19 декабрь 2018, Среда, 12:02

взятка декларация ДТП в Харькове Мошенничество туроператоров НАБУ Нацполиция происшествия прокуратура СБУ Укрзализныця

Що скаже «аудитор»?

21 июня 2018г.
0
Фото: НАБУ
Фото: НАБУ

Аудит Національного антикорупційного бюро: так все таки, чи відбудеться довгоочікувана перевірка діяльності цього нав’язаного нам ззовні нового правоохоронного органу , хто саме буде її здійснювати в Україні і що саме збираються перевіряти «аудитори»?

Одразу хотів би нагадати читачам, що відповідно до ч.6 ст. 26 Закону «Про Національне антикорупційне бюро України» щороку повинна проводитись незалежна оцінка (аудит) ефективності діяльності Національного бюро, його операційної та інституційної незалежності, у тому числі шляхом вибіркового аудиту кримінальних проваджень, досудове розслідування у яких здійснювалося Національним бюро та було завершено.

Ця ж норма уповноважує Президента України, Верховну Раду України та Кабінет Міністрів України, що, до речі, протирічить Конституції України щороку визначати по одному члену такої комісії з числа осіб, які мають значний досвід роботи в органах досудового розслідування, прокуратури, судах за кордоном чи міжнародних організаціях, володіють необхідними знаннями та навичками для проведення такої оцінки (аудиту), а також мають бездоганну ділову репутацію.

Якщо читати дослівно цю норму Закону і не допускати ймовірність її коригування в ході голосування чи на стадії проходження процедури підписів Головою Верховної Ради і Президентом, коли навмисно було усунуто від участі в таких перевірках саме вітчизняних колишніх слідчих, прокурорів і суддів, які здатні були не тільки давати оцінку ефективності НАБУ, а і вивчити та перевірити будь-яку конкретну кримінальну справу та оцінити в цілому стан дотримання законності в цьому необмеженому в повноваженнях органі, то той же П. Жебрівський, при всій повазі до нього, не має значного досвіду в органах досудового розслідування, прокуратури і судах не тільки за кордоном, але і в України.

У багатьох експертів також виникає закономірне питання: а яким чином збираються оцінювати роботу НАБУ двоє інших його аудиторів, тим більше шляхом вивчення кримінальних проваджень, які вже завершено? Вдумайтесь, такими кримінальними справами можуть вважатися лише ті, які знаходяться або на стадії ознайомлення підозрюваного і його захисника з матеріалами досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, або ті, які вже розглянуті судом і винесені вироки по них вступили в законну силу, або по таких справах закриті справи. І все. Бо справи, в яких досудове розслідування продовжується або по них обвинувальні акти розглядає суд, або навіть винесений вирок, але він не вступив у законну силу, аудиторам ніхто не дасть можливості вивчити. А тепер самі уявіть, скільки таких проваджень можуть вивчити аудитори, якщо, на сьогоднішній день, в провадженні НАБУ знаходиться 602 справи, а за три роки 135 скеровано до суду та вироки винесені стосовно 19 осіб (вступили у законну силу). Скільки справ закрито НАБУ і САП мені невідомо.

Далі, закономірно виникає питання, а чи володіють обрані і призначені аудитори «необхідними знаннями та навичками для проведення такої оцінки (аудиту)», я теж не впевнений; більше схиляюся до тієї думки, що ні, не володіють. При всій моїй чималій повазі до особисто мені знайомого Володимира Василенка, який є дійсно потужним і авторитетним юристом, але, він ніколи не спеціалізувався на кримінальному і тим більше - на кримінально-процесуальному законодавстві. Нехай мене вибачає і шановний Михайло Буроменський, але і його послужний список не переконав мене у спроможності провести такий аудит в НАБУ.

На моє глибоке переконання, як правоохоронця і прокурора з 38- річним досвідом роботи, за ці три роки існування НАБУ в суспільстві обговорювалась ціла низка проблем і недоліків в його діяльності, в тому числі і пов’язаних із поведінкою і деякими діями самого очільника Бюро, які дають всі підстави визнати діяльність цього антикорупційного органу неефективною, а виконання останнім покладених на нього службових обов’язків – неналежним, що, в свою чергу, може бути підставою для звільнення Директора НАБУ із займаної посади.

Але, як на мою думку, то А. Ситник може спати спокійно, що йому і вдавалося протягом 3-х років перебування на цій посаді, коли за цей такий тривалий час такий аудит в порушення вимог Закону в Бюро не проводилася.

Прихожу до такого висновку не тільки тому, що відібрані в такий спосіб «аудитори» не зможуть в силу різних причин підготувати такий небажаний для нього «висновок перевірки». І не тільки тому, що за його ж повідомленнями вже до цього була, начебто, проведена подібна перевірка «американськими фахівцями», яка не виявила у його діяльності будь-яких порушень.

В аспекті розгортання суспільного інтересу до проведення такої «аудиторської перевірки» діяльності Національного антикорупційного бюро варто розібратись, а що ж саме ці «аудитори» можуть і будуть перевіряти. Зокрема, під час власного дослідження стану дотримання конституційних прав і свобод громадян я намагався дізнатись більш детальніше про проведену детективами НАБУ роботу, проте, така моя ініціатива залишилась безуспішною. Доступних в ЗМІ статистичних даних про слідчу і, тим більше, оперативно-розшукову роботу Бюро ніде немає, в зв’язку з чим, я направляв відповідні запити до названих антикорупційних органів з тим, щоб отримати необхідну інформацію про діяльність НАБУ та САП, в тому числі і на предмет законності здійснення детективами Бюро оперативно-розшукових заходів, досудового розслідування та додержання прав і свобод осіб, за що, до речі, у відповідності вимог ст. 8 Закону несе особисту відповідальність його директор.

За результатами розгляду цих запитів виявилося, що антикорупційна прокуратура мені не змогла надати необхідні відомості про результати нагляду за додержанням законів при здійсненні НАБУ оперативно-розшукової діяльності та проведенні негласних слідчих (розшукових) дій, оскільки вони, начебто, відносяться до службової інформації (хоча, я сумніваюся, що спецпрокуратура такі дані взагалі накопичує і володіє ними); інші ж відомості, якими я цікавився, у звітності про прокурорську-слідчу роботу НАБУ і САП, начебто, також не обліковуються. Більше того, НАБУ відповіло, що чинними нормативно-правовими актами взагалі не передбачено ведення Антикорупційним бюро статистичної звітності щодо кількості затриманих ними громадян, взятих під варту, подальшого звільнення таких осіб із ІТТ та з-під варти,в т.ч. і кількості осіб, відносно яких підозри не підтвердились і справи відносно яких були закриті, кількості внесених детективами до судів клопотань про проведення обшуків, арештів майна, тимчасового доступу до майна, речей і документів, а тому така інформація у них, начебто, відсутня!!!

Наостанок НАБУ також мені повідомило, що звітність про роботу слідчих НАБУ складається відповідно до спільного наказу ГПУ, МВС, СБУ, МФУ та НАБУ від 24.10.2017 року лише з 01.01.2018 року, а тому така статистична інформація за 2015-2017 роки у них відсутня!!!

Тоді виникає закономірне питання: чому раніше не було прийнято відповідного наказу і чому ніхто не вів таку звітність і хіба це не є свідомим приховуванням антикорупційними органами допущених фактів порушення законів та прав і свобод громадян? І хто за це повинен нести відповідальність?

Таким чином, ніхто у новостворених і так розрекламованих НАБУ і САП не переймався і я так зрозумів і надалі не переймається станом дотримання конституційних прав і свобод громадян на стадії досудового слідства (я вже мовчу про дотримання законів про права і свободи громадян під час здійснення ними оперативно-розшукової діяльності), не веде відповідної звітності, не перевіряє і не аналізує її стан! І все це відбувається не дивлячись на те, що Законом «Про НАБУ» чітко передбачено, що Директор Національного антикорупційного бюро несе особисту відповідальність за діяльність НАБУ, зокрема за законність здійснюваних оперативно-розшукових заходів, досудового розслідування, додержання прав і свобод осіб, а також інформує Президента, Верховну Раду та Кабінет Міністрів України з основних питань діяльності Національного бюро та його підрозділів про виконання покладених завдань, додержання законодавства, прав і свобод осіб. Але, як він може виконати ці обов’язки, якщо він не обліковує такі дані, не аналізує їх і про що має інформувати названий вище орган державної влади?

Більше того, треба врахувати, що у названому вище Законі вказано і про те, що Національне бюро здійснює інформаційно-аналітичну роботу з метою виявлення та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Національного бюро. Проте, подібних документів про реалізацію таких обов’язків також не було оприлюднено за весь період діяльності НАБУ і його Директор не виступав з такою доповіддю у Верховній Раді України. Більше того, Комітет Верховної Ради України, до предмету відання якого належать питання боротьби з корупцією, повинен не рідше одного разу на рік проводити відкриті для громадськості слухання на тему діяльності Національного бюро, виконання покладених на Національне бюро завдань, в т.ч. і щодо додержання ним законодавства, прав і свобод осіб, але і про виконання такої норми Закону я особисто ніякої інформації в ЗМІ не чув.

Тому, шановні друзі, про яке дотримання конституційних прав і свобод громадян в діяльності наших антикорупційних органів можна говорити, якщо ні керівник Бюро, ні вищий законодавчий орган не дотримувались навіть свого профільного законодавства, а тому всі «витівки» антикорупціонерів, які були предметом обговорення протягом минулих років у суспільстві залишились без відповідного реагування.

У зв’язку з цим, ще раз повторюю: аудиторська перевірка є невід’ємною частиною діяльності Бюро і його подальшого функціонування, але постає ряд запитань: як можуть три особи, тим більше без будь-якого досвіду роботи в органах досудового розслідування та прокуратури, протягом одного року перевірити такий масив потрібної інформації і даних про розслідування кримінальних проваджень, в т.ч. і тих, які ніде не накопичувались, ніким за цей тривалий час не аналізувалась і відповідно до цього ніким не оцінювались? Тому вважаю, що це виконати сьогодні неможливо навіть технічно, я вже не говорю про професійну здатність аудиторів. Також незрозуміло, чи вони будуть перевіряти весь об’єм виконаної роботи НАБУ за всі три минулі роки, чи лише за минулий? Тоді, як бути із тими результатами роботи НАБУ, які «аудитори» не зможуть перевірити за відведений для цього рік часу і т.д.?

Таким чином, особисто у мене, з цього приводу, запитань більше ніж відповідей. Тим більше, незрозуміло, чи повинні і чи зможуть «аудитори» перевірити стан дотримання конституційних прав і свобод громадян, якщо НАБУ навіть не веде такої статистики по конкретним кримінальним провадженням.

Тому, мабуть, невипадково Директор НАБУ наразі все частіше виступає з цього приводу у ЗМІ і діючи на випередження, заявляє, що аудит, мов, потрібен, але, він не повинен бути політичним інструментом, а у нас в Україні, нібито, є такі ризики. Він також повідомив, що нещодавно незалежний аудит діяльності НАБУ, начебто, провели (тільки незрозуміло на якій підставі, у відповідності до якого закону і які дані вони перевіряли) представники Міністерства юстиції США, причому, на його думку, зробили цю «перевірку» дуже професійно, навіть дали 47 рекомендацій для НАБУ, як покращити роботу, але, в цілому, висновок дали схвальний.

Хоча у мене, як стороннього глядача, знову напрошується питання: чому ж тоді такий «висновок американців» не був публічним, чому його не озвучили для українського суспільства, чому таку перевірку американські «аудитори» не проводили раніше - за 2015-2016 роки, чому і за чиєю ініціативою іноземні фахівці держави, законодавство якої зовсім не аналогічне нашому, проводили таку перевірку, з чийого дозволу вони виконували такі дії на території суверенної держави і т. д.? Також незрозуміло, чи надавали в НАБУ доступ іноземцям до кримінальних проваджень, особливо до тих, по яких планували направити до суду обвинувальні акти, на якій підставі і чи передбачено це чинним українським законодавством? І таких питань багато. Але, повірте, не в цьому криється небезпечна закономірність.

Враховуючи такі відверто прийнятні для Директора НАБУ, для його покровителів і лобістів вимоги до кандидатів в аудитори, які не дали можливості підібрати дійсно спроможних виявити і підтвердити неефективність в діяльності НАБУ, а тим більше – факт неналежного виконання саме ним своїх службових обов’язків, ще більш прогнозованим є позитивний висновок для нього, виходячи і з тих повноважень, які покладаються на членів такої комісії:

1) мати доступ до матеріалів кримінального провадження, досудове розслідування у якому здійснювалося Національним бюро, іншої інформації (документів) у володінні Національного бюро (з обмеженнями, передбаченими Законом України "Про державну таємницю");

2) проводити конфіденційні інтерв’ю з працівниками Національного бюро, прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, працівниками інших державних та правоохоронних органів, а також іншими особами, які володіють інформацією (документами), необхідними для проведення оцінки (аудиту).

І все. Тому ще раз стверджую, що і керівництву НАБУ, і його лобістам із закордонних впливових центрів, і нашим «гранітоїдам», які також за замовленням оберігають і опікують це Бюро, треба заспокоїтись і не «набивати собі ціну», подаючи себе такими борцями із корупцією, ніяких неприємностей для НАБУ і його керівництва така перевірка чи аудит (як би всі його не називали) не принесе. Але, головною причиною таких поблажливих  висновків «аудиту» НАБУ будуть не об’єктивні висновки такої перевірки, а той факт, що наші законодавці , в основному, під зовнішнім тиском, своєчасно зуміли позбавити прокуратуру будь-яких можливостей наглядати за додержанням прав і свобод громадян та дотриманням законності в діяльності НАБУ з необмеженими можливостями, створивши для цього Бюро, чого немає в жодній країні Європи, надуману і, вибачте, як її називають «карманну» антикорупційну прокуратуру (про сутність її нагляду за діяльністю НАБУ видно із останніх інтерв’ю Н. Холодницького, тому не буду їх черговий раз переповідати).

Бо, якби існував справжній прокурорський нагляд, то і аудиторських перевірок не потрібно було! Але, на жаль, у нашій країні усе робиться з певним умислом, тому і не важко здогадатися , хто і в чому саме зацікавлений у цій «аудиторській історії»….

МІЖНАРОДНІ ЕКСПЕРТИ ПОРАДИЛИ НАБУ УТРИМУВАТИСЯ ВІД КОМЕНТАРІВ ЩОДО РІШЕНЬ СУДУ

Олексій Баганець Екс-заступник Генерального прокурора України, заслужений юрист України, кандидат юридичних наук, адвокат