Вважаю, що правова невизначеність самого поняття «злодій в законі», введена цим Законом, може не тільки привести до зловживань правоохоронних органів при розслідуванні кримінальних правопорушень, але і стати знаряддям для здійснення шантажу, розправи і незаконного збагачення, оскільки визначення будь-якої особи саме «злодієм в законі» буде повністю залежати від особистого переконання слідчого і прокурора, а ще точніше – їх керівництва.
Чому ці «кадрові комісії» не перевіряють прокурорів на предмет їх розуміння покладених на них функцій, а продовжують штучно пошук причин, аби побільше не атестувати саме досвідчених прокурорів та набрати таких, які нічого не вміють, можуть взагалі ніколи не навчитись, але, готові слухняно виконувати команди чи побажання тих же іноземних посольств та їх агентів в нашому громадському середовищі, зацікавлених, насамперед, в руйнації української держави нехай і під такими благородними мотивами, як очищення тієї ж прокуратури від недоброчесних та не придатних працівників.
Якнайшвидше також потрібно внести зміни і до ст.214 КПК України про скасування вимоги про обов’язкове внесення до ЄРДР всіх без виключення заяв і повідомлень про злочини, залишивши такий порядок реєстрації лише для абсолютно очевидних (беззаперечних) фактів вчинення кримінальних правопорушень.
Ще раз наголошую: зміни до КПК України край необхідні, бо вони хоча б в якійсь міри можуть зупинити той параліч правоохоронних органів, який з кожним днем тільки посилюється.
Я і до сьогоднішнього дня вважаю, цей вирок незаконним і таким, що символізує відверте беззаконня в діяльності попередньої влади П.Поорошенка і аж ніяк не може свідчити про «реванш» Януковича і його найближчого оточення
Я особисто перевірив по Звітах Офісу Генерального прокурора ці дані, в результаті чого встановив, що кількість зареєстрованих в цей період часу умисних вбивств, досудове розслідування у яких здійснюється органами Національної поліції, складає 3 534, в той час, як за минулий рік було 3 259, тобто, їх число в цьому році теж збільшилося, а не зменшилось як заявив Міністр. Згідно статданих, із цієї кількості, начебто, в цьому році вручено повідомлень про підозру у 524 кримінальних провадженнях, що складає, знову ж таки, не 92%, а лише 16,1%, а до суду направлено всього 204 обвинувальних акти (або лише 5,8%), що теж аж ніяк не співпадає із 92%! Тобто, оприлюднені Міністром на сесії як власні досягнення, статдані зовсім не відповідають дійсності.
Можливо, припустив адвокат, на цих виборах у нього були якісь конфлікти, що могли спричинити його переслідування та умисне вбивство. Хоча, я думаю, більше уваги варто було би приділити його бізнесовій діяльності.
Ви тільки вдумайтесь, нинішній прокурор Київської області з відому Генерального прокурора звільнив з прокуратури цієї області нещодавно більше 40 прокурорів!!! Про який тоді рівень прокурорського нагляду можна говорити і що в таких умовах ми можемо очікувати від прокуратури, де стільки вакансій?!
У зв’язку з цим, інколи пронизує відчуття, що керівництво нашої держави живе у якійсь паралельній реальності! Президент дає вказівки Міністр, хоча той, не має ніякого відношення до розслідування кримінальних правопорушень. У свою чергу, Міністр внутрішніх справ не має повноваження керувати органами досудового розслідування, але його слухаються як слідчі, так і їх керівники, але при цьому, ніхто не хоче відповідати за дії поліцейських чи їх бездіяльність, хоча без їх погодження просто неможливе призначення навіть у районний відділ поліції. Просто парадоксальна ситуація, тому і говорю про театр абсурду!
Спеціалізована антикорупційна прокуратура звертає увагу Генерального прокурора, що спілкування між структурними підрозділами Офісу Генерального прокурора шляхом зйомки та розміщення відеороликів та повідомлень у соціальних мережах не відповідає світовим стандартам роботи правоохоронних органів.
Генеральна прокуратура України ще в листопаді 2014 року зверталась до Президента України зі своїм листом (в підготовці якого я особисто приймав участь) щодо недоцільності створення в такому вигляді НАБУ, яке буде вести досудове розслідування відносно одних і тих же високопосадовців, що і ДБР. Навівши конкретні доводи, в т.ч. і закладені в цьому негативні наслідки від подібного дублювання функцій та можливих конфліктів між ними в зв’язку з цим, в т.ч. і в частині з’ясування спорів про підслідність. Але тодішній Президент і більшість законодавців, які знаходились під тиском США і Європи, не бажали звертати увагу на джерела і причини існування корупції у вищих ешелонах органів державної влади і місцевого самоврядування нашої держави, прикриваючись помилковою ідеєю посилення боротьби із цим ганебним явищем, шляхом накопичення кількості антикорупційних органів.
Ставлю під сумнів і заяву Генерального прокурора про те, що саме «завдяки координаційним зусиллям Офісу Генерального прокурора» збільшилась кількість виявлених та розкритих злочинів. Доводжу до відома тих осіб, хто готував цей «звіт», що кількість зареєстрованих злочинів з року в рік, починаючи із 2017 року, навпаки зменшується, тому і в цьому році навряд чи ця тенденція зміниться, тим більше, що у прокурорів тепер відсутні повноваження виявляти приховані злочини від обліку. А потерпілі не всі повідомляють про вчинені відносно них кримінальні правопорушення, так як вже не довіряють ні поліції, ні прокуратурі.