корупція - Резонанс - о коррупции, взятках, судьях, власти

06 декабрь 2019, Пятница, 06:01

взятка декларация ДТП в Харькове задержание в Иванковичах Мошенничество туроператоров НАБУ Нацполиция происшествия прокуратура СБУ Укрзализныця

Метка: корупція

5 декабря 2019

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду частково задовольнив клопотання детектива Національного антикорупційного бюро та обрав запобіжний захід ексначальнику Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі 2 130 100 грн.Про це пише <strong>Резонанс</strong> 5 грудня 2019 року із посиланням на ВАКС.У Антикорупційному суді нагадали, що колишній начальник підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 (шахрайство), ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 (пособництво у наданні неправомірної вигоди) КК України.Запобіжний захід підприємцю, якого затримано разом із ексначальником Головного слідчого управління ГПУ після отримання неправомірної вигоди у сумі 75 тисяч доларів США, обиратиметься також 5 грудня, — поінформували у ВАКС.<span contentEditable=»false» data-mce-object=»iframe» class=»mce-preview-object mce-object-iframe» data-mce-p-allowfullscreen=»allowfullscreen» data-mce-p-frameborder=»0″ data-mce-p-src=»https://www.youtube.com/embed/oTYpV_0p2G8″><iframe src=»https://www.youtube.com/embed/oTYpV_0p2G8″ allowfullscreen=»allowfullscreen» width=»560″ height=»315″ frameborder=»0″></iframe><span class=»mce-shim»></span></span>Тим часом вже ексдиректор ДБР Роман Труба написав у соцмережі, що<br />»інформація про причетність працівника ДБР до передачі інформації щодо кримінальних проваджень третім особам, зокрема Андрію Портнову, повністю не відповідає дійсності».- Наголошую: ніхто з працівників ДБР не має відношення до розкриття матеріалів кримінальних проваджень. Це підтвердило внутрішнє розслідування, у тому числі матеріали психофізіологічного дослідження за допомогою поліграфа, яке пройшла вся слідча група, — заявив Труба.За даними <strong>Резонансу</strong>, у ДБР затриманий антикорупційними органами ексначальник ГСУ ГПУ був позаштатним радником.

67 0

5 декабря 2019

Національне антикорупційне бюро відкрило кримінальне провадження щодо державного секретаря Кабінету Міністрів Володимира Бондаренка за підозрою в зловживанні владою або службовим становищем.

11 0


5 декабря 2019

<em>Володимир Бойко, <a href=»https://volodymyrboyko.com/» rel=»home» data-mce-href=»https://volodymyrboyko.com/»>Бойко-інформ</a></em><em>У Сполучених Штатах буяє шторм «Україногейту», Палата представників Конгресу проводить слухання на предмет можливого імпічменту Дональда Трампа, «демократи» обвинувачують президента-республіканця в тому, що він тиснув на Україну з метою примусити українську прокуратуру розслідувати витівки екс-віце-президента Джо Байдена та його сина Гантера, а державний секретар Майк Помпео закликає провести розслідування проти України через підозри щодо втручання в президентські вибори в США в 2016 році.</em>Під втручанням у вибори колишній директор ЦРУ має на увазі так звану «справу про чорну бухгалтерію Партії Регіонів», інспіровану в травні 2016 року директором Національного антикорупційного бюро України Артемом Ситником за участю тодішнього першого заступника голови СБУ Віктора Трепака (нині – заступник генерального прокурора), народного депутата Сергія Лещенка, адвоката Віталія Каська (нині – перший заступник генерального прокурора) під керівництвом представниці ФБР в Україні Карен Грінавей.Знайшовши в 2015 році в нетрях Служби безпеки України папери, які були винесені з підпаленого 18 лютого 2014 року офісу Партії Регіонів, співробітники американської спецслужби (не є секретом, що вони почуваються в будинку Центрального управління СБУ як вдома й мають там навіть кабінети для роботи) виявили записи про те, що американському громадянину Полу Манафорту передавались чималі суми – йшлося про мільйони доларів за піар-супровід Партії Регіонів. Це була «чорна бухгалтерія», де касир записував кому й для чого видавав готівку. Окрім Манафорта гроші видавались Інтернет-виданню «Українська правда», народним депутатам і державним службовцям. За отримання грошей для передачі Манафорту розписався народний депутат Євгеній Геллер.Звісно, ці записи не мали жодної доказової сили й офіційно обвинуватити того ж Манафорта в тому, що він, отримуючи гроші з «чорної каси» президента Януковича, не сплачував податки в себе на батьківщині неможливо. Але в березні 2016 року Манафорт очолив виборчий штаб кандидата в президенти США Дональда Трампа і його одіозна постать стала прекрасною мішенню для компрометації самого Трампа.Втім, якби записи з «чорної бухгалтерії Партії Регіонів» використали опоненти Трампа зі штабу Гілларі Клінтон, це була б нормально політична боротьба. Але перешкодити Трампу здобути перемогу на виборах вирішили американські державні службовці, зокрема заступник голови Місії США в Україні Джордж Кент і представник ФБР в Україні Карен Грінавей. Причому, зробили вони це руками українських агентів, робота яких оплачувалась американськими платниками податків. А саме: у травні 2016 року Грінавей передала записи з «чорної бухгалтерії Партії Регіонів» директору НАБУ Артему Ситнику з наказом опублікувати їх на офіційному сайті НАБУ та офіційно підтвердити американським журналістам, що НАБУ розслідує обставини можливого отримання Манафортом грошей від екс-президента Януковича. А Кент доручив роздмухати галас у пресі, передусім американський, народному депутату Сергію Лещенку, першому заступникові голови СБУ Віктору Трепаку (який вже був позбавлений посади начальника Головного управління «К» СБУ через позаслужбові контакти з американським посольством) і адвокату Віталію Каську, якому ще в лютому 2016 року довелось звільнитись з посади заступника генерального прокурора України через те, що він був викритий у шахрайському привласненні державної квартири. Після того, як Ситник розмістив витяги на з «чорної бухгалтерії» на сайті НАБУ, зробив кілька гучних заяв і передав ці записи для публікації в The New York Times, офіційно підтвердивши їх автентичність, Манафорт покинув штаб Трампа й лише чудом Гілларі Клінтом на стала президентом США – настільки відчутим був цей удар по репутації її опонента.Хоча записи з «чорної бухгалтерії Партії Регіонів» не можуть вважатись юридично значимим доказом, ніхто в Україні не сумнівається, що ці записи є справжніми й містять інформацію про реальні нелегальні виплати, які здійснювались в оточенні президента Януковича. Але з точки зору американського законодавства найголовніше значення має мета, з якою Грінавей та Кент поширили через Ситника інформацію про оборудки Манафорта – з метою притягнути Манафорта до відповідальності чи задля того, щоби допомогти Гілларі Клінтом перемогти на виборах Дональда Трампа. Зрозуміло, що для розслідування діяльності Манафорта агенту ФБР не треба було звертатись до Ситника з наказом (а НАБУ повністю підпорядковано посольству США й саме там приймаються всі важливі процесуальні рішення) оприлюднювати «чорну бухгалтерію» – до речі, таке оприлюднення грубо порушує законодавство України. Тим більше, якби Грінавей і Кент хотіли б припинити незаконну діяльність громадян США на території України, вони б не стали попереджати Ситника та керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назара Холодницького, що оприлюднювати треба лише записи стосовно Манафорта й ні в якому випадку не поширювати інформацію про отримання грошей від українських олігархів ще одним американцем – активістом Демократичної партії Грегорі Крейгом, який за часи президентства Януковича також надавав послуги українській владі.Тому в разі, якщо виявиться, що Грінавей, Кент, Ситник, Трепак, Лещенко та Касько роздмухували скандал навколо Манафорта з метою скомпрометувати Трампа, це буде вважатись втручанням у вибори з усіма сумними для фігурантів наслідками. Тож пропозиція Майка Помпео провести таке розслідування є цілком слушною. Але якщо розслідування розпочнеться, то в американських політиків усохне мозок від спроби розібратись в українських інтригах, де в один суцільний клубок сплелись «справа Манафорта» й елітний відпочинок директора НАБУ за чужий кошт, корупційні афери заступника директора НАБУ Анатолія Новака і провокація, вчинена Ситником і Грінавей проти народного депутата Борислава Розенблата, кримінальне провадження щодо розкрадання стабілізаційного кредиту керівництвом VAB-Банку та вбивство в Києві в 2004 році англійця Кірана Доунза.<strong>Красиве життя директора НАБУ</strong>14 березня 2019 року народний депутат України Борислав Розенблат на своїй сторінці у Фейсбуці розмістив аудіозапис, де персонаж з голосом директора Національного антикорупційного бюро України Артема Ситника розповідав якомусь Миколі, що він у ході виборів президента США в 2016 році допомагав Гілларі Клінтон.<span contentEditable=»false» style=»border: none; overflow: hidden;» data-mce-object=»iframe» class=»mce-preview-object mce-object-iframe» data-mce-p-allowfullscreen=»allowfullscreen» data-mce-p-scrolling=»no» data-mce-p-frameborder=»0″ data-mce-p-src=»https://www.facebook.com/plugins/video.php?href=https%3A%2F%2Fwww.facebook.com%2Fboryslav.rozenblat%2Fvideos%2F2301343333249593%2F&show_text=0&width=476″><iframe src=»https://www.facebook.com/plugins/video.php?href=https%3A%2F%2Fwww.facebook.com%2Fboryslav.rozenblat%2Fvideos%2F2301343333249593%2F&show_text=0&width=476″ allowfullscreen=»allowfullscreen» style=»border: none; overflow: hidden;» width=»476″ height=»476″ frameborder=»0″></iframe><span class=»mce-shim»></span></span>«Я ж йому тоже, ну, не йому, а Гілларі помагав же ж…Трамп він же ж як. У нього внутрєнні питання домінують над зовнішніми, а в Гілларі все як би, це із тих політиків, що вони гегемонія в Америці і в світі. Для нас це як би лучше, а для американців лучше те, що Трамп робить… Там якраз Гілларі чого програла. Я ж коли чорну бухгалтерію розслідував, ми ж оприлюднили дані Манафорта, якого посадили. Манафорт це ж був керівником штабу Трампа. Я ж тоді цей, тривалий час, в том числі за те, що була чорна бухгалтерія».Невдовзі з’ясувалось, що цей запис було зроблено під час святкування Нового 2019 року в мисливському господарстві «Поліське-Сарни» поруч з містечком Сарни Рівненської області, і що директор НАБУ регулярно там розважався за чужий рахунок, випиваючи та з’їдаючи вишукані страви на чималі суми. А одного разу він розбив два квадроцикли загальною вартістю 17 тисяч доларів США, при цьому все це оплачував отой самий Микола, якому Ситник розповідав про те, як він допомагав Гілларі, публікуючи записи про Манафорта з «чорної бухгалтерії Партії Регіонів».<a href=»http://resonance.ua/v-radi-zvinuvachuyut-sitnika-u-politich/» data-mce-href=»http://resonance.ua/v-radi-zvinuvachuyut-sitnika-u-politich/»>СИТНИКА ЗВИНУВАЧУЮТЬ У ЗЛОВЖИВАННЯХ НА КОРИСТЬ КЛІНТОН</a>Треба сказати, що мисливське господарство «Поліське-Сарни» належить досить колоритним людям: його співзасновником є Андрій Акіменко, відомий як права рука й бізнес-партнер кримінального авторитета «Чеби», себто Олексія Чеботарьова – «спиртового короля», що перебуває в розшуку за підозрою в організації викрадення та катування громадських активістів Ігоря Луценка й Юрія Вербицького в січні 2014 року. А оплачував розваги Артема Ситника мешканець Рівного Микола Надейко, засуджений 26 грудня 2005 року Апеляційним судом м.Києва до 9 років позбавлення волі за звіряче вбивство громадянина Великої Британії Кірана Доунза, який проживав у Києві на вулиці Михайлівській, 24-а. Надейко працював у цього британця водієм і разом з двома подільниками 10 листопада 2004 року увірвався в квартиру свого роботодавця та примусив його відкрити сейф, у якому зберігались 15 тис. доларів, а також забрав два мобільних телефони, коштовний годинник, куртку та автомобіль «Ленд-Ровер». Після чого британця, про всяк випадок, задушили.Відбувши 6 років за ґратами, Надейко був звільнений у 2010 році постановою Маневицького районного суду Вінницької області від 28 грудня 2010 року, який замінив Надейку позбавлення волі на більш м’яке покарання – виправні роботи за місцем роботи засудженого на строк 2 роки з відрахуванням в дохід держави 20% заробітку щомісяця. І невдовзі, 17 червня 2011 року, колишній водій для відбуття покарання влаштовується на роботу в ТОВ «Пирятинський делікатес», що входить у імперію Олега Бахматюка. Причому, на яку посаду – заступником директора з питань безпеки підприємства! А 29 листопада 2017 року Надейко з непогашеною судимістю переходить на роботу в інше підприємство Бахматюка – ТзОВ «Аграрний Холдинг Авангард», радником голови Наглядової ради Наталії Василюк, яка одночасно очолювала Наглядову раду належного Бахматюку VAB-Банку і, як не складно здогадатись, у дівоцтві носила прізвище Бахматюк. Бо Наталія Романівна Василюк є рідною сестрою Олега Романовича Бахматюка.Для повноти картини залишається лише назвати прізвище людини, яка впродовж багатьох років забезпечує охорону всіх підприємств Олега Бахматюка та особисту охорону магната і яка взяла на роботу засудженого за розбій Надейка, щоби він носив сумки за гостями Бахматюка та оплачував коштом сестри Бахматюка їхній відпочинок. Це – друг дитинства Бахматюка Анатолій Миколайович Новак, який є заступником директора НАБУ і який свою охоронну фірму ТОВ «С.І.Г.-Безпека» (код ЄДРПОУ 35866997) оформив на свою дружину Одажиу Катерину Іванівну, а свою охоронну фірму «Бар’єр. Безпека Бізнесу» (код ЄРДРПУ 33882743) оформив на свого брата Новака Юрія Миколайович, позаяк не має права офіційно займатись бізнесом. Саме ці охоронні структури Новака вже багато років захищають Бахматюка та його бізнес.Також не зайвим буде пояснити, з якого дива сестра Бахматюка Наталія Василюк оплачувала регулярні п’янки директора НАБУ Артема Ситника, його заступника Анатолія Новака та керівника Головного підрозділу детективів НАБУ Андрія Калужинського в мисливському господарстві «Поліське-Сарни». Річ у тім, що в жовтні 2017 року Головне управління Національної поліції України розпочало досудове розслідування в кримінальному провадженні, зареєстрованому в зв’язку з розкраданням у 2014 році 1,2 млрд. грн. стабілізаційного кредиту, виділеному Національним банком України тому самому VAB-Банку, головою Наглядової ради якого була Наталія Василюк. Анатолій Новак, який зобов’язаний Бахматюку всією своєю кар’єрою (саме Бахматюк, до речі, познайомив Новака з Петром Порошенком, якого Новак охороняв у 2014 році під час президентських виборів, та з Василем Грицаком, який у 2015 році очолив Службу безпеки України й рекомендував Новака на роботу в НАБУ) відвів Бахматюка до Ситника й питання було вирішено: Ситник забрав кримінальне провадження щодо розкрадання стабілізаційного кредиту з Національної поліції до НАБУ й віддав своєму другу та куму Андрію Калужинському «на поховання».У січні 2017 року ця кримінальна справа зникла в нетрях НАБУ, натомість Бахматюк не тільки віддячив за це дзвінкою монетою Ситнику, Новаку й Калужинському, але й приставив до них свого співробітника (точніше, співробітника своєї сестри, з яким Бахматюка познайомив Новак у кабінеті Ситника) Миколу Надейка. А вже Надейко оплачував розваги цієї трійці, зокрема – святкування Нового 2019 Року в мисливському господарстві «Поліське-Сарни».<strong>Страшна помста (майже за Гоголем)</strong>Важко навіть уявити, яку бурю емоцій Ситник пережив, коли довідався, що підслуховуючу апаратуру в приміщеннях мисливського господарства «Поліське-Сарни» встановив його заступник Андрій Новак на прохання голови СБУ Василя Грицака, а Микола Надейко дав у Генеральній прокуратурі України свідчення, що саме він оплачував розваги, вишукані страви та розбиті квадроцикли замість директора НАБУ. Щоправда, підслуховування проводилось незаконно, без санкції суду, але в СБУ елементарно легалізували ці записи, оприлюднивши їх через народного депутата Розенблата – заклятого ворога Ситника, який свого часу став жертвою провокації з боку НАБУ. Як пояснив Розенблат, флешку з аудіофайлом розмови йому, начебто, хтось приніс у приймальню. Після цього слідчі Генеральної прокуратури офіційно обшукали приміщення мисливського господарства й офіційно вилучили «невідомо ким» встановлений диктофон з оригінальним записом.За підсумками спецоперації учасники були нагороджені. Генеральний прокурор Юрій Луценко своєю постановою змінив підслідність справи щодо розкрадання керівництвом VAB-Банку стабілізаційного кредиту, забрав її з НАБУ, де справа не розслідувалась, і передав у Національну поліцію, де справа була взагалі закрита. А що стосується Миколи Надейка, то Р<a href=»http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/85836906?fbclid=IwAR2RX8j6TWvrhREU8Abc-s3vqzd_KbEqqU-kU2bT0B1h2MCIY2G0BZqe-yk» data-mce-href=»http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/85836906?fbclid=IwAR2RX8j6TWvrhREU8Abc-s3vqzd_KbEqqU-kU2bT0B1h2MCIY2G0BZqe-yk»>івненський міський суд ухвалою № 569/10210/19 від 31 травня 2019 року</a> достроково погасив його судимість. До речі, Надейко звернувся до суду з таким клопотанням 13 березня 2013 року, у день, коли Розенблат чудовим чином знайшов флешку з записом голосу директора НАБУ.Те, що Ситник на завдання посольства США втручався у президентські вибори в США та публікував витяги з «чорної бухгалтерії Партії Регіонів», з точки зору українського законодавства складу правопорушення не містить. Інша річ – це відпочинок за чужий рахунок. Ситник зобов’язаний був задекларувати грошові подарунки, отримані від Надейка. А позаяк директор НАБУ цього не зробив, щодо нього в Національній поліції України був складений протокол про вчинення корупційного правопорушення й <a href=»http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/84083205″ data-mce-href=»http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/84083205″>Сарненський районний суд 6 вересня 2019 року визнав Ситника корупціонером</a>.Треба сказати, що на момент цієї публікації постанова суду ще не вступила в законну силу: директор НАБУ подав апеляцію, яка не розглянута через спробу Ситник шантажувати голову Рівненського апеляційного суду Олега Полюховича. Річ у тім, що Полюхович у 2015 році був викритий НАБУ в отриманні хабаря, переданого йому головою Здолбунівського районного суду від адвоката за скасування заочного рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області про позбавлення батьківства. У ході розслідування кримінального провадження № 52015000000000011 в Полюховича в службовому кабінеті та вдома за адресою: м.Рівне, вул. Чорновола В’ячеслава, 44, кв. 67 <a href=»http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56291073″ data-mce-href=»http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56291073″>детективами НАБУ був проведений обшук</a>.Досудове розслідування в цьому кримінальному провадженні завершено в березні 2016 року й справа направлена до суду. Але в обвинувальний акт прізвище Полюховича не потрапило й про підозру йому не повідомлялось – Ситник завбачливо вивів голову Рівненського апеляційного суду зі справи. І тепер Полюхович мав відпрацювати – він прийняв до розгляду апеляційну скаргу Ситника, провів 8 жовтня 2019 року перше засідання й викликав на 22 листопада 2019 року для допиту свідка Надейка, щоби потім скасувати постанову Сарненського районного суду й адміністративне провадження відносно Ситника закрити. Але невдовзі Олег Іванович уважно почитав наші публікації й 22 листопада взяв самовідвід саме через те, що є фігурантом кримінальної справи, розслідуваної НАБУ. Тож тепер апеляцію буде розглядати інший суддя.І тоді Артем Ситник, обурений зрадою заступника, перейшов у наступ. Передусім він попрохав свого друга Руслана Рябошапку, який на той час став генеральним прокурором замість Юрія Луценка, скасувати постанову про закриття кримінального провадження щодо банку Бахматюка й направити справу назад у НАБУ. Як наслідок, Бахматюк був оголошений у розшук, а його сестрі Наталії Василюк та іншим банкірам, причетним до розкрадання стабілізаційного кредиту, повідомлено про підозру.З цього приводу Бахматюк дав інтерв’ю виданню «Страна.ua», запевняючи, що Ситник не мав ані юридичного, ані морального права розслідувати це провадження, оскільки має місце явний конфлікт інтересів – Сарненський районний суд визнав директора НАБУ корупціонером на підставі свідчень Миколи Надейка, співробітника Наталії Василюк, яка оплачувала відпочинок Ситника:«Усе будується, – пояснив Бахматюк, – фактично, на його свідченнях. У будь-якій цивілізованій країні такий збіг свідчить про наявність конфлікту інтересів, про що прекрасно знав генпрокурор Рябошапка, коли вони незаконно передавали справу Ситнику. І те, що він коїть – це особиста помста мені за свідчення Надейка. До речі, я з цим Надейком познайомився в будинку НАБУ в присутності Ситника та його заступника Новака. І вважаю його гарним хлопцем, якого Ситник тупо підставив».Наступною жертвою став найближчий друг і кум Новака – заступник начальника Київської митниці Сергій Тупальський. Новак і Тупальський є земляками, обидва родом з села Малий Мидськ, що на Рівненщині, разом навчались у школі, разом служили в прикордонних військах. У 2012 році Новак очолив Київське відділення Міжнародної асоціації ветеранів підрозділів антитерору «Альфа», у раду якого ввів Тупальського, а в переліку спонсорів асоціації стала значитись митно-брокерська компанія «Тріумф-СВ», заснована в 2010 році Сергієм Тупальським та його братом Олександром. Саме через Тупальського Ситнику передавали хабарі знамениті українські контрабандисти, наприклад, Вадим Альперін, а сам Тупальський не раз брав участь у провокаціях НАБУ. Зокрема, він керував «активістами», які на завдання Ситника та 2-го секретаря посольства Великої Британії в Україні Патріка Торкінґтона у березні 2017 року блокували Солом’янський районний суд Києва, вимагаючи арешту екс-голови Державної фіскальної служби Романа Насірова.З тим, щоби примусити Новака звільнитись з посади заступника директора НАБУ, Ситник наказав затримати не тільки Тупальського, але й Альперіна. Тобто, по-суті, контрабандист Альперін постраждав через Гілларі Клінтон. Втім, як тільки Новак звільниться (кажуть, Ситник домовився з Офісом Президента України, що Новаку буде запропонована посада заступника директора Державного бюро розслідувань – аби він тільки пішов з НАБУ), Тупальський, Альперін і Бахматюк зможуть перевести дух. Тим більше, що жити на саму зарплатню директор НАБУ не звик і, напевно, продовжить брати гроші в Альперіна.Що ж стосується розслідування втручання України в президентські вибори США в 2016 році, то Ситник не варто турбуватись з цього приводу. Бо навряд слідчі Міністерства юстиції США чи навіть сам Майк Помпео зможуть осягнути усю ту «боротьбу з корупцією», яка вирує в Україні під недреманим оком американського посольства.<a href=»http://resonance.ua/dbr-rozpochalo-slidstvo-shhodo-imovirno/» data-mce-href=»http://resonance.ua/dbr-rozpochalo-slidstvo-shhodo-imovirno/»>ДБР РОЗПОЧАЛО СЛІДСТВО ЩОДО ІМОВІРНОГО ВТРУЧАННЯ СИТНИКА У ВИБОРИ ПРЕЗИДЕНТА США</a>

335 0

3 декабря 2019

За даними <a href=»https://nv.ua/ukr/ukraine/politics/soratnik-romana-trubi-namagavsya-prodati-zakrittya-spravi-v-dbr-za-150-tisyach-dolariv-novini-ukrajini-50056995.html» data-mce-href=»https://nv.ua/ukr/ukraine/politics/soratnik-romana-trubi-namagavsya-prodati-zakrittya-spravi-v-dbr-za-150-tisyach-dolariv-novini-ukrajini-50056995.html»><strong>НВ</strong></a>, Ігор Щербина, близький соратник Труби, і Шевченко В. намагалися продати закриття справи в Державному бюро розслідувань за 150 тисяч доларів і отримали 50% суми.Зараз у Щербини і Шевченко проводять обшуки. А Романа Трубу, як стало відомо НВ, перевіряють на причетність до злочину.Ігор Щербина — екс-начальник головного слідчого управління ГПУ У в 2014—2015 роках. А Труба був його заступником в управлінні ГПУ і працював під керівництвом Щербини. <a href=»https://zn.ua/internal/gbr-nezavisimomu-organu-zavisimoe-rukovodstvo-266402_.html» target=»_blank» rel=»noopener noreferrer» data-mce-href=»https://zn.ua/internal/gbr-nezavisimomu-organu-zavisimoe-rukovodstvo-266402_.html»>За інформацією ЗМІ</a>, Труба є кумом Ігоря Щербини.Як свідчить фото, яке опинилося у розпорядженні НВ, Щербина роздавав візитки з інформацією, що він нібито є співробітником ДБР, хоча це не відповідає дійсності.Нагадаємо, наприкінці вересня в кабінеті Романа Труби виявили апаратуру для прослуховування. У бюро допустили витік службової інформації, що може зашкодити розслідуванню низки кримінальних справ.Увечері 19 листопада Telegram-канал Трубу прорвало оприлюднив компрометуючі записи, на яких чути голос нібито директора ДБР Романа Труби. В аудіозаписі йдеться про вказівки від нібито генпрокурора Руслана Рябошапки і очільника Офісу президента Андрія Богдана про припинення низки обшуків.

21 0

27 ноября 2019

Слідчі Центрального апарату ДБР за оперативного супроводу УВБ Служби безпеки України та процесуального керівництва Генеральної прокуратури України викрили корупційну схему, до якої було причетне керівництво Департаменту охорони державної таємниці та ліцензування СБУ (ДОДТЛ).

35 0


26 ноября 2019

26 листопада 2019 року Вища рада правосуддя повернула без розгляду заступнику Генерального прокурора – керівнику Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назару Холодницькому подання про тимчасове відсторонення судді Зарічного районного суду міста Сум Миколи Шершака від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

141 0

22 ноября 2019

Чи зможе нинішній очільник ГПУ стати найуспішнішим Генеральним прокурором, якщо так зване «очищення» прокуратури відбувається із грубим порушенням прав людини і громадянина?! Над цим питанням <a href=»http://www.baganets.com/blogs-baganets/chi-zmozhe-nin-shn-i-och-lnik-generalno-.html?fbclid=IwAR3k4hRX9wSgOK07xYxUWJWcLxG2vDssFThKsCiJ0WMyYn_bL_gV9HVqFn4″ data-mce-href=»http://www.baganets.com/blogs-baganets/chi-zmozhe-nin-shn-i-och-lnik-generalno-.html?fbclid=IwAR3k4hRX9wSgOK07xYxUWJWcLxG2vDssFThKsCiJ0WMyYn_bL_gV9HVqFn4″>розмірковує у своєму блозі адвокат</a>, правозахисник та колишній заступник Генпрокурора України Олексій Баганець.Про це пише <strong>Резонанс</strong> 22 листопада 2019 року.- Чим далі я слухаю виступи Руслана Георгійовича, то ще більше переконуюся (і не тільки, до речі, я), що і він випадкова людина на цій високій посаді. Ну хіба міг професійний Генеральний прокурор заявити про те, що ні поліція, ні ДБР, а саме прокурори відповідають у нашій державі за стан справ у боротьбі зі злочинністю?! Звичайно, що ні. В черговий раз заявляю, у мене немає будь-яких намірів образити його. Навпаки, я бажаю йому успіхів, нехай вивчає уважно всі зауваження і претензії до його діяльності, робить відповідні висновки і може йому поталанить переконати скептиків з приводу помилковості його призначення на дану посаду. Але ,вибачте, поки що я таких зусиль з його боку не бачу. Візьміть хоча б <a href=»https://lb.ua/news/2019/11/05/441431_ruslan_ryaboshapka_suspilstvo.html» data-mce-href=»https://lb.ua/news/2019/11/05/441431_ruslan_ryaboshapka_suspilstvo.html»>його останні «одкровення» інтернет-газеті «Лівий берег</a>», де він наговорив такого, що ще раз переконує мене в тому, що не можна ні в якому разі призначати на таку посаду не професійних прокурорів, а тим більше, висуванців чи політичних партій, тим більше – провладних, особистих друзів, партнерів по бізнесу чи кумів діючих на той час президентів України, — зазначив Баганець. — Ну хіба може Генеральний прокурор, нехай і новопризначений, голосно заявляти про те, що, начебто, у багатьох прокурорів є свої «наставники» (а хіба це погано із точки зору підвищення їх професійної майстерності), чи навіть «власники» і «куратори», які їх спрямовують (правда, не уточнив куди саме) і навіть утримують? А головне, що, за його ж твердженням, саме ці міфічні «особи» і критикують «реформу» прокуратури, яку запустив нинішній Президент. Такі заяви я особисто сприймаю як маячню, як якусь хворобливу уяву людини, яка взагалі не орієнтується в тому середовищі, куди вона випадково потрапила.»Слідуючим припущенням, а може навіть і відвертою фантазією нового Генпрокурора», за словами заслуженого юриста України, «є його теза про те, що частина прокурорів не погодилася на умови такої переатестації із-за боязні проходити перевірку на доброчесність. Якби це заявив хтось із «грантоїдів», наприклад, член, так званого, Центру протидії корупції, діяльність якого щедро фінансується із-за кордону, можна було б не звертати на це уваги. Але, таке, вибачте, «ляпнув» сам Генеральний прокурор, який вже в іншому інтерв’ю навпаки наполягав на дотриманні саме Конституції України, норми якої є прямої дії і що саме ними потрібно керуватися, а не діючим законом, якщо вони протирічить Основному Закону держави».- Визнаю, що я теж є прихильником розширення владних повноважень Генерального прокурора і керівників обласних (регіональних) прокуратур, виходячи, перш за все, із мотивів оперативного прийняття ними кадрових рішень. Але, те, що відбувається і буде в найближчому майбутньому відбуватися із, так званою, атестацією працюючих прокурорів, я категорично проти. В тому числі, я не підтримую норми Положення, затвердженого Наказом нового Генерального прокурора, про те, що вирішення питання про проходження атестації прокурорів буде контролювати комісія в складі 6-осіб, троє із яких не є прокурорами і тому незрозуміло, завдяки яким своїм знанням, професійному або життєвому досвіду вони можуть правильно визначити того, хто успішно пройшов атестацію на предмет придатності для подальшої роботи в прокуратурі, а хто ні. Не пояснив він журналістам і як вийти із ситуації, коли під час такого голосування половина членів комісії буде «за», а половина — «проти». Незрозуміло, також, на підставі яких критеріїв він (чи хтось інший) підбирав цих сторонніх членів комісії, тобто не із середовища прокурорів. І це при тому, що раніше, після створення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, та ж Венеціанська комісія висловлювала невдоволення таким підходам, вимагаючи, щоб в таких комісіях більшість складали саме прокурори, що є гарантією незалежності прокуратури. Саме визначення нинішнім Генеральним прокурором необхідних якостей у таких непрофесійних членів конкурсної комісії прозвучало теж не переконливо, бо він назвав лише компетентність та відсутність сумнівів щодо доброчесності. З приводу першої оцінки, то вона повністю вигадана (пропоную перевірити таких членів комісії), а другу він визначив, виходячи із мінімуму «публічної критики», — пише Баганець.На його думку, «не зовсім зрозуміло для багатьох експертів, також, із яких саме джерел своєї діяльності НАБУ буде надавати такій комісії інформацію негативного характеру відносно прокурорів, які будуть проходити співбесіду, враховуючи, що дослідчі перевірки органами досудового розслідування тепер не проводяться, а матеріали оперативно-розшукових справ і кримінальних проваджень не підлягають розголошенню. М’яко кажучи, мені здалося, що Генеральний прокурор обманув журналістів і в тому, що він, начебто, завчасно визначав прохідний бал за результатами тестування на загальні здібності (93), хоча всім відомо, що в Положенні бал за проходження цього другого етапу атестації заздалегідь не встановлювався. Не був щирим Руслан Георгійович і коли пояснював процедуру виконання прокурором на засіданні комісій практичних завдань, бо не уточнив, хто ці завдання розробляв, чи будуть вони стосуватися виконання прокурором саме конституційних своїх повноважень, чи знову будуть з’ясовувати у прокурорів про те, скільки білка міститься в 100 грамах яловичини. Не зміг він пояснити журналістам і з приводу відсутності загального балу за результатами проходження прокурорами всіх етапів атестації. Більше того, Генеральний прокурор намагався переконати журналістів, що закон (щодо реформи прокуратури ), який серед невідкладних рекомендував прийняти Президент України, є чинним, доки Конституційним судом він не визнаний неконституційним (тут він протирічив сам собі, бо, пояснюючи, наприклад, розбіжності Конституції і законів України, що регламентують порядок зняття недоторканості із народних депутатів, він стверджував зворотнє). До речі, він свідомо також ухилявся від пояснень неконституційності не тільки самого закону щодо «реформування» прокуратури, а і його власних Наказу та Положення про порядок проходження атестації».Також Баганець ще раз акцентував, що <a href=»http://resonance.ua/chi-zilie-r-ryaboshapka-spravi-po-maydan/» data-mce-href=»http://resonance.ua/chi-zilie-r-ryaboshapka-spravi-po-maydan/»>намагання очорнити Сергія Горбатюка також «не додало йому авторитету» новому очільнику ГПУ</a>.- Ну хіба не є очевидним наміром раз і на завжди «похоронити» ці справи, висунуті останнім — пропозиції очолити, так званий, «департамент», по здійсненню процесуального керівництва у провадженнях, пов’язаних із подіями 2013-2014 років (ви тільки зверніть увагу, як його вже називає сам Р.Рябошапка), адвокату родин загиблих Євгенії Закревській? Хіба не повинен був знати Генеральний прокурор вимоги статті 77 КПК України, у відповідності до якої прокурор (нехай і тільки, що призначений) не має права брати участь у кримінальних провадженнях, в яких він брав участь як захисник чи представник? Тому і не розумію, які могли бути з нею з цього приводу переговори і домовленості, тим більше, що у Р.Рябошапки і не повинно було бути гарантій і того, що вона зможе пройти конкурсний відбір (якщо ця, процедура звичайно, не придумана лише для професійних прокурорів), — відмітив заслужений юрист України. — Неоднозначним, як для Генерального прокурора, нехай і зовсім непрофесійного, є його твердження, про те, що, начебто, потерпілих родичів вбитих і поранених у справах Майдану мало цікавлять справи, умовно кажучи, «водоканалу і Саші Януковича, і скільки він на цьому заробив». Хіба мав право таке говорити Генеральний прокурор, коли у таких провадженнях мова йде про сотні мільйонів і навіть мільярдів викрадених у держави, а відповідно і у цих громадян, коштів та майна і по яких до цього часу не закінчені розслідування? Тому йому треба з’ясувати причини цього становища і вчинити необхідні заходи до їх закінчення у відповідності до вимог Закону.<a href=»http://resonance.ua/chi-zilie-r-ryaboshapka-spravi-po-maydan/» data-mce-href=»http://resonance.ua/chi-zilie-r-ryaboshapka-spravi-po-maydan/»>ЧИ «ЗІЛЬЄ» Р. РЯБОШАПКА СПРАВИ ПО МАЙДАНУ?</a>»Але, шановні друзі, і це ще не всі «перли» від нового Генерального прокурора. Я вже писав, що він має намір у своїй діяльності «перевершити» Ю.Луценка. Так ось, ознайомившись із його подальшими відповідями на запитання журналістів, в т.ч. і відверто провокаційні, на які він повівся, можна зробити висновок, що йому це беззаперечно вдасться. Ну, наприклад, він заявив, що критеріями його успішності на цій посаді буде «суспільна довіра», яку можна покращити, в тому числі (ви тільки послухайте) гучними «посадками», яких, начебто, вимагає суспільство, «яке хоче крові»!!!  При цьому, зверніть увагу, що ні до цього моменту, ні пізніше, він навіть словом не обмовився про стан дотримання прав і свобод громадян, про незаконно затриманих і незаконно притягнутих осіб до кримінальної відповідальності, ні про виправданих судом і т.д., чим, в першу чергу, повинен перейматися Генеральний прокурор!!! Але, повірте, це і не дивно, бо вже через кілька днів після цього інтерв’ю працівниками СБУ за дорученням тієї ж ГПУ з грубим порушенням прав людини був затриманий голова правління «Укрексімбанку» за підозрою у вчиненні злочинів у 2013-2014 роках!Зовсім не професійно відповів Р.Рябошапка і з приводу, так званої, «незалежності» слідчих і прокурорів — процесуальних керівників, бо, по-перше, у Генерального прокурора і його заступників є деякі наглядові повноваження, наприклад, вивчити справу на предмет, чи ефективно вона розслідується і в разі підтвердження негативного висновку – змінити підслідність. Якщо ж для наведення належного порядку під час досудового розслідування та здійснення процесуального керівництва потрібно розширити наглядові повноваження вищестоящих прокурорів за досудовим розслідуванням (а це, дійсно, давно вже потрібно було зробити), тоді чому не було такого законопроекту за його ініціативою серед невідкладних, які вносив Президент на розгляд нової Верховної Ради?! Але, цього зроблено не було.Тому, треба цьому фактичному дуалізму «окозамилюванню» покласти край, бо коли вигідно, то у вищестоящих прокурорів є достатні підстави для впливу на прийняття слідчими і прокурорами процесуальних рішень, а якщо не вигідно, то всі посилаються на відсутність таких повноважень. Зокрема, це підтвердив і сам Руслан Георгійович, який повідомив, що його заступник Чумак Віктор Васильович має знайти достатньо доказів «хто був винуватий в Іловайській трагедії і яка міра вини кожного в тому, що сталося». Хоч я особисто в цьому дуже сумніваюся, так як в останнього, для цього немає ні необхідного освіту, ні відповідних знань. А далі і сам Генпрокурор, на відміну від відмови коментування справи Майдану, дуже охотно давав оцінки і навіть говорив про наявність судової перспективи по тій же справі за підозрою С. Пашинського, навіть назвав її «достатньо очевидною». Разом з тим, Генеральний прокурор чомусь не пояснив журналістам, а коли, хто саме і на яких підставах скасував винесену раніше постанову про закриття цього кримінального провадження, бо у відповідності до ст.284 КПК України справа підлягає закриттю, якщо є не скасована постанова слідчого чи прокурора про її закриття щодо того самого діяння. Та і строки для скасування даної постанови тим же прокурором і слідчим суддею також, начебто, вже закінчилася. Але, і це ще не все, бо Генпрокурор так і не пояснив, чому все — таки клопотання про обрання міри запобіжного заходу відносно цього підозрюваного розглядав Шевченківський районний суд м. Києва, якому вона була не підсудна. Не все добре в даній справі складається із кваліфікацією правопорушення, але і його Генпрокурор відмовився коментувати, хоча нічого протиправного він не сказав би. І це, друзі, при тому, що до цього стверджував про неправильність кваліфікації дій того втікача В. Януковича щодо створення злочинної організації чи відсутності достатніх доказів у справах Майдану, які складалися із 14,5 тис. томів!Ось чому я завжди не радив попередньому Генеральному прокурору виходити до преси і «розумнічати» по вузько професійних питаннях досудового розслідування або процесуального керівництва, особливо, якщо це було пов’язано із збиранням і оцінкою доказів, в чому той був, м’яко кажучи, не компетентним. Теж саме стосується і нинішнього Генерального прокурора. Ну хіба міг професійний прокурор заявити Соні Кошкіній і її колезі про те, що якщо у справі винесена комусь підозра, то обвинувальний акт повинен бути направлений до суду, хоча він і не виключає, що і досудове слідство може помилятися і що не всі провадження можуть закінчуватися обвинувальними вироками? Тобто, виникає закономірне питання, а для чого потрібні в таких випадках вищестоящі прокуратури, в тому числі і він сам, щоб не допустити таких випадків порушення прав людини?!Не був переконливим Р.Рябошапка і при дачі відповіді про порушення ним вимог закону при призначенні своїх заступників Каська і Чумака, які спочатку без будь-якого конкурсу були ним призначені на посаду рядових прокурорів центрального апарату ГПУ, а вже через деякий час — одразу і заступниками Генерального прокурора. Невдалими з цього приводу були його посилання на своїх попередників, які теж, начебто, призначали своїх заступників без конкурсу. Він мабуть забув або скоріше не знав, що у відповідності до вимог Закону «Про прокуратуру» на адміністративні посади, в тому числі і заступників Генерального прокурора, необхідне було погодження Ради прокурорів діяльність якої була зупинена при цьому.Повною нісенітницею можна назвати і заяви діючого Генерального прокурора про необхідність скоротити прокурорів у зв’язку з тим, що, начебто, в Україні їх найбільша кількість серед країн Ради Європи на 100 000 населення. Якби це був національно свідомий і переживаючий за захист своїх громадян як від злочинних посягань, так і свавілля правоохоронців Генпрокурор, то він би для цього рівняв зовсім інші показники, в першу чергу, з рівень розкриття злочинів, особливо тих, які посягають на особисті права людей, середнє навантаження зареєстрованих кримінальних правопорушень на одного прокурора, чи рівнем злочинності в Україні, в порівнянні із країнами Європи. Але, така його поведінка мабуть і не дивна, бо в ЗМІ його називають відверто представником чи вихідцем із середовища «гранітоїдів», які діють в інтересах своїх роботодавців. Тому, новий Генеральний прокурор і не приховує своїх намірів, які аж ніяк не можна назвати національно орієнтованими, бо його головне завдання – витіснити через ці антиконституційні процедури переатестації більшість високопрофесійних прокурорів, на місце яких набрати осіб, які не мають не тільки спеціальної підготовки в Академії прокуратури, яку він ліквідував, а і будь-якого прокурорського досвіду а навіть і спеціальної підготовки в Академії прокуратури, що в цілому неминуче обернеться для нашої держави справжнім лихом, причому в недалекому майбутньому.Категорично не погоджуюся я і з не виправданою впевненістю нового Генерального прокурора в тому, що «вони» таким чином відредагували законодавство про «реформу» прокуратури, що не залишилося ніяких лазівок для поновлення звільнених в процесі, так званої переатестації прокурорів на своїх посадах. По-перше, це може свідчити лише про елементарну неграмотність і низький рівень підготовки Р.Рябошапки як юриста, бо визнання ним факту позбавлення прокурорів частини прав і гарантій передбачених Кодексом законів про працю у випадку так званої «переатестації» уже є грубим порушенням конституційних прав і свобод! По-друге, він повинен усвідомлювати той факт, що поновленим у таких випадках прокурорам потрібно буде виплачувати компенсацію із Державного бюджету, а потім в порядку зворотної вимоги відшкодовувати ці витрати за рахунок винних посадових осіб, в т.ч. і Генерального прокурора який видавав такі накази. А такий розвиток подій цілком вірогідний, нехай не зараз, але, в майбутньому – це стовідстсотково! Тим більше, що він і сам це чітко усвідомлює, бо роз’яснював журналістам цей порядок, правда, тільки в площині поновлення звільнених прокурорів, в порядку люстрації в 2014 році!Про які запобіжники поновленню звільнених в процесі переатестації прокурорів можна говорити, якщо саме посилання Р.Рябошапки на те, що на той час вже не буде ні Генеральної прокуратури, ні регіональної прокуратури, ні місцевої прокуратури, де вони раніше працювали, протирічить судовій практиці. Так, у відповідності до рішення суду, які вже навіть пройшли перевірку у Верховному суді, такі аргументи не прийняли. Найвищі судові інстанції України прийшли до висновку, якщо реформований орган, не дивлячись на зміну назви, зберіг свої попередні функції, незаконно звільнених працівників зобов’язані поновлювати!До цього всього хочу додати і іншу обставину, яка позитивно вплине на такі рішення судів про поновлення таких прокурорів на посадах. Зовсім недавно, на підтвердження моїх слів, <a href=»http://resonance.ua/do-chogo-mozhe-prizvesti-reforma-prokur/» data-mce-href=»http://resonance.ua/do-chogo-mozhe-prizvesti-reforma-prokur/»>на відповідному сайті, де була опублікована моя стаття з приводу шкідливих наслідків від такої «реформи» прокуратури за американські кошти, надійшло звернення представника Служби безпеки тієї міжнародної організації (ймовірно, іде мова про ІДЛО)</a>, яка повідомила про їхні підозри щодо грузина, який підписував від імені цієї організації згадані у попередній публікації угоди із новим Генеральним прокурором Р.Рябошапкою про надання технічної допомоги в проведенні, так званих, «реформ» органів прокуратури в Україні, в зв’язку з чим, заплановане проведення з цього приводу жорсткого внутрішнього розслідування, бо, дослівно, «офісні меблі для ГПУ і тести про коня за 7,5 млн. доларів США — то вже перебір». Так, що це буде додаткова підстава для визнання судом незаконними всіх наказів Генерального прокурора, пов’язаних, як з проведенням, так званої, «переатестації» прокурорів, так і з змістом питань в тестових завданнях та їх неправильними відповідями. Так, що з приводу даної підстави нас очікує ще продовження всієї цієї історії, пов’язаної із руйнацією прокуратури в нашій державі.<a href=»http://resonance.ua/do-chogo-mozhe-prizvesti-reforma-prokur/» data-mce-href=»http://resonance.ua/do-chogo-mozhe-prizvesti-reforma-prokur/»>ДО ЧОГО МОЖЕ ПРИЗВЕСТИ РЕФОРМА ПРОКУРАТУРИ</a>Ну і насамкінець. Хіба не буде підтвердженням у суді позовних вимог про скасування незаконних наказів Генерального прокурора Р.Рябошапки про звільнення будь-якого прокурора на підставі неконституційного закону, на якому один із таких прокурорів написав так: «З наказом про звільнення ознайомився. Горіть у пеклі!»?! Я думаю, що це і є справжня оцінка незаконності проведення нинішнім Генпрокурором «реформ» в очолюваному ним відомстві», — Олексій Баганець.

183 0

21 ноября 2019

Спеціалізована антикорупційна прокуратура оголосила про підозру у зловживанні владою меру Львова Андрію Садовому. Про це Садовий повідомив 21 листопада 2019 року на своїй сторінці у Facebook, пише Резонанс.

99 0

18 ноября 2019

Тиск на малий і середній бізнес – це велика проблема, і я не єдиний підприємець в Україні, який зіткнувся з цією бідою. Таких, як я, в нашій країні тисячі. І я хочу сподіватися, що рано чи пізно цей «бєспрєдєл» по відношенню до нас буде зупинений, як це і має бути у правовій державі.

478 0

17 ноября 2019

Натомість джерело Резонансу, наближене до ОПУ, ці відомості назвало «плітками», які поширюють «нинішній директор ДБР та Андрій Портнов, під дудку якого співає і танцює Труба».

У призначеного у День юриста 8 жовтня 2019 року заступника Руслана Рябошапки роботи вистачає й у ГПУ, а про свій «імовірний перехід до ДБР» Віктор Трепак дізнався від журналістів, — твердить поінформаваний співрозмовник Резонансу.

Водночас він визнав, до очільника Бюро розслідувань є чимало аргументованих питань і в Офісі Президента України, і в Генеральній прокуратурі. Відтак, на часі перезавантаження керівництва цього органу.

— Не має суттєвого значення особа тимчасового керівника ДБР, який забезпечить проводення конкурсу. ТВО очолюватиме Бюро лише 2-3 місяці. Важливіше, хто там переможе — у чесній і прозорій боротьбі, — переконує наш співбесідник.

651 0