Законопроект №2194, через який опозицію звинувачують у саботажі «прогресивних законодавчих ініціатив», насправді не є ані першим, ані другим, ані третім. Тобто ані прогресом, ані цінною законодавчою знахідкою, ані свіжою ініціативою. Все це «старі пісні про головне», тобто про відкриття земельного ринку, а точніше, про те, як зробити таке відкриття максимально комфортним для зацікавлених осіб.
Найфантастичніше з того, що я чула про візит Володимира Зеленського до Катару, це те, що, мовляв, звідти він зробив пару дзвінків, які зупинили (чи призупинили) вихід в ефір нашумілого розслідування від Bellingcat. Фільм, який мав дуже сильно вдарити по репутації українського президента, був запланований на 15 березня (нібито!), відтак на 5 квітня (теж нібито!), але 5 квітня наш лідер опинився в Катарі, і – вуаля! – ніякого компромату. В цій версії незрозумілим лишається тільки те, для чого було летіти саме в Катар, а не кудись іще. Як то кажуть, «тема не розкрита» – якщо вести мову саме про цей географічний напрямок.
Сама постановка питання про те, що якщо в організації конкурсу не беруть участь іноземці, то це вже не конкурс, видається і дивною, і дикою. Виходить, що прозорість та чесність при відборі суддів можлива винятково за умови залученості до процесу чужоземних рефері, а інакше – ніяк. Власне, такий підхід до справи і називають зовнішнім тиском. Втім, сама Венеціанська комісія думає, звісно, інакше.
Весна – період політичних активностей. Литвин вирішив нагадати про себе і постить рекламу на Фейсбуці. А Кличкові й ФБ не потрібен – він з гранатою лягає під танк офлайн, от тільки бій несправжній, та й Києву від цього – ані холодно, ані гаряче.
Президент Володимир Зеленський зареєстрував два законопроекти щодо податкової амністії. Він, таким чином, лише зараз реалізує свій намір, про який говорив без малого два роки тому – на початку своєї каденції. Нагадаю, що у травні 2019-го команда новообраного глави держави виступила відразу з двома ініціативами – одна була пов’язана із впровадженням обов’язкового декларування доходів, друга – з податковою амністією. І от зараз руки Банкової дійшли до законодавчого оформлення обох прожектів.
Президент України Володимир Зеленський досить часто критикує судову систему. В унісон із ним це роблять і деякі високопосадовці, зокрема, голова СБУ Іван Баканов, котрий вбачає в судах коріння всіх бід. Чи справедливо це?
Здавалось би, крига скресла: Кабінет міністрів подав до парламенту законопроєкт про внесення змін до закону про НАБУ. Документ передбачає певне «відсторонення» Артема Ситника з посади директора Національного антикорупційного бюро, і це – мабуть, головне. Особа, яка давно є каменем спотикання, може нарешті піти на заслужений (або ні) відпочинок, але, звісно, за умови, що парламент підтримає урядовий законопроєкт. Втім, група підтримки Ситника волає ультразвуком, закликаючи цього не робити. «Ситникоботи» вказують на те, що подібний крок розсварить Україну з нашими західними партнерами.
11 лютого у Брюсселі розпочалося засідання Ради асоціації Україна-ЄС. Передбачається, що на ньому буде даний старт перегляду Угоди про асоціацію України з ЄС. Не в тому розумінні, що Україна має намір вийти з Угоди, а в тому, що документи подібного масштабу та значення прийнято піддавати ревізії приблизно раз на п’ять років. Нашій же Угоді невдовзі виповниться сім. Деякі її положення будуть розглянуті і, можливо, переосмислені. Прем’єр-міністр Денис Шмигаль розраховує про те, що перегляд Угоди буде завершено до кінця поточного року.
Парадоксальна річ: кожен «патріот» заперечує те, що Україна відчуває на собі тиск Заходу, і кожен патріот дякує Заходу ж за метаморфози, які відбулися з президентом Зеленським. А конкретніше дякують Байдену. Він, мовляв, і вмотивував (заохотив, змусив, натиснув, зобов’язав – потрібне підкреслити!) нашого гаранта демократії закрити три телеканали без судового рішення. Тож існує вплив США на Україну чи ні?
Останнім часом я читаю в «патріотичних» виданнях пропозиції «відсікти» Донбас. Просто взяти та відрізати, та ще й, напевно, збудувати стіну на кордоні, вирити рови і запустити туди голодних крокодилів, а по периметру огорожі дати електричний струм. Так «жартували» в часи прем’єрства Яценюка, коли уряд дійсно розпочав зведення так званої «стіни», на якій добре нагріли руки «відповідальні особи». Однак мова зараз не про це.
За клопотами довкола «шкарпеточного» локдауну та за незрозумілою ситуацією зі щепленням проти ковіду проблема Конституційного Суду буцімто відійшла на другий план. Але це хибне враження. Методика «геть з очей, із серця геть» тут не працює. І навіть якщо «забути» про нинішню так звану «конституційну кризу», вона все одно про себе нагадає. Так чи інакше.
Офіс Уповноваженого із захисту державної мови нагадує, що з 16 січня 2021 року, відповідно до статті 30 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», всі надавачі послуг, незалежно від форми власності, зобов’язані обслуговувати споживачів і надавати інформацію про товари і послуги державною мовою.