Як не прикро це усвідомлювати, але Україні доведеться на певний час забути про мирне і затишне життя, спокійне милування нашими золотими нивами і блакитним мирним небом. Їх потрібно спочатку захистити від зазіхань невгамовного сусіда. Ще стародавні латиняни висловили правило - «Si vis pacem, para bellum», що в перекладі звучить, як «Бажаєш миру, готуйся до війни».
Українці дуже хочуть миру. Вже 2000 днів триває війна на Сході України. Зараз війна позиційна, в якій українські Збройні Сили забезпечують відсіч супротивнику. Але щодо готовності до масштабної мобільної війни – є певні проблеми.
Щоб оцінювати питання, пов’язані із військовою сферою, слід на них дивитись з урахуванням військової специфіки. Одним із специфічних та показових питань є система військової освіти. Цивільні особи будуть здивовані. Усі знають, що найдовше навчаються медичні працівники – спочатку інститут, потім інтернатура. Але щоб добре воювати, слід навчатися навіть довше, ніж медикам. На погляд більшості, що там складного – командувати іншими! Головне, щоб голос був командний і гучний та вигляд лихій.
Проте, факт залишається фактом – військовому, щоб добратися до вищих щаблів, доведеться витратити на навчання до 10-11 років. Так є практично у всіх державах. Чому же так довго вчать тих військових?
Секрет простий – військові спочатку вивчають організаційну структуру, озброєння, способи дій військових формувань інших держав, особливо збройних сил вірогідного противника, визначеного військовою доктриною України. Це потрібно не для того, щоб копіювати, а щоб навчитись протистояти йому, вміло керувати підпорядкованими військовими частинами, з’єднаннями і об’єднаннями. А потім творчо навчаються протистояти вірогідному противнику і перемагати його.
При вирішенні усіх питань, пов’язаних з військовою сферою, слід брати приклад такого підходу – спочатку вивчити противника, а потів вирішувати, як з ним боротися.
Давайте спробуємо і ми проаналізувати, які сили і засоби в галузі військової кримінальної юстиції і правового захисту своїх військ має наш реальний противник у війні. Ми повинні створювати свої ефективні підрозділи, щоб не тільки успішно протистояти їм, але і вести свої наступальні дії на юридичному фронті.
Органи військової кримінальної юстиції РФ
У складі слідчого комітету РФ ще навесні 2014 року після початку бойових дій у Донбасі було створено Управління по розслідуванню злочинів, пов’язаних із застосуванням заборонених засобів і методів ведення війни. До складу цього Управління були залучені військові юристи, які вже пройшли бойову обкатку під час російсько-грузинської війни 2008 року.
Тоді грузинська сторона, на жаль, виявилась не готовою протистояти Росії на цій ділянці і не змогла завчасно підготуватись до юридично правильної процесуальної фіксації фактів агресії Росії і порушення нею норм міжнародного гуманітарного права. Тому спочатку представники РФ повною мірою скористались неготовністю правоохоронної системи Грузії. Зібраним масивом тенденційно відібраних процесуальних доказів РФ змогла переконати міжнародні організації в неправомірності дій грузинської сторони.
Лише у 2016-му році, через 8 років після цього військового конфлікту, Грузії вдалось переконати міжнародну спільноту в тому, що же насправді відбулось у 2008 році. І Міжнародний кримінальний Суд почав вивчати обставини цього військового конфлікту саме на предмет того, чи дотримувалась Росія норм міжнародного права. Це теж має бути уроком для України!
На офіційному сайті слідчого комітету РФ можна побачити повідомлення про відкриття кримінальних проваджень відносно українських військовослужбовців, фотографії фігурантів цих розслідувань, серед яких багато відомих прізвищ українських офіцерів і генералів.
Таких кримінальних справ згідно повідомлень цього сайту вже 266.
Над кожним з цих українських військовослужбовців висить «дамоклов меч».
На жаль, українські правоохоронні органи проявляють бездіяльність у правовому захисті цих військовослужбовців. Вони просто не були готові для цього.
Засудження італійським судом Віталія Марківа – наочна демонстрація наслідків неготовності українських органів кримінальної юстиції в напрямку правового захисту українських військовослужбовців під час збройного конфлікту.
ВИРОК ІТАЛІЙСЬКОГО СУДУ ВІТАЛІЮ МАРКІВУ – ЦЕ ВИРОК УКРАЇНСЬКІЙ ВІЙСЬКОВІЙ ЮСТИЦІЇ
Ще трохи про підготовку Росії. 4 червня 2014 року в розпал бойових дій на Сході України президент РФ підписав закон «О внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации по вопросам военной службы в органах военной прокуратуры и военных следственных органах Следственного комитета Российской Федерации».
Рішення є знаковим. У Росії ще раніше від України був намір позбавити військових прокурорів і слідчих статусу військовослужбовців. Навіть термін для цього придумали спеціальний - «распогонивание». Питання стояло настільки серйозно, що головний військовий прокурор РФ Фрідінський у 2009 році демонстративно звільнився з військової служби і став цивільним, щоб уберегти підлеглих від позбавлення військового статусу.
Але цим законом припинені усі розмови про «распогонивание» військових прокурорів і слідчих, остаточно закріплений статус військовослужбовців за ними. Більше того, для забезпечення будь якої, навіть уявної, залежності від піднаглядних і підслідних військових посадових осіб генеральний прокурор і голова слідчого комітету та їх підлеглі наділені правом присвоєння військових звань.
У системі прокуратури правом присвоєння первинного військового звання і звання «полковник юстиції» наділений генеральний прокурор РФ, головний військовий прокурор – звання «підполковник юстиції», прокурор військового округа – від «старшого лейтенанта юстиції» до «майора юстиції» включно. Законом чітко визначені і розмежовані з Міністерством оборони питання забезпечення офіцерів військових прокуратур житлом, військовим обмундируванням, майном, транспортом та іншими видами забезпечення, в тому числі і під час діяльності військових прокуратур за межами Росії. Аналогічно вирішені питання з працівниками військових слідчих органів слідчого комітету.
Враховуючи ставлення і дії Росії щодо України, такий раптовий несподіваний поворот щодо працівників військових прокуратур та військового управління слідчого комітету Росії дуже насторожує. Це може свідчити про далекоглядні і не дуже приємні для найближчих сусідів Росії, в тому числі і України, плани керівника РФ.
Україні протистоїть потужна, добре організована і структурована система органів кримінальної юстиції російських збройних сил. Вона укомплектована військовослужбовцями, які в більшості отримали спеціальну військово-юридичну освіту, мають досвід роботи у військах. Усі злочини у військах підслідні одному органу – головному військовому слідчому управлінню у складі слідчого комітету. Нагляд за цими розслідуваннями здійснюють військові прокурори, підпорядковані головному військовому прокурору, якій по посаді є заступником генерального прокурора РФ. Прокурорські і слідчі органи РФ є мобільними, максимально пристосованими до військової структури.
Що у галузі військової кримінальної юстиції має Україна?
Досудове розслідування у військових формуваннях України ведуть усі слідчі органи, які тільки є в Україні.
Військові злочини, передбачені розділом 19 Кримінального кодексу, повинні розслідувати слідчі Державного бюро розслідувань. Ці підрозділи фактично перебувають у стані формування, укомплектовані цивільними слідчими, які працюють за трудовими договорами. Більшість з них взагалі не мають досвіду слідчої роботи, лише близько 5 % раніше працювали з військовими формуваннями.
Підрозділи розташовані у місцях знаходження Територіальних управлінь ДБР і їх віддаленість до об’єктів розслідування досягає 200-300 км. Розташування цих слідчих підрозділів жодним чином не співпадає з військовою структурою. Слідчі відділи працюють виключно за територіальним принципом, для них не передбачено будь якої мобільності в передислокації.
Назвати ці підрозділи повністю готовими до самостійного виконання покладених на них функцій буде явним перебільшенням. Досить часто їх роботу виконують більш підготовлені методично і практично працівники військових прокуратур, а слідчі ДБР лише формально рахуються виконавцями слідчих дій, підписуючи виготовлені працівниками військових прокуратур документи.
Злочини своєї визначеної підслідності у військах розслідують також слідчі НАБУ, СБУ і навіть податкові органи. Усі інші злочини, а їх переважна більшість, розслідує звичайна поліція.
Як твердить народна мудрість, у семи няньок дитя без ока. Попри таку колотнечу з підслідністю найулюбленіша в цих усіх слідчих органах гра у «футбол» кримінальними провадженнями. Військові злочини часто є дуже схожими на деякі загальнокримінальні, відрізняються нюансами об’єктивної або суб’єктивної сторони. А це дозволяє маніпулювати цими нюансами, щоб пихнути справу в іншій слідчий орган.
Процесуальне керівництво розслідуваннями правопорушень у військах повинна займатись відновлена у 2014 році військова прокуратура. Але поки що за неготовності до роботи слідчих ДБР військові прокурори часто працюють замість них. Вона укомплектована офіцерськими кадрами, які мають певний досвід роботи у військах. Дислокація військових прокуратур максимально наближена до місць дислокації військових формувань. Відстань до них не перебільшує 100 км.
У складі головної військової прокуратури з вересня 2015 року функціонує Управління по розслідуванню злочинів проти миру, людяності та міжнародної безпеки. Основне його завдання – фіксація, систематизація і розслідування воєнних гуманітарних злочинів, що вчиняються в зоні бойових дій. Так як органи прокуратури позбавлені права проведення досудового розслідування, а в повноваженнях інших слідчих органів цей напрям підслідності взагалі не передбачений, передавати наявні в провадженні цього Управління кримінальні провадження поки що просто нікому. Вкрай важлива діяльність для відстоювання інтересів Україні на міжнародній арені може піти в небуття.
У структурі Міністерства оборони України є ще Військова служба правопорядку, яка в документах названа спеціальним правоохоронним органом. Проте, правоохоронна складова в діяльності цього органу перебуває в зародковому стані і навіть передбачені законом повноваження не використовуються повною мірою. Підрозділ перебуває у повному підпорядкуванні Міністра оборони і виконує його завдання. Про участь цього органу у військовій кримінально-юридичній діяльності навіть мови не має.
Давайте зараз ліквідуємо військову прокуратуру, про що вже прозвучали пропозиції. Україна же дуже багата держава, щоб викинути у повітря сотні мільйонів гривень, які були витрачені на відновлення, облаштування військових прокуратур, підготовку і утримання військових прокурорів.
Давайте звільнимо кілька сотень військових прокурорів, які вже мають певний досвід розслідувань правопорушень у військах і позбудемося фахівців, на підготовку яких держава витратила кошти.
І що в нас залишиться?! Близько 100 малодосвідчених цивільних слідчих ДБР. Вчити їх методиці розслідування військових злочинів за відсутності військових прокурорів просто не буде кому. Територіальні прокурори, які будуть здійснювати процесуальне керівництво розслідуваннями у військах, мають приблизно такий самий рівень, як і слідчі ДБР.
Демілітаризація правоохоронних органів, це прогресивно і модно. Але досвід 2014 року показав, що при активізації бойових дій цивільні слідчі і прокурори поклали заяви про звільнення з роботи і пішли. Більшості просто не хотілось ризикувати життям і здоров’ям.
Примусити їх працювати неможливо, так як примусова праця заборонена Конституцією. В діяльності правоохоронних органів у Донбасі тоді стався колапс. Більшість злочинів, особливо в зоні бойових дій, не реєструвалась і не розслідувалась.
Чи є якісь гарантії, що цивільні слідчі ДБР не зроблять так само?
Безсумнівно, в діяльності військової прокуратури є дуже багато недоліків. Вона лише частково виконала ту функцію, для чого її було відновлено у 2014 році. Причина в тому, що відновлювати військову прокуратуру було доручено особі, дуже далекій від військової юстиції, яка не розуміла функцій та призначення цього органу.
Останніми роками в Україні, на жаль, часто на високі посади призначали не фахівців. Розумні призначенці не заважали працювати органу, який очолювали. Таких інколи навіть вважали хорошими керівниками. Але найстрашні – це ініціативні неуки. Вони здатні поставити очолюваний орган з ніг на голову. Приклад з військовою прокуратурою підпадає саме під це визначення. Проте, недоліки керівника не слід ототожнювати з усією системою. І щоб звільнити систему від такого керманича не слід ліквідовувати усю систему.
Нова влада, як і усі українці, бажають миру на своїй землі. Але ми повинні добре розуміти, що мир хтось повинен захистити. Тому дуже і дуже обережно, з урахуванням сил і засобів вірогідного противника на певній ділянці, слід підходити до реформування своєї аналогічної ділянки.
Реформуючи українські органи військової кримінальної юстиції, слід повчитись у військових насамперед в оцінці аналогічних органів, які вже має наш противник. А тільки потім реформувати свої, зберігаючи необхідний баланс сил. Ми повинні бути готовими не тільки протидіяти, але й перемогти.
Бажаєш миру, готуйся до війни!
МАЙБУТНЄ ВІЙСЬКОВОЇ ПРОКУРАТУРИ: ІСТОРІЯ НІКОГО НІЧОМУ НЕ ВЧИТЬ
