До Конституційного Суду України надійшло конституційне подання 47 народних депутатів України щодо конституційності положень частини шостої статті 6 Закону України «Про оплату праці». У поданні зазначається, що частина шоста статті 96 Кодексу законів про працю України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VІІІ, є такою що суперечить Конституції. Нагадаємо, що відповідно до ч. 6 ст. 96 КЗПП України в чинній редакції мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Активну участь у підготовці подання брали експерти Українського центру соціально-правових досліджень.
Почнемо з історії питання. До 1 січня 2017 року мінімальний посадовий оклад визначався виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Правда, для працівників бюджетних установ передбачалося, що розмір тарифної ставки працівника першого розряду визначався Кабінетом Міністрів України. Фактично зазначена норма значно знижувала розмір тарифної ставки працівника першого розряду. У 2016 році Київським адміністративним судом норма про те, що розмір тарифної ставки працівника першого розряду була визнана нечинною і зобов’язав Кабінет міністрів привести свої нормативно-правові акти у відповідність до чинного тоді закону «Про оплату праці».
Однак вже у грудні 2016 року були внесені зміни до закону «Про оплату праці» і КЗПП України, якими передбачалося, що розмір тарифної ставки працівника першого розряду встановлюється на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до ст. 3-1 Закону «Про оплату праці» якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати. Відповідно встановлення тарифної ставки працівника першого розряду на рівні прожиткового мінімуму і необхідність при цьому проведення доплат до рівня мінімальної заробітної плати призводить до зрівнялівки в оплаті праці працівників, тарифікованих від 1-го до 11-го розрядів.
Нагадаємо, що відповідно до закону «Про державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2019 року встановлено на рівні 1921 гривні, а мінімальна заробітна плата - 4173 гривні. І це при тому, що за інформацією Міністерство соціальної політики України, наприклад у цінах квітня 2019 року законодавчо встановлений прожитковий мінімум для працездатної особи занижено у 2,4 рази або на 2 757 гривень.
У поданні зазначається, що таким чином законодавець застосував величину, яка у грошовому вираженні є вдвічі меншою, ніж та що використовувалася для розрахунку схеми посадових окладів до внесення змін до положень частини шостої статті 6 Закону України «Про оплату праці» та частини шостої статті 96 Кодексу законів про працю України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VІІІ».
Що порушив законодавець у зазначених законах?
По-перше, порушив конституційну норму ст. 22 Конституції України, відповідно до якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Адже розмір заробітної плати занижено порівняно із попередньою редакцією закону.
По-друге, базовою величиною, що покладалась в основу формування тарифної системи оплати праці зазвичай була мінімальна заробітна плата, що відповідало світовим зразкам визначення оплати праці бюджетних працівників. Встановлення тарифної ставки у розмірі прожиткового мінімуму привело до встановлення норм і правил оплати праці не властивих їй базових величин, які притаманні більш соціальному забезпеченню, а ніж трудовому праву. Відповідно до статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум не застосовується для встановлення мінімального посадового окладу (тарифної ставки).
По-третє, порушується принцип диференціації розміру заробітної плати в залежності від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Як зазначається у поданні: «Зменшення розміру посадового окладу, а як наслідок, зменшення розміру передбачуваної заробітної плати є посяганням на можливість належного забезпечення достатку працівника та членів його сім’ї та передумовою для зниження зацікавленості працівника у належному виконанні своїх посадових обов’язків.»
Надання можливості встановлення заробітної плати у розмірі нижчому за мінімальну і встановленні через це доплати є продовженням практики 90-х років минулого століття. Адже встановлення доплати до розміру мінімальної заробітної плати фактично встановлює зрівняйлівку в заробітній платі, нівелює стимулюючий її характер, і призводить до повного знецінення праці кваліфікованих працівників, порушення міжпосадових та міжкваліфікаційних співвідношень. При такому механізмі оплати праці працівників бюджетної сфери знівельовано надбавки і доплати, які передбачені чинним законодавством, а також премії, як, наприклад, за вислугу років, тощо, оскільки частина з них відповідно до ст. 3-1 Закону «Про оплату праці» не враховується при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру.
Висловлюємо сподівання, що Конституційний суд України зверне увагу на низький розмір заробітних плат працівників бюджетної сфери і при винесенні рішення врахує положення ст. 1 Конституції про те, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
