24 август 2017, Четверг, 04:09

взятка декларация НАБУ Нацполиция происшествия прокуратура СБУ Укрзализныця

«Розсекречені» матеріали: плівки Мельниченка, рюкзаки Авакова, флешки НАБУ

25 августа 2016г.
0

Чим відрізняються записи розмов «з-під дивану» екс-майора держохорони Миколи Мельниченка та прихована зйомка у кабінеті екс-заступника міністра внутрішіх справ України Сергія Чеботаря? Що тут спільного із таємною інформацією з т.з. флешки НАБУ, яку поступово оприлюднює журналіст Володимир Бойко? З’ясовував «Резонанс».

Справа Кучми

На думку екс-заступника Генерального прокурора України, а нині адвоката Олексія Баганця, «проблема із використанням аудіо та відеозаписів, що періодично вкидають до ЗМІ, загострилася восени 2000-го року. Від початку касетного скандалу – після оприлюднення розмов із кабінету Президента Кучми».

- На жаль, суспільство тоді не почуло мене, що аудіо та відео, здобуте з порушенням норм КПК, не може бути доказом у кримінальній справі. Як підтвердження вини конкретної особи - учасника розмови, - каже Олексій Баганець. - Минув час і коли Генпрокуратура відкрила справу проти Леоніда Кучми (за часів Рената Кузьміна - Резонанс), на підставі плівок Мельниченка, їхню позицію розгромив Конституційний суд України.

Наприкінці 2011 року КСУ оприлюднив роз’яснення №12-рп/2011, розглянуши подання СБУ щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом». Після цього Печерський райсуд скасував постанову про порушення кримінальної справи щодо Кучми. Законність рішення підтвердили Апеляційний та Вищий спеціалізований суд України.

Крім юридичної, справа Кучми мала і політичну складову.

Найвлучніше її тоді сформулював відомий журналіст Володимир Бойко: «По-перше, Кузьмін у такий спосіб унеможливлював свою відставку, яка прогнозувалась на кінець березня. Довготривала боротьба між ним і Генпрокурором Пшонкою ось-ось мала закінчитись перемогою останнього: на Рената Равелійовича чекала або посада заступника прокурора Автономної Республіки Крим або навіть кабінет на четвертому поверсі помпезного офісу Служби безпеки України. І хоча порушення кримінальної справи проти Президента України (а це звання, нагадуємо, є довічним, хоча правом недоторканності Президент України користується лише на час виконання повноважень) не зробило Кузьміна народним героєм, за таких обставин його звільнення розглядалося б як спроба перешкодити притягненню до відповідальності вірогідного замовника вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. А це виставляло б українську владу не в дуже вигідному світлі на тлі численних кримінальних справ, порушених щодо колишніх членів колишнього уряду. Ну, а по-друге, кримінальна справа стосовно Кучми мала довести світові, що в Україні Президента Януковича перед законом всі рівні – і Кучма, і Тимошенко. Принаймні, за нашими даними, саме так радник президента Андрій Портнов пояснював на Банковій ініціативу свого товариша Рената Кузьміна. Тим більше, що й проти Кучми, і проти Тимошенко справа порушувалась за ознаками одного й того ж злочину – перевищення владних повноважень. Тож логіка Портнова-Кузьміна була простою: мовляв, зараз потягаємо старого по допитах, а потім, коли шум вщухне й Тимошенко отримає вирок – справу «спустимо на гальмах».

"Справа Авакова"

У січні цього року в Україні вибухнув черговий скандал із підслуховуванням. Замість «плівок Мельниченка» цього разу була таємна відеозйомка в кабінеті заступника міністра внутрішніх справ Сергія Чеботаря, який до травня 2015 року відповідав за держзакупівлі в МВС.

Схожий на оперативну закладку відеозапис датовано 3 грудня 2014 року:

На картинці син очільника МВС Олександр Аваков, начебто, домовлявся з екс-заступником голови МВС Сергієм Чеботарем про постачання рюкзаків для АТО.

Нагадаю, у грудні 2014 у кабінеті Чеботаря знайшли «жучок». В МВС тоді пов’язали появу пристрою таємного зняття інформації з колишнім керівництвом відомства та ліквідацією концерну "ЄДАПС" (Єдина державна автоматизована паспортна система). Заступник міністра звернувся із офіційною заявою про злочин до ГПУ. А за півроку пішов у відставку - у травні 2015 року після скандалу з журналістами.

Перші відеозаписи з його кабінету в Інтернет виклали торік у грудні.

Як оперативне відео потрапило до YouTube - і досі велика таємниця.

Аби з’ясувати це Головна військова прокуратура навіть відкрила кримінальне провадження за ч.1 ст. 387 КК України (розголошення даних досудового слідства або дізнання). Та через суд зобов'язала адміністрацію Google розкрити дані осіб, які його розмістили в мережі.

За шквалом тролінгу Головного війського прокурора непомітної лишилась важлива деталь. Із відповідної ухвали Печерського суду стає відомо, що «вказані записи зроблені Головним управлінням по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Центрального управління Служби Безпеки України під час здійснення контррозвідувальної діяльності (контррозвідувальна справа № 808) та у подальшому були легалізовані та долучені до кримінального провадження № 12014110100000953 від 14.06.2014». (Йдеться про оборудки з намивом піску у Київській області - Резонанс)

Експерти кажуть, якщо відео здобули у законний спосіб - із відповідними санкціями суду, то це буде яскравий доказ звинувачення, навіть якщо зйомку передчасно «розсекретили» у ЗМІ. Якщо ж запис робили із порушенням норм КПК, тоді його цінність дорівнює написам на парканах. Хоч сам факт його оприлюднення вже є підставою для розслідування – як це сталося.

15 березня цього року детективи НАБУ відкрили власне кримінальне провадження №52016000000000074 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого  ч. 5 ст. 191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем)

«Досудовим розслідуванням встановлено, що посадові особи Міністерства внутрішніх справ за попередньою змовою з суб'єктами господарської діяльності вчинили розтрату ввіреного їм майна при закупівлі рюкзаків у кількості 6000 одиниць, для потреб бійців МВС України, що знаходяться в зоні АТО. Так 09.02.2015 року комітетом з конкурсних торгів Міністерства внутрішніх справ України прийнято рішення про застосування переговорної процедури закупівлі для потреб Міністерства предмету - рюкзаків. За результатами застосування переговорної процедури МВС України закупило у ТОВ «Дніпровенд» (код ЄДРПОУ 36296623) та ФОП рюкзаки в кількості 6000 одиниць. Разом з тим у переможців відсутнє необхідне обладнання, кваліфіковані працівники, наявність документального підтвердженого досвіду виконання аналогічних договорів, а закупівля була здійснена за завищеними цінами. Вибір вказаних переможців відбувся за особистого втручання колишнього заступника Міністра внутрішніх справ, причому у повному обсязі товар так і не був поставлений», - йдеться у відповідній ухвалі Солом’янського райсуду столиці.

У березні НАБУ отримує доступ до банківських рахунків компанії-постачальника тактичних рюкзаків для МВС «Дніпровенд». І лише через за два місяці - у травні - за ініціативи антикорупціонерів Держфінінспекція розпочинає ревізію.

Знову про рюкзаки Авакова у НАБУ згадали минулого тижня, у розпал шпигунського скандалу.

Солом’янський райсуд 15 серпня задовольнив клопотання детективів і дозволив їм перевірити телефонні розмови фігурантів кримінального провадження. Номер справи і дата внесення до ЄРДР - № 42015000000001349 від 07.07.2015 - свідчить про об’єднання матеріалів НАБУ та справи, витребуваної з військової прокуратури. До заявленої ще у березні ст. 191 Кримінального кодексу в останній судовій ухвалі додали і ч. 2 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем).

«Досудовим розслідуванням здобуті дані, що перераховані 24.03.2015, 26.03.2015, 14.05.2015 Міністерством внутрішніх справ України грошові кошти на загальну суму 14 495 000 гривень на рахунки ТОВ «Дніпровенд», в подальшому були перераховані на рахунки ряду товариств з ознаками фіктивності, якими нібито надавалися послуги для ТОВ «Дніпровенд», з метою подальшого привласнення таких коштів, - йдеться в ухвалі суду. - На даний час існує обґрунтована підозра вважати, що колишній заступник Міністра внутрішніх справ України діючи спільно з сином Міністра внутрішніх справ, дав завідомо незаконні вказівки членам комітету з конкурсних торгів щодо організації проведення переговорної процедури закупівлі рюкзаків та організував проведення процедури закупівлі таким чином, щоб переможцем по лотам 1-3 було визнано «ТОВ «Дніпровенд».

- Міністерство внутрішніх справ та особисто міністр Арсен Аваков неодноразово заявляли, що зловживань у цій держзакупівлі немає. Рюкзаки є у підрозділах, і використовуються бійцями батальйонів у зоні АТО. Частина є на складах МВС. Нехай НАБУ, якщо вважає за необхідне і є підстави, проводить усі потрібні слідчі дії, МВС не перешкоджатиме, а тільки сприятиме цьому, - у свою чергу заявив «Резонансу» директор Департаменту комунікацій МВС України Артем Шевченко.

- Суб’єкта осінньої атаки визначено? Міністра Авакова явно починають обкладати червоними прапорцями. І робить це не беззубий і PR-крикливий Саакашвілі. Його легендарні "наїзди" схожі на дитячу гру "хто кого сильніше обплює або обіллє водою". Багато бризок і нічого більше. Антикорупційне бюро (НАБУ) отримало через свій домашній (Солом'янський районний) суд дозвіл - почитати розшифровку телефонних розмов Арсена Борисовича з червня 2014 до середини серпня 2016. У зв'язку із закупівлею шести тисяч рюкзаків для МВС нібито за завищеними цінами, - вважає експерт із управління кризовими ситуаціями Володимир Воланін. - Поки переглянуть білінги і зміст телефонів. Зрозуміло, що "рюкзачні розмови" - справа десята. Всього лише привід. Можливість легально зазирнути через плече… Питань поки декілька. Ключовий - хто реальний замовник дослідження? Саме реальний? Тіньовий? Навряд чи Аваков цікавий самому НАБУ. Ще питання - куди має зайти розслідування? Які висновки зробити? Реакція самого Авакова? Кого реально хочуть прорахувати в телефонах? Бойові комунікації АБ (хто виконує функції тисячників у його добробат/мережі?). І наша найулюбленіша забавка - коли саме почнуть випливати забійні компромати у медіа?

Справа НАБУ

Тим часом спочатку у Facebook, а потім на персональному сайті Володимира Бойка, з’явилася інша народна забавка - «флешка НАБУ».

«Випадково пив чай разом з одним співробітником Служби безпеки України, який зі сміхом розповів мені, як у Національному антикорупційному бюро України пояснюють потрапляння до мене флешки, що містить таємну й цілком таємну інформацію і яка ні за яких обставин не повинна була покинути стіни режимно-секретного відділу НАБУ. Як запевняють НАБУшники колег з СБУ, ніякого «журналіста Володимира Бойка» не існує, це – вигаданий персонаж, витвір колективної фантазії корумпованих співробітників Генеральної прокуратури України, які відкрили від імені цього неіснуючого Бойка сторінку на Фейсбуці й дописують усяку гидоту про директора НАБУ Ситника та його першого заступника Углаву, А що стосується інформації, яку викладає в Інтернеті цей так званий «журналіст Володимир Бойко», то флешку, мовляв, ніхто не губив. Ця флешка була в кишені оперативного співробітника НАБУ, який здійснював візуальне спостереження за співробітниками Генпрокуратури зі стаціонарного посту, обладнаного в одній з квартир по вул. Петлюри в Києві. А коли прокурори виявили цю квартиру й затримали «топтунів», то вони, мовляв, відібрали цю флешку й тепер зливають інформацію в мережу від імені казкового Володимира Бойка, - пише відомий автор. - Ну, що тут сказати… Я ніякою мірою не претендую на те, що я існую. Якщо Ситнику здається, що я – вигаданий персонаж, то нехай так і буде. Але розповіді НАБУшників про те, що оперативники відділу візуального спостереження ОТУ НАБУ можуть виходити на завдання, маючи в кишенях флешки з секретними матеріалами – це свідчення того, що на чолі НАБУ перебувають люди, які уяви не мають про принципи негласних слідчих (розшукових) дій. Не кажучи вже про засади дотримання режиму секретності. А відтак колосальні кошти, витрачені на створення цієї установи, були просто викинуті на вітер. Будь-який носій державної таємниці має доступ лише до тієї інформації, яка йому потрібна для виконання своїх службових обов’язків. Ніякий оперуповноважений навіть теоретично не може бути ознайомлений, наприклад, з переліком кандидатів, які проходили співбесіду на предмет прийняття на службу в НАБУ. Це – інформація, до якої мають відношення лише перші особи установи та кадровики».

- Цей факт однозначно є підставою для службового розслідування, яке мало б ініціювати керівництво НАБУ через підрозділ внутрішньої безпеки, - говорить Олексій Баганець. - На мою думку, із урахуванням фактів публікацій (записи спостереження за конкретними особами, особисті дані претендентів на оперативні посади - «Резонанс») … якщо працівник НАБУ чи іншого правоохоронного органу носить у кишені флешку з таємними документами, які мають зберігатися у встановленому законом порядку у режимно-секретній частині, а не у ресторанах чи конспіративних квартирах - це є підставою для реєстрації кримінального провадження. Чому Генеральна прокуратура України не приймає такого рішення? Для мене не зрозуміло...

Олена Мельник Журналіст, юрист, Резонанс