Громадська Ради з питань люстрації при Міністерстві юстиції України 26 січня 2018 року звернулась із запитом про надання інформації до Генеральної прокуратури щодо Валендюка Олега Сергійовича, який ще торік у листопаді обіймав посаду заступника начальника управління ГПУ. Про це повідомила Резонансу голова цієї Раді, екс-керівник люстраційного Департаменту Мінюсту Тетяна Козаченко.
За словами Олександра Шпака до нього двічі наближувались адвокати, які мають тісні стосунки з прокурорами, які ведуть справи Революції гідності. За 25% від вартості арештованого вони обіцяли повернути все. Тобто хотіли 1,5 мільйони доларів за свої послуги. Невже це правда, яка постійно висить у повітрі, але яку всі бояться озвучити? Основна причина чому ніхто з банди Януковича не сидить у в’язниці це те, що злочинці поділились награбованим із прокурорами! І лише ті, хто не вважає себе винним вирішують боротись за свої права.
І 4 роки по тому є що обговорити в історії з «диктаторськими законами» від 16 січня 2014 року. Деякі тодішні норми були все-таки ухвалені пізніше в інших законах (або чекають своєї черги). Багатьох із тих, хто голосував тоді руками, ми знову обрали: кого до парламенту (64 депутати й лише 10 із них – за списками «Опоблоку»!), кого – мером обласного центру. Конституційний суд, який перебував довгий час в анабіозі, раптом прокинувся під кінець минулого року й дозволив депутатам, які тоді голосували, знову обіймати посади керівників вищих навчальних закладів…
Спеціалізована антикорупційна прокуратура передала Генеральній прокуратурі кримінальне провадження про безпідставну видачу чиновниками Міністерства внутрішніх справ цивільним особам нагородної зброї.
Відповідаючи на запитання про зміну закону для призначення генпрокурора, Луценко зауважив, що попередні генпрокурори також призначалися під зміну закону, оскільки раніше не можна було стати головним прокурором, якщо ти не пропрацював 8 років у Генпрокуратурі.
Намагання непрофесіонала догодити любим чином господарю зіграло злий жарт. І він на тлі розв’язаної Ю. Луценком дурної війни з НАБУ може закінчитись щонайменше відставкою Ю. Луценка, про що, нібито, вже пішла розмова. А пізніше може призвести і до ще більш негативних наслідків для нього.
Генеральный прокурор Украины Юрий Луценко заявляет, что готов поддержать обвинение против первой заместителю главы Государственной миграционной службы Дины Пимаховой, если руководитель Специализированной антикоррупционной прокуратуры (САП) Назар Холодницкий примет такое решение.
Те, що відбувається – це наслідки особистих образ господаря офісу на Банковій. У поширену версію про дріб’язкові розборки й банальну помсту Петра Олексійовича не хотілося вірити до останнього, але тепер не залишається вибору. Це про мотиви керівника держави. А які мотиви у Саакашвілі? Схоже, що теж образи на давнього друга плюс жага рейтингів і влади. А вже хто фінансує його – Курченко або ж вороги України просто скористаються «корисним ідіотом» – нам, врешті-решт, без різниці.
Ви думаєте, що Генпрокурор повинен радіти, що функцію слідства у нього забрали. На мою думку, при такій ситуації плакати потрібно!
Михайло Бобровський, для Резонансу Ще донедавна важко було уявили, що в Україні може статися подія, про яку не лише журналісти, але й поважні юристи зможуть сказати: «відбувся нечуваний донині скандал», «в це неможна повірити», «такого навіть уявити ніхто не міг». Тим не менше, напередодні генпрокурор в підсумковій програмі на загальнонаціональному каналі назвав агентів НАБУ, які працюють під прикриттям, нелегальним угрупованням. Чим вони займалися насправді – вже всі побачили й почули з розсекречених записів розмов. Притому частину записів секретних операцій, в яких фігурують високопосадовці, оприлюднили самі «антикорупціонери». Директор НАБУ навіть вихвалявся, що спецоперації його відомство проводило спільно з ФБР США, хоча дозволу на це ніхто не давав (при всій повазі до Вашингтону, але ж ми не 51-й штат цієї крани). То ж чого варті справи, які незаконними методами розслідувало «нелегальне угруповання» НАБУ? Які в них судові перспективи? Резонанс з‘ясовував ситуацію.
Виникає сумнів в тому, чи готова прокуратура до того, щоб лише КДКП, тобто, самі прокурори, які складають більшість у комісії, вирішувала питання дисциплінарної відповідальності. На це накладається ще й те, що КДКП має ще багато інших, не менш важливих функцій, крім розгляду дисциплінарних проваджень. Та й перебування КДКП в Києві, на досить великому віддаленні від більшості прокуратур України, дуже ускладнює процедуру. Чи не є попередні результати роботи КДКП свідченням того, що прокурори в ще більшій ступені залишаються поза відповідальністю. Ну точно – вище підозр, як дружина Цезаря. Безумовно позитивним є те, що КДКП взялася за розгляд питань дисциплінарної відповідальності керівників генпрокуратури. Але тут ще більше проглядається ставлення до своїх колег, точніше, керівників, як до дружини Цезаря – вони вище підозр. Цікавим прикладом є розгляд питань про дисциплінарну відповідальність заступників генерального прокурора Ю. Столярчука, А. Матіоса та самого генерального прокурора Ю. Луценка.
Зараз втікачі з оточення Януковича спокійно повертають активи, «червоні картки» Інтерполу з приводу них давно скасовані і навіть особисто самі вони вже збираються повертатися до України. Тому ось перше питання, яке я поставив би директору ДБР: чи реанімує Роман Труба справи щодо Арбузова, Клименка, Курченка й інших, які він починав у ГПУ, і яка їхня судова перспектива.