28 березень 2024, Четвер, 15:34

Терни на шляху Володимира Омеляна

17 Жовтня 2017г.
22228197 10155245651663439 457689266193150901 N

Зінаїда Царенко, для Zrada Today

Якось так виходить, що в Україні практично всім чиновникам не вистачає… Чого б ви думали? Ні, не освіти, і не досвіду, і не знань, і часто навіть не грошей. Не вистачає ефективності — звичайної й простої ефективності, яка, власне, і визначає, наскільки успішно втілюються в життя регіональні й загальнонаціональні, галузеві й будь-які інші проекти, починаючи від наведення порядку будь-де, хоч би то була, наприклад залізниця, і закінчуючи реформуванням всієї країни загалом.

Після Революції Гідності владу у свої руки взяла зовсім нова команда — команда реформаторів і камікадзе. Але щось не вийшло, бо, мабуть пішло не так і не туди. Ту команду змінила інша, керівник якої точно знав, як треба керувати країною, та знову щось заважає. Справедливості заради можна сказати, що змін потребує дуже багато галузей, і, здається, із швидкістю і якістю тут теж поки все не дуже переможно. Говорити про всіх загалом — то просто ляси точити і язиком плескати. А щоб було все наочніше й зрозуміліше, то треба обрати якийсь один напрямок, і на його прикладі спробувати щось зрозуміти. Наприклад, звернемо увагу на Міністерство інфраструктури та його очільника Володимира Омеляна.

МИНИСТРА ИНФРАСТРУКТУРЫ ОМЕЛЯНА ПОДОЗРЕВАЮТ В НЕЗАКОННОМ ОБОГАЩЕНИИ

Чому саме на нього? А тому, що до сфери відповідальності саме цього міністра входять галузі, з якими кожен українець і кожен гість нашої країни (хоч турист, хоч найкрутіший інвестор) зустрічається постійно і, як то кажуть, зовсім упритул.

Саме Міністерство інфраструктури керує авіаперевезеннями (внутрішніми й міжнародними), включно з лоу-костами, й аеропортами; розпоряжається роботою автомобільного транспорту із міським пасажирським включно; дорожнім господарством (без сліз не подивишся); водним транспортом, причому й річковим, і морським; Укрзалізницею (практично держава в державі); а також Укрпоштою з безліччю відділень, але яку вже відчутно посунули інші поштові служби. Фактично в руках Міністерства увесь транспорт країни плюс Укрпошта.

Тут і до ворожки ходити не треба, щоб зрозуміти, що господарство це складне, різнопланове й дуже занедбане. Ну, і те, що керувати цими залишками колись налагодженої системи сьогодні зовсім непросто. То хто ж керує?

ТРАНСПОРТНЫЕ ПРОВАЛЫ ОМЕЛЯНА

Із 14 квітня 2016 року Міністерство інфраструктури в уряді Володимира Гройсамана очолив молодий, але вже досвідчений Володимир Омелян. Звісно, за 18 місяців роботи розгребти всі завали й вичерпати всі колодязі було б неможливо. Але все ж хотілося б знати, чому не виходить працювати не тільки ефективніше, але ж хоч би трохи більше й трохи краще.

Чи можуть судити про роботу Міністра звичайні люди, яких уже інакше як пересічними громадянами ніхто й не називає? Так ось саме про роботу цього Міністра судити може хто завгодно — міським і міжміським транспортом користується кожен, дорогами користується кожен, послугами Укрпошти користуються тільки «на крайняк», коли альтернативи немає. Ну, а залізниця, авіаперевезення й перевезення по воді, якими користуються не всі й не кожен, постійно потрапляють у поле зору ЗМІ, то ж усі бачать прорахунки й недоречності, які не виправляються, а тільки множаться.

СИЛОВИКОВ ПРОСЯТ ЗАНЯТЬСЯ ЗАКУПКАМИ УКРЗАЛИЗНЫЦИ

Здавалось би, Міністр Володимир Омелян мав би врахувати всі помилки своїх колег, які трудилися на цій ділянці державного будівництва раніше. Але ж якось повільно все, мляво, непереконливо, а часом і відверто дратує. Причому не тільки пасажирів електричок чи відвідувачів поштових відділень. Роздратування дійшло вже до такої межі, що ані народні депутати, ані експерти не виключають можливості притягнення міністра до кримінальної відповідальності. І навряд чи може втішити повідомлення, що провадження можуть початися відносно кількох міністрів — про це не так давно повідомляла нардеп із фракції "Блок Петра Порошенка" Світлана Заліщук, хоча вона й не впевнена, що гнів ГПУ торкнеться саме Володимира Омеляна.

Але політолог Олексій Голобуцький, погоджуючись із неефективністю роботи Мінінфраструктури й із конфліктами в команді, які вже вихлюпуються назовні, сумнівається в можливості такого невеселого розвитку подій: «Я не знаю, у чому можна звинуватити Омеляна з юридичної точки зору. Якщо ми говоримо про неефективність роботи, конфлікти в команді, то за це не несуть кримінальну відповідальність».

УКРАЇНСЬКІ ПРИГОДИ «РОСІЙСЬКОГО МОРСЬКОГО РЕГІСТРУ СУДНОПЛАВСТВА»

Якщо ж звернутися до точки зору самого міністра, то в одному з інтерв’ю він сказав таке: «Усі посади в підприємствах нашої структури завжди продавалися. Це ж годівниці. Коли ми прийшли, до мене заходили, не раз і не два. Відкритий конкурс на посаду? Ок, але треба, щоб перемогла ось ця людина — скільки? Аніскільки? Ок, повернулися й пішли шукати вхід в іншому місці. Поставити просто професіонала дуже й дуже нелегко… Будь-які призначення йдуть дуже важко. Це ж усе через кабмін. По суті, зараз два центри впливу — Банкова й Грушевського. І в кожного свої резони. «Сюди поставимо людину ось цієї людини, а сюди — ось цього, і вони тоді проголосують за ті закони, які нам потрібні». Перший місяць нам давали робити відносно приблизно те, що ми хочемо, а потім почалося... Я розумію, що це політика, але працювати доволі складно».

І припустимо, що це правда — тиск, спроби підкупу, завуальовані чи прямі погрози. Причому це дійсно дуже схоже саме на правду. Але хто обіцяв, що все буде легко й цей шлях встелений трояндами, а не вибоїнами, ямками й каменюками?

До цього часу немає чіткого бачення й чіткого плану розвитку авіаперевезень і авіапортів. Невідомо, як має здійснюватися керівництво тими ж таки аеропортами. Невідомо, як будуть розвиватися мрежі лоу-костів і коли нарешті Україна одержить можливість користуватися дешевими авіалініями. А це ж робота Мінінфраструктури. То хоч би план який запропонували для обговорення.

УМАНСКИЙ БАКШИШ

Дуже багато питань до дорожнього господарства. Адже величезна кількість доріг, тисячі кілометрів міжнародних, міжміських і місцевих трас потребують ремонту, не кажучи вже про місцеві проблеми з дорогами. І якщо навіть деякі ділянки ремонтує місцева влада своїми силами, то остаточна відповідальність однак лежить на Міністерстві інфраструктури. І чіткого плану з визначеною відповідальністю теж катма.

Потребує термінового вирішення проблема розвитку автотранспорту, включаючи не тільки грузові перевезення, але й міський автотранспорт, який зараз дуже занедбаний і невпорядкований. Ну, що тут скажеш? Немає пропозицій і бачення — сідай у маршрутку й катайся, поки щось у голову не вступить.

Здається, зараз Міністерство взялося до відновлення водного транспорту в Україні. Але які вже є плани? Чи зможе річковий транспорт хоч трохи розвантажити автомагістралі? Чому ніхто, нічого й ні з ким не обговорює?

ПРИЇХАЛИ, КІНЦЕВА: ЩО ЗАЛИШИВ ПІСЛЯ СЕБЕ БАЛЬЧУН

Про Укрзалізницю навіть і говорити незручно — вартість перевезень весь час зростає, а якість кульгає на обидві ноги. Польський реформатор, можливо, і непоганий артист, але ж якихось помітних позитивних зрушень за його «керування» не було. То невже ніхто й нічого не може й не хоче вдіяти? Сам Омелян тільки кивав на Балчуна, у всьому останнього звинувачував. Але сам нічого не робив - тільки пости у Фейсбук писав. Да так багато, що диву даєшся - і коли вистачало часу, щоб працювати? От такий у нас черговий Фейсбук-міністр.

Ну, і, нарешті, Укрпошта — майже сто тисяч відділень по всій країні, але люди йдуть в інші поштові служби. У чому ж річ? Чому занепала така могутня структура, яка могла б приносити державі величезні прибутки? Що не так і що потребує змін, у тому числі негайних?

Невже у всіх випадках винна тільки корупція? А якщо так, то як Міністр інфраструктури з нею бореться і яких успіхів уже досяг? Півтора роки — це, звісно, не дуже багато, але цього цілком достатньо, щоб уже були помітні хоч якісь позитивні зрушення. Причому не тільки для звітів і Фейсбуків, але й для кожної людини, бо ж усі ми так чи інакше щодня користуємося якимись надбаннями інфраструктури.

ГПУ РОЗСЛІДУЄ ДЕРІБАН УКРЗАЛІЗНІЦІ ВИСОКОПОСАДОВЦЯМИ

Але Міністр інфраструктури Володимир Омелян, маючи і освіту, і немалий досвід, чомусь залишає все на рівні інтерв’ю пресі, телевізійних ефірів і просто розмов. Та давно відомо, що дерти горло в таких випадках не допомагає, — тут треба перти плуга, часом вивертаючи каменюки, часом розбиваючи грудки, а часом і знемагаючи під вагою відповідальності. Треба ж розуміти, що Фейсбук тут навряд допоможе — не той це інструмент. Хіба що для піару годиться й для самореклами. Бо ж доповісти про якісь великі перемоги поки нічого. А шкода — надії покладалися великі. І вже тим більше шкода, що молодий керівник починає потроху відступати, шукаючи чи то теплішого місця, чи то солодшого шматка, чи то гучнішої слави Але ж прославити може тільки невтомна робота, важкий труд для своєї країни — незручні рішення, чесні відповіді, безсонні ночі… І красива картинка чи навіть найцікавіший фейсбучний пост тут не в поміч.

Тож, пане Омеляне, досить відсиджуватись, беріться до роботи — тільки так досягнете зірок. Ви ж пам’ятаєте: Per aspera ad astra. А тернів на вашому шляху буде немало. Якщо, звісно, маєте на меті працювати для рідної країни. А робити дописи у Фейсбук та селфі у плацкарті - то не праця для міністра.

Фото: