З точки зору чинного законодавства України поєднати це неможливо. Стаття 18 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» звільняє від призову на військову службу осіб, які були засуджені за вчинення злочину до позбавлення волі, обмеження волі, у тому числі із звільненням від відбування покарання. Минуло 4 роки ведення Україною бойових дій і отриманий фактичний досвід спонукає до більш ретельного обговорення цього положення закону.
Сильним поштовхом до цього стало таке унікальне явище, як добровольчий рух по захисту України від агресії, який ми спостерігали у 2014-2015 роках. Слід визнати, що в умовах неготовності з об’єктивних і суб’єктивних причин військових частин і підрозділів ЗСУ, Нацгвардії, МВС, СБУ, Прикордонної служби надати відсіч збройній агресії в Україні у 2014 році саме добровольчі формування відіграли значну роль в захисті незалежності України.
Не є таємницею, що у складі добровольчих підрозділів, більшість з яких формувались лише за ознаками патріотизму і бажання захистити Батьківщину, було достатньо осіб, що раніше мали конфлікти із законом. Коли особовий склад добровольчих батальйонів стали приймати до Збройних Сил України, Нацгвардії та інших законних військових формувань, було виявлено, що зі 170 бійців одного з добровольчих підрозділів 43 особи були раніше судимі. Це, звичайно, крайність, але, уявляється, і в інших добровольчих формуваннях таких бійців було достатньо.
Винятком є випадок, висвітлений нещодавно військовою прокуратурою Західного регіону України про засудження військовослужбовця за самовільне залишення військової частини до 11 років позбавлення волі. Як виявилось, цей воїн до прийняття на службу був засуджений за розбій і навмисне вбивство при обтяжуючих обставинах і звільнений від відбуття частини покарання. Під час військової служби він вчинив новий злочин і невідбута частина покарання була приєднана.
Звичайно, перебування таких осіб у військових формуваннях не тільки суперечить чинному законодавству, але й негативно відбивається на їх співслужбовцях, не обтяжених подібним життєвим досвідом.
Іншій бік медалі.
В Україні після оголошення часткової мобілізації розцвів такий спосіб легального «откосу» від мобілізації, а зараз від призову на строкову військову службу, як домовлене отримання судимості із звільненням від покарання. ГПУ, МВС, Міністерство оборони сором’язливо заплющують очі на те, що в Україні існує ціла система організації інсценувань вчинення особою злочину, за який санкція статті передбачає покарання до 5 років позбавлення волі. По них укладаються угоди винуватця з потерпілим та звільнення судом цієї особи від покарання. І легальне звільнення від мобілізації в кишені! Не треба потім вже ховатись від військкоматів, повісток.
Можна лише здогадуватись, чому слідчі, прокурори і суди не бачать цього. Справи ці поставлені на конвеєр і на цьому конвеєрі успішно працюють окремі нерозбірливі адвокати, заробляючи гроші. Таких легально ухилившихся від мобілізації і призову можна лічити сотнями.
Проте, довелось чути думки кадрових військових, що найкращі бійці – це колишні «безбашенні» відчайдухи в мирному житті, потенційні хулігани. Є певні складнощі у тому, щоб привчити їх до військової дисципліни. Але якщо направити їх особисті якості, енергію і відвагу в правильне русло – саме вони здатні на подвиги, стають ядром бойового духу і стійкості військового підрозділу. Бажання отримати дозу адреналіну в мирних умовах штовхає таких хлопців на порушення загальноприйнятих у суспільстві кордонів поведінки, що часто і приводить їх на лаву підсудних. А в бойових умовах безліч моментів, які забезпечують їм такі викиди адреналіну. Тому багато з них почувають себе на війні, як риба у воді. Це – їх стихія.
Тоді напрошується питання – чи відповідає українське законодавство в цій частині тим суспільним відносинам, які фактично склались в Україні? Можливо, настав час більш радикальних змін порядку призову, комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань, змін процесу бойової підготовки?
Проведені в Україні хвилі мобілізації показали, що розрахунок на «совкові» методи організації війська фактично провалився. Воювати потрібно не числом, а вмінням. Тому знову потрохи повернулись до комплектування армії на професійній основі. Щоправда, при цьому забули про декларовані раніше суттєву оплату військової праці і соціальний захист військовослужбовців.
ЧИМ МОЖЕ ЗАКІНЧИТИСЯ ГРА У НАПЕРСТКИ ВЛАДИ З АРМІЄЮ
Ми взяли курс на Європу, то давайте звернемося до їх досвіду. Яскравий приклад – французький Іноземний легіон. Це одне з самих боєздатних військових формувань не тільки Франції, а й усього світу. Формується виключно на добровільній контрактній основі і серед легіонерів більшість не є громадянами Франції, багато з них раніше у своїх державах мали конфлікти із законом. Проте, це не є перешкодою для укладення з ними контракту. Основний принцип – анонімність, легіонерам навіть на перший рік контракту надаються інші ім’я та прізвище, лише потім легіонер може служити за бажанням під своїм власним ім’ям.
Командування легіону і усі офіцери – виключено французи, кадрові військові. Проходження служби офіцерами в Іноземному легіоні вважається престижним і добре оплачується. Військова дисципліна сувора. Фізична, психологічна і військова підготовка на вищому рівні. Легіонери успішно виконують завдання в самих складних умовах не тільки на території Франції, але й за її межами.
В Україні в добровольчих батальйонах фактично воювали представники інших держав. І більшість воювала, відверто скажем, непогано. Серед них, як уявляється, були люди зі своєю життєвою історією. Чому би Україні не спробувати створити щось на кшталт французького Іноземного легіону?
