23 березень 2024, Субота, 22:25

«Справи Майдану»: перспективи завершення досудового розслідування

16 Лютого 2017г.
680 580fa4142960f

До яких невиправних наслідків призвела і може ще призвести неправильна організація роботи із розслідування і розкриття злочинів, вчинених попередньою владою Януковича, в т.ч. і на Майдані Незалежності в м. Києві.

Якщо ситуація із абсолютно безпідставним та необґрунтованим, з точки зору закону, допитом в Святошинському районному суді м. Києва в якості свідка Януковича В.Ф. в режимі відеоконференції із м. Ростова Російської Федерації була більш ніж достатньо висвітлена та обговорена в суспільстві, в тому числі і з участю фахівців та профільних експертів, то послідуючі не менш знакові події: як повідомлення про визнання російським судом трагічних подій на Майдані в м. Києві «державним переворотом», повідомлення в ЗМІ про наміри РФ обміняти на українських заручників колишніх бійців київського Беркуту, які проходять як обвинувачені у кримінальній справі про розстріл «чорною ротою» мітингуючих 20 лютого 2014 року на вул. Інститутській в м. Києві, надання російського громадянства екс-командиру цієї роти Садовнику, якому сприяли у втечі з України, висловлювання розшукуваного Віктора Януковича щодо намірів приїхати в Україну для участі в процесі про державну зраду, залишились якось непоміченими.

Без відповідного реагування з боку громадськості та політично активної частини суспільства (я вже мовчу про владу) залишається систематично поширювана в деяких Інтернет-ресурсах цинічна та образлива поведінка деяких «втікачів» з України із числа впливових посадових осіб із найближчого оточення Януковича В. Ф., які вже сьогодні виставляють себе ледь не потерпілими від дій «нової української влади», відкрито погрожують переслідуванням правоохоронців, особливо тих, які розслідували на початковому етапі кримінальні провадження, в межах яких їх обґрунтовано підозрювали чи перевіряли у причетності до злочинів, вчинених режимом Януковича. І тому, якщо кардинально не зміниться ситуація із розслідуванням названих вище кримінальних справ, я не здивуюсь, що найбільш одіозні прибічники попереднього режиму незабаром повернуться як «герої» в Україну.

А дарма, що немає відповідної реакції, бо ці кілька подій тісно пов’язані між собою і несуть справжню загрозу як для подальшого розслідування злочинів, вчинених Януковичем та його найближчим оточенням, так і особливо - для об’єктивного розгляду на теперішній час судами, нехай і невеликій кількості, кримінальних проваджень за обвинуваченням тих же бійців так званої «чорної роти» київського «Беркуту» і інших правоохоронців та представників тодішньої влади у вчиненні злочинів на Майдані Незалежності, про службове підроблення результатів голосування у ВР України за «Закони 16 січня» і т.д.

Я тривалий час мовчки спостерігав за ходом розслідування цих справ та розглядом деяких із них в судах, але на сьогодні мені особисто вже набридла відверта безпорадність або навмисна тяганина, а також непрофесійна організація роботи слідчих та наглядових прокурорів центрального апарату Генеральної прокуратури України (далі ГПУ), звичайно, в першу чергу, з боку їх безпосередніх керівників.

Одночасно з цим, насторожує систематичне викидання в інформаційний простір різного роду інсинуацій з цього приводу, в т.ч. і на предмет того, що відсутність результатів діяльності органів досудового розслідування за цими трагічними фактами покладається виключно на бувшого в. о. Генпрокурора Олега Махніцького (який на цій посаді перебував всього три місяці) та його тодішню команду, що є відвертим окозамилюванням і намаганням завести суспільство в оману. Категорично заявляю, що саме при Махніцькому О. І. розслідування цих подій проводилось найбільш активно. Це можна перевірити навіть шляхом вивчення проведених процесуальних дій в хронологічному порядку. Але, не це головне.

Викликають у мене повне несприйняття і несхвалення (м’яко кажучи) постійні (на мою думку – абсолютно не виправдані) виступи на телебаченні, в т.ч. і на різних ток-шоу, та в інших ЗМІ нинішнього керівника Департаменту спеціальних розслідувань Сергія Горбатюка, що не входить до його безпосередніх службових обов’язків, а наряду з цим (а може навіть в першу чергу) – і умисне самоусунення протягом майже 2,5 років (починаючи від серпня 2014 року) від організації розслідування цих злочинів тодішнього керівництва Генеральної прокуратури, в першу чергу - їх відповідальних за цей напрямок діяльності заступників Генпрокурора, та тодішніх керівників Головного слідчого управління (ГСУ), яким весь цей час безпосередньо підпорядковувався начальник Управління спеціальних розслідувань, а в зв’язку з цим - і намагання останніх, таким чином, повністю перекласти на фактично безправного в процесуальному розумінні Горбатюка С.В., який добровільно погодився на роль «цапа-відбувайла», всю вину і відповідальність за відсутність очікуваних суспільством результатів розслідування як злочинів на Майдані Незалежності, так і в сфері економіки та службової діяльності, в причетності до яких під час перебування при владі підозрюється Янукович разом зі своїм найближчим оточенням.

Усвідомлюючи всю складність розслідування таких надзвичайно резонансних злочинів, які були вчинені найвищими посадовими особами держави, особливо враховуючи величезну кількість учасників подій з обох сторін на Майдані, ті ж проблеми з їх ідентифікацією, і знаючи всі об’єктивні перешкоди, з якими зіштовхнулось слідство по цих провадженнях протягом вказаного періоду, я майже впевнений, що і в третю річницю розстрілу протестувальників та правоохоронців (18-20 лютого 2014 року) в середмісті столиці - будь-які позитивні результати в роботі органів досудового розслідування будуть відсутні.

Спробую пояснити чому. Я думаю, що всі погодяться з тим, що з приходом на посаду Генерального прокурора Юрія Луценка діяльність всіх слідчих підрозділів центрального апарату ГПУ (до речі, створених в такій кількості абсолютно безпідставно, достатньо було Головного слідчого управління, в якому б знаходилась потрібна кількість слідчих відділів по напрямках) активізувалась, але, сам спосіб досягнення бажаних результатів, вибраний новим Генеральним прокурором,чи нав’язаний йому його нинішнім оточенням, на мою думку, не зовсім ефективний, тому, очікуваного прогресу в об’єктивному, я ще раз підкреслюю, та всебічному дослідженні всіх обставин злочинів, вчинених попереднім режимом, не принесе.

По-перше, не були усунуті суб’єктивні перешкоди, які раніше заважали і тепер заважають досягти можливих навіть на цей час позитивних результатів, які могло здобути досудове розслідування по названій категорії справ. Об’єктивно перебуваючи в набагато більш складній ситуації, ніж його два попередники, нинішній Генпрокурор, на мою думку, продовжив їх помилкову і головне - шкідливу «лінію» щодо покладання всієї відповідальності за недоліки в розслідуванні названих злочинів діяльності ГПУ виключно на Сергія Горбатюка, який, починаючи із серпня 2014 року, частково, а десь із грудня того ж року фактично залишився наодинці з усіма проблемами, без будь-якої допомоги вищестоящих керівників як ГСУ, так і керівництва ГПУ, в організації роботи по розкриттю і розслідуванню названих злочинів. Ви тільки вдумайтесь: хіба виважено було покладати повну відповідальність за розслідування більше 200 кримінальних проваджень, які стосувалися безпосередньо злочинів, вчинених на Майдані, де відпрацьовувались тисячі свідків, проводились сотні експертиз, та злочинів в сфері економіки та службової діяльності, у вчиненні яких обґрунтовано підозрювався Янукович та його найближче оточення із вищого керівництва держави, для доказування яких необхідно було вилучити і одночасно опрацювати (звертаю Вашу увагу) тисячі томів бухгалтерських документів, отримати відповідні дозволи судів для тимчасового доступу до них та знову ж таки – з дозволу суду призначити відповідні документальні ревізії, а потім і судові експертизи, на одну людину, яка дійсно була хорошим, добросовісним і чесним слідчим, але, мала явно недостатній досвід роботи на адміністративних посадах – приблизно 4 чи 5 місяців (десь із квітня 2014 року, коли за моєю ініціативою його було призначено начальником одного із трьох на той час слідчих відділів ГСУ, в якому працювало приблизно 14 слідчих)?! Тому я і сьогодні стверджую, що свідомо непосильну для фахових можливостей Горбатюка С.В. роботу йому було доручено в грудні 2014 року, після призначення керівником новоствореного Управління спеціальних розслідувань, куди одразу було передано всі кримінальні справи про злочини, вчинені режимом Януковича (а їх було на той час більше 200). І одночасно з цим йому в підпорядкування перевели більше 100 слідчих, частину з яких йому особисто прийшлось підшуковувати, і це при тому, що більшість із них не мали достатнього досвіду слідчої роботи, були відібрана поспіхом, без будь-якого прискіпливого відбору!

Звичайно, що Сергій Горбатюк із таким навантаженням об’єктивно не міг впоратись, тим більше - без допомоги керівництва ГПУ і ГСУ. Саме в зв’язку з цим, вже тоді для всіх стало очевидним (бо для мене це стало зрозуміло ще в кінці серпня т.р., коли мене і тодішнього начальника ГСУ, який приймав участь у розслідуванні цих подій із самого початку їх реєстрації в ЄРДР, усунули з цієї ділянки роботи), що названі кримінальні провадження втратили свою актуальність і першочерговість для керівництва ГПУ. Навіть призначені в той час новим Генпрокурором відповідальні заступники Генерального прокурора України та начальник ГСУ і його, як мінімум, двоє заступників не являлись фахівцями в галузі досудового розслідування, наскільки мені відомо – взагалі не мали ніякого досвіду роботи на посадах слідчих, а що найголовніше - ці нові люди взагалі не знали матеріалів досудового розслідування, зібраних на той час у такій величезній кількості в кількох сотнях об’єднаних кримінальних проваджень! Я не знаю дійсних, реальних мотивів таких дій і рішень тодішнього керівництва ГПУ, але, допускаю, що це могло бути зроблено і для того, щоб ухилитись від організації роботи по розслідуванню найбільш складних та резонансних злочинів, що інкримінувались у вину Януковичу і його оточенню, а також від здійснення контролю за діяльністю своїх підлеглих на цьому надважливому напрямку діяльності, а в зв’язку з цим – і від відповідальності, в разі відсутності вагомих результатів.

Разом з цим, не виключаю, що однією із вагомих причин гальмування активності досудового розслідування по цих справах виявилось і не зовсім приховане бажання того ж Горбатюка в такій ситуації зайнятись самопіаром (нехай він мене вибачить). Це, в свою чергу, призвело до того, що Сергій вимушено відволікався від рутинної роботи по організації розслідування великої кількості справ та контролю за діяльністю багато чисельного колективу слідчих, чим він мав займатись щоденно, з ранку до пізнього вечора (як це робив, до речі, протягом перших 4-х місяців нашої спільної роботи), а не приймати участь у проведенні різних прес-конференцій, ток-шоу та роздачі інтерв’ю, до яких звичайно потрібно було готуватись, витрачаючи достатньо багато часу.

Ще більш «ведмежу» послугу зробили Сергію Вікторовичу, коли його кандидатуру висували на посаду Генерального прокурора і він почав навіть приміряти мундир. Хоча не виключаю, що це теж було зроблено провокативно.

На превеликий жаль, і новопризначений Генеральний прокурор, з незрозумілих для мене причин названих вище суб’єктивних перешкод не усунув, хоча спочатку такі наміри дійсно декларував, в т.ч. не вжив адекватних заходів реагування до відповідальних за стан розслідування «справ Майдану» нині діючих вищих посадових осіб Генпрокуратури і того ж Головного слідчого управління, які, за словами Горбатюка С. В., ухилялись від надання практичної йому допомоги і його підлеглим. До речі, надання їм кількох місяців для, начебто, «усунення недоліків» чи «виправлення ситуації» було явно незрозумілим для суспільства кроком. Тому, не виключаю, що такий підхід «до усунення причин гальмування в розслідуванні» створив ще більш сприятливі умови для покладання саме на Горбатюка повної відповідальності за «провал» в розслідуванні злочинів на Майдані. Про це може свідчити і створення окремого на базі Управління спеціальних розслідувань Департаменту, знову ж таки - підпорядкованого останньому, куди були включені не тільки слідчі підрозділи, а навіть і відділ процесуального керівництва за розслідуванням цих справ, що взагалі протирічить приписам КПК України, бо керівник структурного слідчого підрозділу не може одночасно виконувати і функції процесуального керівництва за розслідуванням справ в цьому Департаменті! Не зовсім виправданим було і роз’єднання (в подальшому) деяких кримінальних проваджень та передача частини їх із Департаменту спеціальних розслідувань до новоствореного слідчого підрозділу та навіть - до Головної військової прокуратури, що неминуче призведе до паралелізму в розслідуванні одного і того ж злочину та навіть конфлікту інтересів.

По-друге, колишнє керівництво ГПУ (жовтень 2014 року) не намагалось в будь-який спосіб протидіяти розробці і прийняттю необґрунтованого та шкідливого для нашої держави і суспільства нового проекту Закону «Про прокуратуру», який не тільки не відповідав європейським моделям (про що я вже раніше писав), а і протирічив на той час навіть Конституції України. Не було ініційовано та не організовано громадських слухань з цих питань, як я пропонував, не вживались заходи, щоб переконати суспільство з приводу шкідливості і невідповідності Конституції України названого законопроекту, яким (Ви тільки вдумайтесь) було ліквідовано прокурорський нагляд за додержанням законів правоохоронними органами (окрім Закону «Про оперативно-розшукову діяльність») та координаційну функцію прокурорів по боротьбі зі злочинністю, а також суттєво обмежено повноваження вищестоящих прокурорів по нагляду за додержанням законів під час розслідування кримінальних проваджень. Саме внаслідок «обрізання» цих повноважень відповідні керівники ГПУ і її наглядові підрозділи з жовтня 2014 року втратили можливість активно і головне – результативно реагувати на бездіяльність інших правоохоронних органів по боротьбі із злочинністю, які не тільки ухилялися від надання допомоги в розслідуванні злочинів, вчинених на Майдані, а і фактично в цьому протидіяли.

Тому, ще раз наголошую: слідчі і прокурори без належної допомоги і взаємодії із оперативними працівниками Нацполіції, СБУ і податкової міліції не зможуть добитися розкриття явно прихованих злочинів, тим більше вчинених найвищими посадовими особами центральних органів влади, в т.ч. і тих, які були вчинені на Майдані! Все інше, що говориться з цього приводу різними «фахівцями» – це від Лукавого, або просто від незнання елементарних речей, я вже не говорю про методику розслідування та дотримання норм КПК України, якими це врегульовано!

Окрім того, не дивлячись на те, що з моєю участю робочою групою ГПУ за дорученням Генерального прокурора Яреми В. ще в грудні 2014 року було розроблено проект Закону про внесення змін до КПК України, яким пропонувалось, не зазіхаючи на права інших учасників процесу, спростити процедуру проведення найбільш застосовуваних слідчими процесуальних дій, він так і не був реалізований. В тому числі, навіть до сьогоднішнього дня існує норма КПК, розробленого під керівництвом «головного юриста» режиму Януковича, щодо максимального строку досудового розслідування терміном - 12 місяців, протягом якого аж ніяк неможливо встановити істину по справах, які стосувались розстрілів мирних громадян на Майдані, а тим більше - корупційних злочинів, особливо - пов’язаних із виводом коштів і майна за кордон, у вчиненні яких обґрунтовано підозрювався Янукович і його найближче оточення. І лише в грудні 2016 року на сайті ВР України з’явився проект Закону про внесення змін до КПК України, в якому пропонується збільшити граничний термін досудового розслідування - до 18 місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину або щодо якої здійснюється спеціальне розслідування. Хоча, якщо бути об’єктивним, то і такі зміни мало що дадуть, бо для такого виду злочинів повинні існувати виняткові строки досудового розслідування та утримання підозрюваних під вартою!

До речі, той же Горбатюк С. В. також не міг в силу свого процесуального і адміністративного статусу вплинути і на підготовку і прийняття Верховною Радою якісного Закону про процедуру проведення спеціального розслідування та заочного засудження за злочини, вчинені на Майдані Януковичем і його спільниками, які втекли з України. Ви тільки вдумайтесь, як мінімум двічі до цього «Закону» за ці 2,5 роки вносились зміни, але і до цих пір той же Горбатюк продовжує переконувати суспільство в тому, що названі норми не є досконалі і в дійсності можуть допомогти Януковичу і його оточенню уникнути кримінальної відповідальності за вчинені злочини.

Як не прикро, я теж не зміг переконати в липні-серпні 2014 року тодішнього Генерального прокурора України про необхідність із тактичних міркувань йти на перемовини із «втікачами» із найближчого оточення Януковича (на чиїх руках, звичайно, немає крові майданівців, пролитої під час Революції гідності), з метою схилити їх до співпраці зі слідством, щоб вони дали викривальні показання відносно Президента-втікача та його найбільш одіозних співучасників і, таким чином, сприяли б притягненню останніх до кримінальної відповідальності, а взамін - укласти з ними угоди про визнання ними вини та не застосовувати до них винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. За інформацією тодішнього керівництва ГСУ на той час як мінімум троє із таких високопоставлених осіб, яким було вже повідомлено про підозру, були готові до співпраці зі слідством, а також навіть в такому разі висловлювали наміри відшкодувати державі завдані ними матеріальні збитки на суму приблизно до 500 млн. грн. Але, мені Генпрокурором було відмовлено, мотивуючи тим, що такий підхід, начебто, не буде відповідати соціальній справедливості. Таку позицію тодішнього мого керівництва і до цих пір вважаю великою помилкою, яка перешкодила слідству реалізувати наміри по одержанню беззаперечних доказів вини підозрюваних як у вчиненні злочинів на Майдані, так і особливо – щодо розкрадання державного майна Януковичем і його найближчим оточенням, зокрема і в частині вчинення їх у складі злочинної організації.

І лише через 2,5 роки, коли було остаточно втрачено таку можливість, у Верховній Раді України появився законопроект, яким тепер пропонується надати право прокурору укладати такі угоди із підозрюваними в особливо тяжких злочинах, вчинених організованою групою чи злочинною організацією, або терористичною групою чи терористичною організацією, за умови викриття підозрюваного, який не є організатором такої групи чи організації злочинних дій інших учасників чи інших вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджуватись доказами. Ця пропозиція цілком слушна і головне - потрібна, але, ще раз наголошую – для справ Майдану вже втрачено дорогоцінний час. Хоча, зверніть увагу, що названі мною вище так потрібні законопроекти, які могли б допомогти активізуватись органам досудового розслідування, в т.ч. і по справах Майдану, до сьогоднішнього дня до голосування в повістку дня сесії ВР так і не включені!

Тому, я ще раз наголошую, чекати на завершення розслідування подій на Майдані немає достатньо вагомих підстав. На жаль.

Далі буде…

18485508 432765090437116 7143097823702655490 N
Олексій Баганець Екс-заступник Генерального прокурора України, заслужений юрист України, кандидат юридичних наук, адвокат