У чиїх інтересах діють представники від міжнародних неурядових організацій в конкурсних комісіях ГПУ? - Резонанс - о коррупции, взятках, судьях, власти

10 декабрь 2019, Вторник, 04:06

взятка декларация ДТП в Харькове задержание в Иванковичах Мошенничество туроператоров НАБУ Нацполиция происшествия прокуратура СБУ Укрзализныця

У чиїх інтересах діють представники від міжнародних неурядових організацій в конкурсних комісіях ГПУ?

26 ноября 2019г.
0
Фото: Facebook

З якого «переляку» і на якій підставі в складі конкурсних комісій ГПУ повинні перебувати, так звані, представники від міжнародних неурядових організацій, проектів міжнародної - технічної допомоги та тим більше дипломатичних місій? Кого вони в дійсності представляють і в чиїх інтересах діють?

Треба однозначно погодитися не тільки із деякими політичними силами, але і відомими експертами, які стверджують про те, що Україна, на жаль, знаходиться під зовнішнім управлінням. І ось чому.

Прикладів зовнішнього втручання у внутрішні справи нашої держави за ці останні 5 років більше чим потрібно. І мова іде не тільки про діяльність міжнародних фінансових інституцій, які надавали і раніше нам кредити, але, ніколи не робили взамін – не висували до України відкриті і принизливі ультиматуми. Хіба той же уряд Юлії Тимошенко не одержував транші від МВФ у 2005-2010 роках? Одержував і в той же час тоді ніхто не вимагав, щоб ми, наприклад, підвищували ціну на газ для населення чи скасували мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення. Ні МВФ, ні Європейський союз тоді не вимагали скасувати мораторій на вивіз із України в Європу лісу-кругляку для забезпечення деревообробних підприємств європейських держав сировиною для виробництва меблів, які потім наша держава буде змушена купувати по занадто високих цінах. Не вимагали ці авторитетні інституції і негайно підняти ціну на тарифи та комунальні послуги для населення, а якщо і натякали, то робили це виважено, не переходячи межі дозволеного в таких стосунках. Не вимагали вони, та і наша тодішня влада не могла навіть додуматися підвищити пенсійний вік та необхідний страховий стаж для отримання пенсії як для чоловіків, так і особливо для жінок! І я впевнений, що на такі кроки не могли піти ні Кучма Л.Д., ні Ющенко В.А. і навіть той же Янукович В.Ф. На жаль, першим, хто дозволив таким «донорам» і «партнерам» так себе вести з Україною, виявився наш передостанній Президент Порошенко П.О., за що і поплатився справедливо на виборах глави держави.

Саме під тиском Європейських інституцій і тих же США було фактично зруйновано наші органи державної влади, в першу чергу, на найвищому рівні, куди протягом 2014-2015 років були нав’язані, іноземці, яким Петро Олексійович в порушення нашого законодавства щедро роздавав українське громадянство, що призвело до того, що і в уряді України та навіть силових структурах працювали особи з подвійним громадянством, які не знали ні нашої мови, ні нашого законодавства, ні нашої історії, ні наших традицій і звичаїв, а головне – були чужими для нас. І не дивно, що ніхто із них (може окрім заблукавших грузинів Саакашвілі та Сакваралідзе) довго там не затрималися, а коли завели доручені їм напрямки діяльності держави «в тупик», зруйнувавши все, що «реформували» спішно покинули як свої посади, так і Україну в цілому, викинувши, вибачте, наші національні паспорти на смітник.

Скажіть, чи можна було раніше (років 10-15 назад) уявити, щоб посол нехай і дуже авторитетної світової держави міг собі дозволити давати вказівки чи нехай «поради» Генеральному прокурору нашої держави, кого потрібно притягувати до кримінальної відповідальності, а кого не потрібно чіпати!? Звичайно, що ні, а ось при попередній владі це стало можливим!

Чи дозволив би собі той же віце-президент США відкрито, в ультимативній формі вимагати звільнення з посади діючого Генерального прокурора України, наприклад у Франції чи Німеччині, я вже не говорю про Великобританію, навіть назвавши останнього «сучим сином», тим більше - під загрозою не виділення Україні від МВФ чергового траншу кредиту у сумі 1,5 млрд. доларів США?!

Звичайно, що ж ні. А в нас це було і Петро Олексійович поступився такому тиску і звільнив В. Шокіна із цієї високої посади, хоча, якщо чесно, то було за що, але це треба було зробити в інтересах нашої держави чи суспільства, але не на вимогу іноземного гостя! Хіба це не свідчить про повну залежність України від заокеанської метрополії ?!

Але і цього нашим, вибачте, «друзям» і «партнерам» виявилося замало. Для повної руйнації нашої держави із середини були задіяні, так звані, «громадські організації», в першу чергу, під виглядом посилення боротьби із корупцією (на що довірливі українці відверто повелися), мета справжніх господарів яких полягала в тому, щоб взяти під свій контроль не тільки Президента, уряд України, а і правоохоронні органи, прокуратуру і навіть суди. І це їм при попередній владі цілком вдалося. Звичайно, що ці організації ніякого відношення до громадських не мають, бо створені за ініціативою іноземних держав, нав’язані ними Україні під виглядом створення і розвитку громадянського суспільства та фінансуються за рахунок іноземних центрів, в першу чергу, тим же Фондом американського мільярдера Д.Сороса, яскравими їх представниками були в Україні і залишаються до сьогоднішнього дня так звані Центр протидії корупції та «Transparency International», найбільш активні члени яких, зверніть увагу, вже при новому Президенту України навіть пройшли за партійними списками до Верховної Ради «Слуги народу» та «Голосу». Фактично проникнувши всередину влади. І це відбулося саме завдяки втручанню іноземних держав, які тиснули спочатку на Петра Порошенко, а тепер і Володимира Зеленського з тим, щоб фактично їх іноземні агенти (навіть в законодавстві США є такий термін, про Росію краще промовчу) прийняли активну участь спочатку у формуванні кадрів нових антикорупційних органів НАБУ і САП, а головне у підборі їх керівників. І до чого це призвело наше суспільство побачило, бо очікуваних результатів так розрекламована антикорупційна діяльність цих органів не принесла.

Скажу більше, так звані, «грантоїди» в подальшому стали справжнім щитом для НАБУ від будь-якого контролю з боку суспільства за цим новим, до речі, зовсім недешевим для платників податків органом. Зокрема, так звана «Рада громадського контролю» НАБУ складалась, в основному, саме із таких «представників громадськості». Не без їх участі був розроблений і прийнятий Закон України «Про НАБУ», у відповідності до якого цей новостворений орган в своїй діяльності виявився повністю безконтрольним, в т.ч. зі сторони суспільства.

Недарма до сьогоднішнього дня антикорупційне бюро саме завдяки патронуванню американського посольства ні одного разу не було перевірене так званим, «зовнішнім аудитом», хоча закон вимагає такі перевірки проводити щорічно, а це в свою чергу дозволило його очільнику не нести будь-якої відповідальності за відсутність результатів у боротьбі із корупцією у найвищих ешелонах влади. Я особисто не вірю, але, деякі експерти та і правоохоронці навіть стверджують про те, що керівник НАБУ узгоджував з цим посольством проекти підозр конкретним особам та одержував звідтіля регулярно вказівки на предмет, кого переслідувати, а кого ні.

Візьміть для прикладу, хоча б кримінальні провадження про корупційні діяння керівництва НБУ часів Гонтаревої, або той же для всіх очевидний факт незаконного нарахування астрономічних премій керівництву Нафтогазу за позитивне рішення Стокгольмського арбітражу, яке ще не вступило в силу і не відомо, чи виконає його взагалі Російська Федерація навіть і у разі залишення його без змін апеляційною інстанцією, які так і не отримали свого продовження, а винні високопосадовці так і не були притягнуті до кримінальної відповідальності, заподіяні державі матеріальні збитки не були відшкодовані.

Аналогічно названі представники іноземних держав під виглядом «міжнародних експертів» приймали активну участь у кадрових призначеннях у Верховному суді, хоча і це не перешкодило вже новій владі заявити про невдалу «судову реформу» і проголосити нові конкурси як до найвищої судової інстанції України, так і про повну заміну органів суддівського самоврядування.

Ще більш дієво «міжнародні спостерігачі» і так звані «Ради доброчесності» проявили себе при формуванні Вищого антикорупційного суду, що дає підстави для багатьох незалежних експертів висловлювати обґрунтовані побоювання з приводу залежності цього нав’язаного Україні суду, в першу чергу, від іноземної заокеанської держави та здійснення в майбутньому «правосуддя» під її впливом. Але, час покаже, чи є для таких версій підстави чи ні. Майже аналогічним чином підбиралися кадри і для новоствореного Державного бюро розслідування. Вважаю, що саме під впливом іноземних держав цей новий орган досудового розслідування довгий час не зміг запрацювати, а після початку своєї діяльності не міг протидіяти злочинності у вищих ешелонах влади саме із-за перепон які були передбачені у законі. Та і сьогодні, так званими, «грантоїдами» і їх покровителями все робилося для того, щоб підпорядкувати його зовнішньому впливу. Тепер теж саме відбувається і під час так званого «реформування» органів прокуратури вже при новій владі, яка також потрапила під вплив США, того ж американського мільярдера Д.Сороса і привела до керівництва ГПУ також представників «грантоїдів».

А це означає, що саме зовнішні сили будуть комплектувати і органи прокуратури нашої держави, що в минулому здавалося майже нереальним.

Так, до речі, до складу двох конкурсних комісій в Генеральній прокуратурі наказом того ж Р.Рябошапки, який прийняв участь у святкуванні однієї із таких організацій (тому і не дивно), включені представники «грантоїдів», деякі з яких навіть не приховують своєї відвертої неприязні до працюючих прокурорів і тому зрозуміло, чим для великої кількості цих правоохоронців закінчиться, так звана, «переатестація» і тим більше – «душевна співбесіда» на засіданні такої «комісії», де рівно половину із її складу будуть становити фактично такі представники іноземних організацій, а фактично держав, які їх і фінансують.

А хіба не свідчить про зовнішнє управління Україною з боку тих же США і так званих «партнерів» із Європи і той факт, що їм вдалося натиснути на нову українську владу з тим, щоб скасувати обов’язкове е-декларування діяльності, так званих, «грантоїдів», яких в тих же Сполучених Штатах Америки давно називають «іноземними агентами» і навпаки зобов’язують звітувати про їх іноземне фінансування.

До речі, недавно у мене відбулася дискусія із одним із відомих експертів з питань конституційного права, визнаним юристом, який заперечував можливість, наприклад, повторного призначення на посаду заступника Генерального прокурора нашої держави ще одного представника цих «міжнародних організацій», до речі, також іноземця, який на цій посаді вже перебував при Петрові Порошенко і окрім участі в різноманітних скандалах нічим не запам’ятався. Так ось я переконаний в цьому майже на 100%, а мій опонент виявився дуже наївним, стверджуючи, що ця людина не знає і не володіє до цього часу (хоча, начебто проживає, в Україні майже 5 років) нашою державною мовою, що вона раніше була звільнена з посади і з органів прокуратури за порушення присяги прокурора, за те, що організовувала і сама приймала участь у мітингах під приміщенням ГПУ, а в подальшому навіть була, начебто, задокументована у незаконному перетині державного кордону України. Я з цього приводу навіть засміявся, коли мій співбесідник заперечуючи мені, заявив, що ця особа не пройде відбіркових тестів, особливо на предмет професійної придатності.

У той же час, притримуюсь думки, що при нинішній владі, яка, як і попередня, вже повністю знаходиться під впливом США, в тому числі і Фонду американського міліардера Д.Сороса (про що стверджують майже всі авторитетні експерти), все можливо, на жаль. Та що там дивуватися, якщо той же Держсекретар США Майк Помпео зовсім недавно в одному із інтерв’ю прямо назвав Україну американським «проектом», над яким вони працюють уже скільки років!

Свою публікацію хочу закінчити роздумами одного із прокурорів про цих «грантоїдів», і так званих членів «Громадських рад доброчесності», та членів конкурсних комісій в т.ч. і створених в Генеральній прокуратурі, делегованих «міжнародними неурядовими організаціями», що надійшли мені для ознайомлення через соціальну мережу Facebook від групи «Прокурори України».

Я попереджаю, що не все в цих висновках розділяю, але, в значній частині їх підтримую і розумію це як «крик душі» тих моїх колег, хто дійсно багато віддав свого здоров’я і сил для наведення правопорядку в нашій державі та захисту прав і свобод наших громадян, суспільства і держави в цілому.

Ці роздуми прокурора я свідомо публікую в повному обсязі і без будь-яких правок і корегувань, тому заздалегідь вибачаюсь за деякі в них не зовсім літературні вислови:

«Про громадські ради «доброчесності»:

Коли я роками не вилазив з читального залу, навчався, писав курсові, дипломні, магістерські і дисертації – вони курили травку у підворотнях;

Коли я фактично жив у кабінеті, спав біля печатної машинки та ночував у полі при огляді місця події – вони гуляли по барах і рахували себе «неформалами»;

Коли я жертвував інтересами сім’ї заради кар’єри – вони пішли на курси спецслужб, підписавши угоди на співпрацю проти своєї країни;

Коли я рахував свої статки від зарплати до зарплати – вони освоювали закордонні рубежі і пляжі;

Коли я гнобив злочинність – вони писали на мене доноси;

Коли я в супереч думки вулиці застосовував закон – вони записали мене до злочинного режиму;Коли я бачу, як знищують мою країну – мене звинувачують у відсутності патріотизму!

І зараз ці люди намагаються надати оцінку таким, як я.

Звичайно, ми не представляємо інтереси жодної іноземної країни і не працюємо на їх служби. Нас не найняли на роботу ні олігархи, ні злочинний світ. Але, зараз з певною регулярністю ці недоумки і іноземні агенти затрамбовують останні рештки порядності, відданості присязі, реального, а не удаваного патріотизму і відданості Україні і її народу, в асфальт, каткуючи людей методичками своїх кураторів.

Я хочу підтримати тих, хто проходить ці випробування і пройде їх. На Вас вся надія. Ви останній оплот нашої незалежності, законності та верховенства права. Якщо Вас змінять вихідці різних курсів, недержавних баз і бункерів (схронів), агенти впливу та продажні циніки – там і скінчиться Україна.

І наостанок. Дехто думає, що «люстрованих» не повернуть. Ці люди не знали іншого життя, ніж служіння державі. Зараз вони знайшли себе поза межами системи. Тому ВОНИ НЕ ПОВЕРНУТЬСЯ. А при вашій підготовці, ще могли б і вашими мокрими підштаниками по вашій тупій морді.»

Підводячи підсумок своєї чергової публікації, скажу, що мені сумно становиться від такої розпачі прокурорів, від безнадії, бо я не розділяю такого стану, а навпаки вірю в те, що і цей період руйнації нашої держави колись закінчиться!

Олексій Баганець Екс-заступник Генерального прокурора України, заслужений юрист України, кандидат юридичних наук, адвокат