Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду при розгляді справи № 155/1064/18.
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув справу № 456/1917/15-к та встановив, що звільнення від кримінальної відповідальності на певному етапі судового розгляду та від призначеного покарання тягнуть за собою різні суттєві правові наслідки, зокрема щодо розгляду цивільного позову потерпілого по суті чи залишення його без розгляду.
«Питання незалежного і справедливого суду є визначальним критерієм розвитку права і суспільства», – наголосила віце-президент Всеукраїнської асоціації адміністративних суддів, суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Наталія Блажівська, виступаючи під час обговорення суддівською спільнотою проєкту Антикорупційної стратегії на 2020–2024 роки.
Ексклюзивне інтерв’ю голови Верховного Суду Валентини Данішевської інформаційному агентству «Інтерфакс-Україна»
Верховний Суд оприлюднив огляд актуальної судової практики ККС за травень 2020 року.
Президент України Володимир Зеленський у порядку консультацій скерував до Вищої ради правосуддя проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності Верховного Суду та органів суддівського врядування», який згодом був зареєстрований у Верховній Раді України за номером 3711.
З початку введення в Україні карантину судова система не припинила свою роботу та продовжує працювати. Щоправда, кризова ситуація, спричинена пандемією коронавірусної інфекції COVID-19, внесла деякі корективи в організацію діяльності судів. Перш за все, це активізація дистанційного режиму правосуддя, коли участь у судовому процесі беруть сторони у справі поза межами суду з використанням технічних засобів.
За ініціативи Програми USAID «Нове правосуддя» та Вищої ради правосуддя відбувся круглий стіл у режимі відеоконференції з метою обговорення потреб судових інституцій України, що виникли у зв’язку з пандемією коронавірусу COVID-19, та потенційної допомоги Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) у зв’язку із цим.
У цій справі відповідач оскаржив рішення місцевого суду, але апеляційний суд залишив апеляційну скаргу без задоволення. Позивачі подали до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі. Заява була мотивована тим, що при ухваленні рішення не було вирішено питання стосовно стягнення витрат на правову допомогу, про які вони зазначили у своєму відзиві на апеляційну скаргу у розмірі 4 000 грн.
Надзвичайно прикро за ті зусилля, час і кошти, які були витрачені на формування нового Верховного Суду, адже наповнення його такими «суддями» як Бевзенко В.М., Данилевич Н.А. та Смокович М.І. нівелює будь-які добрі наміри, які можливо і переслідувались творцями тієї, вже минулої, але все ж чергової судової реформи.
Розпорядження місцевої державної адміністрації про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є не нормативним актом суб’єкта владних повноважень, а актом його індивідуальної дії, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання, що свідчить про відсутність правових підстав для подальшого скасування цього акта рішенням органу виконавчої влади вищого рівня. На цьому наголосив КАС ВС під час розгляду справи № 2340/4521/18.
До Конституційного Суду України надійшло конституційне подання Верховного Суду щодо конституційності встановлення обмежень на час карантину, передбачених положеннями окремих нормативно-правових актів, ухвалених Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою України.