Розвитку військово-польової криміналістики у нашій юридичній науці ще недостатньо приділено уваги та ця дисципліна потребує наукового переосмислення з урахуванням досвіду діяльності військових прокуратур та слідчих підрозділів відповідних правоохоронних органів у зоні проведення ООС (АТО).
Але навіть несподівані заочні реверанси перед С. Полтораком у телеефірі жодним чином не вплинуть на стійку неприязнь із боку військових, котру А. Матіос встиг викликати до себе та свого оточення за майже 4 роки перебування у посаді. Примарними видаються сподівання, що військові, навіть після провалу їхнього проекту про Військову поліцію, підтримають ідею А. Матіоса про створення Державного бюро військової юстиції – у тому вигляді, як він бажає. Забагато повноважень і можливостей закладено для керманича цього органу, що поставило б його над керівниками усіх силових військових структур. І керівники цих структур це добре усвідомлюють.
Питання розслідування військових злочинів фактично перейшло до сфери повноважень практично неіснуючого Державного бюро розслідувань іще 20 листопада 2017 року. Але корпус слідчих зі статусом державного службовця вже шостий місяць поспіль через конкурси лише намагаються укомплектувати, і навряд чи вони зможуть у найближчій перспективі виконувати покладену на них функцію розслідування воєнних злочинів
Максим Якубовський, заступник Головного військового прокурора України Державі потрібна система воєнної юстиції. Потрібна не завтра, а вже вчора. Чітка, структурована та повноцінна. Перший елемент цієї системи – державний правоохоронний орган спеціального призначення – умовно назвемо його Державна служба воєнної юстиції (ДСВЮ).