Мабуть всі пам’ятають справу у Європейському суді «Бочан проти України», де ЄСПЛ назвав «грубим свавіллям» та «відмовою у правосудді» обґрунтування Верховним Судом України власного рішення від 14 березня 2008 року, яким було спотворено зміст рішення ЄСПЛ 2007 року у першій справі громадянки Марії Бочан проти України (Bochan v. Ukraine), що в кінцевому випадку призвело «до руйнування намагань заявниці домогтися розгляду у рамках передбаченої національним законодавством процедури касаційного типу її майнових вимог на підставі рішення Суду у попередній справі».
В новинах останніх днів набув розголосу черговий скандал: екс-заступник Міністра юстиції України Павло Мороз самостійно розглядав скаргу на самого себе, що є конфліктом інтересів.
Концентрація уваги на звітах в соціальних мережах про судові тяжби вже екс-кандидата у Верховний Суд, судді Кіровоградського окружного адміністративного суду Романа Брегея проти ВККС та його заяв стосовно неправомірності дій суддів ВАСУ, дещо відволікло від інших, не менш цікавих справ, які нещодавно розглядав Вищий адміністративний суд України щодо Вищої кваліфікаційної комісії суддів.
Виникає питання, чи то Маселко обманув Вищу Раду Правосуддя, чи то не він подавав клопотання до Апеляційного суду м. Києва. А може він просто винайшов машину часу, щоб о 10.30 нашвидку майнути до суду у майбутнє на 10.30, щоб потім повернутись о 10.00 назад у минуле до ВРП?
Председатель Окружного административного суда Киева Павел Вовк по собственной инициативе прекращает участие в конкурсе в новый Верховный Суд.
За результатами співбесід та пленарних засідань, що провела Вища кваліфікаційна комісія суддів України до 7 липня 2017 року включно, 51 кандидат не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Верховному Суді. Це становить 36,4 % висновків ГРД, – повідомляє Резонанс з посиланням на сайт ВККСУ.
Рік тому я писав конкретно про цю історію у своїй статті “Отжим квартир без конца и края, или тест для нового прокурора Киева” для Резонансу
Юридична спільнота неодноразово звертала увагу на подвійні стандарти у діяльності Громадської ради доброчесності при ВККС. Відносно одних кандидатів на посаду судді Верховного Суду у ГРД виникають питання, а щодо інших – за таких саме обставин – вони відсутні. Означене стало підставою для звинувачень, що лунали на адресу ГРД як стосовно лобіювання «своїх» кандидатів, так й щодо відсутності єдиних критеріїв оцінки їх доброчесності.
Принцип невтручання у внутрішні справи — один з основних принципів сучасного міжнародного права. Цей принцип закріплений у пункті 7 статті 2 Статуту ООН. А такі заяви посла іншої держави можна розцінити як принцип невтручання? Звісно, ні. Незважаючи ні на що, конкурс до Верховного Суду в Україні є безпрецедентним за рівнем прозорості та відкритості. Кандидати щодо яких Громадська рада доброчесності прийняла негативний висновок, надають пояснення у прямому ефіру. І навіть якщо вето ГРД подолано, кандидат може отримати невеликі бали за доброчесність.
Всеволод Розумовський, для Резонансу Із моменту свого створення і отримання офіційної назви Громадська рада доброчесності до отримання кулуарної назви Рада подвійних стандартів – минуло 8 місяців. У чому ж саме проявляються повідані стандарти запитаєте ви?
Почти месяц, как Высшая квалификационная комиссия судей проводит собеседования с претендентами на кресла в новом Верховном Суде. Более того, в отдельных случаях конкурс превратился в войну компроматов, и будет иметь необратимые последствия для репутации некоторых экзаменуемых.
Нещодавно «Судово-юридична газета» звернула увагу, що можливе зволікання у вирішенні організаційних питань після створення Громадської ради доброчесності при ВККС було пов’язане з чеканням на повернення члена ГРД Михайла Жернакова, які тривалий час перебував у закордонній подорожі. «Резонанс» вирішив проаналізувати, як часто член ГРД Михайло Жернаков останнім часом подорожує.