Керченська трагедія несе для нас, - українців, - багато знакових висновків. У загальнолюдському сенсі це важко усвідомити – уперше на теренах України (нехай на анексованій, але українській території) стався жах, про який раніше ми лише чули. «Шкільні розстріли» час від часу траплялися в США та інших країнах, де вільне володіння зброєю завжди несе у собі ризик того, що знаряддя вбивства може потрапити до злочинця або людини із психічними відхиленнями.
У нас таке досі здавалось неможливим. Але сталось.
Перший емоційний висновок, який сам собою спадає на думку – куди приходить Росія, там смерть стає звичним явищем. Ця думка має під собою історичне підґрунтя, адже хронічно тоталітарна держава ніколи навіть не несла в собі зерна людиноцентризму і ставлення до життя як до найвищої цінності. Держава-терорист, яка вбивала дітей в Беслані та Норд-Ості, безперечно заслуговує на роль першого підозрюваного в цій трагедії.
І справа не тільки в тому, що це може бути інспірований теракт. Для таких думок також є підстави, адже навіть із повідомлень у соцмережах (на пропагандистські російські ЗМІ, звичайно, уваги звертати не варто) так і не зрозуміло, був це схиблений одинак, або була група вбивць, чи були вибухи… Скажу відверто, базуючись на своєму досвіді – аби вбити з помпової рушниці за короткий проміжок часу близько 20-ти людей, треба бути професійним вбивцею. Шизофренічний юнак без досвіду поводження зі зброєю, тим більше такою, малоймовірно на це здатний.
Тим не менше, навіть якщо вірити версії про одинака, доводиться замислюватись про інше. Про те, що російська пропагандистська машина робить з мізками людей. До якого ступню схибленості на праві сили, на культивуванні смерті в ненависті треба «промити» голову підлітка, аби він вчинив таке?
За великим рахунком – приклад та ідеологія держави-терориста почали народжувати монстрів на території життя українців.
Звичайно, російська гібридна пропаганда використає цю трагедію для роздмухування чергового сплеску ненависті до України, і, що найстрашніше - до кримсько-татарського населення. Адже шизофренічні волання про «українсько-татарську ДРГ» вже несуться російськими телеефірами і ширяться у соцмережах ольгінськими ботами. Навіть на побутовому рівні ця чергова гібридна інформаційна спецоперація матиме трагічні наслідки.
Так, Росія буде всіляко скидати з себе відповідальність. Бо за міжнародними законами, за усе, що відбувається на окупованій території, відповідає держава-окупант.
Ця жахлива історія попереджує нас про те, що навіть після звільнення Криму від російської окупаціїї, боротьба за УКРАЇНСЬКИЙ Крим не закінчиться. Кремль залишить нам у спадок своїх франкенштейнів.
Наразі Україна має на офіційному рівні озвучити свою позицію. Вбиті діти – народились і виховувались в Україні. Держава зобов’язана ставитись до них, як до своїх громадян. Але наша реакція поки що обмежилась відкриттям кримінальної справи. Це правильний крок, хоча, зрозуміло, переважно ритуальний, адже українські правоохоронці фізично не мають можливості розслідувати справжні обставини масового вбивства в Керчі.
Я переконаний, що на державному рівні необхідно оголосити день жалоби за загиблими. Страшна насильницька смерть учнів і вчителів на нашій території – привід саме до такого кроку.
Співчувати, щиро переживати разом із родинами загиблих – чеснота, яку мають українці на відміну від держави-терориста.
Іноді треба протиставити світлу людяність темряві російського «мракобєсія».
Чому наша держава цього не робить?
ГПУ: РОЗПОЧАТО КРИМІНАЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ ПРО ТЕРАКТ ЗА ФАКТОМ ВИБУХУ У КЕРЧІ
