Інформую директора НАБУ Ситника, що з оригіналами записів, а також з результатом їх фоноскопічної експертизи, він може ознайомитись у посольстві США в Києві, безпосередньо в свого куратора Карен Гріневей (the FBI’s Supervisory Special Agent Karen Greenaway), оскільки Оніщенко був допитаний ФБР з приводу цих записів та уклав з Мінюстом Сполучених Штатів 5 угод (остання угода була пов’язана якраз з показами щодо обставин закриття Ситником і Холодницьким кримінального провадження відносно Злочевського на прохання Порошенка). На сьогодні Оніщенко перебуває під програмою захисту свідків Міністерства юстиції США, а його інтереси представляє колишній прокурор, а нині – адвокат Марта Борщ, яку Ситник ще торік вимагав призначити ревізором НАБУ.
Директор НАБУ знав, що в Генеральній прокуратурі розслідується кримінальне провадження у зв’язку з отриманням ним неправомірної вигоди у вигляді двокімнатної квартири й намагався усіляко перешкодити слідству, залякував свідків та погрожував слідчим. Зокрема, остаточною підставою для висунення Ситнику підозри в скоєнні тяжкого злочину став висновок Державної аудиторської служби на 22 сторінках про те, що придбання квартир для співробітників прокуратури Київської області шляхом переказу коштів якимсь благодійним фондом на рахунок забудовника є грубим порушенням законодавства.
КДКП вирішила утворити при собі Секретаріат у складі 300 (трьохсот) співробітників,
Ситник продав автомобіль «Ауді», який був арештований як речовий доказ у кримінальному провадженні, а гроші поклав собі в кишеню, не поділившись з начальством. Після проведеної службової перевірки Артем Сергійович отримав копняк під зад і вилетів з органів прокуратури, як корка з пляшки, подався в адвокати й уславився ще кількома корупційними скандалами. Зокрема, він разом з Гардецьким провернув легалізацію 2 млн. доларів шляхом придбання через судові рішення 13-ти квартир в Ірпіні на ім’я прийомного сина Гардецького, такого собі пана Малиновського.
Це лише в цивілізованих країнах громадськими активістами вважаються люди, які безкоштовно займаються суспільно-корисними справами в позаробочий час. А в Україні «громадські організації» – це, здебільшого, або суто шахрайські контори, або піар-агентства, що заробляють на лобіюванні інтересів певних фінансово-промислових чи політичних груп, як вітчизняних, так і іноземних. При цьому, провідні «антикорупційні» псевдо-громадські організації становлять собою, по-суті, конвертаційні центри – як приклад можна навести скандально відомий «Центр протидії корупції», що має 20 (двадцять!) рахунків в установах банків.
Тепер колишні вороги помирились і навіть спільними зусиллями «хлопнули» на хабарі Холодницького, який останнім часом брав не по чину й не ділився з Ситником.
Треба говорити не про «поправку Лозового» (бо народний депутат Лозовий, який її запропонував, напевно, той Кримінальний процесуальний кодекс України в очі ніколи не бачив), а про «поправку Філатова». А ще правильніше – про поправку адвокатського об’єднання «Василь Кисіль і партнери», яке зараз приватизувало судову владу в Україні. Навіщо заступникові глави Адміністрації Президента Олексію Філатову ця поправка знадобилась – я досі не можу збагнути попри всю свою бурхливу фантазію. Можливо, у нього є якийсь потяг до некрофілії.
Із «Міхомайданом» зараз повторюється історія блокування Оболонського суду – Грішін підзаробив грошей, кілька десятків безробітних мали впродовж півроку свої законні 200 грн. на день, а за тиждень про бомжатник, що до 3 березня 2018 року вирував біля Верховної Ради, усі забудуть.
На виконання розпорядження міністра від 12 лютого 2018 року робоча група в складі представників Управління фізичної культури і спорту Міністерства оборони України, Юридичного департаменту Міністерства оборони України, Головного управління підготовки Збройних Сил України, Сил спеціальних операцій Збройних Сил України та Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України провела огляд території військового містечка. При цьому високі ревізори примудрились не помітити ані білбордів з рекламою ТОВ «Ібіс», ані дороговказу у бік військового містечка №201 із зазначенням, що там знаходиться тир ТОВ «Ібіс», ані прапорів з символікою ТОВ «Ібіс», якими рясно прикрашене військове містечко. Натомість у довідці, поданій міністру Полтораку було зазначено, що, начебто, 9 споруд на території містечка використовує громадська організація «Купол» для організації навчально-тренувальних занять зі стрілецьких видів спорту. Як може фіктивна фірма проводити якісь заняття у той час, як в цих приміщеннях працює комерційний тир та інші об’єкти ТОВ «Ібіс», міністр з’ясовувати не став.
Єдине питання, яке досі вкрите таємницею – це сума, яку взяв Ситник. У САП зайшло, начебто, 3 млн. доларів, а ось чи отримав директор НАБУ частину цієї суми, чи йому платилось додатково – наші джерела до пуття не знають. Відомо лише, що детективи НАБУ страшенно обурені продажем справи Труханова – не тим, звісно, що вона розвалена, а тим, що їм не перепало з того жодної копійки
Під час засідання комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони міністр оборони України Степан Полторак заявив, що подасть у відставку в разі, якщо буде доведено вину його заступника Ігоря Павловського в скоєнні корупційних злочинів. Думається, Степану Тимофійовичу вже зараз можна готуватись до звільнення – для цього достатньо однієї лише історії про те, як з метою розкрадання злиденного військового бюджету була зареєстрована фірма у вигляді громадської організації під назвою «Асоціація ветеранів та учасників бойових дій «Купол».
Родзинка цієї історії полягає в тому, що про майбутнє затримання Шепелева було відомо ще наприкінці січня 2018 року – про це, зокрема, писалось на сайті «ОРД». Як стверджували джерела «ОРД», Шепелев за домовленістю між Путіним і Порошенком був таємно доставлений у Чернігівський слідчий ізолятор з тим, щоби пізніше імітувати його затримання в Києві.