Чому в Україні неможливий антикорупційний Майдан? Та тому, що в цій національній забаві беруть участь чи не всі громадяни. Ми дуже обурюємося, коли чуємо викриття чиновників і депутатів з приводу хабарів за різні «послуги». При цьому самі не вважаємо непристойним «сунути в лапу» в різних формах: «коньяк і цукерки» лікарю, «на штори» вчителю дитини, «шоколадку» паспортистці, «на пляшку» співробітнику ЖЕКу тощо. Корупція – це коли можновладці торгують тим, що їм не належить: нашими з вами інтересами, які вони найняті пильнувати. Однак саме наш із вами попит і породжує пропозицію таких послуг.
Колишні військові прокурори, слідчі, правозахисники, матері солдатів, політики звернулися до генпрокурора Юрія Луценка з проханням використовувати процесуальне право прокурорів і доручати справи про самогубства і вбивства військових саме військовим прокурорам – поки, що називається, в «ручному режимі», до законодавчого врегулювання цієї проблеми, тому що до парламентаріїв вони теж звернулися з проханням ініціювати внесення змін до чинного законодавства щодо повернення суб’єктної підслідності кримінальних проваджень щодо військовослужбовців військовій прокуратурі
Політтехнологи могли підказати панові Пашинському ідею озвучити намір лобіювати легалізацію, щоб частково погасити конфлікт. Так що якщо документ ухвалять, то його сміливо можна буде називати «законом Хімікуса»
Максим Кречетов, для “Резонанса” Кисель, Прыщ, Москва, Савлоха/Солоха, Ассириец (Авдышев)… Даже для журналистов со стажем работы меньше 7-8 лет эти слова – пустые звуки. А когда-то они гремели не только на весь Киев, но и на всю Украину и за её пределами. Впрочем, в каждой области страны были свои знаменитые «авторитеты» и «воры в законе», им посвящали целые полосы центральные газеты и о них делали программы центральные телеканалы, для них писали песни шансонье – романтика!