10 Серпня 2017

Тамара Куцай, для СловОпису Здавалося б, ну що може поєднувати екологічну поліцію, збір у 30 гривень, який я заплатила, в’їжджаючи у заповідник, в якому й розташовані озера, і оцей пиріжок із чорницею на березі Світязя, який мені пропонують купити двоє молодих людей? Але насправді безпосередній ланцюговий зв’язок прослідковується чітко й недвозначно. Ось монолог на підтвердження: “Пиріжків із чорницею цього року мало! Бо чорниця вимерзла. Бо ліси вирубані. Бо нема старих лісів, як колись, а молоді її не захищають. Бо ліси вирубують і вивозять, хоч і кажуть, що їх захищають і розчищають. Бо лише невелика частина старого лісу, якому 100 років, лишилась біля кордону. Царським лісом називається». Тож у мене ледь не царське задоволення: за 15 гривень на березі озера я їм великий пиріжок з чорницею, знайденою у «царському» лісі, і розумію, як мені пощастило.

[post-views] 0