Заступник начальника Головного слідчого управління Національної поліції України Дмитро Бут – не лише активний учасник, так би мовити, Революції Гідності (щоправда, з протилежного боку), але й символ тріумфальної ходи поліцейської реформи. Засоби масової інформації наввипередки розповідають про його трудові звершення та матеріальний добробут – про садибу в селі Гореничі під Києвом поруч з палацом колишнього генпрокурора Пшонки, про дві квартири в елітному житловому комплексі в Києві, про 2 млн. грн., які Бут щороку витрачає на навчання своїх дітей (до речі, старша донька поліцейського начальника здобуває освіту у Великій Британії), про належну Буту базу відпочинку на Бердянській косі тощо.
Залишається лише дивуватись, що людина з такою бурхливою біографію не потрапила на керівну посаду в Національне антикорупційне бюро України. Втім, лихі язики стверджують, що Бут, незадоволений перспективою кар’єрного зростання в Національній поліції, торік пропонував свою кандидатуру на посаду начальника одного з управлінь в 4-му Главку Генеральної прокуратури, але отримав відмову. Тим не менш, Буту вдалось таки прилаштувати в Генпрокуратурі трьох своїх соратників – Тарасенка, Чорного та Яковлева – які (особливо Яковлев) тепер зливають у МВС інформацію та наявний компромат на очільників Міністерства внутрішніх справ і Нацполіції.
Але нині Буту вистачає хлібної роботи в Національній поліції України, де він курує зразу два напрямки – діяльність конвертаційних центрів і контрабанду. Не в тому сенсі, що виявляє нелегальні фірми та корупційні схеми, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а, навпаки – їх створює.
Як, знову ж таки, брешуть лихі язики (а, точніше, на умовах анонімності повідомляють співробітники Головного слідчого управління Національної поліції), герой нашого оповідання завоював любов всемогутнього міністра внутрішніх справ тим, що завдяки своїй колишній роботі в податковій міліції опанував схеми роботи фіктивних фірм, запроваджені екс-міністром доходів і зборів України Олександром Клименком.
Як відомо, за часи Клименка в кожному регіоні існувало від 5 до 30 так званих «податкових майданчиків» або «програмних підприємств» – конвертаційних центрів, які працювали, фактично, офіційно, переказуючи частину свого доходу родині Януковича та податківцям. Для боротьби з «дикими» конвертаційними центрами, що не сплачували данину Клименку й Ко, залучалась не тільки податкова міліція, але й кримінальні угруповання, насамперед угруповання «Стакана» (за паспортом – Столовченко). І ось зараз – принаймні так стверджують колеги Бута – колишній податковий міліціонер Бут та громадянин «Стакан» знову об’єднались. Тільки вже не для боротьби з нелегальними «програмними підприємствами», а задля збору коштів з легальних «податкових майданчиків», які, звісно ж, нікуди не ділись і обслуговують нову владу так же ж ревно, як вони обслуговували владу попередню. А компанію заступнику голови Національної поліції України Дмитру Буту в цій нелегкій, але щедро оплачуваній справі, складає його брат – заступник начальника енергетичної митниці Державної фіскальної служби Андрій Бут.
Втім, якщо Дмитро Бут прагне спростувати ті чутки, які ширяться про його кримінальну діяльність у журналістському середовищі, це зробити дуже просто – йому достатньо пояснити джерела свого добробуту, а також причини, з яких у його декларацію з коштовного майна та нерухомості потрапив лише собака вартістю 120 тис. грн., та й то лише після втручання Національного агентства з питань запобігання корупції.
А оскільки заступник начальника Головного слідчого управління Національної поліції України внаслідок вродженої скромності не поспішає ділитись з громадськістю інформацією про походження своїх статків, доводиться вірити на слово тим злостивцям, які стверджують, що з тих 6-10%, які беруть за свої послуги конвертаційні центри, 1% йде в так звані правоохоронні органи. При цьому розподілом коштів займається безпосередньо Бут, який передає 0,2% в Генпрокуратуру, точніше – у Департамент з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки, 0,2% – в СБУ, 0,2% – у МВС України, 0,2% – у Державну фіскальну службу й додатково ще 0,2% – у Департамент захисту економіки Національної поліції України.
Таким чином, на місяць з конвертаційних центрів збирається данина в розмірі 2,5 млн. доларів, яка ділиться на 5 частин по 500 тис. доларів кожна. Але це – лише гроші, які розподіляються по «правоохоронцях», у ці підрахунки не включені «добровільні пожертви» конвертаційних центрів, які залишаються в Бута на винагороду організаторів цієї злочинної схеми.
Розібратись журналістам з доходами від конвертаційних центрів могли б допомогти соратники Бута, з якими він співпрацює з делікатних питань: заступник міністра внутрішніх справ Олексій Тахтай, начальник Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки (він же ж «департамент Кононенка-Грановського») Генеральної прокуратури Володимир Гуцуляк, начальник «митного» Управління Служби безпеки України Сергій Коваленко, перший заступник начальника Департаменту захисту економіки Національної поліції України Сергій Вязмікін і, звісно ж, шеф Вязмікіна – заступник голови Нацполіції-начальник Департаменту захисту економіки Ігор Купранець. Але, на жаль, вони ніяк не коментують свої ділові взаємини з заступником начальника Головного слідчого управління Нацполіції.
А, між тим, ширяться чутки, що заступник міністра внутрішніх справ Тахтай, якого Аваков призначив на місце звільненого Чеботаря, є не тільки племінником Чеботаря, але й успадкував від дяді усі корупційні схеми. Зокрема, саме він акумулює доходи від двох головних напрямків діяльності «моєї нової поліції» – «економічного» та «вуличного». Надходження від «вуличного» напрямку (нелегальний обіг наркотиків, «відкати» від крадіжок і проституція) забезпечує заступник голови Нацполіції В’ячеслав Аброськін, надходження від «економічного» напрямку – Дмитро Бут. Як пошепки розповідають джерела в МВС України, інкасацію Тахтая та облік надходжень, начебто, здійснює народний депутат Ігор Котвицький, який передає зібрані «пожертви» вже безпосередньо міністру. Мабуть, брешуть…
Втім, з огляду на порівняно невеликі доходи від конвертаційних центрів, зараз у МВС України вирішили суттєво розширити сферу «економічного» напрямку, доказом чого є постійне потрапляння Бута в контрабандні скандали.
За часи злочинного режиму репутацію провідного контрабандиста України мав уродженець Закарпаття Орест Фірманюк, який під покровительством родини Януковича отоварював усю країну, минаючи митні формальності. З воцарінням нової чесної влади контрабандні схеми залишились непорушними, змінились лише прізвища вигодонабувачів. Зокрема, у результаті довгої боротьби, що точилась між СБУ та «моєю новою поліцією» за контроль над контрабандними потоками, першість виграли підлеглі героя Революції Гідності Арсена Авакова.
Судячи з тих скандалів, у яких останнім часом засвітився заступник начальника Головного слідчого управління Нацполіції Бут, найперспективнішою для «економічного» напрямку є Одеська митниця, де «смотрящим» від Національної поліції призначений такий собі Артур Прузовський (компаньйон не менш відомого Вадима Альперіна). Схема працює просто й невибагливо: спочатку Бут влаштовує в Одесі чергову облаву й зупиняє розмитнення вантажів, а потім Прузовський через довірених брокерів повідомляє зацікавленим особам, що питання можна вирішити, якщо належним чином позолотити ручку. Тих підприємців, які заплатили Прузовському за «вирішення питання», вносять у перелік декларантів, відносно яких поліція не має претензій, Бут цей перелік підписує й товар розмитнюється. Ну, а ті вантажі, власники яких не хочуть платити «моїй новій поліції», можуть простояти на митниці не один місяць.
Не зайвим буде також сказати, що довіреною особою Бута в контрабандних схемах є ще один герой журналістських розслідувань, слава якого біжить поперед нього й давно перетнула кордони України. Це – заступник начальника 3-го відділу Головного слідчого управління Національної поліції Андрій Полено, разом з яким Бут починав бандитничати ще в податковій міліції Маріуполя. Перелік скандалів, у яких фігурували Бут і Полено, невичерпаним, як електрон, а популярність у міжнародних колах їм принесла спроба рейдерського захоплення ТОВ «Ігрові технології» та ресторану «Мандарин» у 2013 році. Лише втручання тодішнього посла США в Україні Джона Теффта (власниками «Мандарину» були американські громадяни) врятувало підприємців від захоплення їх бізнесу двома спритними податківцями.
Зрозуміло, що людині з таким послужним списком і такими нахилами не могло не знайтись місце в «моїй новій поліції». Попервах звільнений за невтішними наслідками атестації, але згодом поновлений на посаді рішенням суду, Бут нині є найкращим символом «реформи» органів внутрішніх справ. Втім, перебування Бута на посаді заступника начальника Головного слідчого управління Національної поліції України не меншою мірою слугує доказом повної безпорадності так званих «антикорупційних» органів і засвідчує нездатність НАБУ та НАЗК створювати хоча б видимість боротьби з корупцією.
