18 березня 2019 року автор цих правдивих рядків був як свідок допитаний у Державному бюро розслідувань з приводу скандалу, що вирує навколо розкрадання коштів Державного концерну «Укроборонпром». Точніше, кримінальне провадження, направлене в ДБР Генеральною прокуратурою, зареєстроване у зв’язку тим, що керівництво Національного антикорупційного бюро України видавало шахраям (очевидно – не безкоштовно), що постачали «Укроборонпрому» контрабандні деталі військової техніки, довідки про те, що їх фірма не має ознак фіктивності. А коли в НАБУ надійшли матеріали, що свідчили про розкрадання коштів «Укроборонпрому», Ситник ці матеріали приховав.
Знаменна дата спіткала український народ і все прогресивне людство 10 лютого 2019 року. Сорок років тому народився народний депутат України Антон Геращенко – керівна й спрямовуюча сила українського суспільства, розум, честь і совість нашої епохи, чий рот не закривається на всіх телеканалах Неньки зрання до вечора. Антон Юрійович – людина унікальних можливостей. Впродовж 15 хвилин по фотографії він розкриває будь-який злочин, знаходить «російський слід» та «руку Москви» по запаху й з зав’язаними очима та роздає геополітичні поради космічного масштабу. Зокрема, у 2015 році Геращенко виступив з ініціативою укласти договір про передачу Російській Федерації в оренду на 30-40 років окупованого Севастополя – з тим, щоби виправдати російську агресію проти України та допомогти Путіну «зберегти обличчя».
Найближчим часом не буде позитивних розглядів у Верховній Раді подань на депутатів стосовно порушень антикорупційного законодавства. Таку думку висловив на брифінгу у п’ятницю директор Національного антикорупційного бюро України Артем Ситник, коментуючи інформацію про повернення Генпрокуратурою назад до САП подання на депутата Євгена Дейдея,
Уся 14-річна політична кар’єра Анатолія Гриценка – це історія про те, як він обслуговував різноманітних аферистів, які потім його перетворювали на сміховисько.
Розшукувати «Кузню на Рибальському», кондитерські фабрики чи фірмові крамниці «Рошен» не треба й нікуди вони з України не дінуться. При цьому та обставина, що підприємства Порошенка на момент конфіскації належатимуть іншим людям, не буде мати жодного значення: з точки зору українського законодавства угоди купівлі-продажу є нікчемними, а нові власники не вважатимуться добросовісними набувачами. Втім, після конфіскації майна контрагенти Петра Олексійовича зможуть заявити до нього регресні вимоги, щоби отримати назад сплачені гроші – але українських платників податків це вже не цікавитиме.
Народ у мене питає, що треба зробити, щоби суди більше не виносили рішень про поновлення на посадах таких одіозних осіб, як колишній голова Державної фіскальної служби Роман Насіров. Відповідаю: для цього треба впіймати професійних «громадських активістів» Віталія Шабуніна та Мустафу Найєма й набити їм є….ки.
2 грудня 2018 року поліція Грузії затримала в Тбілісі шістьох громадян України за підозрою в підготовці державного заколоту. У затриманих під час обшуків виявлені пістолети «Беретта» і «Макаров», автоматична ручна вогнепальна зброя та різні боєприпаси. Затриманими є охоронці народного депутата Костянтина Грішіна (він же ж Грішин, він же ж Гришин, він же ж Семен Семенченко), які в Україні заробляли нападами на журналістів, торгівлею краденими боєприпасами, викраденням людей і виконанням дрібних доручень директора НАБУ Артема Ситника. Бандити працювали «під дахом» народного депутата Антона Геращенка й рахувались співробітниками охоронної фірми, яка належить старшому брату «таємного агента НАБУ Євгена Шевченка».
Посаду міністра оборони України Анатолій Степанович обіймав лише два з половиною роки – з лютого 2005 по грудень 2007 – і, напевно, вкрав не так вже й багато в порівнянні з наступниками. Але символом корупції у військовій сфері народний епос зробив саме Гриценка. Причина такої популярності, напевно, полягає в особистих якостях екс-міністра, найбільш відомою рисою характеру якого є нездатність керувати й повна підпорядкованість своїй дружині. Більш того – навіть красти Анатолій Степанович до пуття не навчився, а тому, як тільки посів 4 лютого 2005 року крісло міністра оборони України, то негайно взяв у заступники для виконання делікатних доручень такого собі В’ячеслава Кредісова, який незадовго до того був спійманий працівниками СБУ з пачкою мічених стодоларових банкнот і щойно вийшов з Лук’янівського слідчого ізолятора на підписку про невиїзд. Саме руками Кредісова міністр Гриценко й розпродавав військове майно.
Тричі засуджений за квартирні крадіжки Шерембей накинувся на Мусія після того, як екс-міністр дав оцінку «громадській діяльності» цього рецидивіста. З такої нагоди нагадую, у яких саме університетах Шерембей вивчав юриспруденцію.
Хочу заспокоїти співробітників Мінмолодьспорт: оскільки Григорій Ляхович частину хабарів передавав міністру Жданову, то ніякого реального покарання, з огляду на відносини між Ждановим і прокурором столиці, він не зазнає.
Директор НАБУ вважає цілком нормальною ситуацією, що Солом’янський райсуд завалений скаргами на бездіяльність НАБУ й виніс вже кілька сотень (!) судових рішень, якими зобов’язав НАБУ виконати вимоги статті 214 КПК України й внести в Єдиний реєстр досудових розслідувань заяви про вчинені злочини, які НАБУ відмовилось реєструвати. Втім, судові рішення Ситник ігнорує, що й не дивно – все однаково ніякої реальної можливості звільнити його з посади немає.