Судове представництво адвокатом без повноважень є юридичною категорією із негативним відтінком.
Кримінальний аспект цієї правової конструкції полягає у недавній появі в площині
Кримінального кодексу України ст. 400¹ – новели, яка визнає дії з неуповноваженого представництва в цивільному процесі суспільно небезпечним діянням [1]. Отже, представництво адвокатом особи в суді без відповідних повноважень криміналізовано Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII [2]. Примітно, що цей склад злочину сформульований як формальний, адже вважається закінченим навіть за відсутності будь-яких негативних наслідків. Головне, наявність прямого умислу в контексті суб’єктивної сторони складу кримінального правопорушення.
Відповідно до зазначеної норми злочином стало завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, встановлених договором про надання правничої допомоги, яке карається штрафом до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до трьох місяців.
Це стосується будь-якого виду судочинства, в тому числі цивільного.
До набрання чинності цієї норми 15 грудня 2017 р. подібні вчинки для адвоката мали наслідком лише дисциплінарну відповідальність, яка і до цього часу носить відносно лояльний характер, адже для кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури негативні наслідки мають значення.
Аналіз Єдиного реєстру судових рішень із застосування ст. 400¹ КК України дозволяє зробити висновок про одиничні випадки ініціювання кримінального провадження за відповідної норми, які знайшли своє відображення в оскарженні бездіяльності правоохоронців щодо невнесення відомостей про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань [3].
Обвинувальні чи виправдовувальні вироки за ст. 400¹ КК України в Єдиному реєстрі судових рішень відсутні, що з урахуванням традиційної довготривалості досудового розслідування і судового провадження є очікуваним.
Слід визнати, адвокатам зазвичай не властиво виконувати функції представника в суді без повноважень. Скоріш скарги на правозахисників полягають у доріканні в бездіяльності та невиконанні достатнього обсягу роботи. На нашу думку, самостійному покладенню на себе адвокатом додаткового обсягу роботи як правопорушенню мають передувати негативні корисливі мотиви: зловмисна змова з представником протилежної сторони, мета позбавити клієнта позитивного матеріального результату через особисту неприязнь. В якості класичного прикладу, можна привести визнання позову від імені відповідача або відмова від позову від імені позивача, що суперечить інтересам та позиції довірителя. Якщо клієнт не уповноважив представника на здійснення певних дій, але виконання адвокатом більшої праці, за складності заздалегідь узгодити це з клієнтом, принесло йому користь або хоча б не нашкодило, не можна стверджувати про наявність складу правопорушення, тим більш кримінального.
Принагідно відмітити, що для адвоката судове представництво без повноважень і до сьогодні є дисциплінарним проступком і тягне дисциплінарну відповідальність відповідно до ст. 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» [4]. Однак, дисциплінарний аспект цього правопорушення в контексті санкції відповідно до змісту практики Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури залежить саме від правових наслідків. Формальне неуповноважене представництво в кращому випадку буде мати наслідком попередження як найлегший вид дисциплінарного стягнення [5] або взагалі відмова у притягненні до дисциплінарної відповідальності. У разі спричинення значних матеріальних або моральних збитків клієнту чи інших значних негативних правових наслідків у вигляді незадовільного результату тягнутиме більш суворі санкції – аж до позбавлення свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. При цьому, відмова у наданні представнику відповіді на адвокатський запит через неналежно заповнений ордер не є з точки зору практики ВКДКА шкодою для клієнта, що тягне будь-яку дисциплінарну відповідальність.
Слід розуміти, що ініціювання кримінального провадження за ст. 400¹ КК України або дисциплінарного провадження [6] може недобросовісно використовуватись як процесуальний важіль тиску на адвокатів їхніми опонентами за активну правову позицію або клієнтами через особисте чи професійне непорозуміння.
Список використаної літератури:
1) Кримінальний кодекс України: Закон України від 5 квітня 2001 р. № 2341-III.
2) Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів: Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
3) Ухвала Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 лютого 2019 р.
4) Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 5 липня 2012 р. № 5076-VI.
5) Рішення ВКДКА від 29 листопада 2018 р. № XI-002/2018.
6) Рішення ВКДКА від 26 квітня 2018 р № IV–006/2018.
Джерело: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції: "Новели цивільного процесуального законодавства: представництво" Національного університету "Одеська юридична академія" від 16 травня 2019 р
Фото: Кафедра цивільного процесу НУ"ОЮА"
