Управління по роботі з громадськістю Національного антикорупційного бюро України підготувало й розмістило в газеті "Дзеркало тижня" інтерв’ю директора НАБУ Ситника стосовно обставин прослуховування Оперативно-технічним управлінням НАБУ службового кабінету керівника САП Холодницького на виконання доручення Генеральної прокуратури.
Передусім, зазначу, що "Дзеркало тижня" – це, по-суті, багатотиражка НАБУ, оскільки пасерб редакторки ДТ, яка зазначена авторкою інтерв’ю, Олексій Гриценко, тривалий час заробляє на піар-обслуговуванні Ситника, був по підроблених документах прийнятий до складу Ради громадського контролю при НАБУ, впродовж року очолював цю Раду, а тепер переховується від Окружного адміністративного суду м.Києва, де розглядається позов до Ситника у зв’язку з незаконним формування Ради громадського контролю при НАБУ з числа аферистів на кшталт Гриценка. Що ж стосується публікації, то навіть неозброєним оком видно, що директор НАБУ розповів неправду, а також лише те, що вигідно йому.
Перше за все, Ситник, м’яко кажучи, бреше, коли стверджує, що кримінальне провадження, у ході якого здійснювались негласні слідчі дії щодо Холодницького, було зареєстроване Департаментом з розслідування особливо важливих справ Генпрокуратури з ініціативи НАБУ у зв’язку з побоюванням Ситника, що Холодницький може мати неформальні контакти з фігурантами «справи Труханова» (кримінального провадження, що розслідується в НАБУ за фактом розкрадання коштів міського бюджету Одеси).
Негласні слідчі (розшукові) дії можуть проводитись лише з санкції слідчого судді за наявності вагомих доказів того, що без цього неможливо розслідувати тяжкий або особливо тяжкий злочин. Усілякі побоювання та підозри в намірах не є підставою для проведення НСРД. Те, що розповів Ситник – зокрема стосовно зливу Холодницьким інформації по «справі Труханова» – було встановлено вже в ході прослуховування кабінету керівника САП, але Ситник не каже, що ж стало підставою для прослуховування, для розслідування якого тяжкого або особливо тяжкого злочину, скоєного Холодницьким, суд санкціонував встановлення апаратури в його кабінеті.
Це – явно не «справа Труханова». Бо прокуратура втратила повноваження органу досудового розслідування 20 листопада 2017 року, а це означає, що кримінальне провадження щодо Холодницького реєструвалось до цієї дати. У той же час ще на початку грудня минулого року Ситник з Холодницьким пліч-о-пліч відбивались від Генпрокуратури, яка викрила їхніх агентів при спробі вчинити провокацію злочину щодо заступника голови Держаміграційної служби та проводила обшуки на конспіративних квартирах НАБУ.
До 12 грудня 2017 року Ситник і Холодницький перебували в США, де разом шукали захист від кримінального переслідування за вчинену провокацію й відмовлялись їхати в Україну та звітувати про свої витівки. Тому Ситник ну ніяк у жовтні чи листопаді минулого року не міг ходити в «департамент Кононенка-Грановського» Генпрокуратури зі скаргами на Холодницького – на той час він за допомогою Холодницького рятував свою шкуру.
А не розповідає, у зв’язку з чим був встановлений «жучок» у кабінеті Холодницького, Ситник з іншої причини – це було кримінальне провадження, яке розслідувалось Департаментом розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генпрокуратури відносно обох антикорупціонерів, і Ситника, і Холодницького, за фактом вимагання грошей з фігуранта «газової справи Оніщенка», що розслідується НАБУ, а саме – з доньки колишнього голови Державної податкової адміністрації у Харківській області Денисюка. Власне, платити мав сам Денисюк, але оскільки він арештований по іншій справі, що розслідується Головною військовою прокуратурою, то гроші посереднику мала передати його донька. Посередником виявився кум Холодницького, якому, до того ж, телефонував Ситник. Ось завдяки цьому телефонному дзвінку та зустрічі посередника з помічником Холодницького слідчий суддя й дозволив проведення НСРД відносно керівника САП.
Що ж стосується оперативної допомоги, яку Ситник запропонував Генпрокуратурі в частині обладнання кабінету Холодницького підслуховуючим пристроєм, то це був вимушений крок: співпрацювати зі слідством Ситник погодився в грудні 2017 року, повернувшись з США, після того, як йому в Генпрокуратурі «з виховною метою» показали проект повідомлення про підозру в хабарництві. Річ у тім, що в 2010 році Ситник, працюючи начальником слідчого відділу прокуратури Київської області, отримав хабар у вигляді двокімнатної квартири за адресою: м.Бровари, вулиця Симона Петлюри (колишня Черняховського), будинок 11-Г, квартира №33, яку йому подарував Козинський селищний голова Валерій Гартік за допомогу в земельному дерибані. Оскільки в отриманій на хабар квартирі Ситник проживає до цього дня, йому нічого не залишалось, як стати на шлях виправлення й стати активно співробітничати з «департаментом Кононенка-Грановського» Генпрокуратури та особисто народним депутатом України Олександром Михайловичем Грановським.
ЯРЕМА ДОПОМОЖЕ КОНОНЕНКУ ПОБОРОТИ КОРУПЦІЮ У КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
До речі, у своїй розповіді в "Дзеркалі тижня" Ситник розповідає лише про ті факти хабарництва Холодницького, коли Назар Іванович не ділився з Артемом Сергійовичем (наприклад, по тій же ж «справі Труханова» в Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру через заступника Холодницького Володимира Кривенка зайшли, як стверджують лихі язики, 3 млн. доларів США, ці гроші Холодницький «закрисив», тож Ситнику довелось таку ж суму вибивати для себе з фігурантів справи окремо). А ось про ті справи, по яких Холодницький чесно поділився, Ситник нічого не каже. Хоча в кабінеті керівника САП про них також велись розмови (наприклад, про кримінальне провадження відносно начальника Департаменту державної служби охорони МВС України Сергія Будника, яке Холодницький закрив попри те, що пан генерал був взятий «на гарячому» під час отримання майже 100 тис. грн. неправомірної вигоди, а під час обшуку в нього вдома були знайдені золоті злитки).
І ще про два цікавих нюанси Ситник забув розповісти в своєму інтерв’ю. По-перше, «жучок» у кабінеті Холодницького був встановлений рішенням начальника Департаменту «Кононенка-Грановського» Володимира Гуцуляка хоча й з санкції слідчого судді, але без відома генерального, прости господи, прокурора. Натомість ця негласна слідча дія була погоджена з посольством США. Зараз про це знають вже навіть прибиральниці в Генпрокуратурі, бо Гуцуляк підданий анафемі, а Луценко шукає, куди ще міг встановити апаратуру спритний підлеглий за допомогою Ситника в інтересах американського посольства (через це в приміщеннях Генпрокуратури Служба безпеки України зараз проводить технічні заходи з виявлення можливих підслуховуючих пристроїв).
Другий нюанс полягає в тому, що хтось попередив Холодницького про наявність «жучка», який не виявлявся звичайними методами контролю, оскільки розмови записував на внутрішній чип і видавав їх у ефір імпульсно. Це був хтось, хто хотів, щоби Холодницький пішов з посади сам, «за власним бажання», а не в результаті затримання при одержанні хабара, оскільки Холодницький міг у суді розповісти, з ким від ділився (хоча й не завжди), міг почати шантажувати й мститись.
До речі, зараз на посаду керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури народний депутат Грановський та директор НАБУ Ситник просувають нинішнього першого заступника директора НАБУ Углаву. Кажуть, з американським посольством питання погоджено, залишився дріб'язок – внести зміни в законодавство й скасувати кваліфікаційне оцінювання на знання законодавства та державної мови.
