Перезапуск «судової реформи» всупереч європейським стандартам - Резонанс - о коррупции, взятках, судьях, власти

21 ноябрь 2019, Четверг, 22:45

взятка декларация ДТП в Харькове задержание в Иванковичах Мошенничество туроператоров НАБУ Нацполиция происшествия прокуратура СБУ Укрзализныця

Перезапуск «судової реформи» всупереч європейським стандартам

18 октября 2019г.
0
Фото: ЗІК
Фото: ЗІК

Народні депутати ухвалили суперечливий президентський законопроект про діяльність органів суддівського врядування (№1008). Він передбачає припинення повноваження чинного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС), зменшення складу Верховного Суду, встановлення невизначених підстав для звільнення членів ВККС тощо.

Нагадаю, що відповідний документ вже встигли розкритикувати у Європейському Союзі та Раді Європи. Зокрема, Генсек Марія Пейчинович-Бурич констатувала, що запропоновані зміни можуть серйозно позначитися на незалежності судової системи. Адже законопроект впливає на статус, кваліфікаційні вимоги до судді і пов'язані з ними процедури.

«Ми повністю визнаємо бажання Української держави продовжувати впровадження реформ. Водночас, найбільш важливо, щоб це ґрунтувалося на досягненнях реформ, які було впроваджено для того, щоб відповідати стандартам Ради Європи та міжнародним стандартам», – йдеться в листі, опублікованому на офіційному сайті Ради Європи.

Питання до реформи мали і посли Канади та США. Серед недоліків дипломати вказали на безпідставність скорочення кількості суддів Верховного Суду.

Через свою контраверсійність станом на сьогодні законопроект на відповідність європейським стандартам аналізує Венеційська Комісія.

На жаль, нова влада не використала повною мірою практичний досвід і знання міжнародних експертів і поспішила ухвалити закон, до якого багато запитань.

Зменшення складу Верховного Суду з 200-х суддів до 100.

Ми маємо пам’ятати, що відповідно до ст. 126 КУ суддя обіймає посаду безстроково. Звільнення судді відбувається виключно з підстав, передбачених в Основному Законі. Більше того, у відповідній статті передбачені вичерпні підстави для звільнення судді. І серед них такої підстави, як внесення змін до закону, не передбачено. Суддю можна звільнити в разі його незгоди на переведення до іншого суду, якщо суд, в якому суддя обіймає посаду, ліквідують або реорганізують. Тому будь-яке скорочення - відверто неконституційне.

Однак, Верховний Суд не був ані ліквідований, ані реорганізований в розумінні Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Тому законних підстав для звільнення тих 100 суддів, які не пройдуть оцінювання для зайняття посади у Верховному Суді і не захочуть бути переведеними в апеляційну інстанцію, не існує. Таким чином, держава буде змушена виплачувати їм суддівську винагороду, хоча вони і не будуть здійснювати правосуддя, як це зараз має місце із суддями Верховного Суду України. А якщо всі чи переважна більшість суддів ВС відмовляться проходити таке оцінювання? У практичній площині питань більше ніж відповідей.  Проте, над ними нардепи, очевидно, не замислювались.

Більше того, ухвалюючи таке рішення, Верховна Рада фактично втрутилась у вирішення питання суддівської кар’єри, що суперечить європейським стандартам. Венеційська комісія у своєму висновку від 26 жовтня 2015 року CDL-AD (2015)027 зазначила, що «якщо потрібно досягнути справжньої незалежності судової системи, ухвалення всіх рішень стосовно суддівської кар’єри (підвищення по службі, переведення до іншого суду, звільнення з посади) має здійснювати Вища рада правосуддя, а не політичний інститут».

Окрім цього, у Європейській хартії про статус суддів також встановлена цілковита заборона на переведення судді до іншого суду, якщо він не надав на це згоди. А саме, у п. 3.4 передбачено, що суддя, що обіймає посаду в суді, не може бути призначеним на іншу судову посаду або бути переведеним на будь-яку іншу роботу, навіть якщо це відбувається з підвищенням по службі, без його згоди.

Про незалежність суддів дуже чітко написано і в п. 11  Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам: «Зовнішня незалежність не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів  є необхідними для гарантування рівності сторін перед судом».

Також варто зауважити, що зменшення кількості суддів Верховного Суду вдвічі буде порушенням гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод права на справедливий суд і доступ до правосуддя. Це також може призвести до надмірного завантаження суду. Цікаво, що наразі в суді понад 60 тисяч справ, щодня надходить приблизно 300 справ. Зменшуючи кількість суддів, переформатовуючи склад, ми точно не пришвидшимо процес розгляду справ, на що чекають українці. Таке затягування не відповідає нормам Конвенції про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Таким чином, після прийняття такого законопроекту в ЄСПЛ звернуться і судді Верховного Суду, і сторони у справах, яким доведеться очікувати рішення касаційної інстанції можливо і роками. Як і минула влада так і сьогоднішня, проводячи «реформу», не починає знизу – де більше тисячі вакантних суддівських посад, порожні суди та довготривалі судові процеси, а підлаштовує під себе лише те, що їй вигідно.

Переобрання ВККС і призначення її членів Вищою радою правосуддя відбуватиметься за результатами конкурсу, а не з’їздом суддів, з’їздом представників юридичних ВНЗ, з’їздом адвокатів, уповноваженим ВРУ, головою ДСА, як передбачено у чинному законі. У результаті  ми матимемо купу судових позовів незадоволених членів, адже вони обиралася на 4 роки і строк їхніх повноважень ще не завершився, а їх вже «попросили піти».

Зменшується зарплата членів Верховного Суду з 75 до 55 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (до 105,7 тис. грн).

Високі посадові оклади для суддів і для членів ВРП, як ключового органу, який бере участь в доборі кандидатів на посаду судді, є однією з гарантій їхньої незалежності.

У п. 73 Висновку № 10 Міністрів Ради Європи зазначається, що хоча фінансування судів є частиною державного бюджету, воно не повинно залежати від політичних процесів. Рішення про виділення бюджетних коштів судам повинні прийматися із суворим дотриманням судової незалежності.

Відповідно до п. 6.1  Європейської хартії про статус суддів рівень винагороди, що виплачується суддям за виконання їхніх професійних обов’язків, повинен бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їх рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість.

Натомість зменшення розміру суддівської винагороди та посадових окладів членів ВРП є посяганням на незалежність судової гілки влади. Більше того, такі зміни породжують корупцію, а також відсутність мотивації працювати суддею у Верховному Суді, де зарплата така ж, як і в суді апеляційної інстанції.

Як каже прислів’я «if you pay peanuts, you get monkeys», тобто якщо роботодавець платить дуже мало, він не може очікувати на якісне виконання роботи.

Встановлюються невизначені підстави для звільнення члена ВККС. Члени ВККС можуть бути звільнені завдяки оціночним (тобто чітко не визначеним) підставам. Наприклад, «грубе чи систематичне нехтування своїми обов’язками» для членів ВККС, чи недотримання етичних стандартів для члена ВРП, дозволятиме довільно звільняти членів ВККС. Окрім того, скорочується і склад ВККС з 16 до 12 членів.

Дострокового припинення повноважень членів Вищої ради правосуддя. Упродовж 90 днів після набуття чинності законопроекту буде створена Комісія з питань доброчесності та етики при Вищій раді правосуддя. Вона перевірятиме на доброчесність всіх членів та кандидатів в члени ВРП, ВККС, суддів Верховного Суду.

До конкурсної комісії для обрання членів ВККС входитимуть міжнародні експерти, пропоновані не лише міжнародними, але й іноземними організаціями (загалом 6 осіб, 3 з яких — відібрані Радою суддів).

Відповідність критеріями доброчесності і визначатиме,  чи буде звільнено члена ВРП. Але, по-перше, критерій доброчесності є оціночним, а це може допускати різні підходи до його застосування, а по-друге, перехідними положеннями встановлюється значно спрощений порядок звільнення членів ВРП, ніж передбачений в самому ЗУ «Про Вищу раду правосуддя» – лише на підставі рішення Комісії з питань етики та доброчесності.

Попри недоліки, «реформа» не уникла і курйозних моментів. Так, у законопроекті в остаточній редакції все ж таки відсутні положення, що поширювали люстрацію на осіб, які займали посади голови ВККС та голови Державної судової адміністрації України та їх заступників у період з 2013 року по 2019 рік. Хтось додумався виключити цю безглузду норму і проголосувати закон без неї якраз напередодні Рішення  ЄСПЛ, яким  люстрацію визнано такою, що суперечить Європейській конвенції та міжнародним стандартам. Було б весело, якби не було так сумно. Адже проголосовані норми не сприяють послідовності, передбачуваності та системності у змінах до законодавства, що стосується судової реформи.

У законі 1008 ми бачимо залежність судової гілки влади від політичного органу – парламенту, ми бачимо посягання на фінансування суддів, безпідставне звільнення з посад. Тобто, йде відкрите зазіхання на незалежність тих, хто чинить правосуддя. То ж, чи зможемо ми в таких умовах говорити про якісну реформу і якісне виконання суддями своїх обов’язків, захист українців? Чи можемо ми говорити про зростання довіри до судів? Напевно, що ні. Усі ці речі суперечать міжнародному досвіду і владі про це заздалегідь говорили.

Але «турборежим» триває. І для того щоб йти цивілізованим європейським шляхом, змінювати країну та покращувати життя людей, варто синхронізувати нові зміни з баченням і стандартами європейських інституцій. Навіть стара влада використовувала цей ресурс для підтримки  окремих своїх ініціатив.

ВЕРХОВНИЙ СУД ПРОСИТЬ ЗЕЛЕНСЬКОГО ТА ПАРЛАМЕНТ ВІДКЛАСТИ СКАНДАЛЬНИЙ ЗАКОНОПРОЕКТ

Володимир Пилипенко Представник України у Венеціанській комісії (2013-2017 рр), народний депутат України VI-VII скликань, директор Українського центру суспільно-правових досліджень.