг телефонних розмов. Але цей доказ дуже хиткий, бо насправді ми з «потерпілим» були в різних місцях під час вчинення щодо нього кримінального правопорушення. Я отримала три томи по справі — це реально фантастика. При цьому особа, яка є потерпілою по цій справі, ще й подала на мене позов на мільйон гривень. Бачте, свого часу я мала необережність, як і будь-яка жінка, яка має слабкі сторони, має емоційний фон, спілкуватися з цим потерпілим. Він навіть бував у моєму домі. Але після того, як цей потерпілий підчистив мій сейф, я його вигнала із свого життя. Він, певно, до сих пір не може пережити цю психологічну травму. Як же так — усе було, а тепер нічого немає, і доводиться працювати таксистом, зводячи кінці з кінцями. А у самого одинадцять років за гратами, й усі злочини, пов’язані з наживою (грабіж, розбій, крадіжки). У нашій країні навіть за відсутності доказів у кримінальному провадженні ні від чого не можна зарікатися.

Але, знову ж таки, повторюсь, що всі нинішні справи – це бліда копія того, що було у справі ГРУшників, коли приходили люди з Адміністрації Президента й говорили трьом суддям, які запобіжні заходи щодо мене треба визначати. Мене під варту хотіли брати, якби не моя вагітність. Мене моя донька врятувала, коли ще була у мене в утробі. Я та мій захисник вживатимемо всіх заходів для отримання виправдовувального вироку у справі.

- Я правильно розумію, що навіть при умовному терміні — це прямий шлях до анулювання адвокатського свідоцтва?

- Не зовсім, адже для припинення адвокатської діяльності необхідно винесення обвинувального вироку з реальним строком відбування покарання, який набрав законної сили.

- Проте це однак тиск на адвоката?

- Звісно. Коли в мене є в провадженні кілька справ, якими я займаюся, то мені необхідно мати час, щоб почитати цю справу, написати відповідне клопотання, наприклад, про порушення територіальної підсудності розгляду обвинувального акту. Порушення на порушенні. Я нічого не буду поки говорити про суддю Захарову, хоча всі пишуть, що вона схильна до обвинувачувальних вироків. Прокуратура ж не просто так віддала туди цю справу, і дивним чином — цій судді…

- Припустімо, буде умовний дзвінок, коли скажуть «Зробиш так — і справу закривають...». Погодитесь?

- А мені вже це пропонували. Коли я із самого початку привезла до головної воєнної прокуратури докази, що Єрофєєв і Александров, хоч і були військовослужбовцями РФ, але були звільнені до того, як добровільно поїхали в Луганську область воювати. Мені одразу чітко пояснили: ви не боїтеся? Відійдіть від справи… Тільки зі мною набагато брутальніше говорили. Про дитину згадували. Але я сама обрала цю професію. Я розуміла, чим ризикую, захищаючи Єрофєєва. Було багато переслідувань навіть з боку пересічних громадян…

Але є професія, яку я люблю, робота, яка є частиною мого життя. Знаєте, є жінки, які готові днями сидіти вдома й виховувати дітей, але я — із жінок іншого формату. Дітей своїх я обожнюю, але розумію, що жінки, сидячи вдома, деградують як особистості. Тому я обрала саме такий шлях і буду йти до кінця, що б мені не пропонували.

Наприклад, щодо тієж  справи з ножовими пораненнями. Повірте, у мене було мільйон можливостей домовитися з цим потерпілим, але я цього ніколи не робитиму. Хоч це буде й не за Правилами адвокатської етики, але я все ж скажу, що моє кредо таке: «З покидьками не домовляються». Можна домовитися з нормальною, адекватною людиною, котра реально мене почує й дійсно буде дотримуватися домовленостей. А з такими, як Крамаренко, не домовляються. Із ним потрібно спілкуватися виключно в рамках кримінального провадження. А потім ця людина колись однозначно відповість за кожен вчинок, за кожне приниження. Я це знаю, бо «потерпілий» зловживає наркотичними речовинами, веде непорядний спосіб життя. Він по життю незадоволена людина…

- Ви згадали про нові Правила адвокатської етики. То з ними стало гірше чи краще жити простому адвокату?

- Так, у адвокатів є нові етичні Правила, які були затверджені на звітно-виборчому з"їзді адвокатів у червні цього року і в яких запропонована дещо інша модель спілкування з колегами. Дійсно, у ФБ ми читаємо дуже багато бруду, що неприпустимо для адвокатів. Я вважаю, що адвокати просто не мають права писати такі нісенітниці, які інколи можна побачити в соцмережі. Так ми самі себе ганьбимо. Ми самі заганяємо нашу професію в такі рамки, у яких рахуватися з нами немає сенсу, що, власне, потім і відбувається.

Конфлікт, який є в адвокатурі Києва, вплинув на адвокатуру загалом. Усі органи державної влади зосереджені в Києві; що відбувається в Києві, знають найкраще.

Що стосується Правил, то були внесені зміни навіть щодо спілкування в соціальних мережах. В ПАЕ ідеться, що адвокат не має права посягати на честь та гідність іншого адвоката, принижувати його, розповсюджувати інформацію, яка ганьбить  ім’я адвоката... Але деяким адвокатам, таким як, наприклад, Тарас Ламах, це ні до чого.

Ця особа з адвокатським посвідченням 2007 року, начебто, повинна вже добре знати і Правила адвокатської етики, і Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", але він або не знає, або ігнорує ті норми, які діють для всіх адвокатів України. Почнемо з того, що, на мою думку, це чисто прокурорський адвокат. Я знаю, що всіх людей, яких він захищає (є конкретні приклади), він «веде» до співпраці зі слідством. У цьому й полягає його основна робота. Не в захисті, а в тому, щоб людина визнавала свою провину й працювала зі слідством. При тому, що ця особа звинувачується в такому злочині, як вбивство. Є конкретна людина, яку вбили. І, за підозрою слідства, вбив саме Тарас Ламах. У приватних розмовах Ламах цього й сам не спростовує, але публічно він цього ніколи не визнає. Свого часу він навіть намагався стати на мій захист — приїхав на обшук, який проводився в моїй квартирі. Попіаритися хотів, оскільки розумів, що буде багато журналістів. Тоді так і було, оскільки це був гучний обшук у квартирі адвоката. Під час того обшуку він мене, у прямому сенсі, умовив підписати з ним договір про захист — що він мене захищатиме.

Скажу чесно, неможливо знати, якими методами працюють всі адвокати в Києві, коли ти з ними особисто не маєш справи. Коли ти стикаєшся з ними, можна робити висновки. Я не розповсюджуюся про колег, бо це їхнє право, свобода вибору — яку тактику обирати при захисті конкретного клієнта. Але що стосується Ламаха... Прокуратура Київської області провела деякі дії, щоб вручити мені підозру. Він запросив мене до себе в офіс. А в його офісі, щоб вручити мені повістку, був слідчий Іванченко, який провадив процесуальні дії в моїй справі. Ось такий у мене був адвокат… А потім він умовляв мене йти до Бондаренка, щоб отримати підозру. Я казала: Тарасе, цього не буде! Але, тим не менше, ми прийшли до Бондаренка. І після того, як він вибачився перед Бондаренком за те, що я не отримала підозру, у той самий момент він для мене перестав бути і адвокатом, і людиною.

- Договір з Ламахом був платний?

- Договір з Ламахом був безоплатний. Він сам напросився, щоб я підписала договір, а потім мене з успіхом «злив» прокуратурі. Одномоментно я дізнаюся, що кримінальне провадження Ламаха по вбивству вів, знову ж таки, Бондаренко, якого саме Ламах перепрошував за мою «неналежну» поведінку. Після цього я перестала спілкуватися з цим адвокатом. Але коли він днями почав писати у Фейсбук про цього божевільного потерпілого у моїй справі... Я чітко зрозуміла, що Ламах із ним спілкується. Підкреслюю: як мій адвокат, у моїй же справі він собі дозволяє спілкуватися з потерпілим. Це не просто конфлікт інтересів… Це адвокат, який працює проти свого клієнта. При тому, що договір із ним на сьогодні не розірвано.

Чому адвокат Ламах так себе поводить? Певно, більшою мірою від безкарності. Він, напевно, перебуває в дуже близьких, хороших стосунках із керівництвом НААУ. Інших думок, чому йому це дозволено, у мене немає. Він постійно ллє бруд на інших коллег, і йому все сходить з рук. Причому були скарги на нього в КДКА.

Прочитала оце, що я, виявляється, наркоманка, алкоголічка, позичаю гроші… Це при тому, що я в принципі ніколи в житті в борг не беру. Важливе інше: він дозволяє собі висловлюватися на мою адресу, ганьбити мою честь, гідність. Крім того, він дозволяє собі писати абсолютну маячню, що мене дійсно обурило. Мій пост у ФБ був жорстким, але я з тих людей, котрі не будуть даремно погано говорити. Навіть якщо я буду говорити, що мені не сподобалась чиясь поведінка, я буду говорити без ідентифікації. Навіщо потрібні чвари всередині професії? Але коли людина так нахабно себе поводить... Я вже підготувала й подала скаргу щодо порушення Ламахом ст. 56 ПАЕ — і нехай тепер розглядають. Я не знаю, як складеться в першій інстанції КДКА міста Києва, а ось як у ВКДКА — подивимося. Він же в будь-якому випадку буде оскаржувати, він же адвокат. Я вимагаю, щоб його взагалі позбавили права на зайняття адвокатською діяльністю. Я розумію, що це навряд чи станеться. Не дарма ж він ходить і з усіма фотографується. Але тим не менше...

Чітко знаю одне: це людина не просто пристосуванець і спілкується з ким йому вигідно — він примудряється щодня порушувати закони України просто тому, що все сходить з рук. Якщо його за вбивство не посадили, то за порушення правил адвокатської етики — сумніваюсь, що позбавлять свідоцтва. Адже зараз в НААУ позбавляють свідоцтва лише тих, хто заважає. Я вважаю, що це повне беззаконня: так не можна працювати, прибираючи опонентів. Це неправильно, непорядно, нечесно. Але, тим не менше, тій же Інні Рафальській зупинили свідоцтво, а Ламаха до сих пір не можуть притягнути хоч до якоїсь відповідальності.

- Наскільки взагалі центральні органи адвокатського самоуправління працюють сьогодні на адвоката?

- Я вважаю, що органи адвокатського самоуправління вже вичерпали себе й потребують повного перезавантаження. Із тими особами, із якими ми працювали весь цей час, починаючи з 2012 року, треба прощатися, бо після прийняття нового закону вони себе не виправдали як керівництво адвокатури. Що ми маємо за ці п’ять років? Ми маємо знищення адвокатури в усіх вертикалях влади, вбивство адвокатів, кримінальні переслідування адвокатів. Будь-який лист, навіть за підписом Лідії Ізовітової, для Адміністрації Президента чи ГПУ не має ніякого значення. Це абсолютно фіктивні, понятійні листи. Розписано все добре, але... Та ж Лідія Ізовітова пише все добре, правильно, намагається захистити адвокатів, але на ці листи абсолютно ніхто не реагує, оскільки повагу до нашого інституту треба заслужити. Треба, щоб адвокатура була згуртована, щоб адвокати стояли один за одного стіною, брали участь у всіх комітетах ВР. І тільки тоді, можливо, із адвокатурою будуть рахуватися, як це було до 2005 року. На сьогодні адвокатура втратила своє обличчя як незалежний інститут. Це все декларативні норми, які не виконуються і є неефективними. Необхідно повністю змінити абсолютно всі органи адвокатського самоуправління.

- Питання в персоналіях чи у функціях цих людей?

- І за нашим профільним законом, і за КПК, у адвокатів дуже багато прав. За цими нормами можна працювати. Ми маємо деякі нові повноваження, нові можливості в плані захисту клієнтів. Питання в тому, що всі ці можливості ми не можемо використати на практиці, оскільки керівництво адвокатури не виправдало довіри до себе. З боку держави є несприйняття. Мовляв, ви не можете розібратися у себе в хаті, то як ви можете йти зі своїми проблемами до нас?

Усе це виникло з часу появи внесків. Як тільки щось стосується грошей — одразу виникають проблеми. В НААУ перераховується 30% внесків усіх адвокатів України. Навіть намагалися ввести відповідальність за несплату. А там де гроші – там розбрат. І все – зараз сильної адвокатури вже немає. Я, наприклад, із 2015 року принципово перестала сплачувала внески.

Питання в тому, що на сьогоднішній день в адвокатурі немає лідера, котрому можна було б доручити управління адвокатурою. Є люди, які могли б це робити, але їм просто нецікаво. У них багато клієнтів, є справжня робота, їм нецікавий цей дерибан всередині професії. Це нецікаво людям, котрі вміють заробляти гроші. Тому така ситуація продовжуватиметься до тих пір, поки не зміниться менталітет.

- Чи є у вас якісь "незручні" справи?

- Є законодавча основа, коли ми можемо відмовлятися від справи: конфлікт інтересів, відсутність кваліфікації в певній справі. Але це обгрунтування для суду. Та, як правило, це відбувається через нерозуміння клієнтом позиції адвоката. Наприклад, я говорю клієнту, що сьогодні буде зміна запобіжного заходу, ти маєш говорити так і так. А він починає говорити таку маячню, що я сиджу й думаю, що я взагалі тут роблю? Тобто всі його слова підтверджують його провину. Після цього мої слова на загальному тлі мають лише формальний характер. Від таких клієнтів краще відмовитися.

- А цивільні справи Ви ведете?

- У цивільних та сімейних справах все простіше. Нещодавно в мене була клієнт: потрібно було подати кілька позовів по сімейному законодавству. Подали. Потім вона мені телефонує й каже, що помирилася з чоловіком, то чи можна відмовитися від позовів? Таких клієнтів краще не брати. Або брати гонорар одразу за всю справу.

- Скандальні справи, скандальні клієнти – вони на користь адвокату за будь-яких умов?

- У нас всіх адвокатів ототожнюють з клієнтом. Коли ми з Юрою захищали ГРУшників, усі кричали, що ми сепаратисти і що нас треба гнати з країни. Це не тому, що розумні люди говорили, а тому, що люди не розуміють, чому ми, адвокати, беремо участь у процесі. До таких людей треба ставитися з розумінням, бо всім же не доведеш, а на кожного реагувати — сили не вистачить. Як правило, якщо людина щось значить і з її думкою рахуються, то комусь це дуже не подобається. Є справи, які роблять піар, нехай і чорний, приносять популярність адвокату. Нехай ця справа навіть безкоштовна, але вона дає певну перспективу. А є справи, які приносять геморой. От справи ГРУшиків принесли геморой. Але вони були корисні для практики, для вивчення додаткових норм гуманітарного права, воєнного права, Женевських конвенцій...

- До речі, суддя у цій справі Олена Первушина якось згадала, що сам процес був вельми цікавий, хоча й складний.

- Звісно, сам процес був дуже цікавим і для нас як для адвокатів. Мені було цікаво спростовувати позицію сторони обвинувачення. Ми з Юрою вивчили неймовірну кількість літератури, починаючи з наших законів, які взагалі нічого не регламентують, закінчуюючи книгами, монографіями й іншими джерелами, щоб хоч розібратися в суті. Насправді, воєнні дії мають великий спектр можливостей. Є військовополонені, комбатанти, мирне населення. Це все навіть у Женевській конвенції до кінця не визначено. Ми книгу "Гуманітарне право" читали по черзі, ділилися інформацією. Дійсно, було цікаво в плані адвокатської діяльності. У плані всього іншого — під питанням, оскільки Юра за цю справу поплатився життям. Після того, як його вбили, усе те, що було гарне у цій справі, було перекреслене. Такі події не додають якогось оптимізму, радості в професії, вони тільки ускладнюють усе й дають знак, що інколи треба зупинитись.

- Чи можете згадати про найбільші зраду й перемогу за останній період?

- Щодо перемоги. То нещодавно я виграла апеляцію у Міністерства оборони України. Довго тяглася ця справа. Клієнт мій — підприємець Криму. У нього там був бізнес, взаємовідносини з військовими частинами. Потім окупація Криму, усе перейшло на територію України, усі ці військові частини передислокувалися без підтверджувальних документів, тобто були переведені на фонди якихось військових частин на території України, а про борги всі забули.  Стягували борг зі штрафними санкціями. Довго боролися, щоб стягувати з Міноборони як із відповідача. Це основна важка позиція в плані того, що військова частина де-юре є в реєстрі, а де-факто її немає, тобто по суті відповідати нікому. Але я таки довела, що Міноборони має платити ці гроші. Це не кримінальний процес, а просто приємна перемога. Що ж стосується програшів, то навіть не знаю, що сказати. Якісь відмови у якихось скаргах на постанови органів досудового слідства — я не сприймаю це як програш, бо це процес, підготовка до основного бою в судовому слідстві. Кожен слідчий суддя по-різному бачить свої рішення. Той же Васильківський суд мені мільйон разів відмовляв, а апеляція мої скарги задовольняла. Я впевнена, що адвокат має основний вплив на суди — як він себе позиціонує, як зможе довести свою позицію. Не потрібно навіть, щоб ця позиція була ідеальною з точки зору права, але обов’язково потрібно зуміти переконати, потрібно, щоб тобі повірили.

ВИТАЛИЙ СЕРДЮК: ЗАЩИТА ПРАВ АДВОКАТОВ НЕ ИНТЕРЕСНА ДЕЙСТВУЮЩЕЙ ВЛАСТИ