Зараз вже керівництвом Генеральної прокуратури закладається міна під подальше існування військової прокуратури. Чому А. Матіос, якій сам є одним з керівників ГПУ, мовчить? Адже створення паралельних за функціоналом військовій прокуратурі структур в цивільних регіональних прокуратурах означає, що скоро може постати питання про доцільність існування військових прокуратур взагалі. І тоді більшість нинішніх військових прокурорів взагалі залишаться нікому не потрібними.
Президент України Петро Порошенко перевів суддю і колишню дружину першого заступника голови СБУ Павла Демчини Тетяну Демчину з суду на Рівненщині до Оболонського районного суду Києва.
Пікантності додає і те, що останніми днями на широке обговорення вийшов відкритий конфлікт між С. Пашинським і його колишньою правою рукою в Комітеті Т. Блистів, завзятим лобістом законопроекту в інтересах А. Матіоса. Та й ще із заявою Т. Блистів в Генеральну прокуратуру про, ніби то, вчинення С. Пашинським кримінального злочину щодо неї. Заява передана до СБУ, яка й відкрила кримінальне провадження. Не виключено, що процесуальним керівником у цьому кримінальному провадженні може бути… та сама головна військова прокуратура на чолі з А. Матіосом.. Та же військова прокуратура є процесуальним керівником і в кримінальному провадженні про четвертий вибух «Молоту».
Якщо зараз молодому військовослужбовцю стати у житлову чергу (після підписання першого контракту на 5 років військової служби) – то свою квартиру він зможе отримати років за 40-45. Але ж стільки служити він просто фізично не зможе. Тобто перспектива тут досить чітка – за час служби квартиру від держави не можливо дістати!
“В сентябре этого года мы заработаем. Конечно, мы будем расследовать все уголовные производства, которые предусмотрены Уголовным процессуальным кодексом. Но есть направления, которые определены нами как приоритетные. Первый – это должностные преступления, которые совершены топ-чиновниками, и военные преступления. Хочу отметить: никакого Государственного бюро военной юстиции создано не будет”, – сказал Р.Труба журналистам 14 июня 2018 года в Киеве.
Але навіть несподівані заочні реверанси перед С. Полтораком у телеефірі жодним чином не вплинуть на стійку неприязнь із боку військових, котру А. Матіос встиг викликати до себе та свого оточення за майже 4 роки перебування у посаді. Примарними видаються сподівання, що військові, навіть після провалу їхнього проекту про Військову поліцію, підтримають ідею А. Матіоса про створення Державного бюро військової юстиції – у тому вигляді, як він бажає. Забагато повноважень і можливостей закладено для керманича цього органу, що поставило б його над керівниками усіх силових військових структур. І керівники цих структур це добре усвідомлюють.
Питання розслідування військових злочинів фактично перейшло до сфери повноважень практично неіснуючого Державного бюро розслідувань іще 20 листопада 2017 року. Але корпус слідчих зі статусом державного службовця вже шостий місяць поспіль через конкурси лише намагаються укомплектувати, і навряд чи вони зможуть у найближчій перспективі виконувати покладену на них функцію розслідування воєнних злочинів
Останнім часом побільшало інформації у ЗМІ про події, пов’язані з військовою прокуратурою або її очільником. Щоправда, зміст цих повідомлень – все більше не на користь підлеглих Анатолія Матіоса
Навіть при реальній перспективі суттєвого скорочення нинішні військові прокурори фактично проігнорували конкурс в ДБР. Проте, зробили так не по своїй вині, а вимушено. Основна причина цього вбачається у відвертому саботуванні роботи по становленню цього нового органу з боку керівників військової прокуратури. Головний військовий прокурор А. Матіос, програвши в конкурсі за посаду директора ДБР, яку він вже вважав своєю, вирішив таким чином помститися, заблокувавши можливість переходу фахівців з військової прокуратури в ДБР. Це приклад, як один чиновник може перешкоджати реформі правоохоронних органів в Україні. Прикро, що при цьому особисте поставлене вище, ніж інтереси держави, інтереси обороноздатності країни, а зведення особистих рахунків А. Матіоса до Р. Труби відбувається за державні кошти, тобто кошти платників податків.
Анатолій Маркевич для Резонансу Військова прокуратура відпрацювала повних три роки. Термін достатній і для становлення самої військової прокуратури, і для виконання наданих раніше її керівником обіцянок. Давайте проаналізуємо, яким чином військова прокуратура протягом 2014-2017 років виконувала своє головне призначення – боротьбу із військовими злочинами у військових формуваннях. Чи вдалося їй разом з командуванням військових формувань вплинути на стан правопорядку і подолати злочинність у військах, яка з початком бойових дій зросла просто лавиноподібно. Чи виконані надані раніше обіцянки притягнути до відповідальності посадових осіб, винних в ослабленні обороноздатності держави.
Ярослав Берендаков, для Резонансу Бізнес разом з контролюючими та правоохоронними органами продовжує жити в потойбічному світі, де державні мужі перетворилися на «смотрящих», а законодавство України стало високоліквідним товаром.
Дізнавшись із ЗМІ про своє начебто перебуваня у міжнародному розшуку, Петро Димінський офіційно звернувся до Комісії із контролю за файлами Інтерполу із запитом до доступу та видалення даних щодо себе – через порушенням процедури оголошення у міжнародний розшук. За цим зверненням Інтерпол вже розпочав відповідну перевірку.