Ось вже півтора роки доблесна Служба безпеки України все ніяк не може приступити до розслідування кримінального провадження відносно полковника поліції Юрія Голубана, який у 2014 році воював з київською хунтою за молоду та горду «Донецьку народну республіку» в складі загону «Восток» на посаді ротного командира з прізвиськом «Вампір», а пізніше перебрався до Києва й прилаштувався служити міністру Авакову. Навіть ухвала Шевченківського райсуду Києва від 8 квітня 2017 року, якою слідчий суддя задовольнив скаргу народного депутата Ігоря Луценка на бездіяльність СБУ й зобов’язав відомство Василя Грицака розслідувати справу щодо Голубана за ознаками державної зради, ніякою мірою не вплинула на правнуків Дзержинського – кажуть, нема часу займатись державними зрадниками, особливо з числа друзів Авакова.
Точно так вже три роки не можуть знайти підлеглі Грицака вільну хвилинку, щоби поцікавитись подробицями того, як міністр молоді та спорту Ігор Жданов разом зі своїм першим заступником Євгеном Гоцулом за 170 тис. доларів визнав Крим російською територією і продав Росії право виставляти кримських легкоатлетів на міжнародних змаганнях. Для того, щоби провернути цю оборудку Жданов спочатку уклав зі своїм першим заступником договір, яким делегував громадській організації, яку Гоцул очолює, усі державні повноваження в галузі легкої атлетики. На підставі цього договору Гоцул, але вже не як перший заступник міністра, а як «громадський активіст», уклав договір з російськими колегами, згідно з яким продав за 170 тис. доларів у Росію кримських легкоатлетів, а гроші прийняв на рахунок своєї псевдо-громадської організації.
Подібних прикладів можна навести чимало. І кожного разу журналісти й громадськість сушать голови, намагаючись збагнути, чим так зайняті охоронці державної безпеки, якщо до зрадників у них не доходять руки?
Можна зрозуміти заклопотаність співробітників, наприклад, Департаменту контррозвідки СБУ – їм нема коли вгору глянути за прослуховуванням телефонних розмов журналістів і політиків чи влаштовуванням спектаклів на кшталт «справи Савченко». Зрання до ночі нужденно працюють співробітники Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки СБУ, свідченням чого є статки (зрозуміло, виключно духовні) колишнього начальника цього Департаменту Сергія Семочко. Про Департамент захисту національної державності СБУ годі й казати – на співробітників цього підрозділу покладене влаштування масових заворушень, кураторство над радикальними організаціями й напади на журналістів. Але чим зайняті слідчі Головного слідчого управління СБУ, якщо єдиним успіхом ГСУ СБУ є участь у жовтні 2018 року керівника цього підрозділу Служби безпеки України Григорія Остафійчука в чемпіонаті світу з рукопашного бою?
Відповідь на це запитання вдалось знайти в Єдиному державному реєстрі судових рішень, де викладена фабула кримінального провадження №22018000000000024, зареєстрованого Службою безпеки України 18 січня 2018 «за фактами заволодіння чужим майном службовими особами, шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великому розмірі». Це – одне з тим кримінальних проваджень, на розслідування якого підлеглі Василя Грицака витрачають увесь свій виробний ентузіазм та залишки інтелекту.
Коли в очах двоїться…
Справа, що розслідується Остафійчуком у перерві між поїздками на змагання з рукопашного бою – це не якась там державна зрада Голубана чи визнання міністром Ждановим Автономної Республіки Крим російською територією за 170 тис. доларів. На розслідування провадження №22018000000000024 кинуті найкращі сили слідчого Главку на чолі з аж цілим начальником 2 відділення 1 відділу 1 управління досудового розслідування підполковником юстиції Віталієм Степановичем Кучуруком. У складі слідчої групи – слідчий в особливо важливих справах Анатолій Олегович Трембач і ще 10 просто слідчих, без «особливо важливих справ» (Волошок О.С., Камінський Д.В., Компанієць В.М., Кононенко Ю.С., Литвин В.С., Ращупкін Є.В., Ромашкін Д.С., Самолюк Т.В., Хлебнікова О.М., Хлопотін М.В.).
Попри те, що кримінальне провадження було зареєстроване ще в січні 2018 року, до перших слідчих дій така представницька група охоронців державної безпеки приступила лише у вересні – напевно, колектив Головного слідче управління СБУ збирав гроші, щоби відправити свого начальника на чемпіонат світу з рукопашного бою, і тому не міг марнувати час на якісь там розслідування. Як раптом за 9 місяців після реєстрації провадження начальник 2 відділення 1 відділу 1 управління досудового розслідування підполковником юстиції Кучурук звернувся до Шевченківського райсуду з клопотанням надати дозвіл на вилучення в Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» оригіналів документів, що стосуються низки кредитних договорів, свого часу укладених між укладеного між Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрполіскорм»
кредитного договору № 4804 від 27.08.2012,
кредитного договору № 4706 від 16.09.2010,
договору іпотеки № 4936 від 27.08.2012,
договору іпотеки № 4934 від 27.08.2012,
договору іпотеки № 4939 від 27.08.2012,
договору іпотеки № 2585 від 26.06.2013,
а також оригіналів будь-яких документів (роздруківок банківських виписок по усіх рахунках ТОВ «Укрполіскорм», роздруківок регістрів бухгалтерського обліку, які відображають видачу кредитних коштів ТОВ «Укрполіскорм», бухгалтерських довідок про вартість ТОВ «Укрполіскорм», юридичних та депозитних справ ТОВ «Укрполіскорм», документальних матеріалів щодо ідентифікації клієнта ТОВ «Укрполіскорм», договорів-доручень, векселів, які пред’являлися для погашення та перерахування грошових коштів, актів пред’явлення векселів до сплати та інших документів, відповідно до яких здійснювалось зарахування/списання грошових коштів на рахунки ТОВ «Укрполіскорм»), що можуть довести факт отримання кредитів ТОВ «Укрполіскорм».
Своє бажання не просто ознайомитись з цими документами, а вилучити оригінали підлеглі Василя Грицака пояснили тим, що
«у період з 2016 по 2018 р.р. невстановлені досудовим слідством службові особи публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» (код ЄДРПОУ 05839888), діючи за попередньою змовою групою осіб, вчиняють дії спрямовані на заволодіння майном та грошовими коштами боржників ПАТ «Український інноваційний банк» (код ЄДРПОУ 05839888), шляхом звернення до таких неправомірно набутого права вимоги».
Іншими словами, СБУ хоче вилучити в ПАТ «Українська інноваційна компанія» всі докази отримання ТОВ «Укрполіскорм» кредитів в «Укрінбанку» з тим, щоби унеможливити стягнення заборгованості, оскільки, на думку срібляного призера чемпіонату світу з рукопашного бою Остафійчука, «Українська інноваційна компанія» отримала право вимоги з ТОВ «Укрполіскорм» неправомірно, а тому ТОВ «Укрполіскорм» не повинен повертати борги.
Зрозуміло, що клопотання підполковника юстиції Кучурука було слідчим суддею задоволено.
При цьому суддя Фролова ніяк не пояснила в своїй ухвалі ту обставину, що і «Український інноваційний банк», який видав ТОВ «Укрполіскорм» цілу низку кредитів на загальну суму 230 млн. грн., і «Українська інноваційна компанія», яка тепер вимагає від боржника повернення прострочених кредитів – це одна й та ж юридична особа з одним і тим же ж кодом ЄДРПОУ.
Шахраї в погонах
А трапилось, насправді, ось що.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрполіскорм», в інтересах якого СБУ намагається вилучити оригінали кредитних документів, є скандально відомою фірмою, яка належить народному депутату України від «Радикальної партії Олега Ляшка» Сергію Скуратовському. І хоча Сергій Іванович забув зазначити цю фірму в своїй декларації, саме він та його дружина Людмила є не тільки кінцевими бенефіціарами, але й фактичними керівниками ТОВ «Укрполіскорм». Це було доведено ще в липні 2017 року в ході журналістського розслідування телепрограми «Наші гроші».
Як і всі інші фірми Скуратовського, ТОВ «Укрполіскорм» займалось будівництвом житла, переважно – для Міноборони й Міністерства внутрішніх справ. Про те, як Скуратовський та його дружина примудрялись при цьому розкрадати як кредитні кошти, так і гроші державного бюджету, давно ходять легенди. Ось одна з історій, що була описана в Інтернет-виданні «Наші гроші»:
У 2013 році компанія Скуратовського ТОВ «Укрполіскорм» отримало в Державній іпотечній установі та ПАТ «Український інноваційний банк» кредит для завершення будівництва житлових будинків в Софіївській Борщагівці. З 69 млн. грн. позики 14,7 млн.грн. ТОВ «Укрполіскорм» витратило на придбання силового трансформатора. Але в ході перевірки було встановлено, що реальна вартість цього трансформатора складає 0,46 млн. грн., документи підроблені, а постачальником виступила фіктивна фірма. І таких прикладів – десятки.
Зрозуміло, що кримінальне провадження в «трансформаторній» справі нічим не завершилось, а Скуратовському досі не повідомлено про підозру. Втім, набравшись боргів на сотні мільйонів гривень, народний депутат вирішив оголосити свою фірму банкрутом і в 2017 році ТОВ «Укрполіскорм» подало відповідну заяву до Господарського суду Київської області (справа №911/1418/17).
На той момент чи на найбільший кредитор Скуратовського – «Український інноваційний банк» – сам опинився в пікантній ситуації: спочатку Національним банком України були введена тимчасова адміністрація, а невдовзі – взагалі відкликана ліцензія на здійснення банківської діяльності. Відповідно до законодавства, установа, яка не має такої ліцензії, не може містити в своїй назві слово «банк», тому «Український інноваційний банк» змінив назву, став називатись «Українська інноваційна компанія» і зосередився на стягуванні заборгованості з недобросовісних позичальників та погашенні зобов’язань перед колишніми вкладниками.
Зокрема, дізнавшись, що фірма Скуратовського ТОВ «Укрполіскорм» не збирається повертати борги й через те розпочала процедуру власного банкрутства, «Українська інноваційна компанія» звернулась з заявою до Господарського суду Київської області й ухвалою суду від 18 квітня 2018 року була визнана кредитором ТОВ «Укрполіскорм» з вимогами на суму 228, 65 млн. грн.
Як стверджують лихі язики, народний депутат України Сергій Скуратовський, довідавшись про такий поворот, був дуже невдоволений – річ у тім, що хоча ТОВ «Укрполіскорм» і не мало грошей на рахунках, воно мало нерухомість, якою можна було погасити борги. А гасити їх Скуратовський явно не збирався.
І тоді, за чутками, що кружляють у районі будинку №33 по вулиці Володимирській столиці України, Скуратовський, начебто, зустрівся з кредиторами й запропонував наступне – або вони погоджуються на 30% (бо це, мовляв, стандартна практика Фонду гарантування вкладів фізичних осіб), або він «порєшає» з головою СБУ Василем Грицаком, чекісти відберуть у кредиторів усі докази того, що він колись брав кредити, і тоді екс-банкіри взагалі залишаються без копійки.
Судячи з подальшого розвитку подій, голова СБУ з повагою поставився до прохань народного обранця й наказав Остафійчуку знайти та вилучити оригінали всіх документів, які слугують доказом того, що Скуратовський брав кредити в «Українському інноваційному банку». Для цього було використане кримінальне провадження 22018000000000024, зареєстроване Службою безпеки України 18 січня 2018 у зв’язку з зовсім іншими подіями – за фактом відкриття в 2016 році ПАТ «АБ «УКРГАЗБАНК» кредитної лінії ПАТ «Концерн Авек та Ко» (уявіть лише, чим займаються в СБУ замість того, щоби ловити шпигунів, терористів чи таких як Голубан або Жданов). Саме в межах цього кримінального провадження шляхом примітивного службового підроблення в СБУ виготовили два клопотання на адресу Шевченківського райсуду, обидва яких були задоволені в один день суддею Фроловою. Ухвала слідчого судді про задоволення першого клопотання процитована вище, ось друга ухвала, якою Фролова дозволяє вилучити оригінали документів про перейменування «Українського інноваційного банку» в «Українську інноваційну компанію».
Причому, якщо першою своєю ухвалою суддя Фролова дозволяла вилучити в «Української інноваційної компанії» оригінали всіх документів, які слугували доказом отримання фірмою Скуратовського кредитів в «Українському інноваційному банку», мотивуючи це тим, що, попри один код ЄДРПОУ, «Украінком» і Украінбанк» – це різні юридичні особи, то в другій ухвалі суддя прямо зазначає, що йдеться про одну й ту ж юридичну особу і що «Украінбанк» – це просто колишня назва нинішнього ПАТ «Укрінком»:
«Роз’яснити посадовим особам ПАТ «Укрінком» (колишня назва ПАТ «Укрінбанк» (код ЄДРПОУ 05839888), що у відповідності до ч.1 ст. 166 КПК України, у разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право на доступ до речей і документів на підставі ухвали, має право постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку згідно з положеннями цього Кодексу з метою відшукання та вилучення зазначених речей і документів».
«В умовах крайньої необхідності»
Втім, будьмо справедливими – голова Служби безпеки України Василь Грицак, який допомагає всіляким шахраям на кшталт Скуратовського повертати кредиторам максимум 30% заборгованості, пустився корупційними манівцями не від доброго життя. Зараз Василю Сергійовичу вкрай потрібні гроші для війни зі своїм колишнім підлеглим – екс-начальником Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки СБУ та екс-начальником Управління СБУ в Києві та Київській області – Сергієм Семочком.
Ще не так давно Грицак і Семочко жили душа в душу й Василя Сергійовича не засмучували ані російські паспорти членів родини підлеглого, ані його фантастичні статки. Аж доки Семочко не послав Грицака на колегії СБУ в пішу еротичну подорож (у буквальному сенсі) та не став зазіхати на посаду голови Служби безпеки України, мотивуючи свої претензії тим, що він «від Кононенка».
Попервах Василь Сергійович намагався довести Арбітру Нації свій професіоналізм шляхом влаштування низькопробних спектаклів на кшталт «справи Савченко» чи «замаху на вбивство Бабченка». Але після того, як Семочко скооперувався із заступником генпрокурора Євгенієм Єніним (Єнін вхожий до Порошенка через голову генпрокурора Луценка, тож при нагоді запропонував Гаранту призначити себе на посаду керівника Зовнішньої розвідки України, а Семочка – головою СБУ), Грицак зрозумів, що треба переходити в наступ. А для ведення війни, як відомо, потрібні три речі: гроші, гроші та гроші.
Тож не до Голубана зараз Василю Сергійовича й не до Жданова. Йому б бодай день протриматись і ніч простояти.
