А хіба Саакашвілі, перебуваючи на посаді голови ОДА, думав про законність, коли їздив у Чернігів агітувати за висуванця «Блоку Петра Порошенка» на виборах до Верховної Ради? Чи він поважав українські закони, коли відмовився здати грузинський паспорт після призначення на державну службу? – І це при тому, що Закон України «Про місцеві державні адміністрації» прямо забороняє призначати головами держадміністрацій осіб з подвійним громадянством.
Хотілось би почути від СБУ, хто ці люди, які так необачно вирішили мене полякати організацією «С14», активістів якої прокуратура обвинувачує у вбивстві Бузини.
Володимир Бойко, для Резонансу Є великі сумніви в тому, що прокуратура столиці наведе лад у справі підготовки мобілізаційного резерву та військово-облікових спеціальностей. Бо перемога Революції Гідності над злочинною владою попередників і встановлення в Україні народного режиму на чолі з Петром Порошенком ознаменувалась не лише ліквідацією залишків законності та правопорядку в державі. Чи не першою жертвою революційних перетворень стали військово-патріотичне виховання молоді та спортивні дисципліни, спрямовані на популяризацію військово-облікових спеціальностей.
Професійні любителі Петра Олексійовича, які на платній основі поширюють у соцмережах захоплені дописи про свого кумира, щиро обурюються: мовляв, хіба пан президент, будучи бізнесменом, не має право витратити свої власні 500 тис. доларів на новорічний відпочинок на Мальдівах? А якщо так – то навіщо зазирати в чужі кишені й рахувати особисті видатки глави держави?
Володимир Бойко, для Резонансу В історії з затриманням, домашнім арештом і наступним звільненням Павловського на поруки є ще один цікавий нюанс: ані детективи НАБУ, ані прокурори САП вперто не звертають увагу на постать одного з поручителів – Олександра Володимировича Порхуна, який є засновником громадської організації «Асоціація ветеранів та учасників бойових дій «Купол» і який, попри те, що обіймає посаду командира 13-го окремого аеромобільного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади, під покровительством заступника міністра оборони Павловського розгорнув бурхливу комерційну діяльність на базі військового містечка №201 в м.Бровари Київської області.
Володимир Бойко, для Резонансу Напевно, наказом по Національному антикорупційному бюро України варто перенести День дурня з 1 квітня на 20 червня. Бо саме 20 червня 2017 року відбувся брифінг директора НАБУ Артема Ситника, у ході якого Артем Сергійович урочисто повідомив, що вперше в історії України Федеральне бюро розслідувань Сполучених Штатів разом з НАБУ взяло участь у проведенні негласних слідчих дій відносно народних депутатів України та навіть долучилось до затримання в Києві шістьох українських громадян за підозрою в співучасті в отриманні хабарів народними депутатами Борисом Розенблатом і Максимом Поляковим.
Суддя Шевченківського районного суду Києва Олег Лінник, який у закритому режимі (начебто, через якісь погрози на адресу обвинуваченого) розглядав справу за обвинуваченням Юрія Крисіна у співучасті у вбивстві журналіста В’ячеслава Веремія, нарешті оголосив вирок: 4 роки позбавлення волі з іспитовим терміном у 2 роки. Тобто, якщо Крисін впродовж наступних 2 років не скоїть новий злочин, то він вважатиметься несудимим і не відбуватиме ніякого покарання. Про непересічну біографію та виняткову правосвідомість судді Лінника можна докладніше довідатись з моєї публікації
Заступник начальника Головного слідчого управління Національної поліції України Дмитро Бут – не лише активний учасник, так би мовити, Революції Гідності (щоправда, з протилежного боку), але й символ тріумфальної ходи поліцейської реформи. Засоби масової інформації наввипередки розповідають про його трудові звершення та матеріальний добробут – про садибу в селі Гореничі під Києвом поруч з палацом колишнього генпрокурора Пшонки, про дві квартири в елітному житловому комплексі в Києві, про 2 млн. грн., які Бут щороку витрачає на навчання своїх дітей (до речі, старша донька поліцейського начальника здобуває освіту у Великій Британії), про належну Буту базу відпочинку на Бердянській косі тощо
Ось вже два роки засоби масової інформації усіляко цькують активного учасника Революції Гідності – нинішнього заступника начальника Головного слідчого управління Національної поліції України Дмитра Бута. І корупціонером його називають, і особистим слідчим Авакова з особливо темних справ, і навіть винятковим хабарником та фальсифікатором. Щоправда, участь у революційних подіях чотирирічної давнини Бут брав з протилежного боку барикад, але саме завдяки йому була розгадана одна з журналістських таємниць – Дмитро Бут у грудні 2013 року знайшов барлогу Інтернет-видання «Цензор.нет» і з’ясував, що воно є партійним органом пропаганди та агітації, а зовсім не витвором незалежної журналістики.
З’ясувалась причина, з якої найближче оточення Авакова – народний депутат Антон Геращенко та Зорян Шкіряк – за лічені хвилини після замаху на Ігоря Мосійчука зробили заяви про те, що вибух влаштовано агентами російських спецслужб.
Останні скандали в передачі «Вечірній прайм» на 112-му каналі – разом з Павлом Кужеєвим, Олексієм Голобуцьким і Дмитром Раїмовим: кривава ДТП в Харкові, затримання в аеропорту народного депутата Розенблата, відмова Міністерства освіти і науки України виконувати Закон України «Про освіту», недавно прийнятий з ініціативи самого Міносвіти тощо.