17 июль 2018, Вторник, 04:58

взятка декларация ДТП в Харькове НАБУ Нацполиция происшествия прокуратура СБУ Укрзализныця

Як правоохоронці «намалювали» справу Вишгородського мера

19 октября 2016г.
0

Про суттєве погіршення якості досудового розслідування, особливо в частині суворого додержання конституційних прав і свобод громадян – учасників процесу, про відсутність будь-якого нагляду за додержанням будь-якого закону з боку органів прокуратури на цій стадії, за що треба завдячити, перш за все, прийнятому в такому вигляді в жовтні 2014 року Закону «Про прокуратуру» та внесеним змінам до Конституції України в цьому році в частині так званої «судової реформи», де взагалі вже не згадується про нього, свідчать навіть попередні аналітичні дослідження цієї проблеми, про що чомусь уперто мовчать нинішні «реформатори», різноманітні експерти, які не зникають з екранів телевізорів, ті ж народні депутати, в т.ч. із профільних комітетів ВР, я вже не говорю про вищих посадових осіб держави, яких ця тривожна ситуація не хвилює.

Про результати зазначеного дослідження я повідомлю пізніше. Але, вже сьогодні не можу утриматись від висвітлення публічно найбільш ганебних випадків того беззаконня, яке більше притаманне інквізиторським органам середньовіччя, а не «відреформованим» по-новому правоохоронним органам, про що мені вдалося дізнатись під час проведення аналізу стану дотримання конституційних прав і свобод громадян в кримінальному провадженні.

Хіба не є свідченням правового «безпредєла» ситуація із так званим затриманням «з полічним» діючого Вишгородського міського голови М., начебто, при одержанні неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, поєднане з вимаганням та за попередньою змовою групою осіб, за обіцянку не ініціювати перед Вишгродською міською радою питання про розірвання договору оренди земельної ділянки, на якій одне із ТЗОВ здійснювало забудову. Всі глядачі і читачі нашої країни мали можливість спостерігати, як про цю широкомасштабну «операцію» по викриттю «корупціонера» багатослівно звітували на більшості телеканалів України очільники правоохоронних органів, в т.ч. і прокуратури Київської області, відкрито звинувачуючи названого мера у корупції, як демонстрували фотознімки, начебто, вилучених у М. при затриманні «на гарячому» грошових купюр у іноземній валюті, які тепер стало дуже популярно розкладати по одній купюрі на столах або підлозі задля більшого переконання громадян щодо успішної діяльності нинішніх правоохоронців, як показували фото лежачого на підлозі, начебто, в кабінеті Вишгородського міського голови чоловіка із скованими наручниками за спиною руками, яким, начебто, і був названий мер Вишгорода і т.д.

Як пізніше з’ясувалося, помічені правоохоронцями гроші в службовому кабінеті Вишгородського міського голови не вилучались, продемонстровані на всю державу фотознімки лежачого чоловіка не стосувались ні службового кабінету Вишгородської міськради, ні її міського голови, оскільки на них була зображена зовсім інша особа, а не М., що в сукупності навіть це свідчило фактично про обман суспільства зі сторони правоохоронців.

Момот

Але, не тільки ця «показуха» заслуговує на засудження. Найбільш кричущим моментом є умисне і відверте нехтування вимогами закону, як з боку правоохоронців, так і місцевого суду, яким виявився, не дивуйтесь – саме Печерський районний суд м. Києва.

Не дивлячись на те, що діючий Вишгородський міський голова не був в дійсності затриманий «на гарячому» і в нього, чи в його кабінеті, чи при ньому в одязі ніхто названої в ЗМІ суми неправомірної вигоди не вилучав, він був 14.04.16 затриманий слідчим прокуратури Київської області в порушення вимог ст. 208 КПК України, без достатніх підстав, як того вимагає цей Кодекс, йому також без достатніх підстав було вручено особисто прокурором області підозру у вчиненні цілого «букету» надуманих кримінальних правопорушень, передбачених ст. 368 ч.4 КК України (одержання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, пов’язаного із вимаганням, за попередньою змовою групою осіб і т.д), але в різних варіантах.

Дійсно, поняття «обґрунтована підозра» не визначене у нинішньому законодавстві України, однак, виходячи із положень ч.5 ст.89 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, відображеній в рішенні від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», цей термін означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що ця особа могла вчинити правопорушення; також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об’єктивно зв’язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або виправдати обвинувачення цієї особи.

Не дивлячись на те, що вся підозра М. ґрунтувалась на протирічивих показаннях так званого «заявника» Семенчука Д. І. і не підтверджувалась у повній мірі зібраними у справі доказами, передані, начебто, для мера Вишгорода грошові кошти у нього не були вилучені, тим більше, що достовірність показань самого заявника, законність і добросовісність його дій вже тоді викликали сумнів (ця версія може мати місце, якщо правоохоронці не діяли з прямим умислом), прокуратура Київської області звернулась до Печерського райсуду із клопотанням про взяття М. під варту. В свою чергу, і суд не встановив наявність достатніх підстав, які дозволили б застосувати до останнього цей винятковий запобіжний захід, бо надані слідчим і прокурором докази передбачених законом ризиків не були належним чином доведені. Не дивлячись на це, слідчий суддя, навіть не допитавши в судовому засіданні так званого заявника Семенчука, на показаннях якого і ґрунтувалася підозра, обрав 17.04.16 М. запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із правом внесення застави у розмірі 5.000.000 грн.

Після цього, слідчим прокуратури Київської області, за погодженням із наглядовим прокурором, було також надано до суду і клопотання про відсторонення М. від виконання повноважень міського голови, яке також було задоволено тим же Печерським райсудом м. Києва.

І лише 9 червня 2016 року, під час розгляду скарги захисників М. в апеляційному суді з’ясувалося, що у даному провадженні відсутні докази, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, які могли б об’єктивно зв’язувати його зі вчиненим злочином.

Більше того, за висновком колегії суддів, у справі не було доведено обставин, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, при тому, що достатні дані повинні бути не уявними або припущеними, а конкретними, визначеними необхідними підтвердженнями, відповідними доказами, які б в сукупності свідчили про наявність достатніх підстав для застосування до людини такого найбільш суворого запобіжного заходу.

Але, як на мене, то найбільш кричущим проявом відвертого беззаконня і грубого порушення прав М. на свободу і особисту недоторканність є відверта, умисна фальсифікація доказів з боку правоохоронних органів з метою завідомо незаконного притягнення даної особи до кримінальної відповідальності. Визнаю, що так звані «торпеди» з метою викриття корупціонерів використовувались в поодиноких випадках і раніше, на що прокурори і судді відповідно суворо реагували. Але, те, до чого додумались так би мовити «реформовані» по-своєму правоохоронні органи, я з таким раніше не стикався.

Так, в апеляційному суді під час допиту викликаного колегією суддів так званого «заявника» Семенчука Д.І. з’ясувалося, що останній ніколи не працював у ТОВ, яке займалось будівництвом названого об’єкту на оспорюваній земельній ділянці у м. Вишгороді, ніколи не був знайомий із Вишгородським міським головою та не зустрічався із підозрюваним, а після ознайомлення із процесуальними документами, які є у справі, заявив, що вперше їх бачить, про вчинення злочинів нікуди не заявляв, в т.ч. і в УСБУ в м. Києві та Київській області, а підписи від свого імені на цих документах не ставив і вони йому не належать.

Тобто, ви тільки вдумайтесь, всі заходи процесуального примусу щодо М.: обшуки, в т.ч. і вдома, затримання, поміщення в місця тимчасового позбавлення волі, відсторонення від посади, повідомлення про підозру і взяття під варту, перебування у СІЗО, були застосовані правоохоронцями і місцем судом виключно на показаннях невстановленої слідством підставної особи!

Про які тоді гарантії свободи і особистої недоторканності громадян можна говорити, якщо, виходячи із цього наглядного ганебного випадку, таким незаконним кримінальним переслідуванням може бути піддана будь-яка особа в Україні? Про яке забезпечення принципу верховенства права можна говорити, якщо наші слідчі, прокурори і судді не змогли викрити підставну особу, а просто використали її для досягнення якихось своїх процесуальних чи інших цілей?! При чому, таке грубе порушення права людини не може бути виправдане ні недбалим відношенням до виконання службових повноважень, ні бажанням домогтися позитивного результату у боротьбі із корупцією, ні тим більше, коли правоохоронці діяли за відвертим замовленням.

Окрім того, тривожить і та ситуація, що такі випадки грубих порушень прав громадян під час кримінального переслідування є не поодинокі, а навпаки - останнім часом набувають загрозливого поширення (про що я більш детально описую у своїй майбутній публікації).

Наведу коротко лише деякі з них. Так, мені відомо, що ті ж слідчі ГПУ нещодавно вручили абсолютно необгрунтовану підозру діючому судді у вчиненні злочину, передбаченого ст. 375 КК України (винесення завідомо неправосудної ухвали), в той час, коли назване судове рішення (про відкриття провадження у справі про банкрутство) ніколи ніким не оскаржувалося, вищестоящим судом не визнавалось незаконним і тому до цих пір залишається в силі, не породжувало ніяких прав та не позбавляло нікого виконувати покладені на них зобов’язання. При цьому, про доказування поняття «завідомості» винесення саме неправосудної ухвали слідчі і прокурори навіть не думають, а може не знають, як це потрібно робити. Більше того, не дивлячись на те, що винесенням названої ухвали не заподіяно і не могло бути заподіяно нікому ніякої матеріальної школи, слідчі навіть звертались до суду з клопотанням про накладення арешту на майно «підозрюваної» і т.д. І це, вибачте, в той час, коли до кримінальної відповідальності за цією статтею КК України до сьогодні не притягнуто жодного суддю, які незаконно брали під варту і виносили завідомо неправосудні вироки відносно Ю. Тимошенко і Ю.Луценка, без будь-яких доказів вини брали під варту тих же майданівців і т.д.!

Від таких випадків беззаконня правоохоронців, складається враження, що наступає кінець світу, що вони не просто не знають методики розслідування тих чи інших злочинів, а вчиняють подібні дії навмисно, аби добитися направлення таких нерозслідуваних кримінальних проваджень до суду, не боячись відповідальності за незаконне притягнення громадян до кримінальної відповідальності.

Але, слід пам’ятати, що не завжди і не всім може все «зійти з рук» за такі витівки!

 

 

Олексій Баганець Екс-заступник Генерального прокурора України, заслужений юрист України, кандидат юридичних наук, адвокат